Ухвала суду № 136400542, 06.05.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/18384/21

У Х В А Л А

про відмову у прийнятті додаткового рішення

06 травня 2026 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участі секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., розглянувши заяву третьої особи про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька Ольга Володимирівна, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан

У С Т А Н О В И В :

У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебувала справа за позовом Київської міської ради (надалі за текстом - позивач) до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач), третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька Ольга Володимирівна (надалі за текстом - третя особа), про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.

Ухвалою від 28.01.2026 позов залишено без розгляду.

20.02.2026 до суду від третьої особи надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою від 24.02.2026 призначено судове засідання для вирішення питання про ухвалення рішення про судові витрати.

У судове засідання 06.05.2026 учасники не прибули.

Приписами ч. 4 ст. 270 ЦПК України визначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, керуючись приписами ч.1 ст. 244 ЦПК України суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення оголосивши дату та час його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно Ордеру АІ № 1546070 від 09.02.2024 адвокат Рибченко Н.М. (надалі за текстом - адвокат) надає правову допомогу третій особі.

07.02.2024 між адвокатом та позивачем було укладено Договір про надання правової допомоги №27 (надалі за текстом - Договір) відповідно до умов якого одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Сторони досягли згоди, що вартість послуг Виконавця за Договором складається з передоплати згідно п. 4.1. Договору та суми після винесення судового рішення у розмірі, що передбачений п. 4.2. Договору, а також в п. 4.4. Договору (п. 3.1. Договору).

Заявник зобов`язується внести передоплату/оплатити повністю протягом трьох днів з моменту підписання Договору, у розмірі за домовленістю (згідно додаткових угод) (п. 4.1. Договору).

Замовник зобов?язується після виконання п. 1.1. Договору (оголошення судового рішення) сплатити Виконавцю протягом трьох днів винагороду у розмірі за домовленістю (п. 4.2. Договору).

Якщо Виконавець в процесі надання послуг за Договором зазнав додаткових витрат, а саме витрати пов?язані з відрядженням та проведення експертизи пов?язаними з виконанням Договору, він надає Замовнику звітні документи, що підтверджують ці витрати, а Замовник зобов?язаний відшкодувати їх у триденний строк (п. 4.3. Договору).

В разі дострокового розірвання даного договору вартість наданих Виконавцем послуг оцінюється наступним чином:

а) вартість написання одного документу: позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги, заяви, адвокатського запиту, клопотання, заперечення або іншого документу становить 5000,00 грн.;

б) вартість представлення інтересів в судових та інших органах, в тому числі в разі відкладення розгляду справи (судодень) становить 5000,00 грн (п. 4.4. Договору).

За змістом п. 2 Додатку №1/16 від 11.11.2024 до Договору замовник зобов`язується сплатити виконавцю за надання правничої допомоги під час розгляду справи №758/18384/21 фіксований гонорар у розмірі 20 000,00 грн; відшкодувати витрати на відправку процесуальних документів та сплатити виконавцю 2 000,00 грн. за кожне прибуття до суду.

Відповідно до умов Акту надання послуг адвокат надав, а третя особа прийняла послуги щодо вивчення наданих замовником документів (згідно переліку наведеного в Акті) тривалістю 3 год.; здійснення аналізу судової практики тривалістю 2 год.; ознайомлення з матеріалами справи тривалістю 5 год.; складення відзиву тривалістю 8 год.; складення письмових пояснень тривалістю 8 год. та здійснення виїзду для участі у судових засіданням.

Згідно Детального опису робіт від 11.02.2026 загальна сума наданих послуг складає 26 125,00 грн.

Третя особа фактично сплатила адвокату 3125,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №31 віл 11.02.2026.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

Третя особа вказує, що неприбуття позивача до Подільського районного суду та незабезпечення участі у судових засіданнях у справі №758/18384/21, може свідчити про зловживання позивачем процесуальними правами.

Суд зазначає, що зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється особлива форма цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто, стягнення з позивача понесених третьою особою судових витрат, зокрема, у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для стягнення здійснених третьою особою витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів інших осіб; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Аналогічні висновки щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах містяться у Постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 148/312/16-ц, у від 28.01.2019 у справі № 619/1146/17-ц, від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18.

Так, у заяві про ухвалення додаткового рішення третя особа не вказує, на саме необґрунтовані дії позивача (як от пре`явлення необгрунтованого позову, систематична протидія вирішенню спору, ущемлення прав та інтересів інших осіб тощо).

Разом з тим, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, що позивач чинив умисні необґрунтовані дії звертаючись до суду з позовом за правилами цивільного судочинства та зловживав своїми правами.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, та звертала увагу, що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмету спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 640/1029/18, Ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 906/961/17, від 08.07.2020 у справі № 810/3711/18).

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки сам факт нез`явлення у судове засідання не може свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами та, як наслідок, тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені третьою особою витрати на правову допомогу.

Згідно з ч. 5 ст. 270 ЦПК України додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Враховуючи вищевикладена, суд відмовляє у прийнятті додаткового рішення за заявою третьої особи.

Керуючись положеннями ст. ст.

137, 246, 251, 253, 260 та 270 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У прийнятті додаткового рішення за заявою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни - відмовити;

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на Ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо Ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Гребенюк