Ухвала суду № 136405168, 08.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3670/26 1-кс/335/1658/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025080000000142 від 06.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.369-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025080000000142 від 06.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.369-2 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється СУ ГУНП в Запорізькій області, в обґрунтування якого зазначила наступне.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , обіймаючи посаду заступника начальника управління начальника відділу документування та реєстрації фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, використовуючи надані їй службові повноваження, діяла умисно з корисливих мотивів з метою незаконного особистого збагачення.

Так, у період не пізніше липня 2025 року ОСОБА_4 сформувала протиправну схему одержання неправомірної вигоди за вчинення дій, що входять до її службових повноважень, а саме за реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання осіб, а також за надання інформації та довідок з Реєстру територіальної громади, встановивши фіксовані «тарифи» за такі дії.

У подальшому, діючи повторно, спілкуючись з невстановленими досудовим розслідуванням особами, через месенджер «WhatsApp» приймала пропозиції неправомірної вигоди та одержувала грошові кошти за прискорене та безперешкодне здійснення відповідних реєстраційних дій, у тому числі без фактичної присутності осіб за місцем своєї робочої діяльності.

Зокрема, у серпні 2025 року ОСОБА_4 одержала неправомірну вигоду за зняття з реєстрації осіб, забезпечивши проведення відповідних реєстраційних дій, а також повторно прийняла пропозицію та забезпечила незаконну реєстрацію місця проживання особи, яка фактично перебувала за межами України, використовуючи при цьому підлеглого працівника. Крім того, вона одержала неправомірну вигоду за видачу довідок з Реєстру територіальної громади, які відповідно до законодавства надаються безоплатно, а також за зняття з реєстрації інших осіб.

05.05.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України.

На підставі ухвали слідчого судді, 05.05.2026 року проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено і вилучено наступне майно: мобільний телефон марки Samsung Galaxy A51, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 .

Посилаючись на те, що вищезазначене вилучене майно постановою слідчого від 05.05.2026 року визнано речовим доказом, та воно має істотне значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, прокурор просить накласти арешт на вищезазначене вилучене майно.

Прокурор клопотання про арешт майна підтримала та наполягала на його задоволенні, про що подала відповідну письмову заяву.

Володілець вилученого майна у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду клопотання повідомлена належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, її неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, розгляд клопотання проведено без фіксації судового процесу технічними засобами, на підставі наданих матеріалів.

Дослідивши клопотання, матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

При вирішення клопотання слідчий суддя враховує, що під час досудового розслідування зафіксовано спілкування ОСОБА_5 з підозрюваною, та погоджується з доводами прокурора про необхідність накладення арешту на вилучений мобільний телефон, оскільки наявні достатні підстави для висновку, що в ньому може міститися інформація, яка може бути використана в якості доказів у кримінальному провадженні, і вказані обставини можуть бути встановлені лише під час проведення слідчих дій та детального огляду вилученого телефону.

Таким чином, матеріали кримінального провадження, додані до клопотання, містять достатні дані для висновку, що зазначене у клопотанні майно, яке було вилучено в ході обшуку, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у зв`язку з чим, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт на зазначене у клопотанні майно, з метою збереження речових доказів, та клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 172, 173, 175, 167, 369, 372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на вилучене 05.05.2026 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , наступне майно:

- мобільний телефон марки Samsung Galaxy A51, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1