Рішення № 136376927, 08.05.2026, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/570/26

провадження № 2/166/445/26

категорія: 38

РІШЕННЯ

іменем України

08 травня 2026 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Cвистун О.М., за участю секретаря Заєць Н.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" (далі - ТОВ "Деал Фінанс Груп") Велікданов С.К. 03 квітня 2026 року звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 77121413 від 15.12.2021 (далі - Договір позики).

Позов мотивує тим, що 15 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" (далі - ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів")та ОСОБА_1 укладено Договір позики, який підписаний електронним підписом позичальниці, за умовами якого позикодавець надав відповідачці кредит в розмірі 7000 грн строком на 30 днів із сплатою процентів у розмірі 1,99% в день.

ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" на виконання Договору позики передало відповідачці у власність грошові кошти в розмірі 7000 грн за посередництвом платіжної системи ТОВ "ФК "Фінекспрес", яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку.

Відповідачка належним чином свої зобов`язання за Кредитним договором не виконала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість в розмірі 16890 грн 30 коп., з яких: 7000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9890 грн 30 коп. - сума заборгованості за процентами.

04 січня 2022 року ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ "Сіроко Фінанс" уклали договір факторингу № 025-040122 від 04.012022 за умовми якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників у тому числі за Договором позики.

05 грудня 2022 року ТОВ "Сіроко Фінанс" та ТОВ "Деал Фінанс Груп" уклали договір факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 за умовами якого до позивача перейшло право вимоги за Договором позики.

Просить стягнути з відповідачки заборгованість за Договором позики у розмірі 16890 грн 30 коп., а такожсудові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та 4500 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою від 06.04.2026 справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи, установлено відповідачці строк для подання відзиву, а також призначено судовий розгялд на 08 травня 2026 року.

Відповідачка через систему "Електронний суд" 07 квітня 2026 року скерувала відзив на позов, у якому частково погодилася з позовними вимогами. Просила застосувати строк позовної давності, врахувати відсутність належного її повідомлення про відступлення права вимоги, недоведеність укладенння кредитного договору та розміру заборгованості, її матеріальне становище (перебування за кордоном, відсутність роботи), надати їй відтермінування виконання зобов`язання до 21 травня 2026 року.

Представник позивача скерувала відповідь на відзив, у якій зазначила, що посилання відповідачки щодо неукладення Договору позики є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір підписаний відповідачкою електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Щодо неповідомлення відповідачки про відступлення права грошової вимоги за оскржуваним договором зазначила, що згідно з позицією Верховного Суду неотримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним. Окрім того, уважає, що відповідачка повідомлена про відступлення права грошової вимоги шляхом звернення з даним позовом до суду, так як у матеріалах справи наявні докази переходу права вимоги від позикодавця до позивача. Щодо строку позовної давності вказала, що внаслідок запровадежння на території України карантину та введення на території України воєнного стану в період з 02 квітня 2020 року по 04 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені, відтак у день звернення до суду з даним позовом строки позовної давності позивачем не порушені. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом установлено, що 15 грудня 2021 року між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено Договір позики, який підписаний електронним підписом відповідачки шляхом відтворення одноразового ідентифікатора - aURom889tt.За умовами Договору позики ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" надає ОСОБА_1 позику в розмірі 7000 гривень (п. 2.1 Договору позики) строком на 30 днів (п. 2.2 Договору позики) з базовою процентною ставкою 1,99 % в день, зниженою процентною ставкою - 0,995% в день (п. 2.3 Договору позики).

ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" на виконання умов Договору позики 15 грудня 2021 року надало відповідачці кредит в сумі 7000 грн, перерахувавши на платіжну картку № НОМЕР_1 , указану відповідачкою у реквізитах до Договору позики, що підтверджується довідкою ТОВ "ФК "Фінекспрес" № КД-000120422/ТНПП від 12.02.2026 та копією платіжної інструкції № 58е60078-f26b-4bfd-acbc-7b302e0b7943 від 15.12.2021.

З наданого ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики установлено, що у відповідачки перед первісним кредитором станом на 10 червня 2022 року виникла заборгованість у сумі 16890 грн 30 коп., з яких: 7000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9890 грн 30 коп. - заборгованість за процентами.

Між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ "Сіроко Фінанс" 04 січня 2022 року укладено договір факторингу № 025-040122, відповідно до умов якого ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" за грошові кошти відступає ТОВ "Сіроко Фінанс" права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі прав вимог.

Згідно з реєстром прав вимог № 10/06/22 від 10.06.2022 ТОВ "Сіроко Фінанс" за договором факторингу № 025-040122 набуло права грошової вимоги до відповідачки за Договором позики в сумі 16890 грн 30 коп., з яких 7000 грн - сума заборгованості за тілом; 9890 грн 30 коп. - сума заборгованості за процентами.

Між ТОВ "Сіроко Фінанс" та ТОВ "Деал Фінанс Груп" 05 грудня 2025 року укладено договір факторингу № 05/12/25-01, відповідно до умов якого ТОВ "Сіроко Фінанс" за грошові кошти відступає ТОВ "Деал Фінанс Груп" права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимог.

Згідно з реєстром прав вимог № 30/01/26 до договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 ТОВ "Деал Фінанс Груп" набуло права грошової вимоги до відповідачки за Договором позики в сумі 16890 грн 30 коп., з яких 7000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 9890 грн 30 коп. - сума заборгованості по процентах за користування позикою.

Згідно з наведеним представником позивача розрахунком заборгованості за Договором позики відповідачка після переходу до позивача прав вимог за Договором позики не здійснила жодного платежу в рахунок погашення заборгованості за Договором позики.

Установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з Договору позики.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону (тут і далі - в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із ст. 12 Закону Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З долученої до матеріалів справи довідки про ідентифікацію встановлено, що ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" ідентифіковано ОСОБА_1 за посередництва системи BnkID НБУ та відправки одноразового ідентифікатора aURom889tt на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідачкою у реквізитах до Договору позики зазначено свої контактні дані, зокрема дату народження, серію паспорта, РНОКПП, адресу проживання, номер телефону, адресу електронної пошти, банківський рахунок та одноразовий ідентифікатор aURom889tt, який був надісланий ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" на вказану нею електронну пошту.

Таким чином, суд доходить висновку про доведеність позивачем факту укладення Кредитного договору між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 , а також отримання останньою грошових коштів за умовами Кредитного договору.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

При умові, що відповідачка з будь-яких підстав не отримала вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідачка не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

За наведених обставин доводи відповідачки, наведені у відзиві про те, що первісними кредиторами не було повідомлено її про зміну кредитора у зобов`язанні, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, у разі неповідомлення боржника про зміну кредитора ризик несе лише новий кредитор, оскільки боржник в такому випадку може виконати зобов`язання первісному кредитору.

Однак в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачкою боргових зобов`язань перед ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ТОВ "Сіроко Фінанс" після переходу прав вимог до ТОВ "Деал Фінанс Груп".

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт укладення Договору позики, перехід прав вимог за кредитним договором до позивача, отримання ОСОБА_1 позики у розмірі 7000 грн, відсутність будь-яких платежів зі сторони відповідачки в рахунок повернення позики, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та стягненні з відповідачки на користь позивача заборгованості за основною сумою позики в розмірі 7000 грн.

Водночас, суд не погоджується з розміром нарахованих відсотків за Договором позики з огляду на таке.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 2.2 Договору позики позики чітко встановлений строк дії договору 30 днів, можливості пролонгації строку дії договору умови Договору позики не містять.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування позикою поза межами строку дії договору є безпідставним, тому проценти за користування позикою за Договором позики повинні нараховуватися впродовж 30 днів, а саме з 15.12.2021 до 14.01.2022 включно.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком № 1 до Договору позики, загальна вартість кредиту становить 9089 грн 50 коп., з яких 7000 грн - сума позики, 2089 грн 50 коп. - проценти за користування позикою, нараховані упродовж 30 календарних днів

Таким чином, розмір відсотків, які слід сплатити відповідачці відповідно до умов Договору позики становить 2089 грн 50 коп. (7000/100х0,995х30).

За наведених обставин, сума заборгованості за Договором позики, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 9089 грн 50 коп., яка складається із суми позики в розмірі 7000 грн та відсотків за користування позикою у розмірі 2089 грн 50 коп.

Щодо заяви відповідачки про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Законом України від 15 березня 2022 року "Про внесення змін до Податкового Кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення"» Цивільного Кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З 24 лютого 2022 року до дня розгляду справи в Україні триває дія воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з чим перебіг позовної давності, визначеної ст. 257 ЦК України, зупинений.

Законом України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключений. Вказаний Закон набрав законної сили 04 вересня 2025 року.

Таким чином, з огляду на зупинення з 24 лютого 2022 року до 04 вересня 2025 року перебігу строку позовної давності через введення в Україні воєнного стану, суд доходить висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з позовом 03 квітня 2026 року.

Щодо клопотання відповідачки про надання їй відтермінування виконання зобов`язання до 21 травня 2026 року, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 265, ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Стаття 265 ЦПК України не містить окремо визначені підстави для відстрочення виконання рішення суду, тому застосовуються положення ст. 435 цього Кодексу.

Так, підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 3 та ч. 4 ст. 435 ЦПК України).

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 435 ЦПК України).

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).

Відповідачка свою платіжну неспроможність сплатити заборгованість позивачу до 21 травня 2026 року у відзиві обґрунтовує тим, що вона наразі перебуває за кордоном та є непрцюючою. Однак, будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів не надала, причин, з яких докази не можуть бути подано у зазначений строк разом із відзивом не навів.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що дане рішення набирає законної сили упродовж 30 днів з дня його складання, тобто в даному випадку після 21 травня 2026 року. Таким чином, до вказаної дати у відповідачки відсутній обов`язок щодо виконання даного рішення суду.

За наведених обставин, суд уважає за необхідне відмовити відповідачці у відстроченні сплати заборгованості за Договором позики.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, укладений між ТОВ "Деал Фінанс Груп" та адвокатом Ткаченко Ю.О.; копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099 від 03.04.2018; витяг з акту № 8-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, відповідно до якого адвокат Ткаченко Ю.О. надала правову допомогу ТОВ "Деал Фінанс Груп" щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за Договором позики на загальну суму 4500 грн; платіжну інструкцію № 579936563.1 від 11.12.2025, відповідно до якого позивачем перераховано 193500 грн на рахунок адвоката Ткаченко Ю.О. в рахунок оплати згідно акту №8-ДІЛ приймання наданої правничої допомоги від 16.02.2026 за договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Тобто вказана судова практика є незмінною.

Таким чином, витрати за надану професійну правничу допомогу, які поніс позивач є реальними, доведеними, тобто такими, що підтверджені належними доказами, а тому підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідачка доводів щодо неспівмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявила.

З огляду на викладене, частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідачки на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1432 грн 77 коп. (9089,5/16890,3х2662,4), та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2421 грн 67 коп. (9089,5/16890,3х4500).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 625, 629, 1048-1050, 1077 ЦК України, суд

ухвалив :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" заборгованість за договором позики № 77121413 від 15 грудня 2021 року в розмірі 9089 (дев`ять тисяч вісімдесят дев`ять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок, з яких заборгованість за сумою позики - 7000 (сім тисяч) гривень, заборгованість по відсотках за користування кредитом - 2089 (дві тисячі вісімдесят дев`ять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" 1432 (одну тисячу чотириста тридцять дві) гривні 77 (сімдесят сім) копійок судового збору та 2421 (дві тисячі чотириста двадцять одну)гривню 67 (шістдесят сім) копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп", код ЄДРПОУ 44280974, юридична адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, оф. 40/3;

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Ратнівського

районного суду О.М. Свистун