Ухвала суду № 136394108, 08.05.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9919/26

Провадження № 2-з/161/11/26

У Х В А Л А

за результатом розгляду заяви про забезпечення позову

08 травня 2026 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Черняка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду із вказаною заявою, в якій зазначає, що 22.07.2005 року він придбав двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . 20.08.2007 року він уклав кредитний договір з АКБ «ТАС-Комерцбанк» та отримав кредит в розмірі 55000 доларів США. В забезпечення виконання зобов`язань вищевказана квартира була передана в іпотеку. Частково грошові зобов`язання по кредиту були виконанні, згодом банк припинив свою діяльність. АКБ ТАС-Комерцбанк (надалі змінив назву на АТ Сведбанк) та не звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, не повідомляв про продаж боргу іншим кредиторам. Вказана квартира є єдиним житлом для ОСОБА_1 та членів його родини. 02.05.2026 року заявнику зателефонувала невідома особа, яка повідомила, що представляє інтереси ТОВ МАРІНЕКС.ЛТД, яка є власником квартири. Повернувшись вечері у квартиру, він побачив, що у ній змінені замки, його членів сім`ї не впустили у житло та не дали забрати особисті речі. Особи, що перебували у квартирі показали витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно з якого вбачається, що з 30.04.2026 року право власності на квартиру зареєстроване за ТОВ МАРІНЕКС.ЛТД.

ОСОБА_1 має намір звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації права власності на квартиру у зв`язку з чим просить суд накласти арешт на спірний об`єкт нерухомого майна та заборонити ТОВ МАРІНЕКС.ЛТД та будь яким іншим юридичним особам вчиняти будь-які дії, зокрема, щодо відчуження (продажу, внесення до статутного капіталу, міни, відчуження у будь-який інший спосіб), обтяження (іпотекою тощо), звернення стягнення у будь-який спосіб (у тому числі позасудовий), заборонити будь - яким особам вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_1 та членів його сім`ї з квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 55,7 кв.м.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно зі ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З матеріалів справи встановлено, що між сторонами наявний спір щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та реєстрації права власності юридичної особи на неї.

Метою забезпечення позову є збереження предмету спору до вирішення справи по суті.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується шляхом: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2020 року (справа №759/3972/18), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Згідно з правовою позицією, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі №640/17361/20, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Всупереч вищенаведеному, позивач не надав суду доказів того, що існує небезпека відчуження майна майбутнім відповідачем до розгляду справи по суті.

З відомостей АСДС слідує, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.08.2011 року у справі № № 2-3490/11 з ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства „Сведбанк стягнуто заборгованість за кредитним договором № 0201/0807/88-442 від 20 серпня 2007 року в сумі 51 960,72 доларів США, 18 966,20 гривень та судові витрати, пов`язані з розглядом справи. Вказане рішення набрало законної сили 24.10.2011 року.

Ухвалою суду від 30.04.2013 року у виконавчому провадженні за рішенням Луцького міського суду від 11.08.2011 року в цивільній справі № 2-3490/11 було замінено стягувача з ПАТ Сведбанк на ТОВ Факторингова компанія Вектор Плюс.

Рішенням суду від 08.02.2018 року у справі 161/4235/16-ц, яке було переглянуто за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 07.06.2017 року, було відмовлено в задоволенні позову ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення.

Крім того, ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Плахтій І.Б. від 03.07.2017 року у справі 161/10019/17 було відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вектор плюс» про незаконне заволодіння житловим приміщенням.

Згідно ухвали судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Пушкарчук В.П. від 11.12.2017 року у справі 161/11994/17 позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса міського нотаріального округу м. Київ Суперфіна Бориса Михайловича, Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія "Вектор плюс" про скасування державної реєстрації права власності та вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності було залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача.

Зазначене спростовує твердження заявника про те, що йому не було відомо про продаж заборгованості за кредитним договором новому кредитору (ТОВ «ФК «Вектор Плюс»).

Згідно договору купівлі-продажу від 30.04.2026 року продавцем спірної квартири було ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Відтак, заявник належним чином не обґрунтував свого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист його прав, за захистом яких він планує звернутись до суду.

У заяві належним чином не обґрунтовано, які існують обставини, що можуть свідчити про реальну можливість невиконання рішення суду в разі задоволення позову.

Сам факт наміру пред`явлення позову не може бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

З наведених мотивів, враховуючи предмет майбутнього позову та суб`єктний склад спірних правовідносин, обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк