Ухвала суду № 136378987, 08.05.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/814/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 травня 2026 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Соколовська Марина В`ячеславівна про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Соколовська Марина В`ячеславівна про визнання права власності на майно в порядку спадкування та просить:

- визнати за ним право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 71,6 кв.м., житловою площею 16 кв.м. розташований за адресою: по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

- визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 0,1684 гектарів, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: по АДРЕСА_1 , передану у приватну власність на підставі рішення Сварицевицької сільської ради Дубровицького району Рівненської області №708 від 29.10.2019 року, кадастровий номер - 5621886900:01:001:0646 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Позивач обґрунтовує свої вимоги, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку. Позивач зазначає, що спадкодавцем за життя було складено заповіт, яким він заповів належне йому майно позивачу, однак оформити спадкові права в нотаріальному порядку позивач не може, оскільки постановою приватного нотаріуса йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із чим він звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам статей 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогам статті 95 цього Кодексу.

Суд, оглянувши матеріали позовної заяви, дійшов висновку, що при зверненні до суду із позовною заявою, позивачем було порушено вимоги цивільного процесуального законодавства, що регламентує порядок звернення до суду з позовними заявами, а саме порушено вимоги статей 175-177 Цивільного процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

У пункті 7 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

У тексті позовної заяви позивач посилається на те, що 17 серпня 2001 року секретарем Сварицевицької сільської ради Дубровицького району Рівненської області Парчук К.П. було посвідчено заповіт за реєстровим №136, яким ОСОБА_2 заповів позивачу ОСОБА_1 житловий будинок, який належав йому на праві особистої власності.

Водночас до позовної заяви не додано належним чином засвідченої копії самого заповіту від 17 серпня 2001 року за реєстровим №136, на який позивач посилається як на основну правову підставу набуття права на спадкування за заповітом. Натомість серед доданих до позову документів наявна копія іншого заповіту, складеного 22 листопада 2000 року та посвідченого секретарем Сварицевицької сільської ради Дубровицького району Рівненської області Парчук К.П. за реєстровим №169, за змістом якого ОСОБА_2 заповів належний йому житловий будинок своєму племіннику ОСОБА_3 .

Доданий до позову витяг зі Спадкового реєстру містить відомості про наявність двох заповітів, складених ОСОБА_2 , зокрема заповіту від 22 листопада 2000 року за реєстровим №169 та заповіту від 17 серпня 2001 року за реєстровим №136. Однак наявність реєстраційного запису у Спадковому реєстрі не замінює самого тексту заповіту, оскільки саме зміст заповіту має значення для встановлення кола спадкоємців за заповітом, обсягу заповіданого майна та правової підстави заявлених позовних вимог.

Таким чином, у матеріалах позову наявна істотна невідповідність між обставинами, викладеними в позовній заяві, та письмовими доказами, доданими на їх підтвердження. Позивач обґрунтовує заявлені вимоги заповітом від 17 серпня 2001 року, складеним нібито на його користь, однак самого заповіту до позову не додає, тоді як доданий до позову заповіт від 22 листопада 2000 року складений на користь іншої особи - ОСОБА_3 .

Така розбіжність не може бути розцінена як формальна або технічна, оскільки вона стосується правової підстави спадкування, кола спадкоємців та обсягу спадкового майна, щодо якого заявлено вимогу про визнання права власності. Без усунення цієї розбіжності суд позбавлений можливості встановити, на якому саме заповіті ґрунтуються позовні вимоги, чи є позивач спадкоємцем за відповідним заповітом, а також чи охоплюється спірне майно змістом такого заповіту.

Крім того, відповідно до статті 1254 Цивільного кодексу України кожний новий заповіт скасовує попередній заповіт у тій частині, у якій він йому суперечить. Отже, дата складення заповіту, його зміст, коло спадкоємців та майно, яке охоплено заповітом, мають істотне значення для правильного визначення підстав спадкування.

За таких обставин позивачу необхідно подати уточнену позовну заяву, у якій чітко зазначити, на підставі якого саме заповіту заявлено позовні вимоги, а також додати до позовної заяви належним чином засвідчену копію заповіту від 17 серпня 2001 року за реєстровим №136, якщо саме цей заповіт є підставою заявленого позову. У разі неможливості подання такого доказу позивачу необхідно зазначити причини його неподання та вказати, у кого знаходиться оригінал чи належним чином засвідчена копія такого документа.

Також суд звертає увагу на те, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати за ним право власності не лише на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а й на земельну ділянку кадастровий номер 5621886900:01:001:0646 у порядку спадкування за заповітом.

Водночас із викладених у позові обставин убачається, що позивач посилається на заповіт щодо житлового будинку. При цьому з позовної заяви та доданих документів не вбачається чіткого обґрунтування того, що земельна ділянка також була охоплена заповітом. Позивачем не конкретизовано, чи заявлена вимога про визнання права власності на земельну ділянку ґрунтується на спадкуванні за заповітом, чи на спадкуванні за законом, чи на переході права на земельну ділянку у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок.

Відповідно до ст. ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1245 ЦК України, частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Суд зазначає, що у позовній заяві не наведено достатніх відомостей про наявність або відсутність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , не зазначено, чи існують спадкоємці за законом, чи приймали вони спадщину, чи відмовлялися від її прийняття, чи усунені від права на спадкування. Також позивач не зазначив, до якої черги спадкування за законом він належить, якщо вимоги щодо частини спадкового майна, зокрема земельної ділянки, ґрунтуються не на заповіті, а на спадкуванні за законом.

За змістом п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідачами у справах про визнання права власності у порядку спадкування за законом є спадкоємці, які прийняли спадщину.При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У зв`язку з цим, позивач має визначитися з належним складом відповідачів у справі у разі наявності інших спадкоємців за законом.

Також, позовна заява не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача, відповідача та третьої особи, що є обов`язковим згідно з п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Також відсутнє чітке підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Таким чином, позивачу необхідно усунути недоліки шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статей 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, у якій необхідно:

-зазначити, на підставі якого саме заповіту заявлено позовні вимоги та надати належним чином засвідчену копію заповіту від 17 серпня 2001 року за реєстровим №136, якщо саме цей заповіт є підставою позову, або зазначити причини неможливості його подання;

-усунути розбіжність між обставинами, викладеними в позові, та доданими письмовими доказами щодо заповіту від 22 листопада 2000 року за реєстровим №169;

-уточнити правову підставу заявленої вимоги щодо земельної ділянки кадастровий номер 5621886900:01:001:0646, зокрема чи заявляється вона у порядку спадкування за заповітом, за законом або з інших підстав;

-викласти обставини щодо наявності або відсутності інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 та визначитися з належним складом відповідачів у справі;

-зазначити відомості про наявність або відсутність електронних кабінетів у сторін;

-надати підтвердження про неподання іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

При цьому, судом при винесенні ухвали, враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відтак позивачу необхідно виправити вищевказані недоліки.

За таких обставин, в силу частини 1 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк п`ять днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Соколовська Марина В`ячеславівна про визнання права власності на майно в порядку спадкування та надати позивачу для усунення вищевказаних недоліків п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор