Рішення № 136376326, 08.05.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 293/997/25

Номер провадження 2/585/416/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання - Зубко К.В.,

Справа № 293/997/25, провадження № 2/585/416/26

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КРЕДИТ-КАПІТАЛ»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у залі судових засідань у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні справу про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, який діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серії ВС №1381377 від 02.07.2025.

Представник відповідача Яковлев Володимир Віталійович, який діє на підставі Ордеру на надання правничої правової допомоги серії ВВ №1052191 від 21.09.2025.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До Роменського міськрайонного суду Сумської області від представника позивача адвоката Усенка М.І. надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що 16.10.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит №8517122, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 8000 грн., а Відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.

Відповідач не виконала належним чином умов кредитного договору.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 30400 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн.; заборгованість за процентами - 17600 грн.; заборгованість за комісією - 800 грн. заборгованість за штрафом - 4000 грн.

ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», 20.02.2020 уклали Договір відступлення прав вимоги №47-МЛ, на підставі якого позивач набув права вимоги до боржників, зокрема і до відповідача.

Оскільки відповідач добровільно борг не сплачує, представник позивача просить стягнути з нього у примусовому порядку указану заборгованість, сплачений судовий збір в сумі 2422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

У відзиві на позов, представник відповідача вказує, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» ґрунтуються на твердженні про порушення Відповідачем зобов`язань за договором про споживчий кредит №8517122 від 16 жовтня 2019 року. Водночас Позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані конкретного моменту виникнення права вимоги, ані дотримання строків звернення до суду з урахуванням особливостей правового режиму перебігу позовної давності. Як вбачається з позовної заяви, кредитний договір укладений строком на 30 днів, однак Позивач не зазначає точної дати, з якої Відповідач нібито допустила прострочення виконання зобов`язання, не надає доказів настання такого прострочення, а також не конкретизує, з якого саме моменту у первісного кредитора або у Позивача виникло право на звернення до суду з відповідними вимогами. Окрім того, матеріали справи не містять доказів укладення додаткових угод щодо пролонгації строку кредитування, доказів здійснення Відповідачем будь-яких платежів після первісного строку виконання зобов`язання, а також доказів визнання боргу, які могли б впливати на перебіг строків звернення до суду. Водночас законодавством України у період з 2020 року було запроваджено спеціальний правовий режим перебігу строків позовної давності, зокрема у зв`язку з установленням карантину та введенням воєнного стану. Зазначені обставини безпосередньо впливають на обчислення строків звернення до суду, однак Позивач у позовній заяві обмежився формальним викладенням обставин справи та не надав жодного правового чи фактичного обґрунтування того, що звернення з позовом здійснено з дотриманням вимог цивільного законодавства щодо строків захисту порушеного права. саме з моменту настання строку виконання основного зобов`язання у первісного кредитора виникло право на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості. Відповідно, перебіг позовної давності у даних правовідносинах розпочався у 2019 році. Разом з тим, позовну заяву подано до суду лише 12 серпня 2025 року, що підтверджується відміткою про формування документа в підсистемі «Електронний суд». Таким чином, на момент звернення Позивача до суду сплинув не лише загальний трирічний строк позовної давності, а й значно перевищено його межі. Позивач не має належних доказів, які б підтверджували зарахування грошових коштів на рахунок відповідача, у зв`язку з чим звертається до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів. Така позиція свідчить про відсутність у Позивача належної доказової бази на підтвердження однієї з основних обставин, на які він посилається як на підставу позову. Надане до матеріалів справи платіжне доручення не є належним та допустимим доказом отримання Відповідачем кредитних коштів, оскільки воно лише підтверджує ініціювання переказу грошових коштів, але не підтверджує факту їх зарахування на конкретний банківський рахунок конкретної фізичної особи. У матеріалах справи відсутні банківські виписки, довідки банківської установи або інші первинні бухгалтерські документи, які б беззаперечно підтверджували факт зарахування коштів саме на рахунок, що належить Відповідачу. Верховний Суд не одноразово наголошував, що саме первинні документи, які підтверджують реальне надання грошових коштів позичальнику, є належними доказами у спорах про стягнення заборгованості, тоді як внутрішні документи кредитора або односторонні розрахунки такими доказами не є. Окремо Верховний Суд у своїй практиці звертає увагу на те, що звернення позивача з клопотанням про витребування доказів, які підтверджують обставини, на які він сам посилається як на підставу позову, не може підміняти виконання ним обов`язку доказування та суперечить принципу змагальності цивільного процесу. Також Позивачем не надано належних доказів того, що картковий рахунок, на який нібито були перераховані кредитні кошти, належить саме Відповідачу, а також не доведено наявність договірних відносин між Відповідачем та відповідною банківською установою. За відсутності таких доказів неможливо встановити факт отримання Відповідачем грошових коштів Позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у частині стягнення процентів, комісії та штрафних санкцій є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не відповідають вимогам цивільного законодавства України, з огляду на відсутність належного розрахунку, порушення принципу справедливості та непропорційність заявлених до стягнення сум. Як вбачається з позовної заяви, при сумі кредиту 8 000 грн Позивач заявляє до стягнення 17 600 грн процентів, 800 грн комісії та 4 000 грн штрафу, що в сукупності становить суму, яка більш ніж утричі перевищує розмір отриманого кредиту. При цьому Позивач не надав суду детального, зрозумілого та перевірюваного розрахунку заборгованості, не зазначив конкретних періодів нарахування процентів, дат початку та завершення такого нарахування, а також не обґрунтував правові підстави застосування штрафних санкцій у заявленому розмірі. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що розрахунок заборгованості має бути зрозумілим, деталізованим і таким, що дає змогу суду перевірити правильність нарахування кожного виду платежу. Зокрема, у постанові Верховного Суду від від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження № 61-1211св19 зазначено, що відсутність детального та обґрунтованого розрахунку заборгованості є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у відповідній частині. Крім того, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 підкреслив, що суди не можуть ґрунтувати рішення на односторонньому розрахунку кредитора, якщо він не дозволяє перевірити порядок та період нарахування суми заборгованості, процентів і штрафних санкцій. Такий підхід порушує принципи змагальності та доказування. Позивач не довів належними доказами правові підстави нарахування комісії, її розмір та періодичність, а також не надав доказів того, що відповідна комісія була погоджена сторонами у спосіб, який відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що договір про споживчий кредит № 8517122 від 16 жовтня 2019 року був укладений в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора, що, на думку Позивача, є належним підтвердженням волевиявлення Відповідача. Водночас такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами і не відповідають вимогам законодавства та усталеній судовій практиці. матеріали справи не містять жодних технічних доказів, які б підтверджували використання Відповідачем одноразового ідентифікатора при укладенні договору, зокрема лог-файлів інформаційної системи, технічних звітів, даних про IP-адресу, час входу до особистого кабінету, ідентифікацію пристрою або підтвердження належності телефонного номера саме Відповідачу на момент укладення договору. Надані Позивачем анкета-заява, текст договору та правила кредитування є виключно односторонньо сформованими документами та не підтверджують факту усвідомленого і вільного волевиявлення Відповідача. Крім цього, представник відповідача вказує, що заявлена Позивачем сума витрат на правничу допомогу фактично становить понад чверть від ціни позову, при тому що дана справа є типовою, не є складною за правовою природою, не потребує значного обсягу доказування та розглядається у порядку цивільного судочинства без підвищеної складності. Фактично надані послуги зводяться до підготовки стандартної позовної заяви та її подання до суду, що не може обґрунтовувати заявлений розмір витрат. Заявлені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн є явно завищеними, непропорційними до предмета спору та складності справи, а тому у разі задоволення позовних вимог (що Відповідач заперечує) підлягають істотному зменшенню, а у випадку відмови у позові - не підлягають стягненню з Відповідача взагалі.

У відповіді на відзив (письмових поясненнях) представник позивача вказує на те, що стан війни в Україні створює об`єктивні перешкоди для реалізації прав на судовий захист. Проте в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені. 02.04.2020 набув чинності ЗУ від30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19) », строки визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. З 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин. Дію карантину неодноразово продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30.06.2023. Крім того, п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. З урахуванням вказаних «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, а також факту, що станом на день розгляду вказаної справи термін дії воєнного стану продовжений, позивачем не пропущено строк для звернення до суду з вказаним позовом до суду. Між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8517122 від 16.10.2019 року, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти, а Відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Підписавши даний Договір в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор ОСОБА_1 підтвердила отримання та була ознайомлена з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних умов кредитування. Підтвердила отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором. Кредитний договір підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладеним. Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. З огляду на це, можна дійти висновку, що дотримано всіх умов правомірності кредитного договору, передбачених законодавством. На момент укладення кредитного договору у 2019 році (до прийняття Постанови НБУ №113 від 03.11.2021) законодавство України не передбачало обов`язкової вимоги щодо відображення одноразового ідентифікатора безпосередньо в тексті електронного кредитного договору небанківської фінансової установи. Щодо неправомірного нарахування процентів, пролонгації та комісії Згідно пунктів кредитного договору 1.2. Сума кредиту становить 8000.00 грн. у валюті: Українські гривні. 1.3. Кредит надається строком на 15 днів з 16.10.2019. 1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 31.10.2019. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 800.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово; 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 3600.00 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору. 1.7. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору Плата кредиту та нарахування процентів за кредитним договором передбачена п.2 Договору. Щодо недоведеності факту отримання Відповідачем кредитних коштів, то Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків абсолютно не свідчить про відсутність у Відповідача заборгованості. У частині щодо виписок, слід зауважити, що виписка по картковому рахунку справді може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. До позовної заяви надано платіжне доручення 2223665 у якому зазначено: платника, банк платника, отримувача, код банку отримувача, банківську картку отрирмувача з прихованим номером, суму отриманих коштів, призначення та дату транзакції. Щодо стягнення правової допомоги з Відповідача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесено витрати в сумі 8 000,00 грн. на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року та замовлення до вказаного Договору, що підтверджується детальними описами наданих послуг, актами наданих послуг правової (правничої) допомоги (докази містяться в матеріалах справи). Предстаником позивача було додано низку документів на підтвердження надання професійної правничої допомоги. Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума. На думку Позивача, витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу є розумними та доведеними, а доводи апеляційної скарги Відповідача не є обгрунтовані. Витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн не є завищеними, оскільки відповідають ринковій вартості юридичних послуг та є обґрунтованими з урахуванням складності справи, часу, витраченого представником Товариства, та необхідності дотримання всіх процесуальних вимог. Ця сума включає аналіз правової ситуації, підготовку позовної заяви, збирання та оформлення доказів, а також юридичні консультації. Відповідно до судової практики, витрати на правову допомогу компенсуються в розумних межах, а 8000 грн є пропорційними вартості роботи фахівця та обсягу наданих послуг. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

13.01.2025 судом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та витребувано докази (а.с.120).

19.02.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с.151).

Сторони до суду не з`явились.

У поданому позові просив про розгляд справи у його відсутності (а.с.5 зворот).

У відзиві на позов представник відповідача просить проводити розгляд справи без його участі та без участі відповідача (а.с.136 зворот).

Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

16.10.2019 ОСОБА_2 заповнено Анкету-заяву на кредит №8517122, в якій вказано про бажану суму кредиту у розмірі 8000 грн., дату його повернення 31.10.2019, суму до повернення 12400 грн., розмір комісії -800 грн. та проценти за користування кредитом-3600 грн. (3% за кожен день користування кредитом від фактичного залишку) Також заповнено анкетні дані: адресу, місце роботи(домашнє господарство), освіта (середньо-спеціальна, студент), розмір щомісячного доходу - 0 грн. та надані контактні особи позичальника . Заява містить процес оформлення та розгляду заяви (а.с.11).

По заяві на кредит №8517122 від 16.10.2019 погоджено надання кредиту (а.с.61).

16.10.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №8517122, за умовами якого товариство мало надати позичальнику кредиту у розмірі 8000 грн. строком на 15 днів (до 31.10.2019), сукупна вартість кредиту складає 4400 грн. в грошовому виразі., комісія за надання кредиту - 800 грн. проценти за користування кредитом-3600 грн. (3% за кожен день користування кредитом від фактичного залишку. Умовами договору визначені умови пролонгації договору, права та обов`язки сторін, тощо (а.с.12-14).

Сторона договору підписаний графік розрахунків, згідно якого разом до сплати підлягає сума у розмірі 12400 грн., яка складається з 8000 грн. тіла кредиту, 800 грн. комісії та 3600 грн. процентів (а.с.15).

З довідки про ідентифікацію вбачається про направлення на мобільний телефон ОСОБА_2 НОМЕР_1 16.10.20219 о 12:19 одноразового ідентифікатора R57487 (а.с.15 зворот).

До матеріалів справи долучені правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» в редакції від 01.10.2019 (а.с.32-37).

Кредитні кошти в сумі 8000 грн. за Договором 8517122 перераховані на картку № НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_2 , платіжне доручення 2223665 від 16.10.2019. Платіжне доручення містить печатку ТОВ «Мілоан» та підписане генеральним директором товариства (а.с.16).

Згідно листа АТ КБ «Проиватбанк» від 26.03.2026, який надійшов до суду 09.04.2026, на ім`я ОСОБА_3 в банку емітовано карту №4149499340494010 (а.с.184).

З виписки по рахунку за договором б/н за період з 16.10.2019 по 18.10.2019 вбачається, що 16.10.2019 на указану картку відбулось зарахування коштів у розмірі 8000 грн. (а.с.185).

З відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мідлоан» за указаним кредитним договором вбачається, що 16.10.2019 кредит у розмірі 8000 грн. надано. 16.10.2019 нараховано комісію за надання кредиту - 800 грн. 30.10.2019 нараховано комісію за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1040 грн., 30.10.2019 указана сума сплачена позичальником. Нарахування відсотків відбувалось за період з 17.10.2019 по 14.01.2020 (а.с. 16 зворот - 17).

Позивач набув права грошової вимоги до відповідача, що вбачається з долучених до матеріалів справи доказів: Договору відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20.02.2020 з додатками (а.с.18-22, 23).

За вих.№ 5596/230 від 12.08.2025 ОСОБА_2 направлено досудову вимогу (а.с.24).

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 24.04.2020 вбачається, що після реєстрації 24.04.2020 шлюбу ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_2 » (а.с.104).

ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.107).

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію».

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як свідчить зміст ч. 3, 5, 6, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

В абзаці 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотиви суду.

Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.

Щодо застосування строку позовної давності.

Законодавство України (стаття 257 ЦК України) встановлює загальний строк позовної давності в три роки.

Це означає, що кредитор має право звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу протягом трьох років з моменту порушення зобов`язання.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу, перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після того, як особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. У контексті кредитної заборгованості це означає, що строк починає відраховуватися з моменту прострочення сплати кредиту.

У разі укладення договору факторингу, коли право вимоги за кредитом переходить до фактора, строк позовної давності продовжує перебіг з моменту, коли первісний кредитор дізнався або міг дізнатися про порушення зобов`язання. Фактор, як новий кредитор, має право стягувати заборгованість у межах трирічного строку з моменту, коли первісний кредитор дізнався про прострочення.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово підтверджував, що договір факторингу не змінює загального строку позовної давності у три роки для стягнення кредитної заборгованості, а лише переносить право вимоги на нового кредитора (фактора).

Суд звертає увагу на те, що важливо визначити момент, коли первісний кредитор дізнався про порушення зобов`язання, оскільки саме з цього моменту починається перебіг строку позовної давності.

Договір відступлення права вимоги №47-МЛ між первісним кредитором та позивачем, на підставі якого до останнього перейшло право вимоги за спірним кредитним договором до відповідача, укладений 20.02.2020 (а.с18-22).

Згідно зі статтею 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Після переривання позовна давність починає відлік заново.

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30 червня 2023 року.

Крім цього, і запроваджений у зв`язку з повномасштабним вторгненням воєнний стан має суттєвий вплив на функціонування правової системи України.

У постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі №199/8478/21 сформовано таку позицію: «Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами. Разом з тим, якщо процесуальний строк був пропущений до початку війни, питання про його поновлення повинно вирішуватися з врахуванням причин, з яких строк був пропущений, та тривалості пропуску строку до запровадження воєнного стану.

Верховний Суд, звернув увагу на те, що навіть попри відсутність змін, зумовлених дією воєнного стану на території України і закріплених у Цивільному та Цивільному процесуальному кодексах, суди повинні враховувати такі обставини під час розгляду справи.

Позивач звернувся до суду з позовом 21.08.2025.

Таким чином, з урахуванням ч.3 ст. 264 ЦК України, ним строк для звернення до суду не пропущено.

Судом встановлено, що 16.10.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 , на підставі поданої позичальником Анкети-заяви, в електронній формі укладено Договір №8517122, відповідно до умов якого Товариство мало надати Відповідачу грошові кошти у розмірі 8000 грн., а Відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. Кредитним договорі укладений строком на 15 днів. сукупна вартість кредиту складає 4400 грн. в грошовому виразі., комісія за надання кредиту - 800 грн. проценти за користування кредитом-3600 грн. (3% за кожен день користування кредитом від фактичного залишку (а.с.11, 12-14).

Доказів пролонгації Договору стороною позивача не додано.

Аналізуючи викладене вище законодавство, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір, на підставі якого Позивачем заявлено про стягнення заборгованості, був укладений в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних Відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд вважає, що наявними серед матеріалів справи доказами підтверджується укладання Відповідачем кредитного договору, оскільки указаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету на офіційному сайті первісного кредитора - ТОВ «МІЛОАН».

Первісний кредитор свої зобов`язання за умовами укладеного Договору про надання позики виконав, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням, яке суд вважає належним та допустимим доказом на підтвердження надання кредитних коштів, а дії позичальника щодо сплати 30.10.2019 комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1040 грн., які відображені у відомості про щоденні нарахування та погашення (а.с.16 зворот-17), свідчать про часткове виконання нею договірних зобов`язань, та підтверджують факт користування кредитом, що спростовує посилання відповідача на не укладеність спірного кредитного договору.

Крім цього, Згідно листа АТ КБ «Проиватбанк» від 26.03.2026, який надійшов до суду 09.04.2026, на ім`я ОСОБА_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 (а.с.184), а з виписки по рахунку за договором б/н за період з 16.10.2019 по 18.10.2019 вбачається, що 16.10.2019 на указану картку відбулось зарахування коштів у розмірі 8000 грн. (а.с.185).

Таким чином, суд не має сумнівів щодо отримання кредитних коштів у розмірі 8000 грн. саме відповідачем.

Заперечуючи на позов, відповідач не долучила до матеріалів справи доказів на підтвердження факту, що її персональні дані (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса електронної пошти), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені . Будь-яких пояснень стосовного того, яким чином відповідні дані наявні у первісного кредитора представником, відповідача не надано.

Більше того, стороною відповідача не додано виписок з банківського рахунку, які б підтвердили факт не надання їй 16.10.2019 кредитних коштів у розмірі 8000 грн., оскільки така інформація є банківською таємницею і може бути надана лише власником такого рахунку, внаслідок чого позивач позбавлений можливості підтвердити самостійно таку інформацію.

Відповідач умови укладеного договору не виконала, у зв`язку з чим має заборгованість, яка становить, за розрахунком сторони позивача, 30400 грн., з якої 8000 грн. тіло кредиту, 17600 грн. % за користування ним, 800 грн. комісія за надання кредиту та 4000 грн. штраф, який добровільно не сплачує

Проте, суд не погоджується із заявленим до стягнення розміром заборгованості, оскільки вимога позивача в частині стягнення заборгованості з нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджується з нормами матеріального права.

Так, як указано вище, договір, укладений між первісним кредитором та відповідачем строковий , а саме, кредит надавався відповідачу на строк 15 днів, тобто до 31.10.2019.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений договором строк, що не узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20, відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

За таких обставин, не повернення позичальником кредитних коштів у визначений договором строк, за відсутності активних дій відповідача, направлених на зміну кінцевої дати повернення кредиту, є неправомірною поведінкою боржника, а саме неповерненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 15-денного періоду кредитування проценти за користування кредитними коштами у розмірі, встановленому договором.

З урахуванням наведеного, є безпідставним нарахування відсотків за користування позикою поза межами 15 календарних днів.

Надані суду Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» в редакції від 01.10.2019, позичальником не підписані.

Тому вони не можуть регулювати спірні правовідносини, оскільки відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем первісний кредитор дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на закінчення строку дії указаного договору, розмір заборгованості становить 8000 грн. тіла кредиту та 3600 грн. відсотки за користування ним (240 х 15 = 3600).

Щодо штрафу у розмірі 4000 грн.

На території України з 24.02.2022 діє воєнний стан (Указ Президента України «Про введення воєнного стану», затверджений Законом № 2102-IX від 24.02.2024), а згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період його дії та у 30 денний строк після його припинення (скасування) неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, заявлений позивачем до стягнення штраф у розмірі 4000 грн. стягненню не підлягає.

Щодо комісії, про стягнення якої просить позивач.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

З положення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки.

Окреме стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення є порушенням закону, в зв`язку з чим умова Договору яка передбачає таке стягнення є нікчемною на підставі ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином заявлена позивачем до стягнення сума комісії у розмірі 800 грн. не підлягає стягненню.

З відомості про щоденні нарахування та погашення за укладеним правочином вбачається, що 30.10.2019 відповідачем сплачено комісію за управління та обслуговування кредитом у розмірі 1040 грн.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, та те, що умова договору про сплату такою комісії визнається судом нікчемною, то сума 1040 грн. підлягає відрахування з нарахованих відповідачу відсотків (3600-1040 =2560).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг у розмірі 10560 грн., який складається з 8000 грн. тіла кредиту та 2560 грн. відсотків за користування ним.

Оскільки добровільно відповідач указану суму заборгованості не повертає, доказів про відсутність заборгованості у вказаному розмірі не надала, то суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, та вважає необхідним стягнути з відповідача борг у розмірі 10560 грн., що складається з 8000 грн. заборгованості за кредитом та 2560 грн. заборгованість за процентами.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам - у розмірі 848,41 грн. (розрахунок 10560 х 2422,40 : 30400= 848,41).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то по даній справі сторона позивача заявляє до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 8000 грн.

Сторона відповідача заявляє клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 цієї статті визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає, що супровід даної справи дійсно не потребував від адвоката вивчення великого обсягу фактичних даних, оскільки регулювання даної категорії справ здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів.

Також суд бере до уваги типовість та поширеність такої категорії справ (про стягнення заборгованості за кредитним договором), зокрема й ініційованих ТОВ «Кредит -капітал» у судах різних регіонів України (за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень), у зв`язку з чим підготовка позову та відповіді на відзив у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. є явно завищеною і непропорційною до предмета спору та ціни позову.

З огляду на критерії співмірності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, яка порушила умови договору, що стало підставою для звернення позивача за правовою допомогою, та, як наслідок, виникнення необхідності звернення до суду з даним позовом, слід зменшити з 8000 грн. до 7000 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу , пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2431,58 (розрахунок 10560 х 7000 : 30400= 2431,58).

Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13,19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Суд вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №8517122 від 16.10.2019 у розмірі 10560 (десять тисяч п`ятсот шістдесят) грн., сплачений судовий збір у розмірі 848 (вісімсот сорок вісім) грн.. 41 коп. та 2431 (дві тисячі чотириста тридцять одна) грн. 58 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ", тел. 80322989368, 80322989363, адреса: Україна, 79018, Львівська обл., місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236.

Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 тел. НОМЕР_6 адреса 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Представник відповідача: Яковлев Володимир Віталійович, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_8 , адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_9 .

Відповідач: ОСОБА_5 , тел. НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_11 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова