Рішення № 136380624, 08.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року

справа №380/692/26

провадження № П/380/705/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши в письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКІФ ІНВЕСТ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКІФ ІНВЕСТ» (місцезнаходження: 50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Домобудівна, 25а; ЄДРПОУ: 35601501) звернулось до суду із позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000437/2 від 10.10.2025;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000470 від 10.10.2025;

визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000460/2 від 27.10.2025;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2025/000504 від 27.10.2025;

визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000451/2 від 20.10.2025;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000492 від 20.10.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «СКІФ ІНВЕСТ» уклало зовнішньоекономічні контракти на поставку промислових товарів в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в рахунках постачальників. На виконання вимог вказаних контрактів, позивач придбав у продавця товари, які було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронні митні декларації №25UA209190026573U7, №25UA209190028205U9, №25UA209190027553U1. Разом з митними деклараціями в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару було надано документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте, відповідач протиправно, на переконання позивача, здійснив коригування митної вартості ввезених товарів що призвело до необхідності сплати різниці між сумами митних платежів та нанесено значних збитків позивачу. Вважаючи такі рішення про коригування митної вартості протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 19.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

03.02.2026 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Так, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості необхідністю у зв`язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та, що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав повний перелік витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості. Необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. На запит митного органу інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надано не було, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв`язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару.

Разом з відзивом представник відповідача подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

06.02.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що митний орган не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу та унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також не довів неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості.

Ухвалою від 07.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКІФ ІНВЕСТ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 35601501), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 13.99 Виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у.

Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ «СКІФ ІНВЕСТ» (Покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Qingdao Dawson Import and Export Co. LTD, Китайська Народна Республіка (Продавець), зовнішньоекономічний контракт від 05.05.2025 №132, за яким Продавець продає, а Покупець закуповує промислові товари, а також інші товари в асортименті, кількості і за цінами, що вказані в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід`ємною частиною вказаного Контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2025 №132 позивач придбав у продавця товар згідно рахунку-фактури (Інвойсу) від 09.08.2025 №ZDJ1125362 загальною вартістю 32 475,08 доларів США. З метою митного оформлення вказаного товару 10.10.2025 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209190026573U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 Ланцюги з чорних металів, зі зварними кільцями, що використовуються у вантажопідйомих механізмах:G80 LIFTING CHAIN, BLACK (with stigma).

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209190026573U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: пакувальний лист №ZDJ1125362 від 09.08.2025; рахунок-проформу №ZDJ25788109903 від 28.05.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №ZDJ1125362 від 09.08.2025; коносамент №ZM25080310 від 14.08.2025; автотранспортну накладну від 07.10.2025; супровідний документ Т1 №25PL322080NSULEBK7 від 06.10.2025; декларацію про походження товару №ZDJ1125362 від 09.08.2025; банківські платіжні документи від 30.05.2025 та від 19.08.2025; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №514 від 01.10.2025 та №524 від 07.10.2025; банківський платіжний документ про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.10.2025 №11640; документ про вартість перевезення товару №OV01938 від 07.10.2025; прайс-лист виробника товару від 20.05.2025; зовнішньоекономічний контракт №132 від 05.05.2025; договори про перевезення №02/05/24 від 02.05.2024, №2011OB від 20.11.2024 та №2001/OB від 20.01.2025; агентський договір №1 від 24.04.2025; довідку управління статистики від 28.02.2012; заявку на перевезення №17 від 13.08.2025; лист №267 від 29.09.2025; лист про помилку від 06.10.2025; опис товарів від 09.10.2025; перепустку №109692 від 09.10.2025; копію митної декларації країни відправлення №310120250516456212.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також повідомив, що усі необхідні документи були надані.

