Рішення № 136382491, 11.05.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/2883/26

Провадження № 2/639/1595/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/2883/26 за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Позивач АТ «КБ «Глобус» звернувся до Новобаварського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту АТ «КБ «Глобус» для фізичних осіб від 28.07.2019 у загальному розмірі 48990,91 грн та судові витрати.

Позовна заява підписана представником позивача адвокатом Рибитвою Олександром Анатолійовичем, який діє на підставі довіреності (а.с.28).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.07.2019 ОСОБА_1 подала до АТ «КБ «Глобус» Заяву-Анкету на приєднання до договору про надання споживчого кредиту АТ «КБ «Глобус» для фізичних осіб, чим акцептувала Публічну пропозицію АТ «КБ «Глобус». У заяві-анкеті позичальником зазначено власні персональні дані, погоджено умови кредитування та графік платежів заборгованості за споживчим кредитом, а саме: сума кредиту 42280,40 грн; разова комісія 3807,40; комісія за СМС інформування - 399,00 грн; строк кредитування 36 місяців з 28.07.2019 по 28.07.2022; пільговий період 20 місяців з 28.07.2019 по 28.03.2021; комісія за управління кредитом 3,00% на місяць; розмір процентної ставки - 0,00010% річних; схема повернення кредиту - Ануїтет; реальна процентна ставка - 34,4406% річних; загальна вартість кредиту - 63843,37 грн. Відповідачем не здійснено погашення (повернення) грошових коштів відповідно до Графіку платежів та договору, у зв`язку з чим станом на 01.09.2025 заборгованість позичальника за договором становить 48990,91 грн, в тому числі: 42280,40 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 5360,51 грн - прострочена заборгованість по відсоткам; 1350,00 грн - штраф.

09.03.2026 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання (а.с.51).

Представник позивача Мала В.В., яка діє на підставі довіреності, подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідач (згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України), у судове засідання не з`явилася, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила, відзив не подавала.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно зі статтею 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

11.05.2026 суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.

Дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Суд установив, що 28.07.2019 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту АТ «КБ «Глобус», що містить інформацію про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; про порядок повернення кредиту тощо (а.с.18).

28.07.2019 між ОСОБА_1 та АТ «КБ «Глобус» підписано Заяву-Анкету № 40081700 на приєднання до Договору про надання споживчого кредиту АТ «Комерційний банк «Глобус» для фізичних осіб (далі - Договір), в якій ОСОБА_1 підтвердила, що акцептує Публічну пропозицію Банку на укладання договору про надання споживчого кредиту АТ «КБ «Глобус» для фізичних осіб, яка розміщена на сайті Банку з урахуванням Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту, що складають договір про надання споживчого кредиту, укладання якого він підтверджує та зобов`язується виконувати його умови. Договір вважається укладеним з дня отримання Банком заповненої та підписаної ним цієї Заяви-анкети на приєднання до договору. Сторони договору погодили такі істотні його умови: сума кредиту 42280,40 грн; разова комісія 3807,40; комісія за СМС інформування - 399,00 грн; строк кредитування 36 місяців з 28.07.2019 по 28.07.2022; пільговий період 20 місяців з 28.07.2019 по 28.03.2021; комісія за управління кредитом 3,00% на місяць; розмір процентної ставки - 0,0001% річних; схема повернення кредиту - Ануїтетна; реальна процентна ставка - 34,4406% річних; загальна вартість кредиту - 63843,37 грн. Кінцева дата повернення кредиту - 28.07.2022. Договір містить Графік повернення кредиту, згідно з яким позичальник зобов`язаний з 01.08.2019 по 28.07.2022 включно повертати суму кредиту разом з процентами та комісіями рівними ануїтетними платежами щомісячно (а.с.17).

Заява-Анкета та Паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем 28.07.2019 власноручно, до них долучено копії паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера відповідача, які засвідчені останнім 28.07.2019 (а.с.19-20).

Відповідач з викладеними у договорі умовами кредитування погодився без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого проставив свій підпис.

Видача банком відповідачу кредитних коштів у розмірі 42280,40 грн підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 29.07.2019 по 01.09.2025 (фактично по 30.10.2020), з якої суд вбачає, що на погашення кредитної заборгованості відповідач грошові кошти банку не сплачував (а.с.35-44).

Згідно з наданим позивачем детальним розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 згідно Заяви-Анкети № 40081700 на приєднання до Договору про надання споживчого кредиту АТ «Комерційний банк «Глобус» для фізичних осіб від 28.07.2019 станом на 01.09.2025 становить 48990,91 грн, в тому числі: 42280,40 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 5360,51 грн - прострочена заборгованість по відсоткам; 1350,00 грн - штрафні санкції (а.с.32-34).

Розрахунок складений за період з 29.07.2019 по 29.10.2020, отже, відсотки та комісії нараховувались банком в межах строку кредитування.

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, всі операції за картковим рахунком, з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами на підтвердження видачі кредитних коштів та наявності й розміру заборгованості.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «КБ «Глобус»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

До позовної заяви надано також копію договору про надання споживчого кредиту АТ КБ «Глобус» для фізичних осіб, затвердженого рішенням Правління АТ «КБ «Глобус» протоколом № 30/1 від 23.04.2019, та Додаток № 1 до нього - Публічну пропозицію АТ «КБ Глобус» на укладення договору про надання споживчого кредиту АТ КБ «Глобус» для фізичних осіб, Тарифи на банківські операції та послуги при обслуговування споживчого кредиту для фізичних осіб в рамках програми цільового роздрібного кредитування для фізичних осіб «Кредит на товари» (а.с.5-16,21).

Водночас, вказані документи не підписані відповідачем.

Отже, у цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України (щодо договору приєднання), оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме викладені у цих документах умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи Заяву-анкету від 28.07.2019.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, надані банком Умови і правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

За змістом норм ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Отже, дії Банку щодо встановлення у кредитному договорі комісії за надання кредиту, комісії за управління (обслуговування) кредитом, комісії за СМС-інформування правомірні.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У суду відсутні докази того, що відповідач мав перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, відповідач не надав будь-яких доказів в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України на спростування обставин, на які посилається позивач, доказів про сплату відповідачем заборгованості за кредитними договорами позивачу матеріали справи не містять.

Водночас, умовами підписаної відповідачем Заяви-Анкети від 28.07.2019 не передбачено право Банку нараховувати неустойку (штрафи, пеню) за порушення позичальником виконання зобов`язань за договором, отже вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 1350,00 грн не підлягає задоволенню.

Також, суд враховує положення пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з яким у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, штрафні санкції нараховані банком за період з 10.09.2019 по 13.04.2020.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за Заявою-Анкетою №40081700 на приєднання до Договору про надання споживчого кредиту АТ «Комерційний банк «Глобус» для фізичних осіб від 28.07.2019 у розмірі 47640,91 грн, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 42280,40 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 5360,51 грн.

У задоволенні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 1350,00 грн суд відмовляє з наведених вище підстав.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3328,00 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.4).

Позовна заява містить попередній розмір судових витрат, згідно з яким, позивач поніс витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328,00 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 7500,00 грн.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування понесення та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн позивач надав копії таких документів: договору № 010725 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.07.2025, укладеного між адвокатом Рибитвою Олександром Анатолійовичем та АТ «КБ Глобус», де ставка гонорару адвоката за 1 годину роботи складає 1500,00 грн; довіреності та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; акту № 40081700 прийому-передачі послуг від 01.04.2026 за договором № 010725 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.07.2025, пов`язаних із представництвом інтересів клієнта у суді за позовом клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в АТ «КБ Глобус» для фізичних осіб (Заява-Анкета № 40081700), згідно з яким: проведення зустрічі з клієнтом, ознайомлення з наданими документами, надання консультації, узгодження правової позиції, відшкодування витрат на виїзну консультацію, витрат на телекомунікаційний зв`язок тощо - 1 година вартістю 1500,00 грн; складання позовної заяви, формування пакету документів, подача позовної заяви з додатками, відправлення рекомендованим листом позовної заяви до суду, копіювання, друк копій документів - 4 години вартістю 6000,00 грн, всього 5 годин вартістю 7500,00 грн; платіжної інструкції від 01.04.2026 про переказ АТ «КБ «Глобус» ФО-П ОСОБА_2 оплати у розмірі 7500,00 грн за професійну правничу допомогу згідно з договором № 0107202 від 01.07.2025 за позовом до Матчіної Н.М. згідно акту № 40081700 від 01.04.2026 (а.с.26-31).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявив.

Водночас, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн не є цілком співмірним з: ціною позову, із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) - 5 годин, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (97,24%), та, стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 3236 грн 15 коп. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 2917 грн 20 коп.

Керуючись ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76, 81, 82, 89, 128, 131, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» заборгованість за Договором - Заявою-Анкетою № 40081700 на приєднання до договору про надання споживчого кредиту АТ «Комерційний банк «Глобус» для фізичних осіб від 28.07.2019 у розмірі 47640 (сорок сім тисяч шістсот сорок) грн 91 коп., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 42280,40 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 5360,51 грн.

Відмовити у задоволенні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 1350,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» судовий збір у розмірі 3236 (три тисячі двісті тридцять шість) грн 15 коп. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 2917 (дві тисячі дев`ятсот сімнадцять) грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус», ЄДРПОУ 35591059, адреса місцезнаходження: м. Київ, Куренівський провулок, буд. 19/5.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 11.05.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО