Рішення № 136375446, 08.05.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7491/25

Провадження № 2/466/510/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(в порядку спрощеного позовного провадження)

(в порядку заочного розгляду)

08 травня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Федорової О.Ф.

секретар судового засідання Волянська Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова в порядку спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Скоромної Ірини Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулаб центр» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Скоромної Ірини Миколаївни до ТОВ «Ескулаб центр» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

11.08.2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Скоромна Ірина Миколаївна звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до ТОВ «Ескулаб центр» про стягнення заборгованості по заробітній платі, у якій просить стягнути: 21044,33 грн заборгованості по невиплаченій заробітній платі; 49628,40 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та виплати заробітної плати; 10000,00 грн компенсації за моральну шкоду; судові витрати, сплачені при зверненні до суду, витрати на правничу допомогу та 1211,20 грн за оплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 21.02.2025 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади сестри медичної у ТОВ «Ескулаб центр» за угодою сторін.

З моменту звільнення 21.02.2025 року позивачу ОСОБА_1 відповідачем ТОВ «Ескулаб центр» не було виплачено заробітну плату за період з грудня 2024 року по 21.02.2025 року та не виплачено належну позивачу ОСОБА_1 оплату за невикористану щорічну відпустку.

Підтвердженням не виплати, на думку позивача ОСОБА_1 , є виписки з банківського рахунку, у яких чітко відображено виплату заробітної плати в грудні 2024 року за листопад місяць 2024 року.

Просить позов задовольнити.

Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Заяви (клопотання) учасників справи:

Разом із позовною заявою на адресу Шевченківського районного суду м. Львова подано заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом прав та законних інтересів.

Разом із позовною заявою на адресу Шевченківського районного суду м. Львова подано клопотання про витребування доказів.

26.08.2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Скоромної Ірини Миколаївни про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду.

26.01.2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Оксенюк Ганни Олегівни про розгляд справи без участі.

26.01.2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява позивача ОСОБА_1 про розгляд справи без участі позивача.

На адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Оксенюк Ганни Олегівни, у якому вона просила проводити розгляд справи без її участі та без участі позивача, не заперечила щодо ухвалення заочного рішення.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13.08.2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні.

В судове засідання 04.05.2026 року:

- позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду повідомлялася у встановленому законом порядку. На адресу Шевченківського районного суду м. Львова подала заяву, у якій просила проводити розгляд справи без її участі.

- представник позивача ОСОБА_1 адвокат Оксенюк Ганна Олегівна не з`явилася, про дату, час та місце розгляду повідомлялася у встановленому законом порядку. На адресу Шевченківського районного суду м. Львова подала заяву, у якій просила проводити розгляд справи без її участі.

- представник відповідача ТОВ «Ескулаб центр» не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку. Причини неявки невідомі. Заяв чи клопотань на адресу Шевченківського районного суду м. Львова не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин:

Судом встановлено, що відповідно до копії Наказу №2102/2-к.тр (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 21.02.2025 року, 21.02.2025 року звільнено ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 36 КЗПП України (за угодою сторін).

Відповідно до Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Форма ОК-5, ОСОБА_1 зараховано пенсійний стаж за відпрацьовані дні 12.2024 року та 01.2025 року зі сторони ТОВ «Ескулаб центр», код ЄДПОУ 44589291. Щодо відомостей стосовно нарахування пенсійного стажу та сплати податків, за 21 календарний день 02.2025 року у відповідній графі про зарахування стоїть значення «НІ».

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На адресу Шевченківського районного суду м. Львова подана заява про ухвалення заочного рішення, тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення з обов`язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розміри нарахованих сум.

Однак, в день звільнення позивача ОСОБА_1 , відповідач ТОВ «Ескулаб центр» письмово не повідомив її про нараховані належні при звільненні суми та не здійснив виплату належних коштів.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України, визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За розрахунком позивача ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі за період половина грудня 2024 року 15 календарних днів становить 4250,00 грн, січень 2025 року 31 календарний день становить 8500,00 грн та за лютий 2025 року 21 календарний день становить 8294,33 грн, що в сумі становить 21044,33 грн.

На підтвердження вищезазначених сум та відпрацьованих днів, позивач ОСОБА_1 надала Витяг Форми ОК-5 Пенсійного фонду України Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей ОСОБА_1 , з якого вбачається, що позивачу ОСОБА_1 зараховано пенсійний стаж за відпрацьовані дні в грудні 2024 року та в січні 2025 року зі сторони відповідача ТОВ «Ескулаб центр», щодо відомостей стосовно нарахування пенсійного стажу та сплати податків, за 21 календарний день лютого 2025 року у відповідній графі про зарахування стоїть значення «НІ», що означає несплату податків за лютий 2025 року.

Станом на день подання позовної заяви заробітна плата за відпрацьований період з грудня 2024 року по 21 лютого 2025 року не виплачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 року у справі №917/549/20).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19.

01.09.2025 року Шевченківський районний суду м. Львова вжив заходів з витребування від відповідача ТОВ «Ескулаб центр» відомостей про розмір його заборгованості по заробітній платі та середню заробітну плату, проте відповідачем ТОВ «Ескулаб центр» проігноровано постановлену з цього приводу судом ухвалу.

Оскільки, відповідач ТОВ «Ескулаб центр» не виконало ухвали Шевченківського районного суду м. Львова про витребування доказів та не надало довідки про розрахунок належних сум при звільненні працівника, а з наданої суду Форми ОК-5 Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб щодо страхувальника ОСОБА_1 вбачається, що обов`язкові виплати з нарахованої заробітної плати працівнику не перераховувались до передбачених фондів.

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Скоромною Іриною Миколаївною в порядку вимог ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на адресу Пенсійного фонду України було направлено адвокатський запит для повного з`ясування обставин та встановлення факту того, чи здійснювались нарахування та сплата (ЄСВ) з заробітної плати позивача ОСОБА_1 зі сторони відповідача ТОВ «Ескулаб центр». Однак, належної відповіді на цей адвокатський запит надано не було.

Також, представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Скоромною Іриною Миколаївною було надіслано адвокатський запит до Державної податкової служби України, у відповіді від 20.06.2025 року на який, зазначено, що зі сторони відповідача ТОВ «Ескулаб центр» здійснювалось нарахування заробітної плати (код ознаки 101), ПДФО та військового збору в грудні 2024 року та в січні 2025 року. Вищезазначене свідчить про те, що відповідач ТОВ «Ескулаб центр» сплатило податок за нараховану заробітну плату за грудень 2024 року та січень 2025 року, однак безпосереднього розрахунку з працівником не здійснило.

Відповідач ТОВ «Ескулаб центр» не надало суду відзиву на позов чи заперечення, не надало витребувані документи, у зв`язку з чим несе ризик настання наслідків, пов`язаних з невчиненням процесуальних дій, ухвалення рішення на підставі наявних доказів у справі.

Відповідач ТОВ «Ескулаб центр» не надало інформацію щодо здійснення розрахунку з позивачем ОСОБА_1 у день звільнення, що вказує на те, що вищезазначена сума не оспорюється відповідачем ТОВ «Ескулаб центр», останнім не було надано жодних інших розрахункових даних щодо розміру виплат, які роботодавець був зобов`язаний провести у день звільнення, тому суд ухвалює рішення на підставі доказів, наданих позивачем, у зв`язку з чим обставини, на які посилається позивач суд вважає доведеними.

З огляду на викладене, суд погоджується із наданим позивачем ОСОБА_1 розрахунком заборгованості по заробітній платі, він не спростований стороною відповідача, підтверджується матеріалами справи, а тому заявлена до стягнення сума у розмірі 21044,33 грн підлягає стягненню у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц, провадження №14-323цс19, розтлумачила зміст ст. 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципи права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Законодавчі положення, внесені Законом №2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.

З огляду на компенсаційний характер відповідальності за ст. 117 КЗпП України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87 та 92 постанови у справі №761/9584/15-ц дійшла висновку, що «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України».

Згідно правових висновків Великої палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.10.2025 року у справі №489/607/23, обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, встановлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Період затримки розрахунку при звільненні розпочинається з першого дня після звільнення, а закінчується днем, що передує дню остаточного розрахунку, оскільки саме в цей період у роботодавця існує заборгованість перед звільненим працівником.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №100.

Згідно з форми ОК-5 слідує, що заробітна плата позивача ОСОБА_1 за два останні місяці, які передували місяцю звільнення склала 17000,00 грн.

Середньоденна заробітна плата складала 274,19 грн.

Виходячи з викладеного, відповідач ТОВ «Ескулаб центр» повинне сплатити позивачу ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з часу звільнення з 21.02.2025 року по 21.08.2025 року, який складає: 274,19 грн х 181 календарний день = 49628,40 грн (розрахунок зроблений відповідно до прикладу визначеного в постанові Верховного Суду по справі №560/11111/22 від 13.09.2023 року).

Таким чином, з відповідача ТОВ «Ескулаб центр» підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з дня звільнення 21.02.2025 року по 21.08.2025 року в сумі 49628,40 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Крім того, у ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 23 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України передбачають можливість відшкодування моральної шкоди завданої працівнику власником або уповноваженим ним органом внаслідок порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань.

Судом встановлено, що відповідачем ТОВ «Ескулаб центр» було порушено право позивача ОСОБА_1 на своєчасне отримання заробітної плати. Відповідач ТОВ «Ескулаб центр» тривалий час не виплачувало позивачу ОСОБА_1 заробітну плату та не виплатило її навіть після звільнення позивача ОСОБА_1 у лютому 2025 року.

Отже, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування завданої моральної шкоди, яка виразилася у порушенні її права на своєчасне отримання заробітної плати, що призвело до порушення права на працю, та як наслідок до моральних страждань.

Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача ТОВ «Ескулаб центр» позивач ОСОБА_1 зазнала тяжких емоційних страждань, а саме: тривожність, занепокоєння, стрес, розчарування, гостре відчуття несправедливості, тривала невизначеність.

Виходячи з наведеного суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 як працівник має право на відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача ТОВ «Ескулаб центр», та саме відповідач ТОВ «Ескулаб центр» є особою, внаслідок дій якої було завдано моральну шкоду позивачу ОСОБА_1 .

При визначенні розміру відшкодування заподіяної позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Як зазначено у п. 3 Постанови Пленум Верховного Суду України №4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 9 вказаної Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок порушення права на своєчасне отримання заробітної плати за виконану роботу, що призвело до моральних страждань, порушився нормальний ритм життя позивача ОСОБА_1 , вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з відсутністю грошових коштів на існування шукати додаткове джерело доходів.

За таких обставин, суд прийшов висновку про те, що неправомірними діями відповідача ТОВ «Ескулаб центр» позивачу ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через неправомірну поведінку відповідача ТОВ «Ескулаб центр» та вважає доведеним факт душевних страждань позивача ОСОБА_1 , реальність яких не викликає сумніву, а тому позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачу, суд враховує, що заборгованість із заробітної плати виникла з лютого 2025 року та не погашена відповідачем до теперішнього часу. З огляду на характер і обсяг моральних страждань позивача, тривалість порушення її трудових прав, а також необхідність докладати зусиль для їх захисту, суд, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що компенсація моральної шкоди у розмірі 2000 грн є достатньою, співмірною та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, а також з урахуванням абз. 4 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, викладені позивачем у позовній заяві обґрунтування позовних вимог, частково знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду, доводи є достовірними, частково обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, та сумніву у суду не викликають.

Розподіл судових витрат між сторонами:

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено 1211 /одну тисячу двісті одинадцять/ гривень 20 /двадцять/ копійок судового збору. У зв`язку із задоволенням позовних вимог, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись:

ст. ст. 47, 83, 115, 116, 117, 232, 233, 237-1 КЗпП України,

ст. ст. 141, 229, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282, 284, 430 ЦПК України, -

ухвалив:

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Скоромної Ірини Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулаб центр» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулаб центр», код ЄДРПОУ 44589291, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , невиплачену заробітну плату в сумі 21044,33 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулаб центр», код ЄДРПОУ 44589291, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та виплати заробітної плати у розмірі 49628,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулаб центр», код ЄДРПОУ 44589291, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , моральну компенсацію у сумі 2000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ескулаб центр», код ЄДРПОУ 44589291, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Львівського апеляційного суду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд м. Львова.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://sh.lv.court.gov.ua/sud1328/.

Текст рішення складено 08.05.2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ескулаб центр», код ЄДРПОУ 44589291, місцезнаходження: Львівська обл., м. Львів, вул. Шевченка, буд. 313.

Суддя О. Ф. Федорова