Вирок № 136376914, 08.05.2026, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/214/26

Провадження № 1-кп/162/82/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 22.10.2025 за № 12025035530000163 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, з середньою освітою, майстру лісу Великоглушанського лісництва Любешівського надлісництва Філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України», несудимому,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.358 Кримінального кодексу України (далі КК України)

ВСТАНОВИВ:

Близько 19 год 00 хв 21 жовтня 2025 року ОСОБА_4 , маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, керуючи трактором марки «Т40 АМ», д.н.з. НОМЕР_1 , на ділянці автодороги неподалік житлового будинку № 7 по вул. Захисників України в с. Велика Глуша Камінь-Каширського району Волинської області, був зупинений інспектором Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 на підставі п. 1,2 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з порушенням п.п. 9.26 та п.п. 31.4.7. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - Правила), а саме під час зміни напрямку руху, повертаючи ліворуч, не увімкнув покажчик лівого повороту, при цьому на транспортному засобі відсутні дзеркала заднього виду. У подальшому, ОСОБА_4 відповідно до вимог п. 2.1 Правил, діючи умисно, усвідомлюючи свої протиправні дії, достовірно знаючи, що посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 , видане 27 вересня 2019 року на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уповноваженим органом не видавалось та є підробленим, виконав вимогу працівника поліції пред`явити документи та передав зазначений документ поліцейському для перевірки, чим використав завідомо підроблений офіційний документ, а саме який схожий на посвідчення тракториста-машиніста, та не відповідає зразку, який перебуває в офіційному обігу на території України, серії AT № 081908, у який за допомогою кліше печатки нанесли відбиток печатки «ТЕХНАГЛЯД 21 * Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області» та внесли неправдиві відомості у відповідні графи наступного змісту: Прізвище, ім`я, по батькові: « ОСОБА_4 », Дата і місце народження: « ІНФОРМАЦІЯ_1 , с. Велика Глуша Волинської обл.», Місце проживання: « АДРЕСА_1 », видано: «ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській обл. 27 вересня 2019 р.», а також на зворотній стороні посвідчення відмітку про дозвіл на керування категорією машин: «A1» (трактори з потужністю двигуна до 73,5 кВт), «А2» (трактори з потужністю двигуна понад 73,5 кВт), «В» (самохідні зерно- і кукурудзозбиральні машини), «С» (самохідні дорожньобудівельні машини) «D1» (ескаватори з об`ємом ковша до 4 куб. метрів), «Е1» (навантажувачі з потужністю двигуна до 147 кВт), «Е2» (навантажувачі з потужністю двигуна понад 147 кВт), «» (бульдозер з потужністю двигуна до 73,5 кВт) та із використанням пишучого приладу пастою синього кольору підробила підпис голови екзаменаційної комісії та вклеїла фотокартку із зображенням ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, повідомив суду про обставини та мотиви, вчиненого ним кримінального правопорушення. Підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.

Суд з`ясувавши, що фактичні обставини справи, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, обвинуваченим ОСОБА_4 та його захисником не оспорюються, беручи до уваги думку прокурора, який не заперечив проти проведення скороченого судового розгляду, дійшов висновку про недоцільність за таких обставин дослідження доказів відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України і судовий розгляд обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи.

Разом з тим, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, в тому числі щодо позбавлення права оскарження обставин в апеляційному порядку, суд перевірив, що учасники судового провадження та обвинувачений ОСОБА_4 зокрема, правильно розуміють їх зміст. Крім того, враховуючи, що вищевикладені показання обвинуваченого є чіткими та послідовними, у суду немає жодних сумнівів в добровільності позиції, яка ствердно висловлена обвинуваченим.

За таких обставин, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, і кваліфікує його дії як використання завідомо підробленого документа.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

Відповідно до ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При призначенні покарання, суд враховує, що кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 , згідно зі ст.12 КК України є кримінальним проступком, характер та ступінь суспільної небезпеки вказаного кримінального правопорушення, спосіб вчинення, мету та мотиви вказаного діяння, а також обставину, що пом`якшує покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Разом з тим, суд бере до уваги повне визнання вини обвинуваченим, характеризуючі дані вказаної особи, зокрема, ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, документальні дані про звернення за психіатричною та наркологічною допомогою відсутні, а також висновок органу пробації, відповідно до якого рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства є середнім.

На підставі вказаного, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Призначення такого покарання, на думку суду, буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого злочину, відповідатиме його меті і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувався.

Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до положень ч.2 ст.124 КПК України стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, скасувавши накладений на них арешт.

Керуючись ст. 50, 65-67 КК України, ст. 349, 373, 374, 392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати за проведення судової технічної експертизи № СЕ-19/103-25/14307-ДД від 07.11.2025 у розмірі 2674, 20 гривень (дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Арешт на майно, накладений на підставі ухвали слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 24.10.2025, скасувати.

Речовий доказ - посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його оголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з дня отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Любешівського районного суду Волинської області ОСОБА_7