Рішення № 136400982, 08.05.2026, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3575/25

Провадження № 2/132/290/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 травня 2026 року м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Карнауха Н.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Калинівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позиції та вимог сторін.

Позов.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 01.08.2024 між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» (далі ТОВ «ЕКО ФІН») за допомогою веб-сайту кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua) укладено договір про споживчий кредит/кредитний договір № 20645827, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 500,00 грн, а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом відповідно до умов договору.

Свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та процентів відповідач не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 15855,00 грн, що складається із: заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 3500,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 12215,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 140,00 грн.

02.10.2025 ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклали договір № 02-10/25, згідно із яким ТОВ «ЕКО ФІН» відступило права грошової вимоги до боржників, у тому числі і за кредитним договором № 20645827 від 01.08.2024.

У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вищезазначений розмір заборгованості за кредитним договором, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Відзив.

До суду засобами поштового зв`язку 11.11.2025 надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_1 , в якому відповідач просила: відмовити в задоволенні позову ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», зменшити проценти за користування кредитними коштами, зменшити витрати на правничу допомогу з таких підстав.

Позивач не надав доказів видачі кредиту, клопотання про їх витребування не подав.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Строк договору позики 30 календарних днів, після спливу цього строку право кредитодавця нараховувати проценти припинилося.

Нараховані проценти за користування кредитними коштами у декілька разів перевищують тіло кредиту, що є несправедливим відповідно до положень ст.ст. 11, 18 Закону України «Про споживче кредитування», не відповідає передбаченим ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності, оскільки спір є незначної складності, розрахунку цих витрат та доказів їх оплати позивачем не надано.

Відповідь на відзив.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався. Разом з тим, до суду 11.12.2025 засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшли письмові пояснення та клопотання позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів та витребування доказів інформації у Акціонерного товариства КБ «ПРИВАТ БАНК» щодо видачі кредитних коштів відповідачу.

У додаткових поясненнях позивачем, серед іншого, звернуто увагу на те, що згідно із положеннями договору про споживчий кредит № 20645827 від 01.08.2024 сума кредиту скаладає 3500 грн, строк користування кредитними коштами складає 730 (днів), який починається з 01.08.2024 та закінчується 31.07.2026 (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 14.08.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 31.07.2026 (дата остаточного погашення заборгованості). Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) та поточного періодів нараховуються за ставкою в розмірі 365% відсотків річних (денна процентна ставка 1% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

ІІ. Заяви, клопотання учасників процесу.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження та без його участі.

До суду засобами поштового зв`язку 11.11.2025 надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_1 , в якому відповідач просила: відмовити в задоволенні позову ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», зменшити проценти за користування кредитними коштами, зменшити витрати на правничу допомогу.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався. Разом з тим, до суду 11.12.2025 засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшли письмові пояснення та клопотання позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів та витребування доказів інформації у Акціонерного товариства КБ «ПРИВАТ БАНК» щодо видачі кредитних коштів відповідачу.

Інших клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України учасниками справи суду не подано.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

27.10.2025 позовна заява надійшла до суду.

28.10.2025 судом отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 29.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено учасникам справи такі строки для подання заяв по суті справи: відповідачу - для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня отримання цієї ухвали; відповідачу - для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше 15 днів з дня отримання цієї ухвали; позивачу - для подання відповіді на відзив - не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву на позов; відповідачу - для подання заперечень на відповідь на відзив - не пізніше 5 днів з дня отримання відповіді на відзив на позов.

Вищезазначена ухвала була надіслана сторонам таким чином: позивачу - на електронну адресу та шляхом використання засобів підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» до електронного кабінету, відповідачу із використанням засобів підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» до електронного кабінету та за адресою її реєстрації: Вінницька область, Хмільницький район, село Лісова Лисіївка, вул. Шевченка, будинок № 70, рекомендованим поштовим відправленням. Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошти» вказану ухвалу суду відповідачем отримано 14.11.2025.

До суду 11.11.2025 надійшов відзив на позов відповідача ОСОБА_1 .

