Рішення № 136398551, 11.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18085/25

Провадження № 2/752/4739/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року в системі «Електронний суд» Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути кредитну заборгованість за кредитним договором б/н від 13 серпня 2013 року в сумі 94 903,82 грн, судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що відповідачка ОСОБА_1 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала Анкету-заяву № б/н від 13 серпня 2013 року та приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», розміщені на сайті банку https:// privatbank.ua/terms/, що діяли на дату підписання заяви. З моменту підписання заяви, між банком та відповідачкою було укладено договір в порядку ст.634 Цивільного Кодексу (ЦК) України шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору.

Відповідачці було відкрито картковий рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 75 000,00 грн; видано кредитну карту - НОМЕР_1 , строк дії - до 07/17, тип - Універсальна. Також для можливості користуватися рахунком відповідачка додатково отримала картку НОМЕР_2 , строк дії - до 03/21, тип -Універсальна.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, з урахуванням часткового погашення заборгованості, перед банком у відповідачки станом на 26 червня 2025 року виникла заборгованість у сумі 94 903,82 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 76 304,86 грн та відсотками за користування кредитом - 18 598,96 грн.

Позивач просить суд стягнути суму заборгованості за кредитом та судовий збір в сумі 2 42240 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 28 липня 2025 року головуючою суддею у справі визначено - А.В. Слободянюк (а.с.108).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с.112,113).

Копію ухвали про відкриття провадження суд направляв відповідачці на адресу її реєстрації (а.с.111), поштове відправлення повернулося до суду без вручення з відміткою від 09 вересня 2025 року «адресат відсутній за вказано адресою» (а.с.117).

Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлена про розгляд її справи судом, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористалась.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України.

У встановлений судом строк відповідач не скористався правом подачі відзиву на позов. Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 )13 серпня 2013 року підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», за змістом якої вбачається, що відповідно до ст.634 ЦК України, відповідач приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, які розміщено на офіційному сайті банку в мережі інтернету privatbank.ua та які разом із пам`яткою клієнта і Тарифами становлять договір банківського обслуговування. Анкета-заява містить анкетні дані, контактну інформацію, зокрема, номер мобільного телефону, підпис ОСОБА_2 (а.с.48).

Також ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, за змістом якої вбачається, що відповідно до ст.634 ЦК України, відповідачка приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, які розміщено на офіційному сайті банку в мережі інтернету https://privatbank.ua/terms в редакції, чинній на дату підписання заяви. Пунктом 1.2 визначено основні умови кредитування: сума/ліміту - 75 000,00 грн для картки «Універсальна Gold», строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка - 40,8 % річних, тип ставки - фіксована (а.с.53-62).

Суд зазначає, що Анкета-заява від 13 серпня 2013 року та Заява від 06 травня 2021 року підписані однією тією ж особою, якою у даній справі є відповідачка ОСОБА_1 . У заявах від 13 серпня 2013 року та від 06 травня 2021 року вказано один і той же реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 та одна і та ж адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії паспорту громадянина України, у паспорті міститься запис про реєстрацію шлюбу 23 квітня 2015 року з ОСОБА_3 (а.с.97).

До позовної заяви банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.63-94).

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості, станом на 23 червня 2025 року за відповідачкою виникла заборгованість за договором б/н від 13 серпня 2013 року в сумі 94 903,82 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 76 304,86 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 18 598,82 грн (а.с.16-31).

Згідно довідки від 24 червня 2025 року про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, 24 квітня 2023 року відповідачу було максимально збільшено ліміт кредиту до 75 000,00 грн (а.с.32).

Як вбачається з довідки від 24 червня 2025 року, відповідачці було видано кредитні картки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , тип - «Універсальна» (а.с.47).

На підтвердження позовних вимог позивачем надано виписку за договором б/н за період 13 серпня 2013 року до 24 червня 2025 року щодо руху коштів за вказаними вище кредитними картками. Як вбачається, відповідачка активно користувалась кредитними коштами, здійснювала погашення кредиту (а.с.33-45).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України.)

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1, 2 статті 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.

Як вбачається з виписки за рахунком, відповідач ОСОБА_1 користувалась кредитним коштами, сплачувала проценти за кредитом.

Суд враховує, що виписка має статус первинного документу з таких підстав.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21).

У матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором. Відповідачем не спростовано позовні вимоги щодо наявності заборгованості за кредитним договором.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 13 серпня 2013 року в сумі 94 903,82 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 76 304,86 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 18 598,82 грн.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено 2 422,40 грн, що документально підтверджено випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду України від 04 липня 2025 року (а.с.110).

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст.141,178,247,263-265,273, 279,354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 13 серпня 2013 року в сумі 94 903 (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот три) грн 82 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 11 травня 2026 року.

Суддя А.В.Слободянюк