Рішення № 136389248, 02.02.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/6981/25

№ 2/207/428/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського в складі:

головуючого судді Притуляка С.А.

за участю секретаря судового засідання Тютюник Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження та заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» звернулося до Південного районного суду міста Кам`янського із позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову посилається на те, що 27.09.2021 року між ТОВ «Кошельок» і ОСОБА_1 було підписано договір №3545812273-476035 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та банком було надано позичальнику кредит у розмірі 7000,00 грн, строком кредитування на 14 днів, процентною ставкою, яка застосовується при невиконанні зобов`язання у розмірі 2,2% в день, дисконтною ставкою 0,99% в день, річною дисконтною ставкою 361,35%, процентною ставкою 2,2% в день, реальною річною процентною ставкою 803%. Відповідач всупереч умовам кредитного договору не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка становить: 20869,80 грн. та складається із заборгованості по кредиту у розмірі 7000,00 грн., суми заборгованості по відсотках 13869,80 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійно правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. та сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Ухвалою Південного районного суду міста Кам`янського від 01.12.2025 року було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. В строк, встановлений судом, відзив на позовну заяву до суду не надійшов.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в позовній заяві просивпроводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, а тому суд, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що позивач не заперечував щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, судом встановлено наступне.

27.09.2021 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, з визначення інформації, що надається споживачу перед підписанням кредитного договору.(а.с.10)

27.09.2021 року між ТОВ «Кошельок» і ОСОБА_1 було укладено договір №3545812273-476035 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, у відповідності до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 7000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов?язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.

Позивач свої зобов`язання з надання відповідачеві кредиту у розмірі 7000,00 грн. виконав, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 26.09.2021р. по 28.09.2021р. ПАТ КБ «Приватбанк», листом АТ «ТАСКОМБАНК» «Про підтвердження платежу» та повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК».

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, тому у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед кредитором, яка, за його розрахунком, становить: 20869,80 грн. та складається із заборгованості по кредиту у розмірі 7000,00 грн., суми заборгованості по відсотках 13869,80 грн. за період з 27.09.2021р. по 08.01.2022р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно ч. 1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі вищенаведеного, оцінивши зібрані у справі докази та враховуючи те, що відповідачем не надано доказів про виконання свого обов`язку щодо повернення отриманого кредиту у розмірі 7000,00 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованим, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у розмірі 13869,80 грн. за період з 27.09.2021р. по 08.01.2022р., суд зазначає наступне.

Згідно п.1.3.2.-1.4 Договору, проценти за користування кредитом: 15 грн., які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.3.4., 3.5., 3.6. цього Договору.

Відповідно до п.3.3. Договору, сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється згідно графіка платежів, що Додатком до цього Договору.

Графік розрахунків за кредитним договором №3545812273-476035 від 27.09.2021р. свідчить про те, що грошові кошти надано ОСОБА_1 на період з 27.09.2021 по 10.10.2021, сума кредиту 7 000 грн, проценти за користування кредитом у розмірі 0,01% від суми кредиту.

Разом з цим, в графіку розрахунків є посилання на те, що плата за користування кредитом (проценти) становить 4% від суми кредиту за день користування кредитом, що становить (9.80 грн.) і, одночасно посилання на те, що у разі користування кредитом понад строк, вказаний в п.1.2 Договору, до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою, в порядку, передбаченому Договором (2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом).

В п. 3.4. Договору сторони встановили, що відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону України " Про захист прав споживачів" сукупна вартість кредиту для Позичальника ( у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов?язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору за умови дотримання Позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 7015 грн., або 100% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 15 грн., або 0% від суми кредиту.

За умовами п. 2.1 договору встановлено, що кредит надається на 14 днів (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до пункту 2.2 договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 Договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх фактично нарахованих процентів за користування кредитом.

Водночас згідно з п. 3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом.

Судом, встановлено, що докази, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених п. 2.2 договору (оплати протягом лояльного періоду (14 днів) всіх відсотків, фактично нарахованих за користування кредитом, у матеріалах справи відсутні, тобто відповідачем не вчинялися дії, які свідчили б про його намір продовжити строк кредитних правовідносин з позичальником.

За змістом ч. 3, 4 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

З огляду на зміст кредитного договору №3545812273-476035 від 27.09.2021р. та додатків до нього (Паспорту кредиту та Графіку розрахунків), даними документами встановлено кілька процентних ставок, які повністю суперечать одна одній (0% від суми кредиту - 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту, 2,2 відсотка від фактичного залишку, 4 відсотка від залишку кредиту).

І поряд з цим, договором передбачено, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється згідно графіка платежів, що Додатком до цього Договору, який по-перше, також містить посилання як на базову ставку відсотків - 2.2% в день, так і на ставку у розмірі 4% річних.

Зазначення у Паспорті споживчого кредиту наслідком прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором застосування процентної ставки у розмірі 2.2% в день з першого дня прострочення зобов`язання, взагалі має всі ознаки неустойки, а не плати за користування кредитом.

Суд також окремо звертає увагу на те, що графік розрахунків складено таким чином, що він об`єктивно може створити у позичальника думку про те, що даний кредит ним отримується на короткий термін - 14 днів, і під мінімальний процент, оскільки переплата складе всього 0.14% або 9.80 грн. Що не відповідає дійсності та в підсумку позичальнику нараховано за 104 дні відсотків у сумі 13860,00 грн., що вдвічі перевищує суму отриманого кредиту.

З урахуванням наведених обставин, у даному випадку потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 зазначив, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17).

Позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування та процентної ставки, ніж тих, що містить графік розрахунків і саме на який має орієнтуватися позичальник отримуючи кредит та оцінюючи свої фінансові можливості, спроможність повернути кредит та доцільність його отримання саме у даній установі та таких умовах.

Наведене свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

При цьому, при нарахування процентів, позивачем обрано максимальний строк їх нарахування та процентну ставку.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року №39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

З огляду на наведене, оскільки зазначення в кредитному договорі різних процентних ставок та строків дії договору призвело до суттєвої неясності таких умов договору, суд вважає, що в даному випадку їх слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом у розмірі 9,80 грн. за період 14 днів, з розрахунку 0,14% від суми кредиту, тобто так, як зазначено в графіку розрахунків.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Представником позивача на підтвердження наданих ним та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги від 12.02.2025 року, укладений між ТОВ «Кошельок» та Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» в особі керуючого бюро Гурського Германа Юрійовича (а.с.41), перелік наданих послуг наданих адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» в особі керуючого бюро Гурського Германа Юрійовича ТОВ «Кошельок», з визначенням об`єму роботи та вартості наданих послуг на загальну суму 10000,00 грн.(а.с.42), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Гурського Германа Юрійовича, серія ДН№ 5506 від 29.05.2019 року (а.с.46).

Заперечень від відповідача ОСОБА_1 проти розміру витрат на правничу допомогу до суду не надходило.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу та необхідність їх стягнення з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 3358,82 грн.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України слід стягнути із відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 813,64 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 274 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7009,80 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3358,82 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» витрати з оплати судового збору у розмірі 813,64 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Дніпровського апеляційного суду через Південний районний суд міста Кам`янського шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», код ЄДРПОУ 40842831, юридична адреса: 08135, Київська область, с. Чайки, вул. Антонова, 8А. Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя С.А. Притуляк