Рішення № 136385528, 11.05.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/1456/26

Провадження № 2/317/1092/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Нікітіна В.В.

за участі секретаря судового засідання Хижняк Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До мого провадження надійшов позов ТОВ «ФК «ЕЙС» (далі - «Позивач») до ОСОБА_1 (далі - «Відповідач») про стягнення боргу за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

26 вересня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 508580019. Цим договором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кредит на суму 4 800 гривень на визначений строк та узгоджено процентну ставку за кредитом. В цей же день відповідачу були надані кошти. В подальшому сума кредиту була збільшена до 13 000 гривень.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01 та, в подальшому - додаткові угоди до нього, якими право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 508580019 від 26.09.2021 передане новому кредитору - ТОВ «Таліон Плюс».

23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» був укладений договір факторингу № 23/0224-01, яким право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 508580019 від 26.09.2021 передане новому кредитору - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем був укладений договір факторингу № 15/07/25-Е, яким право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 508580019 від 26.09.2021 передане новому кредитору - позивачу у справі.

Станом на момент відступлення права вимоги відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором виконав не у повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 54 956,56 гривень, з яких:

13 000,00 гривень - заборгованість за кредитом;

41 956,56 гривень - заборгованість з процентів за користування кредитом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до суду не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду. Ухвалою від 11.05.2026 судом визначено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Клопотання позивача про витребування доказів судом не розглядалось, оскільки відповідач не заперечував тих обставин, на підтвердження яких воно подане.

Дослідивши подані докази, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до умов кредитного договору № 508580019 від 26 вересня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 13 000 гривень строком на 30 днів. Узгоджено процентну ставку. Вказаний договір підписано в електронній формі. Розмір першого траншу кредиту визначений в п. 1.3 Договору та становить 4 800,00 грн.

В матеріалах справи містяться копії договорів факторингу та інших документів за ними, якими підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором № 508580019 від 26 вересня 2021 року до позивача.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 13 000 гривень за цим кредитним договором.

Окрім суми основного боргу позивачем за договором від 26.09.2021 заявлені вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 41 956 гривень 56 копійок.

Пунктом 1.7 Договору встановлено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів. Тобто, цим пунктом сторони договору узгодили тридцятиденний строк кредитування.

Згідно до пункту 1.9.1 Договору, сторони погодили порядок нарахування процентів під час дисконтного періоду, який охоплює строк, визначений у п. 1.7 Договору (30 днів). Проценти в цьому періоді нараховуються за процентною ставкою 1,79 % від суми кредиту на день за кожен день користування ним (653,35 % річних).

Розмір процентів за вказаними умовами становить: 13 000 грн. * 1,79 %/день * 30 днів = 6 981,00 грн.

Ця сума процентів обґрунтована умовами договору № 508580019 від 26 вересня 2021 року і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно стягнення процентів за період після 26 жовтня 2021 року (після закінчення строку кредитування), суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору строк кредитування встановлений до 26 жовтня 2021 року включно. Зі спливом цього строку, тобто - з 27 жовтня 2021 року, відповідач був зобов`язаний повернути позивачу всю його заборгованість за договором, оскільки це прямо визначено в самому договорі.

Таким чином, абзац 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку надання цієї позики.

В постанові Великої Палати ВС по справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року в подібній справі було зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібний висновок неодноразово повторювався в правових позиціях Верховного Суду і в даному випадку суд вважає необхідним застосувати його в даній справі.

Таким чином, нарахування процентів за договором № 508580019 від 26 вересня 2021 року за період після 26 жовтня 2021 року є необґрунтованим, оскільки здійснене поза межами строку кредитування.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення процентів підлягають частковому задоволенню - в межах строку кредитування в розмірі 6 981,00 гривень.

Судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 141 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13, ЄДРПОУ: 42986956) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором: № 508580019 від 26.09.2021 в розмірі 19 981 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят одну) гривню 00 копійок, з яких: 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок основного боргу та 6 981 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок процентів.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» 967 (дев`ятсот шістдесят сім) гривень 99 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» 2 545 (дві тисячі п`ятсот сорок п`ять) гривень 05 копійок витрат на правову допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Нікітін