Рішення № 136403816, 11.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/39251/25

Провадження 2/127/9351/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 26.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2977490 в електронній формі. Первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти, однак відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Надалі право вимоги за цим договором спочатку перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а згодом до ТОВ «Факторинг Партнерс», яке звернулося до суду з цим позовом.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 2977490 від 26.09.2020 у розмірі 49 200,00 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов.

Відповідно до ст. 128 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Будь-які докази у справі, крім поданих стороною позивача разом із позовною заявою, чи клопотання від учасників справи на адресу суду не надходили.

З огляду на викладене, суд відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглянув справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Суд установив, що 26.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2977490. Договір сторони уклали за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства.

Відповідно до п. 1.1 договору сторони передбачили, що електронну ідентифікацію споживача товариство здійснює, зокрема, шляхом перевірки коду, направленого на номер мобільного телефону споживача.

Відповідно до п. 1.2 договору сторони погодили, що товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.3 договору сума кредиту становить 15 000,00 грн.

Пунктом 1.4 договору сторони визначили строк кредиту 30 днів.

Відповідно до п. 1.5.1 договору сторони погодили знижену процентну ставку 0,57 % в день від суми кредиту, яка застосовується у межах строку надання кредиту без пролонгацій, якщо споживач у цей строк або протягом трьох календарних днів після його закінчення здійснить повне погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до п. 1.5.2 договору сторони погодили стандартну процентну ставку 1,90 % в день від суми кредиту, яка застосовується у межах строку надання кредиту, якщо споживач не виконав умови для застосування зниженої ставки, а також у межах нового строку при продовженні строку користування кредитом і в межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Відповідно до п. 1.8 договору сторони визначили орієнтовну загальну вартість кредиту за зниженою ставкою 17 565,00 грн, а за стандартною ставкою 23 550,00 грн.

Згідно з п. 2.1 договору Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Відповідно до п. 2.4 договору кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами згідно п. 2.1.

У пунктах 4.14.3 договору сторони передбачили можливість продовження строку користування кредитом, а пропозицію споживача про таке продовження він вчиняє шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів.

У графіку платежів, який є додатком № 1 до договору, сторони погодили, що дата повернення кредиту та сплати нарахованих процентів 26.10.2020, сума кредиту 15 000,00 грн, сума нарахованих процентів 2 565,00 грн, разом до оплати 17 565,00 грн. У графіку також зазначено, що відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором C876329 26.09.2020 о 12:01:46.

Паспорт споживчого кредиту містить основні умови кредитування, які надавались відповідачу до укладення договору.

У реквізитах та підписах сторін договору зазначено персональні дані відповідача. Договір містить відмітку, що відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором C876329 26.09.2020 о 12:01:46.

На підтвердження факту надання кредитних коштів позивач надав лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 10.11.2025, яким ця установа на виконання запиту ТОВ «Авентус Україна» надала інформацію щодо успішності операцій. У цьому листі зазначено, що за транзакцією № 862623552 на суму 15 000,00 грн, дата прийняття 26.09.2020 о 12:02, номер замовлення #2977490, номер картки НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 , статус «успіх». Протокол підписання підтверджує накладення кваліфікованого електронного підпису та печатки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» на цей документ. Отже, матеріали справи підтверджують, що первісний кредитор успішно перерахував відповідачу 15 000,00 грн саме за договором № 2977490 від 26.09.2020.

Картка обліку договору (розрахунок заборгованості), складена первісним кредитором, підтверджує щоденне нарахування процентів за договором. Із цього документа суд установив, що з 26.09.2020 по 25.10.2020 кредитодавець нараховував проценти за зниженою ставкою 85,50 грн на день, що загалом становить 2 565,00 грн та відповідає погодженій у договорі ставці 0,57 % в день. Далі у картці відображено, що 27.10.2020 відповідач сплатив 2 850,00 грн, які кредитодавець зарахував у рахунок сплати процентів, а після цього нараховував проценти по 285,00 грн на день, що відповідає стандартній ставці 1,90 % від суми кредиту 15 000,00 грн. Документ також містить дані про ще одну оплату 10 260,00 грн, яку кредитодавець зарахував у рахунок сплати процентів.

Розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Факторинг Партнерс» станом на 03.12.2025, містить заборгованість відповідача за договором № 2977490 у загальному розмірі 49 200,00 грн, з яких 15 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 34 200,00 грн заборгованість за відсотками, заборгованість за платою за управління кредитом (комісією), пенею та штрафами відсутня. У цьому ж документі зазначено, що станом на 03.12.2025 заборгованість за тілом кредиту не погашена.