Однак, 10.10.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000437/2, в графі 33 якого було вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (надалі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана у зв`язку з неподанням основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 МКУ). Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами опрацювання встановлено наступне: Поставка товару здійснювалась на підставі Контракту №132 від 05.05.2025, що укладений між Qingdao Dawson Import And Export Co., LTD. (Продавець) та ТОВ «СКІФ ІНВЕСТ» (Покупець) (надалі Контракт ЗЕД). Відповідно до п.5.1.3. Контракту ЗЕД, умови оплати за Товари, що постачаються за цим Контрактом, зазначаються в інвойсах. Поданим до митного оформлення Інвойсом №ZDJ1125362 від 09.08.2025 передбачено наступні умови оплати: 30% передоплата, залишок по копії коносамента. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про валюту і валютні операції", порядок проведення переказу валютних цінностей визначається Національним банком України. Відповідно до п. 33 розділу V Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №2, користувачі платіжних послуг для здійснення платіжних операцій з переказу іноземної валюти надають платіжну інструкцію в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління НБУ від 29.07.2008 №216. Надані документи від 19.08.2025 та від 30.05.2025 б/н не є платіжними інструкціями в іноземній валюті, визначеними вказаними нормативними актами, тому не можуть розглядатися як належний банківський платіжний документ, що підтверджує митну вартість товару. Пунктом 1.1. Контракту ЗЕД передбачено, що Продавець продає, а Покупець закуповує промислові товари, а також інші товари (які надалі іменуються Товар) в асортименті, кількості і за цінами, що вказані в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід`ємною частиною даного Контракту. Відповідно до п.11.2. Контракту ЗЕД, всі доповнення і зміни в цьому Контракті дійсні, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані сторонами. При цьому, Інвойс №ZDJ1125362 від 09.08.2025 містить лише підпис Продавця, без підпису іншого контрагента. Отже, відповідно до п.11.2. Контракту ЗЕД, поданий інвойс не є дійсним, тобто не є належним документом, що може підтверджувати заявлену митну вартість. Прайс-лист від 20.05.2025 адресований конкретному покупцю, що не відповідає статті VII ГАТТ та унеможливлює рівні умови продажу для широкого кола осіб; Щодо митної декларації країни відправлення №310120250516456212 від 09.08.2025, слід відмітити, що відповідна декларація країни відправлення не містить відміток митних органів країни відправлення. При перевірці митної декларації країни відправлення із застосуванням технічних засобів унікальний електронний ідентифікатор (штрих-код) не перетворюється на візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту та верифікації. Транзитна декларація Республіки Польща №25PL322080NSULEBK7 від 06.10.2025 у графі 12.05 містять відомості про супровідний документ під кодом N705, що відповідає коносаменту. Проте, номер вказаного там коносаменту, - MEDUP7002421, не відповідає ні номеру коносаменту, що поданий до митного оформлення (ZM25080310), ні номеру коносамента, вказаному в експортній декларації -177LNMNMN25T94A. Отже, під час переміщення товару транзитом через територію Республіки Польща митним органам цієї держави був поданий інший документ, ніж той, що долучений до митної декларації. Пунктами 5.1.2 та 5.2.1 Генерального договору транспортного експедирування від 20.01.2025 №2001/ОВ (далі Договір ТЕ) передбачена наявність Додатку 1 до нього, який до митного оформлення не подавався. Пунктом 5.2.1 Договору ТЕ також визначено, що для отримання послуг клієнт зобов`язується подати заявку не пізніше, ніж за 5 робочих днів до заявленої дати готовності вантажу. Натомість, подана до митного оформлення Заявка №17 датована 13.08.2025, тобто вже в день, коли вантаж був розміщений на борту судна. Таким чином, митниця дійшла висновку, що організація морського фрахту здійснювалася відповідно до іншого документу, який до митного оформлення не подавався. Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах (номер коносамента в транзитній декларації та поданого, невідповідна торгівельна країна в експортній декларації, невідповідність поданої заявки) та відсутність належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість (чинний контракт, банківські платіжні документи, додатки до Договору ТЕ, платіжні документи, що засвідчують суми транспортних витрат). Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 53 МКУ декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; -- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; -- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.. На вимогу декларантом не надано додаткових документів на підтвердження митної вартості. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ (чинний контракт, банківські платіжні документи, додатки до Договору ТЕ, платіжні документи, що засвідчують суми транспортних витрат, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписка з бухгалтерської документації), Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. За результатами консультації встановлено відсутність у митниці та декларанта відомостей щодо ідентичних та подібних товарів. Метод 2а та 2б не було використано оскільки в митниці та декларанта відсутні необхідні відомості щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів; методи 2в і 2г не були застосовані у зв`язку з відсутністю необхідних документально підтверджених відомостей для розрахунку. Застосовано метод 2ґ. Джерелами інформації для коригування митної вартості: товару №1 слугувала МД № 25UA209150007516U6 від 08.07.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Ланцюги з чорних металів із зварними кільцями, з поперечним перерізом матеріалу складового елемента не більше 16 мм …) становила 2,34 дол.США за кг. Товару №3 слугувала МД №25UA110020004221U9 від 09.10.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Ролики з недорогоцінних матеріалів…) становила 4,0704 дол.США за кг. Товару №4 слугувала МД 25UA204060008278U9 від 06.10.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Інструменти з недорогоцінних металів..) становила 2,7218 дол.США за кг. Товару №5 слугувала МД № 25UA100320037963U2 від 06.10.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Вироби з чорних металів…)становить 1,82 дол.США за кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000470. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 10.10.2025 №UA209000/2025/000437/2. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209190026637U2, та 10.10.2025 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2025 №132 позивач придбав у продавця товар згідно рахунку-фактури (Інвойсу) від 08.08.2025 №ZDJ1125472 загальною вартістю 47 994,46 доларів США. З метою митного оформлення вказаного товару 27.10.2025 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209190028205U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 Ланцюги з чорних металів, зі зварними кільцями, що використовуються у вантажопідйомих механізмах:G80 LIFTING CHAIN, BLACK (with stigma).

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209190028205U9 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: пакувальний лист №ZDJ1125472 від 08.08.2025; рахунок-проформу №ZDJ2578899302 від 09.05.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №ZDJ1125472 від 08.08.2025; коносамент №ZM25080174 від 13.08.2025; автотранспортну накладну від 21.10.2025; супровідний документ Т1 №25PL322080NSVXVFK1 від 20.10.2025; декларацію про походження товару №25C520120314/00114 від 29.09.2025; банківські платіжні документи від 16.05.2025 та від 20.08.2025; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №558 від 16.10.2025 та №565 від 21.10.2025; банківський платіжний документ про надання транспортно-експедиційних послуг №8051 від 17.10.2025; документ про вартість перевезення товару №OV01937 від 21.10.2025; прайс-лист виробника товару від 05.09.2025; зовнішньоекономічний контракт №132 від 05.05.2025; договори про перевезення №2001/ОВ від 20.01.2025, №1107/ОВ від 11.07.2025 та №3/251016/54 від 16.10.2025; агентський договір №1 від 24.04.2025; довідку управління статистики від 28.02.2012; заявку на перевезення №16 від 11.08.2025; лист №278 від 15.10.2025; опис товарів від 27.10.2025; перепустку №110942 від 27.10.2025; копію митної декларації країни відправлення №422720250000851647.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також повідомив, що усі необхідні документи були надані.

Однак, 27.10.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000460/2, в графі 33 якого було вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (надалі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана у зв`язку з неподанням основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 МКУ). Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами опрацювання встановлено наступне: Поставка товару здійснювалась на підставі Контракту №132 від 05.05.2025, що укладений між Qingdao Dawson Import And Export Co., LTD. (Продавець) та ТОВ «СКІФ ІНВЕСТ» (Покупець) (надалі Контракт ЗЕД). Відповідно до п.5.1.3. Контракту ЗЕД, умови оплати за Товари, що постачаються за цим Контрактом, зазначаються в інвойсах. Поданим до митного оформлення Інвойсом №ZDJ1125472 від 08.08.2025 передбачено наступні умови оплати: 30% передоплата, залишок по копії коносамента. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про валюту і валютні операції", порядок проведення переказу валютних цінностей визначається Національним банком України. Відповідно до п. 33 розділу V Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №2, користувачі платіжних послуг для здійснення платіжних операцій з переказу іноземної валюти надають платіжну інструкцію в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління НБУ від 29.07.2008 №216. Надані документи від 16.05.2025 на суму 14 323,16 дол.США та 20.08.2025 на суму 33 671,30 дол.США не є платіжними інструкціями в іноземній валюті, визначеними вказаними нормативними актами, тому не можуть розглядатися як належний банківський платіжний документ, що підтверджує митну вартість товару. Пунктом 1.1. Контракту ЗЕД передбачено, що Продавець продає, а Покупець закуповує промислові товари, а також інші товари (які надалі іменуються Товар) в асортименті, кількості і за цінами, що вказані в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід`ємною частиною даного Контракту. Відповідно до п.11.2. Контракту ЗЕД, всі доповнення і зміни в цьому Контракті дійсні, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані сторонами. При цьому, Інвойс №ZDJ1125472 від 08.08.2025 містить лише підпис Продавця, без підпису іншого контрагента. Отже, відповідно до п.11.2. Контракту ЗЕД, поданий інвойс не є дійсним, тобто не є належним документом, що може підтверджувати заявлену митну вартість. Прайс-лист від 05.05.2025 адресований конкретному покупцю, що не відповідає статті VII ГАТТ та унеможливлює рівні умови продажу для широкого кола осіб; Щодо митної декларації країни відправлення №422720250000851647 від 08.08.2025, слід відмітити, що відповідна декларація країни відправлення не містить відміток митних органів країни відправлення. При перевірці митної декларації країни відправлення із застосуванням технічних засобів унікальний електронний ідентифікатор (штрих-код) не перетворюється на візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту та верифікації. Транзитна декларація Республіки Польща №25PL322080NSVXVFK1 від 20.10.2025 у графі 12.05 містять відомості про супровідний документ під кодом N705, що відповідає коносаменту. Проте, номер вказаного коносаменту, - MEDUOV267119, не відповідає ні номеру коносаменту, що поданий до митного оформлення (ZM25080174), ні номеру коносамента, вказаному в експортній декларації -177IATATQ11451V. Отже, під час переміщення товару транзитом через територію Республіки Польща митним органам цієї держави був поданий інший документ, ніж той, що долучений до митної декларації. Пунктами 5.1.2 та 5.2.1 Генерального договору транспортного експедирування від 20.01.2025 №2001/ОВ (далі Договір ТЕО) передбачена наявність Додатку 1 до нього, який до митного оформлення не подавався. Пунктом 5.2.1 Договору ТЕ також визначено, що для отримання послуг клієнт зобов`язується подати заявку не пізніше, ніж за 5 робочих днів до заявленої дати готовності вантажу. Натомість, подана до митного оформлення Заявка №16 датована 11.08.2025, тобто за 2 дні до того, коли вантаж був розміщений на борту судна. Таким чином, митниця дійшла висновку, що організація морського фрахту здійснювалася відповідно до іншого документу, який до митного оформлення не подавався. Відповідно до п.8.1. Договору ТЕО, клієнт оплачує будь-який платіж, що виникає з цього Договору протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання способом, визначеним п.14.5. Договору, відповідного рахунку. На підтвердження оплати транспортних послуг надана платіжна інструкція №8051 на суму 93 757,50 грн. При цьому, слід зауважити, що зазначена вище платіжна інструкція не знайдена за посиланням pb.ua/chek з використанням коду перевірки JSVDHSBEIVQRLA51TNL, що наявний внизу такої платіжної інструкції. Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах (номер коносамента в транзитній декларації та поданого, невідповідна торгівельна країна в експортній декларації, невідповідність поданої заявки) та відсутність належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість (чинний контракт, банківські платіжні документи, додатки до Договору ТЕ, платіжні документи, що засвідчують суми транспортних витрат). Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 53 МКУ декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме:- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; -якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; -за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - виписку з бухгалтерської документації; -каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;- копію митної декларації країни відправлення,-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. На вимогу декларантом не надано додаткових документів на підтвердження митної вартості. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ (банківські платіжні документи, додатки до Договору ТЕО, платіжні документи, що засвідчують суми транспортних витрат, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписка з бухгалтерської документації), Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. За результатами консультації встановлено відсутність у митниці та декларанта відомостей щодо ідентичних та подібних товарів. Метод 2а та 2б не було використано, оскільки в митниці та декларанта відсутні необхідні відомості щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів; методи 2в і 2г не були застосовані у зв`язку з відсутністю необхідних документально підтверджених відомостей для розрахунку. Застосовано метод 2ґ. Джерелом інформації для коригування митної вартості: товару №1 слугувала МД № 25UA209150007516U6 від 08.07.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Ланцюги з чорних металів із зварними кільцями, з поперечним перерізом матеріалу складового елемента не більше 16 мм …) становила 2,34 дол.США за кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося, оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000504. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 27.10.2025 №UA209000/2025/000460/2. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209190028275U0, та 27.10.2025 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Судом також встановлено, що 18.01.2024 ТзОВ «СКІФ ІНВЕСТ» (Покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю CHONGQING TOHO-RONGKEE ELECTRONIC CHON- AND MACHINERY CO., LTD, Китайська Народна Республіка (Продавець), зовнішньоекономічний контракт №118, за яким Продавець продає, а Покупець закуповує промислові товари, а також інші товари в асортименті, кількості і за цінами, що вказані в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід`ємною частиною вказаного Контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 18.01.2024 №118 позивач придбав у продавця товар згідно рахунку-фактури (Інвойсу) від 01.08.2025 №TH2025-1613 загальною вартістю 42 119,20 доларів США. З метою митного оформлення вказаного товару 20.10.2025 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209190027553U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. №1 Вироби з алюмінію, втулки овальні, призначені для формування петель канатних стропів.

Одночасно, Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209190027553U1 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: пакувальний лист №TH2025-1613 від 01.08.2025; рахунок-проформу №TH2025-1613 від 19.06.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №TH2025-1613 від 01.08.2025; коносамент №ZM25080820 від 23.08.2025; автотранспортну накладну №865 від 16.10.2025; супровідний документ Т1 №25PL322080NSVCV0K9 від 14.10.2025; декларацію про походження товару №25C5102A0593/00319 від 22.09.2025; банківські платіжні документи від 24.06.2025 та від 15.08.2025; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №70689 від 08.10.2025 та №71258 від 16.10.2025; банківський платіжний документ про надання транспортно-експедиційних послуг №11691 від 08.10.2025; документ про вартість перевезення товару №12481 від 16.10.2025; прайс-лист виробника товару від 10.06.2025; зовнішньоекономічний контракт №118 від 18.01.2024; договори про перевезення №172 від 07.10.2025, №1919-T/24 від 09.10.2024 та №ЕФ-1037/25 від 20.06.2025; агентський договір №1 від 24.04.2025; довідку управління статистики від 28.02.2012; заявку на перевезення №17 від 13.08.2025; електронний сертифікат про непреференційне походження товару від 20.10.2025; лист №271 від 06.10.2025; опис товарів від 09.10.2025; перепустку №110484 від 20.10.2025; копію митної декларації країни відправлення №223120250003322897.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та кількісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

У свою чергу Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також повідомив, що усі необхідні документи були надані.

Однак, 20.10.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000451/2, в графі 33 якого було вказано: «В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (надалі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана у зв`язку з неподанням основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 МКУ). Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами опрацювання встановлено наступне: Поставка товару здійснювалась на підставі Контракту №118 від 18.01.2024, що укладений між Chongqing Toho-Rongkee Electronic And Machinery Co.,LtD (Продавець) та ТОВ «СКІФ ІНВЕСТ» (Покупець) (надалі Контракт ЗЕД). Відповідно до п.5.1.3. Контракту ЗЕД, оплата за товари виконується наступним чином: 30% передоплата після отримання від продавця проформи-інвойсу, залишок 70% перед відвантаженням Товару. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про валюту і валютні операції", порядок проведення переказу валютних цінностей визначається Національним банком України. Відповідно до п. 33 розділу V Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №2, користувачі платіжних послуг для здійснення платіжних операцій з переказу іноземної валюти надають платіжну інструкцію в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління НБУ від 29.07.2008 №216. Надані документи від 15.08.2025 та від 24.06.2025 б/н не є платіжними інструкціями в іноземній валюті, визначеними вказаними нормативними актами, тому не можуть розглядатися як належні банківські платіжний документи, що підтверджують митну вартість товару. Пунктом 1.1. Контракту ЗЕД передбачено, що Продавець продає, а Покупець закуповує промислові товари, а також інші товари (які надалі іменуються Товар) в асортименті, кількості і за цінами, що вказані в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід`ємною частиною даного Контракту. Відповідно до п.11.2. Контракту ЗЕД, всі доповнення і зміни в цьому Контракті дійсні, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані сторонами. При цьому, Інвойс №TH2025-1613 від 01.08.2025 містить лише печатку Продавця, без підпису іншого контрагента, а також підпису Продавця. Отже, відповідно до п.11.2. Контракту ЗЕД, поданий інвойс не є дійсним, тобто не є належним документом, що може підтверджувати заявлену митну вартість. Прайс-лист від 10.06.2025 адресований конкретному покупцю, що не відповідає статті VII ГАТТ та унеможливлює рівні умови продажу для широкого кола осіб; Щодо митної декларації країни відправлення №223120250003322897 від 18.08.2025, слід відмітити наступне: при перевірці такої із застосуванням технічних засобів унікальний електронний ідентифікатор (штрих-код) не перетворюється на візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту та верифікації. Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження) який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Договором №1919-Т/24 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 09.10.2024, що укладений між ТОВ «Глобал Оушен Лінк» (Експедитор) та ТОВ «Скіф Інвест» (Клієнт) (надалі Договір ТЕО) передбачено, п.4.3., що оплата робіт та послуг здійснюється Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів на умовах передплати на підставі рахунків, виставлених Експедитором, якщо в Заявці або інших додатках до цього Договору на конкретну партію вантажу не узгоджені інші терміни, порядок і умови розрахунків. При цьому, в поданій заявці про надання транспортно-експедиторських послуг №13 від 23.08.2025, деталізація щодо оплати рахунків відсутня. Відтак, з огляду на п.4.3. Договору ТЕО та враховуючи, що конкретно умови оплати транспортних послуг жодним документом не деталізовані, у митного органу відсутня можливість перевірити документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставлених рахунків-фактур. Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 53 МКУ декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. На вимогу декларантом надано: Заявка на перевезення №13 від 23.08.2025. Інших документів надано не було. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ (банківські платіжні документи, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписка з бухгалтерської документації та інші), Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. За результатами консультації встановлено відсутність у митниці та декларанта відомостей щодо ідентичних та подібних товарів. Метод 2а та 2б не було використано. оскільки в митниці та декларанта відсутні необхідні відомості щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів; методи 2в і 2г не були застосовані у зв`язку з відсутністю необхідних документально підтверджених відомостей для розрахунку. Застосовано метод 2ґ. Джерелами інформації для коригування митної вартості:- товару №3 слугувала МД 25UA209190016242U0 від 28.06.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Вироби з чорних металів, литі, затискачі….) становить 1,170010 дол.США/кг.- товару №4 слугувала МД №25UA504210000948U0 від 16.06.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Вироби виготовлені з чорних металів,ковані…) становить 1,754904 дол.США/кг.- товару №5 слугувала МД №25UA100100434087U7 від 30.05.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Арматура для кріплення: Набір кріплень…) становить 4,067739 дол.США/кг.- товару №6 слугувала МД № 25UA100320037963U2 від 06.10.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Вироби з чорних металів…) становить 1,82 дол.США за кг.- товару №7 слугувала МД №25UA403070005107U3 від 17.06.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Вироби з чорних металів з різьбою…) становить 2,030740 дол.США/кг.- товару №8 слугувала МД №25UA100430586721U0 від 10.09.2025 де митна вартість товару з схожими характеристиками становить 1,93778 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.».

Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000492. Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 20.10.2025 №UA209000/2025/000451/2. На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209190027634U9, та 20.10.2025 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Не погоджуючись з рішеннями про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, з метою визначення митної вартості товару, що ввозиться на територію України.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Однак в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості не зазначено: які в поданих до митного контролю документах містяться розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості; які ознаки підробки наявні у цих документах, і з чого це вбачається; яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваних рішеннях порушень, суд зазначає таке.

Відповідачем зазначено, що подані до митного оформлення рахунки-фактури (інвойси) підписані лише стороною продавця, без підпису покупця, тому не є дійсними, і не можуть підтверджувати заявлену митну вартість, а прайс-листи адресовані конкретному покупцю, що не відповідає статті VII ГАТТ та унеможливлює рівні умови продажу для широкого кола осіб.

Суд зазначає, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

В даному випадку інвойси містять дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товару, його ціну, вартість, валюту оплати, реквізити Контракту, тощо, тобто ці документи підтверджують митну вартість товару та містять всю необхідну інформацію для підтвердження числових даних, заявленої митної вартості.

За викладених обставин відсутність підпису уповноваженої особи покупця в інвойсі не впливає на ціну товару, яка фактично сплачена, що підтверджується платіжною інструкцією.

Окрім того, суд зазначає, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів. Крім цього, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару. Таким чином, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі №810/690/17, від 8 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19 та від 01 березня 2023 року у справі №420/18880/21.

Відповідачем також зазначено, що надані до митного оформлення банківські платіжні документи не є платіжними інструкціями в іноземній валюті, визначеними вказаними нормативними актами, тому не можуть розглядатися як належний банківський платіжний документ, що підтверджує митну вартість товару.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Суд зазначає, що банківські платіжні документи, подані до митного оформлення, містять всі необхідні реквізити, для можливості ідентифікації даних платіжних інструкцій, що стосуються оцінюваних товарів передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216, зокрема: надавач платіжних послуг платника, найменування платника, адреса, код, та номер рахунку, з якого здійснюється переказ, сума та валюта, найменування отримувача, адреса, код, та номер рахунку, надавач платіжних послуг отримувача, Банк-кореспондент, призначення платежу, дата виконання платежу.

З огляду на викладене, суд вважає, що подані банківські платіжні документи відповідають всім вимогам щодо змісту платіжної інструкції, передбаченим чинним законодавством, та є належними доказами фактичного здійснення позивачем оплати вартості товару на користь контрагента за умовами відповідного договору купівлі-продажу.

Відповідачем також зазначено, що подані до митного оформлення копії митних декларацій країни відправлення не містять відміток митних органів країни відправлення. При перевірці митної декларації країни відправлення із застосуванням технічних засобів унікальний електронний ідентифікатор (штрих-код) не перетворюється на візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту та верифікації.

Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення в розумінні ч.2 ст.53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до ч.6 ст.53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених ч.3 ст.53 МК України. Проте, в даному випадку митний орган не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів.

Відповідачем зазначено, що під час митного оформлення були встановлені невідповідності у документах, які подавались на підтвердження понесених транспортних витрат, оскільки, зокрема, пунктами 5.1.2 та 5.2.1 Генерального договору транспортного експедирування від 20.01.2025 №2001/ОВ передбачена наявність Додатку 1 до нього, який до митного оформлення не подавався.

Вказані доводи відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, оскільки вказаним Договором Додаток №1 передбачено у формі заявки на перевезення, яка подавалась до митного оформлення товару.

Відповідач також в контексті зазначених доводів вказує на те, що подані заявки на перевезення були подані за короткий строк до початку перевезення, що не відповідало умовам відповідних договорів, а також вказує на недоліки документів, які підтверджують вартість перевезення.

Відповідно до підп.6 частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, серед іншого: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

За змістом п.2 частини одинадцятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: витрати на транспортування після ввезення.

Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 зазначив, що цивільні (господарські) відносини реалізуються на засадах диспозитивності. У процесі реалізації належних їм прав-обов`язків договірні сторони можуть відступити від визначеного договором алгоритму їх реалізації за умови відсутності заперечень з боку іншої сторони. Для цілей митного законодавства важливою є об`єктивна підтверджуваність реалізації відповідних операцій.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 роз`яснив, що якщо законом не визначено виключного переліку доказів, якими мають підтверджуватись витрати на транспортування, то такі витрати можуть підтверджуватись будь-якими належними доказами. Митний кодекс України не встановлює обмеження щодо форми таких документів або їх бухгалтерського характеру.

При цьому, за змістом спірних відносин визначальним є факт понесення транспортних витрат, однак момент їх настання не може впливати на розмір митної вартості товару. Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, яким чином наведені недоліки щодо транспортних документів могли вплинути на можливість визначення митної вартості товару, відтак вказані обставини не доводять наявність підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Таким чином, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України, а подані декларантом до митного оформлення документи відповідали вимогам частини 2 статті 53 МК України.

При розгляді цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2021 у справі № 200/6508/20-а, згідно з якою основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, шо декларант правильно визначив митну вартість.

Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред`явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами мережі Інтернет, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не вказав ні конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви (а сумніви не були обґрунтованими, в розумінні хоча б одної із трьох підстав, визначених законодавством), ні причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, ні документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі № 815/3976/16, в якій зазначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа № 21-591а15) та в подальшому відображена в інших постановах з цього питання вже Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду, зокрема у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1.380.2019.002016 від 04.11.2021, № 480/3558/19 від 17.11.2021.

Суд встановив, що відповідач витребував у позивача документи, визначені частиною 3 статті 53 МК України, проте не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Натомість відповідач прийняв оскаржувані рішення у зв`язку із неподанням декларантом всіх витребуваних у нього документів.

За позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Зокрема, відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 16.01.2025 у справі №160/939/24.

Щодо обов`язковості чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14.08.2018 по справі №821/1617/17. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що також письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 по справі №815/1670/17, від 10.06.2020 по справі №1.380.2019.004752, від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890 та від 15.02.2024 по справі №640/29559/20.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, у них зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються укладеного контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000437/2 від 10.10.2025; №UA209000/2025/000460/2 від 27.10.2025; №UA209000/2025/000451/2 від 20.10.2025; є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Суд встановив, що підставою для оформлення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000470, № UA209190/2025/000504, №UA209190/2025/000492 стали коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митних деклараціях №25UA209190026573U7, №25UA209190028205U9, №25UA209190027553U1.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду справи суд встановив, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від №UA209000/2025/000437/2 від 10.10.2025; №UA209000/2025/000460/2 від 27.10.2025; №UA209000/2025/000451/2 від 20.10.2025; є протиправними та підлягають скасуванню, тож сформовані на їх підставі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000470, № UA209190/2025/000504, №UA209190/2025/000492 є незаконними, а тому позовну вимогу про визнання їх протиправними та скасування також слід задовольнити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СКІФ ІНВЕСТ» (місцезнаходження: 50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Домобудівна, 25а; ЄДРПОУ: 35601501) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000437/2 від 10.10.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000470.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000460/2 від 27.10.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2025/000504.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000451/2 від 20.10.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2025/000492.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКІФ ІНВЕСТ» (місцезнаходження: 50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Домобудівна, 25а; ЄДРПОУ: 35601501) за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) судовий збір на суму 4148 (чотири тисячі сто сорок вісім) грн 98 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.