Ухвала суду № 136404100, 11.05.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1900/26

Провадження № 1-кс/307/254/26

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу

11 травня 2026 року м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП України у Закарпатській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Великий Березний Ужгородського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, з неповною загальною середньою освітою, судимості не має, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В :

слідчий СВ Тячівського РВП ГУНП України у Закарпатській області ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання посилається на те, що в провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП України у Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені 23 квітня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071160000182, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Вказує на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про оборону України", ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.

Згідно з ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Статті 1, 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначають, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Військова служба у Збройних Силах України, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, які затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.

ОСОБА_5 , призваний 03 березня 2022 року на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03 березня 2022 року ОСОБА_5 зарахований до складу ВЧ НОМЕР_1 , на підставі наказу командира №8 від 03 березня 2022 року, на посаду розвідника радіотелефоніста 2 відділення розвідувального взводу ВЧ НОМЕР_1 , та з 03 березня 2022 року, приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 24 закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, зокрема: на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

У п. 81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок) зафіксовано, що призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють, зокрема: військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. 82 Порядку наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).

Відтак, з моменту призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, військовослужбовець ОСОБА_5 повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці зобов`язані, зокрема: свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрими, ініціативними, дисциплінованими; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України; бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Натомість, солдат ОСОБА_5 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та законів України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке він скоїв за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про оборону України", ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 12 червня 2022 р., самовільно залишив місце несення служби ВЧ НОМЕР_1 а саме її тимчасове розташування, що дислокується в АДРЕСА_2 , та був відсутній без поважних причин, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи свою діяльність з проходженням військової служби по теперішній час, та чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військової частини, місця служби військовослужбовцем, без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України , тобто самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, вчинені в умовах воєнного стану.

08 травня 2026 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст.208 та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.

Підставою для внесення даного клопотання стало те, що в діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, тобто є підстави вважати, що він вчинив тяжкий злочин, який, відповідно до даної норми закону, карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років. Окрім того, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали та зазначили, що є достатні підстави щодо підозри ОСОБА_5 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник в судовому засіданні заперечили проти клопотання та зазначили, що ОСОБА_5 на даний час проходить військову службу з 09 вересня 2025 року.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України (підозра пред`явлена 08 травня 2026 року), яке є тяжким злочином, і карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.

08 травня 2026 року о 22 годині 38 хвилин ОСОБА_5 було затримано в порядку ст.208 КПК України.

За матеріалами справи підозра ОСОБА_5 обґрунтовано підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Згідно ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Таким чином вважаю, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, і за який кримінальним законодавством України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, і в разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Тобто, докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , саме кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється та його наслідок, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та беручи до уваги те, що ОСОБА_5 повернувся на військову службу, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне у разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області або його територіальних підрозділів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176-205, 395, 492 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Великий Березний Ужгородського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, із визначенням розміру застави..

Строк тримання під вартою рахувати з 08 травня 2026 року.

Строк дії ухвали до 22 год. 38 хв. 06 липня 2026 року.

Розмір застави визначити у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: одержувач ТУ ДСА України в Закарпатській області, код 26213408, Банк одержувача ДКСУ, м. Київ, рахунок UA198201720355209001000018501, код банку отримувача - 820172, призначення платежу застава.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-носити електронний засіб контролю;

-здати на зберігання до головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області або його територіальних підрозділів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Тячівського районного суду Закарпатської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, строк дії яких встановити протягом 60 днів з моменту внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .

Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_5 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1