ТОВ «Авентус Україна» 26.08.2021 уклало з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» договір факторингу № 26082021. У витягу з цього договору сторони передбачили, що клієнт відступає фактору права грошової вимоги до боржників, а перехід прав вимоги відбувається з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників.

Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 26.08.2021 підтверджує, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 5415, після чого від клієнта до фактора перейшли права вимоги заборгованості до боржників, зазначених у реєстрі.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 26082021 підтверджено, що до цього реєстру включено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , кредитний договір № 2977490. Таким чином, право вимоги за спірним договором первісний кредитор відступив на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» 23.05.2024 уклало з ТОВ «Факторинг Партнерс» договір факторингу № 23/05/24. За цим договором клієнт відступає фактору права вимоги за реєстрами заборгованостей, а фактор після прийняття відповідного реєстру та оплати ціни договору стає новим кредитором щодо боржників, включених до реєстру. Договір передбачає передачу реєстрів у паперовому та електронному вигляді, а також підписання відповідних актів прийому-передачі.

Платіжна інструкція № 422780413 від 24.05.2024 підтверджує, що ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» 2 944 375,35 грн з призначенням платежу: «Оплата згідно ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 23/05/24 від 23 травня 2024 р. без ПДВ». Акт прийому-передачі Реєстру Заборгованостей від 23.05.2024 та акт прийому-передачі Реєстру Заборгованостей в електронному вигляді від 23.05.2024 підтверджують, що клієнт передав, а фактор прийняв відповідні реєстри, після чого до фактора перейшли права вимоги заборгованості від боржників, зазначених у цих реєстрах.

Додаткова угода № 1 від 20.12.2024 до договору факторингу № 23/05/24 підтверджує, що сторони внесли зміни до преамбул реєстрів заборгованостей у зв`язку з технічною помилкою та залишили інші умови договору без змін.

Витяг з Реєстру Заборгованостей № 1 до договору факторингу № 23/05/24 містить дані саме щодо відповідача: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , номер кредитного договору 2977490, сума заборгованості за основною сумою боргу 15 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками 34 200,00 грн, сума заборгованості за платою за управління кредитом (комісією) 0, сума заборгованості по пені 0, загальна сума заборгованості 49 200,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Суд установив такі фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 11, 207, 509, 526, 530, 627, 629, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України.

Позивач підтвердив належними доказами, що 26.09.2020 ТОВ «Авентус Україна» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 15 000,00 грн за договором № 2977490. Матеріали справи також підтверджують, що відповідач підписав договір та графік платежів електронним підписом одноразовим ідентифікатором, погодив істотні умови договору, у тому числі розмір кредиту, строк кредитування, знижену та стандартну процентні ставки, порядок продовження строку користування кредитом та нарахування процентів.

Надані позивачем докази підтверджують і перехід права вимоги за цим договором до позивача: спочатку від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а потім - до ТОВ «Факторинг Партнерс». Витяг з реєстру заборгованостей № 1 до договору факторингу № 23/05/24 прямо містить дані саме про відповідача та саме про спірний договір № 2977490 із зазначенням розміру заборгованості 49 200,00 грн.

Картка обліку договору первісного кредитора підтверджує, що відповідач користувався кредитними коштами, проценти нараховувались спочатку за зниженою ставкою 0,57 % на день, а після невиконання умов для її збереження та подальших дій відповідача щодо обслуговування кредиту за стандартною ставкою 1,90 % на день. У цьому ж документі відображено здійснені відповідачем платежі в рахунок процентів. Той факт, що на момент відступлення права вимоги до нового кредитора перейшла заборгованість саме у розмірі 15 000,00 грн основного боргу та 34 200,00 грн процентів, підтверджують і реєстр заборгованостей, і розрахунок позивача.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, позовних вимог не спростував, контррозрахунку не надав, факту отримання кредитних коштів не заперечив, не заявив про неправомірне використання його персональних даних, номера телефону, одноразового ідентифікатора чи платіжної картки. За таких обставин суд визнає надані позивачем докази достатніми для висновку про наявність у відповідача заборгованості у заявленому розмірі.

Оскільки позивач заявив до стягнення лише основний борг та проценти, без комісії, пені та штрафів, а умови договору прямо передбачали нарахування процентів за стандартною ставкою 1,90 % в день у випадку невиконання умов для застосування зниженої ставки, а також у межах періоду прострочення не більше 90 календарних днів поспіль, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України, суд враховує, що справа є незначної складності, обсяг підготовлених та наданих доказів є незначним, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження за відсутності сторін, а тому суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача 3000 гривень витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, тому відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись вимогами статей 81, 141, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2977490 від 26.09.2020 у розмірі 49200 (сорок дев`ять тисяч двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Горбатюк