Рішення № 136379893, 08.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/30095/25

Провадження №: 2/752/2125/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08.05.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна») про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 лютого 2025 року в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Volkswagen Jetta» під керуванням ОСОБА_2 та «Volkswagen Tiguan», який належить позивачу. Внаслідок зіткнення транспортний засіб позивача було пошкоджено. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 квітня 2025 року водія автомобіля «Volkswagen Jetta» визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність винної особи на момент ДТП була застрахована у відповідача за полісом обов`язкового страхування, у зв`язку з чим позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. Страховик виплатив позивачу 28 364,96 грн, однак, на думку позивача, ця сума є неповною та не покриває фактичних витрат на відновлення автомобіля.

Позивач зазначає, що під час визначення розміру страхового відшкодування страховик неправомірно зменшив вартість ремонту автомобіля, зокрема шляхом врахування вартості уживаних запасних частин та ручного коригування даних у системі Audatex без належного обґрунтування. За результатами незалежного авто-товарознавчого дослідження та рахунку офіційного сервісного центру встановлено, що фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу значно перевищує суму виплати страховика. Позивач зазначає, що він здійснив ремонт автомобіля із використанням нових запасних частин та поніс витрати у розмірі 95 598 грн, що підтверджується відповідними рахунками та платіжними документами.

У зв`язку з цим позивач вважає, що страховик порушив вимоги законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів і просить суд стягнути з відповідача несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 67 233,04 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Кирильчук І.А.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

05 січня 2026 року представник відповідача у встановлений судом строк подав відзив на позов з викладенням своїх міркувань, з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та зазначав, що страхове відшкодування позивачу вже було виплачено у встановленому законом порядку. Страховик вказував, що розрахунок суми відшкодування здійснено відповідно до вимог статей 22, 28, 29 та 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». На думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки визначений страховиком розмір виплати відповідає правилам визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу та був розрахований із використанням спеціалізованих програмно-технічних комплексів. Відповідач вважає, що ним виконано обов`язок щодо відшкодування шкоди в межах передбаченої законом процедури, а тому підстав для додаткового стягнення коштів немає.

Крім того, відповідач зазначає, що потерпілий мав можливість обрати спосіб відновлення транспортного засобу, зокрема провести ремонт на станції технічного обслуговування з переліку, запропонованого страховиком, або отримати грошову виплату, розраховану за допомогою ліцензованих програмних комплексів. Страховик повідомляє, що позивачу було запропоновано такі варіанти та роз`яснено порядок отримання страхового відшкодування, однак він обрав інший спосіб ремонту. Також відповідач заперечує проти розміру заявлених судових витрат на правничу допомогу, вказуючи, що встановлений представником позивача розмір оплати не підтверджений належними доказами та є завищеним, у зв`язку з чим у разі задоволення позову просить суд зменшити їх розмір.

Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 .

25 лютого 2025 року приблизно о 18 годині 30 хвилин в м. Києві на вулиці Пирогівський шлях, 158/1, сталася ДТП, за участі автомобілів «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_3 , водієм якого був ОСОБА_2 .

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 07 квітня 2025 року у справі № 752/5598/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідальність водія «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_3 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 226213113 від 03.01.2025 року, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_3 . Страхова сума за даним полісом за шкоду, заподіяну майну складає 1 250 000 грн.

26 лютого 2025 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» з повідомленням про ДТП та заявою про страхове відшкодування.

Відповідно до ремонтної калькуляції № 265260, складеної у програмному комплексі AUDATEX загальна сума вартості робіт та запчастин з вирахуванням ПДВ складає 24 658,24 грн.

Страховик здійснив виплату страхового відшкодування за страховим випадком у розмірі 28 364 грн. 96 коп.

Не погодившись із вищевказаною сумою, бажаючи встановлення оригінальних запчастин на свій автомобіль, позивач звернувся до експерта з метою проведення незалежної оцінки.

Відповідно до висновку щодо визначення вартості відновлювального ремонту заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 88/04-25 від 28 квітня 2025 року, виконаного ФОП ОСОБА_3 , складеного на замовлення ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату ДТП 25 лютого 2025 року, становить 208 789,02 грн.

Позивач звернувся до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» з претензією про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки на підставі рахунку-фактури проведеного ремонту автомобіля Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 . ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відмовило позивачу у задоволенні претензії.

В подальшому потерпілий відремонтував належний йому транспортний засіб з використанням нових запасних частин та виконав оплату за проведений ремонт у повному обсязі - згідно платіжної інструкції № 1.122059465.1 від 27.04.2025 року, платіжної інструкції № XE80-EE43-7EA5-5312 від 20.05.2025 у загальному розмірі 95 598,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 33.1.4. статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2, 3 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Системний аналіз статті 22 ЦК України, частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Судом установлено, що з вини ОСОБА_2 25 лютого 2025 року в м. Києві по вул. Пирогівський шлях, 158/1 сталася ДТП, в якій був пошкоджений автомобіль «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна», яке провело розрахунки та виплатило позивачу страхове відшкодування 28 364,96 грн., що не заперечується сторонами.

Зазначене страхове відшкодування було виплачене ПрАТ «СК «Євроінс Україна» у встановлений п.36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк.

Позивач, не погоджуючись з визначеним страховою компанією розміром шкоди, замовив власне дослідження та надав суду висновок щодо визначення вартості відновлювального ремонту заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 88/04-25 від 28 квітня 2025 року, виконаний ФОП ОСОБА_3 , відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату ДТП 25 лютого 2025 року, становить 208 789,02 грн.

Суд приймає зазначений висновок як доказ, зважаючи на те, що він виконаний відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» №2658-ІІІ від 12 липня 2001 року, Національним стандартам № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 145/5/2092, а також те, що відповідач ПрАТ «СК «Євроінс Україна» зазначений висновок судового не оспорював та останнім не було надано суду звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, що позбавляє суд можливості надати оцінку застосованої оцінювачем методики при дослідженні вартості відновлювального ремонту.

Твердження представника відповідача про своєчасне (протягом 10 робочих днів) проведення огляду пошкодженого транспортного засобу, що на думку останнього є підставою для нездійснення страхової (регламентної) виплати страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою є необґрунтованими враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 4 частини четвертої статті 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом визначеного абзацом другим цієї частини строку, після повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, такий страховик (МТСБУ) відшкодовує потерпілій особі здійснені витрати на визначення розміру шкоди у зв`язку з пошкодженням (знищенням) майна. Визначення розміру шкоди у зв`язку з пошкодженням (знищенням) майна здійснюється відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.

Разом з тим, в основу рішення судом покладено висновок щодо визначення вартості відновлювального ремонту заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 88/04-25 від 28 квітня 2025 року, виконаний ФОП ОСОБА_3 , наданий представником позивача та оцінений судом як правильний, обґрунтований та законний та враховуючи відсутність наявності в матеріалах справи альтернативного.

Посилання представника відповідача на строк експлуатації транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 понад п`ять років, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу, що в свою чергу є підставою для того, щоб при розрахунку розміру відновлювального ремонту брати в основу аналоги оригінальних складових частин (деталей) пошкодженого транспортного засобу є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.

У даному випадку транспортний засіб позивача перебуває в експлуатації з червня 2017 року, тобто на момент ДТП його строк експлуатації перевищує п`ять років, а відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню абзац 3 ч. 3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до цієї норми, для таких транспортних засобів може включатися вартість складових частин, що є аналогами оригінальних. Однак законодавець свідомо використовує формулювання «може», а не «зобов`язаний», що свідчить про дискреційний, а не імперативний характер такого підходу. Тобто це не є обов`язком застосовувати дешевші або неоригінальні запчастини, а лише допускає таку можливість за певних умов.

Більше того, навіть у цьому випадку страховик зобов`язаний довести, що використані ним при розрахунку аналоги відповідають технічним характеристикам транспортного засобу, є належної якості та забезпечують відновлення автомобіля до стану, який існував до ДТП. Відсутність такого обґрунтування, а також довільне зменшення вартості складових частин (зокрема шляхом коригування даних у системі Audatex) свідчить про неправомірність дій відповідача. Отже, саме по собі перевищення транспортним засобом п`ятирічного строку експлуатації не надає страховикові права занижувати розмір страхового відшкодування без належного доказового підтвердження, а тому визначена ним сума не може вважатися такою, що відповідає вимогам закону та фактичному розміру завданої шкоди.

За таких обставин, суд доходить висновку, що розмір завданої позивачу шкоди був оцінений страховиком неправильно, а виплачене позивачу страхове відшкодування не в повній мірі.

Враховуючи, що при розрахунку несплаченої ПрАТ «СК «Євроінс Україна» частини страхового відшкодування, представник позивача виходив з вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу, витрати на який поніс ОСОБА_1 , що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактично сплаченим страховим відшкодуванням та вартістю фактично проведеного ремонту пошкодженого транспортного засобу у розмірі 67 233,04 грн.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 79 ,80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої частини шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача подано копію договору про надання правової допомоги № 28/03/25-АБ від 28 березня 2025 року, акт виконаних робіт № 1 до Договору про надання правової допомоги № 28/03/25-АБ від 21 листопада 2025 року.

З приводу визначення розміру витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, та понесені позивачем як витрати на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Представником позивача заявлено вимогу про відшкодування послуг з надання правової допомоги у розмірі 15 000 грн, такі витрати на правовому допомогу на думку представника відповідача у вказаному розмірі є завищеними.

За змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Нормами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування.

Згідно з акту виконаних робіт № 1 до Договору про надання правової допомоги № 28/03/25-АБ від 21 листопада 2025 року адвокат Богуцький І.О. надав позивачу правову допомогу відповідно до умов договору, а позивач прийняв таку правову допомогу, а саме: надання юридичної консультації, вивчення документів, наданих замовником, збирання доказів, підготовка письмової скарги до НБУ, складання й підготовка до подання позовної заяви.

Оскільки ЦПК України не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, передбачено можливість запобігти зловживанням у визначення цього розміру з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу. Інша сторона може поставити під сумнів розрахунок витрат на правничу допомогу.

Таким чином, суд керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, доходить переконання, що вартість юридичних послуг, які були надані адвокатом Богуцьким І.О. не є обґрунтованою і співмірною із складністю справи та виконаними роботами (наданими послугами), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт. (правові позиції з цих питань викладені у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 910/16953/16, додаткова постанова Верховного Суду від 11 червня 2018 року у справі № 923/567/17).

Враховуючи вище викладене, обсяг наданої правової допомоги, витрачений представником позивача час для підготовки до судового провадження, складність справи, що розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до платіжної інструкції від 07 листопада 2025 року № 8HW8VKroTbS10ZuEugEZpQ позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн.

Керуючись статями 22, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, статями 22, 27, 28, 31, 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статями 12-13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 67 233 ( шістдесят сім тисяч двісті тридцять три) грн. 04 коп. несплаченої частини страхового відшкодування.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», ЄДРПОУ 22868348, 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102.

Рішення суду виготовлено 08 травня 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук