Рішення № 136394125, 23.04.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/276/26

Провадження № 2/163/260/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( З А О Ч Н Е )

23 квітня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Шеремета С.А.,

з участю секретаря Костюк Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві представник позивача просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача 34 370,00 гривень заборгованості за кредитним договором № 532973-КС-002 від 21.05.2025 року, з яких

- 11 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 16 940,00 грн. - сума заборгованості за відсотками;

- 4 840,00 грн. - сума заборгованості за відсотками відповідно до ст.625 ЦПК України;

- 1 590,00 грн - сума заборгованості за комісією.

Вимоги обґрунтовано тим, що 21 травня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями в порядку ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» укладено договір № 532973-КС-002 про надання кредиту. За умовами цього договору ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало на банківську картку відповідача 11 000,00 гривень кредитних коштів, а відповідач зобов`язався їх повернути і сплатити відсотки та комісію. Відповідач належним чином свої кредитні зобов`язання не виконував, у зв`язку із чим станом на 07 січня 2026 року має кредитну заборгованість в загальній сумі 34 370,00 гривень.

Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 09 лютого 2026 року, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У зв`язку з поверненням адресованого відповідачу поштового відправлення з копією вказаної ухвали без вручення, ухвалою від 05 березня 2026 року судом постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача у позовній заяві одночасно просила розглянути справу за її відсутності та висловив згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідач про розгляд справи по суті двічі був повідомлений у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом публікації судового оголошення на офіційному сайті судової влади, однак в судові засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, про причини неможливості розгляду справи за його відсутності не сповістив.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі № 911/3142/19 висловив правову позицію про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

З огляду на викладене суд провів заочний розгляд позову відповідно до положень ст.ст.280, 281 ЦПК України.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

21 травня 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку Закону України «Про електронну комерцію» уклали договір № 532973-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), за умовами якого ТОВ «Бізнес Позика» надає ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 11 000,00 гривень на 24 тижні під процентну ставку в день 1 %, комісія за надання кредиту 2 200,00 гривень. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 27141,58 гривень, орієнтовна реальна річна процентна ставка 6942,76 процентів. Денна процентна ставка 0,87процентів

На виконання умов договору ТОВ «Бізнес Позика» 21 травня 2025 року перерахувало на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 обумовлену суму кредитних коштів в розмірі 11 000,00 грн, що підтверджується Підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ "ПрофіГідАТ та наданою АТ «Райффайзен Банк» банківською випискою по картці № НОМЕР_2 .

Згідно із довідкою про стан заборгованості ОСОБА_1 за Договором №532973-КС-002 від 21.05.2025 та розрахунком заборгованості за цим договором заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01 січня 2026 року становить 34 370,00 гривня, з яких: за кредитом 11 000,00 гривень, за відсотками 16 940,00 гривень, за штрафами - 4840 гривень, по комісії 1 590,00 гривень.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Стороною позивача до позовної заяви додані примірники документів, які складають укладений з відповідачем кредитний договір № 532973-КС-002 від 21.05.2025 та підписані відповідачем електронним підписом.

Факт укладення цього договору належним чином підтверджений та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Договір містить усі істотні умови, необхідні для даного виду правочинів, а відтак, враховуючи його особисте підписання відповідачем, були достеменно йому відомі.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування та інших складових.

Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов`язання кредитодавець ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі.

Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначений договором строк не виконав.

Існування у відповідача заборгованості перед позивачем підтверджується доданою до позову довідкою-розрахунком заборгованості.

Тіло кредиту в сумі 11 000,00 грн відповідач не повернув, тому зазначена сума підлягає стягненню з нього в примусовому порядку.

Заборгованість відповідача по відсоткам в розмірі 16 940,00 гривень відповідає умовам кредитного договору, тому також підлягає стягненню.

Стосовно нарахованої і заявленої до стягнення позивачем комісії в сумі 1 590,00 грн встановлено, що нарахування такої комісії передбачено умовами кредитного договору.

Пунктом 2.5. кредитного договору передбачено, що за видачу кредиту одноразово нараховується комісія у розмірі 2 200 гривень.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, зроблено наступний правовий висновок.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку, які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».».

Позивачем в договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту та за які позивачем встановлена комісія за видачу кредиту.

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем, то вони є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Зважаючи на вищенаведене, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача комісії за видачу кредиту у розмірі 1 590 грн, оскільки положення п. 2.5. кредитного договору щодо встановлення комісії у вказаному розмірі одноразово, є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Зважаючи на наведене, позовні вимоги товариства про стягнення з відповідача заборгованості по комісії у розмірі 1590,00 грн задоволенню не підлягають.

Стосовно нарахованої позивачем і заявленої до стягнення суми відсотків за стю625 ЦПК України в розмірі 4 840,00 грн, суд враховує такі законодавчі приписи.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває нині, що є загальновідомим фактом.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку ст.625 ЦПК України відсотків, які по суті є штрафними санкціями, також не ґрунтується на вимогах Закону, оскільки прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором відбулося у період дії на території України воєнного стану, тому заявлена у цій частині вимога є безпідставною і задоволенню не підлягає.

При розгляді справи суд відповідно до вимог статей 10, 12, 13 ЦПК України керується принципом верховенства права та розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для вирішення справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.83 ЦПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

За змістом ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Дослідженими у справі доказами повно та об`єктивно доведено, що відповідач взятого на себе зобов`язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків за його користуванням не виконав, тим самим порушив умови договору, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість в загальній сумі 27 940,00 гривень (11 000 + 16 940), яка підлягає стягненню на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в примусовому порядку.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача комісії та відсотків в порядку ст.625 ЦПК України через їх невідповідність вимогам закону.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати по справі у вигляді сплаченого позивачем судового збору слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 81,29 % таких вимог.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №532973-КС-002 від 21 травня 2025 року в загальній сумі 27 940 (двадцять сім тисяч дев`ятсот сорок) гривень, яку становлять:

- 11 000,00 (одинадцять тисяч) гривень заборгованості за тілом кредиту;

- 16 940 (шістнадцять тисяч дев`ятсот сорок) гривень заборгованості по відсотках.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь ТОВ «Бізнес Позика» 2164 (дві тисячі сто шістдесят чотири) гривні 26 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Любомльським районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Інформація про сторін:

позивач - ТОВ «Бізнес Позика»; місце знаходження бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411, місто Київ; код ЄДРПОУ 41084239;

відповідач ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий : суддя С.А.Шеремета