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався. Разом з тим, до суду 11.12.2025 засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» надійшли письмові пояснення та клопотання позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів та витребування доказів інформації у Акціонерного товариства КБ «ПРИВАТ БАНК» щодо видачі кредитних коштів відповідачу.

Ухвалою суду від 05.01.2026 поновлено позивачу строк для подання клопотання про витребування доказів, клопотання позивача про витребування доказів задоволено, постановлено витребувати у Акціонерного товариства КБ «ПРИВАТ БАНК»: ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , інформацію про операцію по карті НОМЕР_1 щодо зарахування на неї кредитних коштів у сумі 3 500,00 грн, які 01.08.2024 були на неї перераховані ТОВ «ПрофітГід» (код ЄДРПОУ 39932827), а саме: зазначити призначення платежу по вказаній операції; докази зарахування цих коштів; інформацію про те, чи відкривалась ОСОБА_1 банківська картка НОМЕР_1 тощо.

Витребувана судом інформація Акціонерного товариства КБ «ПРИВАТ БАНК» надійшла до суду 27.01.2026.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом.

01.08.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «ЕКО ФІН» укладено договір про споживчий кредит/кредитний договір № 20645827, який відповідачем підписано електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором ZDQ2ZjRk (а.с. 7-18).

Відповідач також ознайомилась з паспортом споживчого кредиту, що підтвердила своїм електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором ZDQ2ZjRk (а.с. 103-107).

Пунктом 2.2 договору про споживчий кредит № 20645827 встановлено, що кредит надається в загальному розмірі (сума кредиту): 3500 грн.

Відповідно до п. 2.3-2.5 цього договору строк користування кредитними коштами складає 730 (днів), який починається з 01.08.2024 та закінчується 31.07.2026 (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 14.08.2024 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 31.07.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно із п.п. 2.6-2.7 договору проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 365% відсотків річних (денна процентна ставка 1% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365% відсотків річних (Денна процентна ставка - 1% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду

Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами.

У подальшому тривалість дисконтного та поточного періодів змінювався за домовленістю сторін згідно із додатковими угодами між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 . Загальна тривалість строку кредитування залишалась незмінною (а.с. 36-102).

ТОВ «ЕКО ФІН» виконав умови договору, надавши відповідачу кредит в розмірі 3500 грн, що підтверджується копією квитанції ТОВ «ПрофіГід» №42249-96704-05893 від 01.08.2024 щодо перерахування цих коштів на банківський рахунок відповідача згідно із платіжною карткою НОМЕР_1 (а.с. 127).

Згідно з інформацією та випискою про рух коштів за рахунком ОСОБА_1 АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», витребуваною судом, ОСОБА_1 у вказаному банку емітовано платіжну картку з вказаним вище номером, на банківський рахунок відповідача 01.08.2024 зараховано 3500 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит № 20645827 від 01.08.2024 її розмірі становить 15855,00 грн, що складається із: заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 3500,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 12215,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 140,00 грн (а.с. 129-132).

Зокрема, з вказаного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 15.08.2024, 30.08.2025, 13.09.2024, 27.09.2024 та 18.10.2024 здійснено оплату процентів за договором на загальну суму 2765 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи щодо розміру нарахованих відсотків за договором, контррозрахунку суду не надала.

02.10.2025 між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 02-10/25, згідно з яким ТОВ «ЕКО ФІН» відступило права грошової вимоги до боржників, у тому числі і за кредитним договором № 20645827 від 01.08.2024 (номер запису в реєстрі боржників 40) (а.с. 133-148).

Зокрема, згідно із п. 7.1 цього договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за договорами позики/договорами про споживчий кредит кредитними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 49 560,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції з переказу коштів №0562070000 від 07.10.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» сплачено ТОВ «ЕКО ФІН» грошові кошти у сумі 49 560,00 грн згідно із договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 02-10/25 (а.с. 143).

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 20645827 від 01.08.2024.

V. Норми права, що регулюють спірні правовідносини, та оцінка суду.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 626, 628 ЦК України).

Відповідно до норм ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно із абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис; накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Отже, підписання договору відповідачем електронним підписом, що було узгоджене сторонами, відповідає вимогам чинного законодавства України, будучі аналогом власноручного підпису.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору, порушення ним взятих на себе зобов`язань, ознайомлення і згода відповідача з умовами кредитного договору, набуття позивачем права вимоги до відповідача за цим договором.

Відповідачем порушувались умови кредитного договору, кошти на повернення кредиту не сплачувались, що призвело до виникнення заборгованості.

Зокрема, суд враховує, що відповідач у відзиві фактично не заперечувала факт укладення кредитного договору з первісним кредитором та отримання кредитних коштів, здійснення платежів за кредитним договором, наявність заборгованості за цим кредитним договором, лише вказувала, що позивачем, як на її думку, не надано доказів видачі кредитних коштів.

Верховний Суд у Постанові від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку про те, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Таким чином, сплативши кілька разів проценти за договором про споживчий кредит з метою виконання його умов, відповідач вчинила дії щодо визнання договору.

Крім того, факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено витребуваною судом випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».

При визначенні відповідності розміру нарахованих відповідачу процентів засадам справедливості, добросовісності та розумності, суд бере до уваги, що згідно із договором про споживчий кредит № 20645827 від 01.08.2024 розмір нарахованих процентів, на противагу доводам відповідача, не перевищував встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки 1%.

Відповідач у відзиві вказувала на те, що строк договору позики складав 30 днів. Однак, відповідно до п.п. 2.3-2.5 договору про споживчий кредит № 20645827 від 01.08.2024 строк користування кредитними коштами (кредитування) становив 730 (днів), який починається з 01.08.2024 та закінчується 31.07.2026.

При цьому, згідно із розрахунком заборгованості позивача відповідачу нараховано проценти за користування кредитними коштами лише за період з 01.08.2024 по 06.10.2025.

Підписуючи договір, позичальниця підтвердила, що належним чином і в повному обсязі з ним ознайомлена та їй зрозумілі як положення цього договору, так і правил кредитування (п. 6.8 договору).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, сторони в договорі погодили його істотні умови, серед іншого, щодо строку кредитування та розміру процентної ставки.

Згідно із положеннями ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів про те, що ОСОБА_1 підписала кредитний договір під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, відповідачем суду не надано, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем також не надано суду доказів того, що позивачем проценти нараховано за межами строку кредитування.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Згідно із п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, та оскільки судом встановлено порушення права позивача на своєчасне отримання коштів внаслідок неналежного виконання зобов`язання відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то сплачений позивачем судовий збір в сумі 2422,40 грн необхідно стягнути на його користь з відповідача.

У поданому позові ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правову допомогу у розмір 9 000 грн.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат, понесених за надання правничої допомоги до позовної заяви долучено: копію договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2025, укладеного між позивачем та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с. 155-157).

Додатково долучено копію заявки на надання юридичної допомоги № 73 від 03.10.2025, копію витягу з акту № 20 про надання юридичної допомоги від 10.10.2025 (а.с. 160-161).

У копії витягу з акту № 20 про надання юридичної допомоги від 10.10.2025 зазначено обсяг наданих послуг з надання правової допомоги щодо підготовки та направлення позову, стягнення заборгованості з відповідача та їх вартість: надання усної консультації тривалістю 2 год. по 1500,00 грн. - 3000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду тривалістю 2 год. по 3000,00 6 000,00 грн., що разом складає 9 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 виснувала, що у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Відповідач у відзиві заперечувала щодо розміру заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, серед іншого, вказуючи, що він не відповідає критерію реальності.

З урахуванням наведених норм права, обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та адвокатських послуг, часом, витраченим на виконання робіт з надання правової допомоги (всього 4 годин), обсягом наданих адвокатських послуг, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу на суму 9000 грн, вимога про стягнення яких зазначена у позовній заяві, є завищеним.

За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн, як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову та значенням справи для позивача.

Вказану суму суд вважає співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за договором про споживчий кредит № 20645827 від 01.08.2024 у розмірі 15855 (п`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, адреса: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення 08.05.2026.

Суддя Н.П. Карнаух