Рішення № 136377037, 07.05.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/17651/25

Категорія 45

2/295/260/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Чішман Л.М..,

за участі секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути 13306,26 грн., які витрачені нею на поховання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Галинівка Хорошівського району Житомирської області, потяг скоїв наїзд на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який від отриманих травм помер.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 29.12.2025 року справу призначено до розгляду.

Від представника відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що позивач зверталась до суду з позовом про відшкодування шкоди завданої смертю, за рішенням Богунського районного суду м.Житомира позов задоволено частково та стягнув 200 000,00 грн. На думку представника відповідача повторне звернення з позовом свідчить про намір позивача збагатитись за рахунок АТ «Українська залізниця». Вважає, що позивачем не надано належних доказів проведення поховання та належним чином оформлених розрахункових документів.

Представник позивача адвокат Таргоній В.М. подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» 30.04.2026 приймала участь у справі за допомогою відеоконференції. Відеоконференція в попередньому судовому засіданні за технічної неможливості не відбулась. В судовому засіданні представник відповідача заперечувала щодо позовних вимог, зазначила, що суми зазначені в чеках не відповідають середнім витратам на поховання в даній місцевості. Зазначила, що відомостей про розмір витрат на поховання в даній місцевості не має, клопотань про витребування такої інформації не заявляла.

Статтею 212 ЦПК України визначено можливість участі учасників судового розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 212 ЦПК України відеоконференція, в якій беруть участь учасники судового процесу, їх представники, фіксується судом, який розглядає справу, за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. Відео та звукозапис відеоконференції долучаються до матеріалів справи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно п.5 ч.1 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 11.04.2025 в справі 295/10230/24 стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 100 000,00 грн. кожному в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Під час розгляду справи 295/10230/24 судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 .

08.02.2023 року пасажирський поїзд №131 сполученням Дніпро-Львів під керуванням машиніста М62 №1711 ОСОБА_4 здійснив наїзд на ОСОБА_2 , який загинув на місці події, що вбачається з постанови про закриття кримінального провадження від 24.11.2023, акту №1 від 14.02.2023 службового розслідування обставин нещасного випадку невиробничого характеру на Південно-Західній залізниці.

ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим 09.02.2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), та довідкою про причину смерті від 09.02.2023 (а.с. 4).

08.02.2023 року за фактом настання указаної події внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зареєстроване кримінальне провадження №12023060460000040 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 276 Кримінального кодексу України, та розпочато досудове розслідування.

24 листопада 2023 року постановою слідчої СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Мельник Ю.А. закрито кримінальне провадження №12023060460000040 у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України ( а.с.21-24).

Зі змісту постанови вбачається, що причиною виникнення ДТП з її наслідками є наявність на проїзній частині в темну пору доби нічим не позначеної, малопомітної перешкоди (пішохода ОСОБА_2 )

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 11.04.2025 в справі 295/10230/24 встановлено, що машиніст тепловоза М62 №1711 ОСОБА_4 під час виникнення дорожньо-транспортної пригоди та наїзду на потерпілого ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця». Тепловоз М62 №1711 перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Гречани» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положенням статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 461/8496/15-ц суд зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц, та від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17.

Оскільки власником машиніст тепловоза М62 №1711 ОСОБА_4 під час виникнення дорожньо-транспортної пригоди та наїзду на потерпілого ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця». Тепловоз М62 №1711 перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Гречани» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», тому Акціонерне товариство «Українська залізниця» має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини особи, яка таку шкоду завдала.

Щодо стягнення витрат на поховання, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству

У статті 1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що в цивільному законодавстві містяться правила відшкодування витрат на поховання.

За загальним правилом, у разі понесення таких витрат на поховання, боржником у зобов`язанні щодо їх відшкодування є особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, а кредитором - особа, яка здійснила такі витрати. При цьому, у статті 1201 ЦК України не встановлено межі по відшкодуванню таких витрат.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання тій особі, яка понесла ці витрати.

На підтвердження витрат на поховання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем надано товарний чек на суму 13306, 26 грн., отже, витрати на поховання доведені належними та допустимими доказами. А тому суд вважає, що така вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з задоволенням позову, з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1311,20 грн.

Керуючись ст.ст. 1172, 1201 ЦК України, Законом України «Про поховання та похоронну справу», статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 141, 211, 223, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на поховання в сумі 13306, 26 (тринадцять тисяч триста шість ) гривень 26 копійок.

Стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 1311,20 (одна тисяча триста одинадцять ) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 07.05.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач : ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», адреса: м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5 код ЄДРПОУ 40075815.

Суддя Л.М.Чішман