Рішення № 136391833, 11.05.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/794/26

Провадження № 2/639/1011/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/794/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

До Новобаварського районного суд міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 , в якій позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2114864 від 08.07.2021 у розмірі 5220,56 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 1946,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 3274,56 грн; а також понесені судові витрати.

Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» та підписані представником позивача адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем, який діє на підставі довіреності (а.с.32).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 08.07.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений кредитний договір № 2114864 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого Товариство надає клієнту фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, виконати інші обов`язки, передбачені договором на таких умовах: сума виданого кредиту - 2000,00 грн; дата надання кредиту - 08.07.2021; строк кредиту - 15 днів; валюта кредиту - UAH; відсоткова ставка - 1,90% на добу. 24.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» укладений договір факторингу № 02-24122001, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2021 до договору факторингу № 02-24122001, ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 . Станом на 24.11.2025 розмір заборгованості за кредитним договором становить 5220,56,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 1946,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками - 3274,56 грн. Позовна заява містить орієнтовний розрахунок судових витрат позивача, згідно з яким такі витрати складають 13162,40 грн, з яких: 10500,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу та 2662,40 грн - сума сплаченого судового збору.

25.02.2026 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання (а.с.60).

19.03.2026 суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання, роз`яснив відповідачу вимоги, які ставляться до заяви, поданій в електронній формі (а.с.75-76,78).

16.04.2026 суд постановив ухвалу про продовження строку на подання відповідачем відзиву, що надійшов до суду 15.04.2026, сформований в системі «Електронний суд» 14.04.2026 та підписаний відповідачем (а.с.101).

Учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином (згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України), в судове засідання не з`явились.

У позовній заяві та у відповіді на відзив представник позивача адвокат Пархомчук С.В. просив розглянути справу без участі представника позивача.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач (згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України) у судове засідання повторно не з`явився, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

11.05.2026 суд на місці долучив до матеріалів справи заяву сторони позивача про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи з доказами надіслання цієї заяви відповідачу, що надійшла до суду 16.03.2026; відзив відповідача на позовну заяву, що надійшов до суду 15.04.2026; відповідь сторони позивача на відзив, що надійшла до суду 17.04.2026 (а.с.67-74, 85-94, 104-111).

У відзиві на позовну заяву відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечення проти позову обґрунтував тим, що будь-які докази отримання ним кредитних коштів за договором відсутні; йому не відома картка, на яку були перераховані кошти від ТОВ «Універсальні платіжні рішення»; відсутня довідка з банку про те, кому належить банківська картка № НОМЕР_1 та виписки про зарахування на цю картку грошових коштів; про наявність договору № 2114864 та договору факторингу № 02-24122001 він дізнався лише з позовної заяви; відсутні документи, які б ідентифікували ОСОБА_1 ; він ніколи не використовував мобільні додатки з програмним забезпеченням з операційною системою Android, а використовує систему IQS. Отже, стороною позивача не надано докази про отримання відповідачем від первісного кредитора кредитних коштів; інформаційна довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не є належним та допустимим доказом перерахування кредитних коштів, оскільки невідомо, кому належить картка, на яку були перераховані кошти; виписки з особового рахунку суду не надано; стороною позивача не надано доказів виконання договору факторингу; оскільки у позивача відсутні копії документів відповідача, при видачі кредиту кимось були використані дані відповідача.

У відповіді на відзив сторона позивача просила залишити відзив на позовну заяву без розгляду та без задоволення, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. На обґрунтування заперечень проти відзиву вказала, що відзив є безпідставним та необґрунтованим; договір кредиту укладений між первісним кредитором та відповідачем в електронній формі, та відповідач під час укладання договору пройшов етапи ідентифікації, самостійно скористався доступом до мережі Інтернет, перейшов на офіційний веб-сайт первісного кредитора, де самостійно обрав бажану суму кредиту, строк кредитування, надав свої персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. Обставину укладення договору кредиту відповідачем не спростовано. Відповідно до умов кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку, вказану позичальником при укладенні кредитного договору. Первинний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів; верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon. Ні первісний кредитор ні позивач не мали та не мають доступу до повного номера банківської картки відповідача, доступ до якої а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та власник картки, тобто відповідач. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або що картковий рахунок не належить відповідачу. Перерахування коштів на платіжну картку відповідача за укладеним договором здійснено безпосередньо оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який здійснює операції у безготівковій формі, тому видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Обставини укладення кредитного договору та перерахування коштів відповідачу за вказаним договором підтверджуються наданими позивачем доказами.

Оскільки сторони виклали свою позицію щодо спірних правовідносин у заявах по суті: позовній заяві, відзиві, відповіді на відзив, суд доходить висновку, що неявка сторін (їх представників) не є перешкодою для розгляду справи по суті.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Суд встановив, що 08.07.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 (Клієнт) в електронній формі за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток, укладений договір № 2114864 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сторони погодили, що сума кредиту складає 2000,00 грн (п.1.2); строк кредиту - 15 днів (п.1.3). Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п.4.1 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація, відповідно до п.4.2 договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується, якщо клієнт в межах строку, визначеного в п.1.3 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою клієнта відбудеться продовження строку кредиту на новий строк (п.1.4). Кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту (п.2.1). Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації/авто пролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році (п.3.1). До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у п.1.3 договору, відбулась пролонгація строку кредиту відповідно до Розділу 4 договору, де проценти нараховуються і в дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів, і в нову дату повернення (п.3.2). У випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений термін клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом укладення Додаткової угоди до договору, шляхом надіслання пропозиції (оферти) та здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Товариство має право, але не обов`язок протягом 24 годин з моменту вчинення клієнтом вказаних в п.4.1.2 договору дій, акцептувати пропозицію (оферту) клієнта про продовження строку кредитування кредитом шляхом направлення клієнту засобами зв`язку текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти. Додатковий договір вважається укладеним з моменту одержання товариством грошових коштів згідно з пп.4.1.5 договору та підписання його клієнтом електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (п.4.1). Сторони домовились, що у випадку, якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, та клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п.4.1.1.-4.1.6 договору, за цим договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (авто пролонгація)з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Клієнт, підписуючи цей договір, дає згоду на його авто пролонгація, - продовження дії договору та строку користування кредитом з закінченням строку кредиту або продовженого строку кредиту ще на 15 календарних днів. Загальна кількість автопролонгацій за цим договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період, визначений в п.1.3 договору). Тобто, якщо у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така авто пролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав (п.4.2.1, 4.2.2, 4.2.5) (а.с.22-28).

Відповідно до Таблиці загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредиту (Додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2114864 від 08.07.2021), дата видачі кредиту - 08.07.2021; дата повернення кредиту - 23.07.2021; кількість днів - 15; сума кредиту - 2000,00 грн (а.с.31).

Вказаний договір та додаток № 1 до нього підписані ОСОБА_1 08.07.2021 о 19:31:15 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «С321».

Відповідач з викладеними у договорі умовами кредитування погодився без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого проставив свій підпис.

З довідки про ідентифікацію ТОВ «Лінеура Україна» суд вбачає, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 2114864 від 08.07.2021, ідентифікований ТОВ «Лінеура Україна». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі. Одноразовий ідентифікатор С321 направлений 08.07.2021 о 19:30:38 на номер телефону НОМЕР_3 (а.с.16).

На підтвердження перерахування ТОВ «Лінеура Україна» кредитних коштів суду надана копія листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024, в якому зазначено, що на підставі укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна» договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 08.07.2021 о 19:32:06 на суму 2000,00 грн, маска картки НОМЕР_4 (а.с.33).

24.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» (Фактор) укладений договір факторингу № 02-24122001, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» за плату право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за договором № 2114864 від 08.07.2021 щодо позичальника ОСОБА_1 на загальну суму 5220,56 грн, з яких: залишок по тілу кредиту - 1946,00 грн, залишок по відсотках - 3274,56 грн, що підтверджується копією договору факторингу, копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу №02-2412201 від 24.12.2021, копіями платіжних інструкцій про сплату ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» на користь ТОВ «Лінеура Україна» грошових коштів згідно з договором факторингу (а.с.7,8, 9-14,18).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 2114864 від 08.07.2021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту позичальника ОСОБА_1 станом на 23.12.2021, за період з 08.07.2021 по 29.11.2021 за останнім утворилась заборгованість у розмірі 5220,56 грн, з яких: тіло кредиту - 1946,00 грн, проценти - 3274,56 грн (а.с.46-48).

Згідно з випискою з особового рахунка, складеної ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» за період з 08.07.2021 по 24.11.2025, заборгованість за кредитним договором № 2114864 від 08.07.2021 ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» станом на 24.11.2025 складає 5220,56 грн, з яких: залишок по тілу кредиту - 1946,00 грн, залишок по відсотках - 3274,56 грн. Нарахування відсотків, пені, штрафів ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» не здійснювало (а.с.19).

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, частинами 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Договір № 2114864 від 08.07.2021 укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 містить інформацію про анкетні дані позичальника, його РНКОПП, серію, номер паспорту та дату його видачі, орган, який видав, адресу зареєстрованого місця проживання, контактні дані: номери телефонів, реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , на яку за умовами договору перераховуються кредитні кошти.

У вказаному договорі його сторонами погоджено суму і строк кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, розмір і тип процентної ставки, порядок та умови надання кредиту, порядок обчислення (нарахування) процентів тощо.

Оскільки цей договір укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір № 2114864 від 08.07.2021 укладений у формі електронного документу з електронними підписами сторін між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України, а також ст. 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Виконання ТОВ «Лінеура Україна» свого зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором шляхом зарахування 08.07.2021 кредитних коштів у розмірі 2000,00 грн на платіжну картку відповідача, що зазначена останнім в укладеному між ним та первісним кредитором договорі, підтверджується наданими позивачем доказами.

Доказів того, що вказана банківська картка не належить відповідачу, що кредитні кошти не були зараховані на його рахунок, та/або, що номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор, йому не належить або вибув з його володіння, відповідач не надав та матеріали справи таких доказів не містить. Суд зауважує, що відповідач, як власник карткового рахунку, на який перераховано кредитні кошти, не позбавлений можливості самостійно отримати та надати суду банківську виписку задля спростування доводів позивача про перерахування йому грошових коштів, що ним не було зроблено. Так само і не надано до суду відповідної банківської довідки про не належність відповідачу зазначеного карткового рахунку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Пунктом 6.1.3 договору № 2114864 від 08.07.2021 передбачено право первісного кредитора укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

У суду відсутні докази про те, що відповідач мав перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплати відсотків, кредит, проценти за його користування не сплатив ані первісному кредитору, ані позивачу, порушивши умови кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, за умовами укладеного 08.07.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 договору № 2114864, його сторони погодили, що строк кредиту - 15 днів.

Суд враховує, що умовами договору передбачена як пролонгація договору (за ініціативою клієнта) так і автопролонгація.

Жодних доказів на підтвердження того, що між відповідачем та первісним кредитором укладено додатковий договір, з новим строком кредитування та договір був пролонгований за ініціативою клієнта (для чого він мав вчинити певні дії, а Товариство акцептувати пропозицію) матеріали справи не містять, а отже, відповідно до п.п.4.2.1, 4.2.2., 4.2.5 договору відбулась автопролонгація договору та загальний строк кредитування становив 120 днів, тобто з 08.07.2021 по 04.11.2021 включно.

Зі складеного первісним кредитором розрахунку заборгованості суд вбачає, що останнім нараховувалась відсотки за період з 08.07.2021 по 22.07.2021 у розмірі 0,01% від суми кредиту в день та за період з 23.07.2021 у розмірі 1,90% від суми кредиту в день, що передбачено умовами договору.

Відповідач частково сплачував заборгованість за договором, чим визнавав наявність в нього зобов`язань, відповідач сплатив первісному кредитору на погашення заборгованості кошти у розмірі 2223,00 грн, які спрямовані: 54,00 грн - на погашення тіла кредиту, 2169,00 грн - на погашення відсотків.

Водночас, відсотки за користування кредитними коштами нараховувались первісним кредитором поза межами строку кредитування - 05.11.2021 у сумі 36,97 грн, та 29.11.2021 у сумі 1500,00 грн.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання

(постанова Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) зазначено, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості».

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Отже, після спливу строку надання кредиту, а саме з 04.11.2021 припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором.

Права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України.

Здійснивши розрахунок відсотків, суд встановив, що за період з 08.07.2021 по 04.11.2021 їх розмір становить 3906,59 грн, та з урахуванням сплачених відповідачем та спрямованих первісним кредитором на погашення відсотків коштів у сумі 2169,00 грн, заборгованість за відсотками справить 1737,59 грн (3906,59 - 2169).

З огляду на викладене, з урахуванням сплачених відповідачем коштів, в останнього наявна заборгованість за договором у розмірі 3683,59, що складається з тіла кредиту - 1946, 00 грн та відсотками - 1737,59 грн, яка підлягає стягненню.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків, нарахованих поза межами строку кредитування у розмірі 1536,97 грн суд відмовляє з наведених вище підстав.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.6).

У поданій до суду 16.03.2026 заяві представник позивача адвокат Пархомчук С.В. просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн (а.с.67-69).

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн позивач надав копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 та додаткової угоди № 2 до нього від 29.12.2023, укладених між ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» та адвокатом Пархомчуком С.В., в якому сторони визначили вартість правової допомоги адвоката (гонорар) у розмірі 2000,00 грн за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги; акту про отримання правової допомоги від 09.03.2026 з підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 2114864 від 08.07.2021, відповідно до якого: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості - 1 година вартістю 2000,00 грн, складення та подання до суду позовної заяви, моніторинг аналіз судової практики - 2,5 години вартістю 5000,00 грн, інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів, моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу справи - 1,5 години вартістю 3000,00 грн, канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн, всього 5 годин вартістю 10500,00 грн; рахунку від 09.03.2026 № 09.03.2026-85 на оплату 10500,00 грн; платіжної інструкції № 310847 від 09.03.2026 про оплату ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» Пархомчуку С.В. за правничу допомогу 10500,00 грн. (а.с.13-15, 71-73).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявив, проте у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог, в тому числі щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10500,00 грн не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) - 5 годин, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зокрема, зустріч та консультація - 1 година вартістю 2000,00 грн, інші клопотання, заяви до суду, складання процесуальних документів, моніторинг ЄДРСР щодо процесуального статусу справи - 1,5 години вартістю 3000,00 грн, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого об`єму доказів, надіслана до суду через підсистему «Електронний суд», розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Також, відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі № 758/11022/21, заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Відтак, з врахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн.

Щодо заявленої до стягнення суми витрат на канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції у розмірі 500,00 грн, суд зазначає, що такі витрати не є витратами на професійну правничу допомогу, а є витратами, пов`язаними з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (надіслання позивачем відповідачу копії позовної заяви з додатками та копії заяви про розподіл судових витрат з додатками). Суд ще раз зауважує, що матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд», отже, незрозуміло, про які канцелярські витрати на виготовлення копій документів зазначає сторона позивача, враховуючи, що позовна заява з доданими до неї документами була надіслана стороною позивача через систему «Електронний суд» до електронного кабінету відповідача.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (70,56%), та стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1878,59 грн, на професійну правничу допомогу у розмірі 1411,20 грн.

Керуючись ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76-81, 82, 89, 128, 131, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» заборгованість за договором № 2114864 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.07.2021 у розмірі 3683 (три тисячі шістсот вісімдесят три) грн 59 коп., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 1946,00 грн та простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 1737,59 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків у розмірі 1536 грн 97 коп. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1878 (одну тисячу вісімсот сімдесят вісім) грн 59 коп. та на професійну правничу допомогу у розмірі 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу», код ЄДРПОУ 42228158, адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 11.05.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО