Рішення № 136398557, 11.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 759/3072/25

Провадження № 2/752/3063/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва, в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду м.Києва цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року через систему «Електронний суд» Акціонерне товариство комерційний банк (далі - АТ КБ) «ПриватБанк» звернулось до Святошинського районного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 02 жовтня 2014 року у розмірі 472 601,79 грн, з яких 389 480,14 грн - заборгованість за тілом кредиту, 83 121,65 грн - за простроченими відсотками. Стягнути судовий збір в сумі 5 671,22 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 02 жовтня 2014 року відповідачка з метою отримання банківських послуг звернулась до АТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим підписала анкуту-заяву від 02 жовтня 2014 року та приєданалась до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms.

На підставі підписаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 строком дії до 07/22, на який було встановлено початковий ліміт, який у подальшому було збільшено до 391 000,00 грн. У процесі користування рахунком відбулась зміна процентної ставки на 36%.

Згодом, відповідачка знову звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву від 04 серпня 2021 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті АТ КБ «Приватбанк». Заява відповідачкою підписана у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля. На момент підписання цієї заяви заборгованість відповідачки становила 298 528,60 грн. За погодженої процентною ставкою у розмірі 36%, згідно п.1.3 підписаної відповідачем заяви, нараховано відсотки у розмірі 83 121,65 грн.

Користуючись кредитними коштами, відповідачка своєчасно не погашала заборгованість, у зв`язку з чим станом на 10 грудня 2024 року виникла загальна заборгованість у розмірі 472 601,79 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 389 480,14 грн та простроченими відсотками - 83 121,65 грн.

Оскільки відповідачка не погасила заборгованість, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року справу передано для розгляду до Голосіївського районного суду м. Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 квітня 2025 року, головуючою суддею визначено - А.В.Слободянюк.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Копія ухвали суду від 17 квітня 2025 року направлялась відповідачці за зареєстрованою адресою місця проживання. Конверт повернувся до суду з відміткою поштового відправлення «адресат відсутній».

Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлена про розгляд її справи судом, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористалась.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2014 відповідачка ОСОБА_1 підписала анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк».

В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, і тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які були роздруковані нею самостійно.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримала кредитні картки № НОМЕР_2 зі строком дії до вересня 2015 року, № НОМЕР_3 зі строком дії до жовтня 2015 року, № НОМЕР_4 зі строком дії до листопада 2015 року, № НОМЕР_5 зі строком дії до липня 2016 року, № НОМЕР_6 зі строком дії до січня 2018 року, № НОМЕР_7 зі строком дії до жовтня 2015 року (а.с. 13).

Матеріали справи містять довідку про початок карткового рахунку - 15 жовтня 2007 рік та зміни кредитного ліміту 08 серпня 2014 року, 29 травня 2017 року, 13 жовтня 2017 року, 02 липня 2018 року, 31 березня 2019 року, 01 квітня 2019 року, 14 серпня 2020 року, 25 серпня 2020 року, 07 вересня 2020 року, 23 вересня 2020 року, 07 жовтня 2020 року, 19 жовтня 2020 року, 30 жовтня 2020 року, 23 червня 2021 року та 01 липня 2021 року кредитної картки №5457082976440359 (а.с.14).

Позивач вказує, що на підставі підписаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 строком дії до 07/22, на який було встановлено початковий ліміт, який у подальшому було збільшено до 391 000,00 грн, що підтверджено випискою по рахунку.

Крім того, 04 серпня 2021 року відповідачкою підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якої відповідач підписанням цієї заяви підтвердила, що згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України, підписанням цієї Заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.

У пункт 1.3 заяви міститься інформація щодо реальної річної ставки та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача. У заяві визначено істотні умови договору, в тому числі умови надання кредиту, строк кредитування, відсоткова ставка (36%), порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань, тарифи. Заява підписана клієнтом електронним підписом ОТП 04 серпня 2021 року.

Повна версія Умов, Правил і Тарифів надання банківських послуг розміщена на сайті банку https://privatbank.ua.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець у даному випадку АТ КБ «Приватбанк», текст Умов та правил надання банківських послуг розміщено на офіційному сайті банк, актуалізація яких затверджена наказом СП-2014-66331715 від 31 березня 2014 року.

Згідно із частин 1 та 2 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статі 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив АТ КБ «ПриватБанк». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.

Позивач зазначав, що підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 уклала з позивачем кредитний договір.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України.)

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1, 2 статті 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У заяві-анкеті від 02 жовтня 2014 року не зазначено розмір наданого кредитного ліміту, однак з наданої до позовної заяви виписки по рахунку вбачається, що відповідачка використовувала кредитні картки: № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 .

Випискою по особовому рахунку підтверджується регулярне користування відповідачкою кредитними коштами.

Суд враховує, що виписка має статус первинного документу з таких підстав.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21).

У матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором.

Згідно з розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку розмір заборгованості відповідача за договором б/н від 02 жовтня 2014 року станом на 10 грудня 2024 року становить 472 601, 79 грн, яка складається з: 389 480,65 грн - заборгованість за тілом кредиту, 83 121,65 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Враховуючи, що отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд дійшов висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника повернути фактично отриману та неповернуту суму кредитних коштів у розмірі 472 601,79 грн з урахуванням заборгованості за простроченими відсотками.

Відповідно до частин 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5 671,22 грн, сплата якого позивачем документально підтверджено.

Враховуючи наведене, керуючись ст.12,13,ст. 141,178,247,263-265,273, 279,354,355 Цивільного процесуального Кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 02 жовтня 2014 року у розмірі 472 601 (чотириста сімдесят дві тисячі шістсот одну) грн 79 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 5 671 (п`ять тисяч шістсот сімдесят одна) грн 22 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адерса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обліковох картки палатника податків НОМЕР_10 .

Повний текст судового рішення складено 11 травня 2026 року.

Суддя А.В. Слободянюк