Рішення № 136381825, 30.04.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 201/9103/25

Провадження № 2/201/742/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 квітня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

секретаря - Тоцькій Л.В.,

за участю адвоката - Скочко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

23.07.2025р. позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скочко О.А. звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, треті особи - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради.

22.08.2025р. представником позивачки - адвокатом Скочко А.О. була подана заява про залишення позовних вимог в частині визнання ОСОБА_3 та її малолітньої дитини ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

З огляду на те, що представником позивачки подане вказане клопотання, суд бере до уваги тільки вимоги відносно ОСОБА_2 .

Отже, в обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що 23.02.1983р. її матері ОСОБА_5 , на родину з чотирьох осіб (позивачка, її брат ОСОБА_6 та сестра ОСОБА_7 (після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_8 ), матір) була надана квартира АДРЕСА_1 (в подальшому змінена нумерація на АДРЕСА_2 . Після укладення шлюбу, 05.10.1991р. відповідачка переселилась до свого чоловіка і фактично на постійне місце проживання не поверталась. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки, потім ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат. З грудня 2022 року відповідачка не з`являється взагалі в квартиру та надалі не збирається в ній проживати. Жодних речей відповідачки у квартирі немає. В утриманні житла участі не бере. Наразі із-за боргів в квартирі відсутня електроенергія, про що відповідачка обізнана, але сплачувати її категорично не бажає.

На підставі викладеного, просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такою, що встратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .

Представник позивачки - адвоката Скочко О.А. (діє на підставі ордеру серії АЕ № 1408116 від 22.07.2025р.) у судовому засіданні 07.04.2026р. пояснила, що комуналка нараховується на всіх прописаних. Позивачка самостійно доглядала матір, через що з сестрою посварились. До восени 2022р. відповідачка виїхала. Речі забрала самостійно, це її свідоме рішення. Чому не виписалася раніше, невідомо, де вона зараз - також невідомо. Позивачка казала, що сестра не заперечувала проти приватизації.

Відповідачка у судові засідання, які були призначені на 02.10.2025р., 24.11.2025р., 04.02.2026р., 07.04.2026р. та 30.04.2026р. не з`явилась, про дату та час слухання повідомлялась шляхом направлення судових повісток за адресою її місця реєстрації, втім, конверти з судовими повістками були повернуті суду за зворотньою адресою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, про дати розгляду справи відповідачка повідомлялась шляхом розміщення оголошень на сайті «Судова влада України».

Отже, належним чином повідомлена про розгляд справи судом, відповідачка в судові засідання повторно не з`явилась, про причини своєї неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернулась, а також не скористалась правом подачі відзиву на позов.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Окремо слід зауважити, що у судовому засіданні 07.04.2026 р. був встановлений порядок дослідження доказів, а саме: надання представнику позивачки права на вступне слово, допит свідків, дослідження письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, а також надання сторонам можливості скористатися правом на доповнення судового розгляду.

29.04.2026 р., тобто вже на стадії розгляду справи по суті, від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про повторне уточнення позовних вимог, у якій вона просила визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Розглянувши питання про прийняття зазначеної заяви до розгляду, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 01.09.2025р. було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України, у разі якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову шляхом подання письмової заяви допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Згідно з матеріалами справи, перше судове засідання у даній справі відбулося 07.04.2026р., на якому суд розпочав розгляд справи по суті та встановив порядок дослідження доказів. Таким чином, граничний строк для подання заяви про зміну предмета позову (уточнення позовних вимог) сплив ще за п`ять днів до вказаної дати.

Подання заяви про уточнення позовних вимог 29.04.2026р., коли справа вже перебуває на стадії дослідження доказів, прямо суперечить приписам ч. 3 ст. 49 ЦПК України та порушує встановлений процесуальний порядок. Процесуальні права мають здійснюватися учасниками справи у визначені законом строки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті заяви про повторне уточнення позовних вимог від 29.04.2026р., оскільки вона подана з порушенням встановленого законом процесуального строку для справ, що розглядаються у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглядаючи справу в межах заявлених вимог, відповідно до ст.11 ЦПК України, та дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 (дошлюбне ОСОБА_9 ) є донькою ОСОБА_5 (а.с. 5, 6).

Відповідно ордеру на жиле приміщення № 529 від 23.02.1983р., житло площею 42,66 кв.м було надано ОСОБА_5 на склад сім`ї з 4 осіб, включаючи доньок ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також сина ОСОБА_13 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (після зміни нумерації № 67) м. Дніпропетровськ (наразі м. Дніпро) (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син матері позивачки, ОСОБА_14 (а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла матір позивачки - ОСОБА_5 (а.с. 18).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 654 від 22.06.2021р., надано дозвіл ТОВ «К.О.Д.» на зміну умов договору найму жилого приміщення - трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , а саме замість померлого наймача - ОСОБА_5 визначено основним наймачем доньку - ОСОБА_2 , складом сім`ї 2 особи, у тому числі дочка - ОСОБА_3 (а.с. 14).

Згідно з довідки про склад сім`ї № 3598, виданої 11.07.2025р., за адресою: АДРЕСА_5 зареєстровано 5 осіб, в тому числі відповідачка (а.с. 15).

Як вбачається з акту від 15.07.2025р., складеного сусідами будинку АДРЕСА_6 , з грудня 2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не мешкає в квартирі АДРЕСА_2 . Особистих речей ОСОБА_2 в квартирі немає, її місце перебування невідоме (а.с. 23).

Також позивачкою надані квитанції про сплату нею рахунків за комунальні послуги за квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 77-79).

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_15 , який пояснив, що з 1998р. постійно живе в будинку АДРЕСА_7 . В квартирі АДРЕСА_8 на восьмому поверсі живе позивачка, а він на другому. Знає, що відповідачка на спірній житловій площі не проживає, коли вона вивезла речі - не бачив, але вона не намагалася вселитися в спірну квартиру після жовтня 2022р. Матір сторін знав, її звали ОСОБА_16 , її доглядала позивачка. Не пам`ятає, чи жила відповідачка в квартирі на момент смерті матері. Стосунки між сестрами йому невідомі.

За змістом ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Принцип непорушності (недоторканності) закріплений і у статтях 319, 326 ЦК України.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 107 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

У відповідності до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.1985р. (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 2 від 10.03.89р., № 13 від 25.12.92р., №15 від 25.05.98р.) роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Якщо ж він був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. На підтвердження вибуття, суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідачів понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.

З огляду на викладене, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги щодо визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим приміщенням обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачка не мешкає у спірному житловому приміщенні без поважних причин понад шість місяців (з 2022 року).

Керуючись ст. ст. 317, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 141, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте Соборним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів. Повний текст рішення буде складений впродовж 5 днів.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 .

Третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 40392181, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75.

Суддя Д.О. Покопцева