Рішення № 136397677, 08.05.2026, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 690/880/25

Провадження № 2/708/346/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області одноособово у складі головуючого судді Попельнюха А. О. розглянув у приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Він фінанс» через свого представника - за посадою Романенка М. Е. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 31 499,90 грн.

В обґрунтування поданого позову зазначив, що 22.08.2018 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 276569, відповідно до умов якого відповідачці був наданий кредит у сумі 5 500,00 гривень строком на 30 днів, процентна ставка фіксована - 1,35 % за кожен день користування кредитом. Відповідно до положень п. 3.4 договору у разі порушення строків виконання зобов`язань клієнтом останній зобов`язаний сплатити товариству за користування кредитом 1,80 % від суми кредиту за кожен день прострочення.

12.04.2018 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" був укладений договір факторингу № 1, відповідно до умов якого та додаткової угоди № 12 від 18.02.2019 ТОВ "Авентус Україна" відступило права грошової вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачкою, ТОВ "ФК "Довіра та гарантія".

25.07.2024 на підставі протоколу загальних зборів № 1706 ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" змінило назву на ТОВ "Він фінанс".

Відповідачка зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 31 499,90 грн, з яких: 5 464,32 грн - сума основного боргу; 2 950,73 грн - сума боргу за процентами; 14 753,70 грн - сума боргу за простроченими процентами, 900 грн - штраф.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 276569 від 22.08.2018 в розмірі 31 499,90 грн та відшкодувати понесені судові витрати.

Ухвалою Багачевського міського суду Черкаської області від 03.03.2026 справа передана за підсудністю до Чигиринського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 01.04.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа призначена до судового розгляду без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачці встановлений строк на подання відзиву на позовну заяву.

Під час підготовки до розгляду справи по суті судом установлено, що відповідачка подала відзив на позов, в обґрунтування якого ОСОБА_1 зазначила, що позивачем не надані докази перерахування їй грошових коштів за кредитним договором, а без доведення факту отримання нею кредиту відсутні підстави вважати, що під час укладення договору факторингу позивач набув права вимоги до неї. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом є лише одностороннім арифметичним підрахунком, при цьому зауважує, що відсотки за користування кредитом нараховані поза межами строку кредитування, визначеного умовами договору. Зважаючи на викладені обставини, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Поданий відповідачкою відзив на позов прийнятий судом та долучений до матеріалів справи.

Зважаючи на те, що кредитні правовідносини виникли у 2018 році, тобто, з моменту виникнення прострочення минуло більше трьох років, відповідачка ОСОБА_1 окремо подала заяву про застосування строку позовної давності.

У судове засідання сторони не викликалися.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, судом установлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

З аналізу позовних вимог та наданих письмових доказів судом установлено, що між сторонами спору виникли кредитні правовідносини, відповідно їх правове регулювання відбувається нормами Глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України.

На підставі частини першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України регламентовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Тобто, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

На підставі ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

З наданих суду письмових доказів установлено, що 22.08.2018 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 276569, за умовами якого ТОВ "Авентус Україна" зобов`язалося надати відповідачці кредит у безготівковій формі на споживчі потреби в сумі 5 500,00 грн строком на 30 днів шляхом перерахування коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом. Відповідачка, в свою чергу, зобов`язалася одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с. 17-19).

Як установлено з умов наведеного договору, його невід`ємною частиною є Правила надання коштів у позику, в тому і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Авентус Україна", розміщені на сайті товариства.

Відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п. 1.7 кредитного договору).

У п. 1.2. договору сторони погодили, що процентна ставка за кредитом фіксована - 1,35 % за кожен день користування кредитом. Відповідно до положень п. 3.4 договору у разі порушення строків виконання зобов`язань клієнтом останній зобов`язаний сплатити товариству за користування кредитом 1,80 % від суми кредиту за кожен день прострочення.

Як визначено п. 1.6. договору, клієнт має право ініціювати пролонгацію строку користування кредитом шляхом здійснення платежів з кредитом. У такому разі строк користування кредитом автоматично продовжується з дати внесення необхідної суми на такий самий строк.

У п. 4 договору сторонами погоджено відповідальність сторін за порушення умов цього договору, зокрема обов`язок сплачувати товариству пеню та штраф.

Договір підписаний відповідачкою електронно-цифровим підписом 22.08.2018 о 08:49:42 год.

Підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», а підписаний таким чином договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідачка була ідентифікована в ІТС системі ТОВ "Авентус Україна", про що свідчить відповідна довідка, згідно з якою договір про надання коштів у сумі 5 500 грн у позику на умовах споживчого кредит № 276569 в електронній формі, який був підписаний з використанням позичальницею електронного підпису одноразовим ідентифікатором 106615, дата переказу кредитних коштів - 22.08.2018, фінансовий номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_1 (а.с. 20).

Зазначений кредитний договір не визнавався недійсним чи не укладеним, доказів протилежного суду не надано.

Відповідачка у поданому відзиві факту укладення сторонами договору не спростовувала, умов договору не оскаржувала, однак заперечувала щодо факту отримання кредитних коштів.

Водночас, наданий ТОВ "Авентус Україна" на виконання ухвали суду про витребування доказів лист № 6589-ВП від 19.02.2026 підтверджує успішний переказ коштів 22.08.2018 у сумі 5 500,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 82.)

Відповідачка ОСОБА_1 не спростувала належними доказами наданого доказу та не довела, що картковий рахунок № НОМЕР_2 їй не належить.

Паспортні дані, РНОКПП та номер телефону НОМЕР_1 , зазначені у кредитному договорі, відповідають даним, зазначеним відповідачкою у відзиві, тож у суду немає сумнівів, що договір фінансового кредиту підписаний електронним підписом саме відповідачкою і на час його укладення сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

З наведеного випливає, що відповідачка під час укладення кредитного договору добровільно надала відомості, які її ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання, місце роботи, номер телефону, картку. Саме на вказаний нею номер телефону позивачем було направлено одноразовий ідентифікатор, яким відповідачка скористалася, увівши у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписавши договір.

Отже, факт укладення договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 276569 від 22.08.2018 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 підтверджується достатніми та належними доказами.

Як установлено під час розгляду справи відповідачка, підписуючи вказаний кредитний договір, підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами, зокрема Правилами надання коштів у позику, в тому і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Авентус Україна", розміщеними на сайті товариства, повністю розуміє їх, погоджується із ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні регламентовані статтею 512 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги).

У свою чергу, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Особливою формою відступлення права вимоги є договір факторингу, правове регулювання якого визначено Главою 73 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 1081 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Судом установлено, що 12.04.2018 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" був укладений договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ "Авентус Україна" зобов`язується відступити ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Авентус Україна" за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 23-25).

Зважаючи на те, що вказаний договір факторингу був укладений до укладення договору позики, заборгованість за яким, є предметом спору, судом прийнято до уваги, що за цим договором факторингу право вимоги означає права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

18.02.2019 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" була укладена додаткова угода № 12 до вказаного договору факторингу, якою сторони погодили викласти п. 3.1.1 і п. 3.1.2 в новій редакції, залишивши інші положення договору без змін. (а.с. 27).

У відповідності до п. 4.1. вищевказаного договору факторингу право вимоги переходить від ТОВ "Авентус Україна" до ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" в день підписання ними відвідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

На виконання наведених умов договору факторингу 18.02.2019 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" був підписаний відповідний Реєстр прав вимог № 13, з якого встановлено відступлення ТОВ "Авентус Україна" ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" права вимоги, зокрема до боржника за договором про надання фінансового кредиту № 276569 від 22.08.2018 ОСОБА_1 (а.с. 31-32).

Як установлено з довідки № 84/25-АГ, виданої 03.04.2025 ТОВ "Авентус Україна", останнє підтверджує здійснення ТОВ "Він Фінанс" (до зміни найменування - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія") розрахунків за відступлення права вимоги до позичальників ТОВ "Авентус Україна" на підставі вказаного договору факторингу (а.с. 33).

Суду не надано доказів повідомлення відповідачки про відступлення прав вимог, однак судом прийнято до уваги, що у відповідності до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Крім того, судом установлено, що законом не встановлена заборону заміни кредитора без згоди боржника у зобов`язаннях по вказаному кредитному договору. Доказів того, що цей договір факторингу визнаний недійсним, суду не надано.

Судом прийнято до уваги, що у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Під час розгляду справи судом установлено з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Протоколу № 1706 загальних зборів Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" та наказу № 55-к від 25.07.2024, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" змінив назву (найменування) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Він фінанс" 25.07.2024. Одночасно організаційно-правова форма даної юридичної особи і її ідентифікаційний код «38750239» залишилися незмінними (а.с. 9, 28-29).

Суд зауважує, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означають її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Відповідно, дана обставина не має наслідком правонаступництво.

Таким чином, у відповідності до умов указаного договору факторингу в день підписання сторонами правочину відвідного Реєстру прав вимог ТОВ "Він Фінанс" (ТОВ "ФК "Довіра та гарантія") стало новим кредитором відповідачки.

Із розрахунку заборгованості, здійсненого первісним кредитором на дату відступлення прав вимоги, встановлено, що заборгованість за договором № 276569 від 22.08.2018 з урахуванням сплачених сум становить 24 068,75 грн, з яких: 5 464,32 грн - сума основного боргу; 2 950,73 грн - сума боргу за процентами; 14 753,70 грн - сума боргу за пенею, 900 грн - штраф. (а.с. 21-22).

Пред`явлена позивачем до стягнення сума заборгованості за договором вказує на відсутність будь-яких нарахувань з моменту укладення договору факторингу позивачем і констатує суми заборгованості, визначені первісним кредитором.

Водночас, судячи із здійсненого позивачем розрахунку, останнім за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 додатково нараховано відповідачці 3 % річних в сумі 2 168,17 гривень та індекс інфляції, визначивши інфляційні втрати в сумі 5 262,98 гривень. (а.с. 3-4).

Таким чином, загальна сума заборгованості, яку просить стягнути з відповідачки позивач, становить 31 499,90 грн.

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, судом установлено таке.

При укладенні кредитного договору сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

За умовами договору про надання фінансового кредиту № 276569 від 22.08.2018 сторони узгодили, що строк кредитування становить 30 днів.

Відповідно до п. 1.2.1 договору фіксована процентна ставка за користування позикою становить 1,35 % на день, а у разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань, клієнт зобов`язаний сплачувати товариству проценти за користування кредитом за ставкою 1,80 % на день.

Згідно з п. 1.7. договору позичальниця підтвердила, що ознайомилася на сайті товариства з Правилами надання фінансових кредитіву, їх зміст, суть, об`єм та наслідки їй зрозумілі.

Як визначено п. 1.6. договору, клієнт має право ініціювати пролонгацію строку користування кредитом шляхом здійснення платежів з кредитом. У такому разі строк користування кредитом автоматично продовжується з дати внесення необхідної суми на такий самий строк.

З розрахунку заборгованості установлено, що ОСОБА_1 неодноразово проводила оплату за кредитом, а саме: 22.08.2018 у сумі 00,45 грн, 28.09.2018 у сумі 1 000,00 грн, 01.10.2018 у сумі 1 500,00 грн, 02.10.2018 у сумі 600,00 грн, 06.10.2018 у сумі 700,00 грн, 10.10.2018 у сумі 500,00 грн, 17.10.2018 у сумі 2 600,00 грн, а всього на суму 6 900,45 грн, однак усю заборгованість за позикою не погасила, чим ініціювала пролонгацію строку дії договору та нарахування процентів поза визначеною датою повернення позики ще на 30 днів.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про доведення факту продовження сторонами строку кредитування на 30 днів, який був визначений у пункті 1.6. договору позики, тож наявні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача процентів за користування кредитом до 16.11.2018.

З розрахунку заборгованості установлено, що відповідачці за період з 22.08.2018 до 17.10.2018 нараховані відсотки за стандартною ставкою у сумі 5 920,73 грн.

Загалом відповідачка сплатила суму кредиту - 35,68 грн, проценти за кредитом - 2 970,00 грн, тож заборгованість за тілом кредиту становить 5 464,32 грн, заборгованість за процентами - 2 950,73 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Під час розгляду справи судом установлено, що заявлені ТОВ "Він фінанс" позовні вимоги стосуються також стягнення із відповідачки нарахованих первісним кредитором пені в сумі 14 753,70 грн, штрафу в сумі 900,00 грн, а також додатково нарахованих позивачем за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 3 % річних в сумі 2 168,17 гривень та інфляційних втрат в сумі 5 262,98 грн.

Водночас, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України регламентовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням того, що пеня в сумі 14 753,70 грн, штраф у сумі 900,00 грн, 3 % річних в сумі 2 168,17 гривень за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 та інфляційні втрати в сумі 5 262,98 грн нараховані до 24 лютого 2022 року, відповідно, позовні вимоги у частині стягнення із відповідачки неустойки (пені, штрафу), 3 % річних та інфляційних втрат теж підлягають до задоволення.

Таким чином, оскільки відповідачка ОСОБА_1 не надала доказів повернення у повному обсязі кредитних коштів, отриманих нею на підставі вказаного договору про надання фінансового кредиту № 276569 від 22.08.2018, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати тіла кредиту в сумі 5 464,32 грн, заборгованість зі сплати процентів у розмірі в сумі 2 950,73 грн, пеня в сумі 14 753,70 грн, штраф у сумі 900,00 грн, 3 % річних в сумі 2 168,17 гривень за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 та інфляційні втрати в сумі 5 262,98 грн, а всього 31 499,90 грн.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає положенням статті 16 ЦК України, тому позов підлягає до задоволення.

Щодо заяви відповідачки ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.

Позовна давність до спірних правовідносин не підлягає застосуванню з огляду на норми Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 12).

Карантин на всій території України був установлений з 12.03.2020 Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19». Надалі він продовжувався та був відмінений з 30.06.2023 на підставі постанови КМУ від 27.06.2023 № 651. Відповідно з 12.03.2020 до 01.07.2023 строки позовної давності були зупинені (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).

Пункт 19 розділу виключений на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, що набрав законної сили 04.09.2025.

За таких обставин, ураховуючи період виникнення у ОСОБА_1 простроченого боргового зобов`язання та законодавче регулювання порядку обрахунку строків давності, відсутні підстави для відмови у позові через пропуск строку позовної давності.

Розподіл понесених судових витрат суд вирішує таким чином.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ураховуючи, що за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення про задоволення позову, стягненню з відповідачки підлягає сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, пропорційно задоволеним вимогам.

Водночас, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судом установлено, що 22.03.2024 між ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та Адвокатським бюро "Анастасії Міньковської" був укладений договір про надання правової допомоги № 33 та 22.03.2024 укладена додаткова угода до нього (а.с. 11-13, 16).

Адвокат Міньковська А. В. здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 11306/10 від 02.11.2023 (а.с. 10).

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження виконання Адвокатським бюро умов вищевказаного договору суду надано детальний опис робіт (наданих послуг) та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 19.12.2025, за умовами якого сума витрат на правничу допомогу склала 5 000,00 грн (а.с. 14-15).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Як установлено із умов договору про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024, сторони даного правочину досягли домовленості, що загальна вартість послуг, що надається Адвокатським бюро, складається з вартості наданих юридичних послуг, згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.7 даного договору (п. 4.1 договору).

Відповідно до Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 19.12.2025, вартість наданих Адвокатським бюро "Анастасії Міньковської" в межах даної цивільної справи послуг, зважаючи на додаткову угоду від 22.03.2024 до договору про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024, становить 5 000,00 гривень (підготовка позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості).

Суд бере до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу клієнта, складення процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, який визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Водночас, судом ураховано, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

Суд дійшов висновку, що зазначена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 гривень є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, їх відповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмету спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу від відповідачки не надходило.

З урахуванням цього, з відповідачки на корить позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 634, 1046, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 76-84, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він фінанс" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 276569 від 22.08.2018 зі сплати тіла кредиту в сумі 5 464,32 грн, заборгованість зі сплати процентів у розмірі в сумі 2 950,73 грн, пеня в сумі 14 753,70 грн, штраф у сумі 900,00 грн, 3% річних в сумі 2 168,17 гривень за період з 23.02.2019 до 23.02.2022 та інфляційні втрати в сумі 5 262,98 грн, а всього 31 499,90 грн (тридцять одна тисяча чотириста дев`яносто дев`ять гривень 90 коп.).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він фінанс" сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн, а всього 7 422,40 (сім тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони та їх адреси:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Він фінанс" (код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8);

Представник позивача: Романенко Михайло Едуардович (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8);

Відповідачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстр.: АДРЕСА_1 , прож.: АДРЕСА_2 ).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