Рішення № 136380820, 08.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 рокусправа № 380/25224/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, 6; код ЄДРПОУ 00034022), за участю третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця, солдата ОСОБА_2 , викладене у пункті 11 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 99в від 23.10.2025;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачці, матері загиблого військовослужбовця, солдата ОСОБА_2 , передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року в якому здійснюватиметься виплата.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 є матір`ю військовослужбовця ВЧ НОМЕР_3 солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 06.08.2024 на адресу ОСОБА_1 надійшло сповіщення сім`ї №11653 про те, що її син під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області внаслідок отриманих травм був евакуйований та в подальшому знаходився на стаціонарному лікуванні в Національному Військово-Медичному Клінічному госпіталі «Головний військовий клінічний госпіталь» м. Київ, 04.08.2024 - помер від отриманого поранення. Вищезгадане сповіщення є підставою для призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в установленому законодавством порядку, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 подала документи на розгляд комісії Міністерства оборони України, через ІНФОРМАЦІЯ_4 . У відповіді від 10.11.2025 №17172 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив, що згідно протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.10.2025 № 99\в, комісією прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомогу у зв`язку із смертю сина ОСОБА_2 . Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням, вважаючи його протиправним, звернулася з вказаним позовом до суд.

Ухвалою від 29.12.2025 суддя Кисильова О.Й. прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження у справі.

13.01.2026 за вх.№2905 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат з посиланням на ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 15.10.2024 №869-ОД про результати службового розслідування та постанови про закриття кримінального провадження ГУ ПН в Донецькій області від 29.11.2024 №12024052690000552 підтверджується факт отримання травми внаслідок вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення. Крім цього зазначив, що відсутні підстави для зобов`язання Міністерства оборони України виплатити одноразову грошову допомогу, оскільки така лише призначається відповідачем, а виплата здійснюється безпосередньо уповноваженим органом Львівським ТЦКСП з дотриманням встановленої процедури. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 14.01.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

16.01.2026 за вх.№3995 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначила, що відповідачем не спростовано, що лікарським свідоцтвом №142 смерть зафіксована як така, що настала внаслідок військових дій, а ЦВЛК підтвердила зв`язок смерті з проходженням служби. Вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить позов задовольнити.

23.01.2026 за вх.№5618 від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли письмові пояснення щодо позову. Зазначив, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 15.10.2024 № 869-ОД про результати службового розслідування смерть ОСОБА_2 настала 04.08.2024 в лікувальному закладі під час стаціонарного лікування - поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів, отриманого військовослужбовцем внаслідок необережного поводження зі зброєю. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження Головного управління Національної поліції в Донецькій області Покровського районного відділення поліції від 29.11.2024 № 12024052690000552 ОСОБА_2 17.07.2024 під час виконання бойового завдання по вдосконаленню в інженерному відношенні вогневої позиції, внаслідок необережного поводження зі зброєю, здійснив два автоматичних постріли собі в область грудної клітки. Даними документами підтверджено факт отримання травми внаслідок вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 172-19 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил поводження із зброєю, а також боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення є адміністративним правопорушенням. Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправними та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, від 23.10.2025 (протокол № 99в), яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги. Просить у задоволенні позову відмовити.

23.01.2026 за вх.№5686 від представника позивача надійшла відповідь на заперечення третьої особи. Зазначила, що третя особа маніпулює фактами, посилаючись на постанову від 29.11.2024. Закриття провадження за ч. 1 ст. 115 КК України у зв`язку з відсутністю складу злочину не означає автоматичного підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Крім того, як вбачається зі змісту постанови про закриття кримінального провадження - ключовий свідок ОСОБА_3 підтвердив, що моменту пострілів не бачив, огляд місця події не проводився у зв`язку з веденням активних бойових дій, а також у межах кримінального провадження не призначалися та не проводилися експертизи змивів з рук/зброї та дактилоскопічні дослідження, які є ключовими для ідентифікації особи, що контактувала зі зброєю, що спростовує однозначність версії про навмисність дій загиблого. В той же час, лікарське свідоцтво про смерть №142 та протокол ЦВЛК підтверджують, що смерть настала внаслідок військових дій та пов`язана з проходженням служби. Просить позов задовольнити.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 28.01.2026 на підставі проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи (звільнення судді з посади) справа №380/25224/25 розподілена до провадження судді Сподарик Н.І.

Ухвалою від 02.02.2026 суддя Сподарик Н.І. прийняла справу до свого провадження.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 1137-АД від 17.07.2024 призначено службове розслідування за фактом поранення внаслідок необережного поводження зі зброєю солдата ОСОБА_2 .

Відповідно до копії акту службового розслідування, проведеного з метою уточнення причин і умов, що сприяли пораненню внаслідок необережного поводження зі зброєю солдата ОСОБА_2 , встановлено, що 17.07.2024 близько 17:00 год під час виконання бойового завдання по вдосконаленню в інженерному відношенні вогневої позиції міномета « ІНФОРМАЦІЯ_7 » поблизу населеного пункту Катеринівка Покровського району Донецької області військовослужбовець призваний по мобілізації номер обслуги мінометного відділення мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_2 здійснив два постріли із закріпленої ним зброї 7,62 мм АКМ № НОМЕР_5 собі в область грудної клітки.

За фактом поранення внаслідок необережного поводження зі зброєю номера обслуги мінометного відділення мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_2 внесено відомості до ЄРДР, №12024052690000552 від 18.07.2024.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №142 від 05.08.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . Хвороба (патологічний стан), що призвела до смерті: а) прогресуюча поліорганна недостатність; б) поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів; в) ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків.

Згідно з копією наказу командира військової частини НОМЕР_6 №869-ОД від 25.10.2024 «Про результати службового розслідування за фактом поранення внаслідок необережного поводження зі зброєю солдата ОСОБА_2 » комісія дійшла висновку, що номер обслуги мінометного відділення мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Києв під час стаціонарного лікування внаслідок необережного поводження зі зброєю. Смерть внаслідок поранення, отриманого в результаті нещасного випадку, пов`язана з проходженням військової служби.

Відповідно до копії постанови про закриття кримінального провадження від 29.11.2024 ГУ НА в Донецькій області Покровського РУП ВП №2, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024052690000552 від 18.07.2024 закрито в зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0505-1554-4678-0 від 04.05.2025, ВЛК постановила: поранення (17.07.2024) солдата ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 : «Прогресуюча поліорганна недостатність. Поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів», яке послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №142 від 5.08.2024. Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 12.08.2024 виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 15.10.2024 №292, постановою про закриття кримінального провадженні відділу поліції №2 Покровського районного управління поліції ГУ НП в Донецькій області від 29.11.2024 поранення, яке призвело до смерті та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.

19.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) ІНФОРМАЦІЯ_8 сина - ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 02.07.2025 №1159/12/11762 скеровано на адресу Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України подану заяву на виплату одноразової грошової допомоги від ОСОБА_1 разом із поданими додатками: згодою на збір та обробку персональних даних; копії свідоцтва про смерть; копії лікарського свідоцтва про смерть; копії відповіді командира в/ч НОМЕР_3 щодо особистого розпорядження; копії матеріалів службового розслідування; копії відповіді з НВМКЦ «ГВКГ» №545/3/2888 від 03.03.2025; копії витягу з ЄРДР від 18.07.2024; копії постанови про закриття кримінального провадження від 29.11.2024; копії довідки про безпосередню участь в бойових діях; копії іменного списку безповоротних втрат особового складу; копії витягу з протоколу засідання ЦВЛК №2025-0505-1554-4678-0 від 04.05.2025; копії витягу з наказу про виключення померлого із списків особового складу; копії свідоцтва про народження померлого; копії свідоцтва про розірвання шлюбу, паспорта ідентифікаційного коду та витягу про несудимість матері; копії свідоцтва про смерть батька.

Згідно з витягу протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №99/в від 23.10.2025, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

У вказаному витягу зазначено:

«Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 15.10.2024 № 869-ОД про результати службового розслідування смерть ОСОБА_2 настала 04.08.2024 в лікувальному закладі під час стаціонарного лікування поранення грудної клітини з ушкодженням внутрішніх органів, отриманого військовослужбовцем внаслідок необережного поводження зі зброєю.

Відповідно до постанови закриття кримінального провадження Головного управління Національної поліції в Донецькій області Покровського районного відділення поліції від 29.11.2024 № 12024052690000552 ОСОБА_2 17.07.2024 під час виконання бойового завдання по вдосконаленню в інженерному відношенні вогневої позиції, внаслідок необережного поводження зі зброєю, здійснив два автоматичних постріли собі в область грудної клітини. Даними документами підтверджено факт отримання травми внаслідок вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 172-19 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил поводження із зброєю, а також боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення є адміністративним правопорушенням.

Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть), військовослужбовця, є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю».

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України і діє на час ухвалення рішення.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.02.1993 (Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ст.41 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За частинами 1, 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1, 8, 9 ст. 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975, якою затверджено відповідний Порядок (надалі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

За пунктом 4 Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві

Відповідно до приписів пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Як вбачається з матеріалів справи, смерть солдата ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_8 внаслідок поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів, отриманого під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області. Зазначене підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №142 від 05.08.2024, а також висновком Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформленим протоколом №2025-0505-1554-4678-0 від 04.05.2025, яким встановлено причинний зв`язок поранення та смерті із проходженням військової служби.

Підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги Комісія Міністерства оборони України визначила вчинення військовослужбовцем адміністративного правопорушення або навмисне спричинення собі тілесного ушкодження. Однак такі висновки є необґрунтованими, передчасними та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Відповідно до статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним злочину чи адміністративного правопорушення, перебування у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, самогубства або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень.

Разом з тим, факт вчинення адміністративного правопорушення може бути встановлений виключно у передбаченому законом порядку та підтверджений відповідним судовим рішенням. Повноваження щодо встановлення складу адміністративного правопорушення та притягнення особи до адміністративної відповідальності належать виключно суду, а не Комісії Міністерства оборони України.

Матеріали справи не містять жодного судового рішення, яким би було встановлено факт вчинення солдатом ОСОБА_2 адміністративного правопорушення чи умисного спричинення собі тілесних ушкоджень. Відповідачем також не надано доказів складення відносно загиблого протоколу про адміністративне правопорушення або ухвалення судом постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Натомість Комісія Міністерства оборони України фактично поклала в основу свого рішення виключно висновки службового розслідування та постанову слідчого про закриття кримінального провадження. Проте такі документи не можуть вважатися належними та достатніми доказами вчинення адміністративного правопорушення.

Наказ командира військової частини НОМЕР_3 №869-ОД від 15.10.2024 про результати службового розслідування має дисциплінарний характер та не є процесуальним документом, який встановлює юридичний факт вчинення адміністративного правопорушення або самогубства. Більше того, у самому акті службового розслідування зазначено, що неправомірних дій з боку солдата ОСОБА_2 не виявлено.

Крім того, в межах проведеного службового розслідування акт про нещасний випадок складений не був.

Суд вважає, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження №12024052690000552 від 29.11.2024 також не підтверджує факту вчинення загиблим адміністративного правопорушення чи навмисного заподіяння собі тілесних ушкоджень, оскільки кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. При цьому у межах досудового розслідування не проводився огляд місця події через активні бойові дії, не призначались балістичні, дактилоскопічні чи інші експертизи, які могли б об`єктивно встановити механізм отримання поранення та особу, яка здійснила постріли.

Більше того, постанова про закриття кримінального провадження №12024052690000552 від 29.11.2024, прийнята слідчим Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області свідчить, що кримінальне провадження було розпочате за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, в той же час закрито на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Також, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що свідок ОСОБА_3 , на пояснення якого посилається відповідач, безпосереднього моменту поранення не бачив, а лише почув постріли, перебуваючи спиною до потерпілого. Таким чином, його пояснення не можуть свідчити про те, що постріли були здійснені саме солдатом ОСОБА_2 .

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що смерть військовослужбовця настала саме внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень.

Крім цього, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст. 16-4 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно з ч. 2 ст. 16-4 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи, за рішенням суду, яке набрало законної сили.

У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.

Суд зауважує, що доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення (постанова суду) про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні такого правопорушення, матеріали справи не містять. Відповідач таких доказів до суду теж не надав. Протилежного суду не доведено.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідачем під час прийняття рішення про відмову позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом № 99в від 23.10.2025, зроблені передчасні висновки про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.

Тому, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

Так, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 червня 2025 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її сина солдата ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду по даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Згідно із частиною першою та третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог у сумі 605,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, 6; код ЄДРПОУ 00034022), за участю третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця, солдата ОСОБА_2 , викладене у пункті 11 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 99в від 23.10.2025.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 червня 2025 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її сина солдата ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду по даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір на суму 605 (шістсот п`ять) грн 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна