Рішення № 136375222, 07.05.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2974/23

Провадження № 2/548/181/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.05.2026 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

розглянувши у у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 , представник відповідача Павелко Руслан Сергійович, про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

21.12.2023 представник позивача, діючи в інтересах свого довірителя ТОВ "ФК "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", звернувся до Хорольського районного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.12.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 378039357.

28.11.2028 між ТОВ ""Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № 28/1118-01 та 31.12.2020 додаткову угоду № 26 до нього, за умовами яких до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 378039357.

20.10.2022 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 20102022, за умовами яких до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 378039357.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов вищевказаного кредитного договору, заборгованість останнього перед позивачем становить 19025,42 грн, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 5449,65 грн; заборгованості за відсотками - 13575,77 грн.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість в повному обсязі.

Крім того, 16.01.2021 між ТОВ "Гоуфінгоу" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3077518035/363770.

08.12.2021 між ТОВ "Гоуфінгоу" та ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів'' укладено договір факторингу № 08122021, в результаті чого до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 3077518035/363770.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору, заборгованість останнього перед позивачем становить 12950,00 грн, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 3500,00 грн; заборгованості за відсотками - 9450,00 грн.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість в повному обсязі.

Крім того, 25.06.2020 між ТОВ "Фінансова компанія "Інвеструм" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02245-06/2020.

21.05.2021 між ТОВ "Фінансова компанія "Інвеструм" та ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів'' укладено договір факторингу № 21052021, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 02245-06/2020.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору, заборгованість останнього перед позивачем становить 4600,00 грн, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 1000,00 грн; заборгованості за відсотками - 3600,00 грн. Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість в повному обсязі.

Позивач вказує, що жодні нарахування після отримання прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами ним не проводилися.

Ураховуючи вищевикладене, позивач прохає стягнути на свою користь із ОСОБА_1 загальну заборгованість у сумі 36575,42 грн та судові витрати.

Згідно із протоколом авторозподілу справи між суддями від 21.12.2023 вказану справу передано для розгляду судді Миркушіній Н.С.

Ухвалою судді від 22.12.2023 відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження.

17.01.2024 представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку із перебуванням відповідача на військовій службі у лавах ЗСУ.

17.01.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, у якому останній прохав у задоволенні позову відмовити повністю у зв`язку із безпідставністю позовних вимог. Вказав, що позивач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки заборгованостей за вказаними у позовній заяві кредитними договорами у нього немає, так як всі позики були повернуті в повному обсязі. Розрахунки заборгованості, надані до позовної заяви, не є достатнім підтвердженням наявності такої та її розміру, оскільки виготовлені безпосередньо позивачем та є внутрішніми документами кредитної установи, а не первинними бухгалтерськими документами, які є належними письмовими доказами у цьому випадку.

19.01.2024 від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, у якому останній заперечив проти аргументів представника позивача, наполягав на задоволенні позову повністю та надав розрахунки заборгованості відповідача по вищевказаних кредитних договорах, які прохав врахувати під час ухвалення рішення. Розгляд справи прохав проводити за його відсутності.

Ухвалою суду від 13.03.2024 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у цій справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 на військовій службі у складі Збройних Сил України.

27.11.2025 рішенням Вищої ради правосуддя № 2559/0/15-25 звільнено суддю ОСОБА_4 у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл зазначеної справи.

Згідно з протоколом повторного авторозподілу справ між суддями від 01.12.2025 цю справу передано для розгляду судді Старокожку В.П.

Ухвалою судді Старокожка В.П. від 13.03.2026 справу прийнято до свого провадження, поновлено провадження та призначено підготовче засідання у межах загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.04.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено її до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 07.05.2026 сторони не з`явилися, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, у матеріалах справи маються заяви сторін про розгляд справи за їхньої відсутності.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 25.12.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 у електронній формі було укладено договір № 378039357, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти в сумі 5450,00 грн на строк 7 днів (дисконтний період), тобто до 01.01.2021, безготівковим шляхом, стандартна процентна ставка - 1,70 % в день. Орієнтовна вартість кредиту за таких умов, відображена у Графіку розрахунків до цього договору складає 6098,55 грн, з яких 5450,00 грн - тіло кредиту, 648,55 грн - відсотки за користування ним.

Кредитодавцем кошти позичальнику ОСОБА_1 перераховані 25.12.2020 в сумі 5450,00 грн на вказану ним банківську картку, що підтверджується копією платіжного доручення від 25.12.2020.

31.12.2020 між ТОВ ""Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою цей договір викладено у новій редакції.

20.10.2022 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 20102022. Відповідно до копії витягу з реєстру прав вимоги № 1 до нього, до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 378039357. Згідно із вказаним витягом та розрахунком заборгованості за зазначеним кредитним договором заборгованість ОСОБА_1 на дату відступлення права вимоги становить 19025,42 грн, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 5449,65 грн; заборгованості за відсотками - 13575,77 грн.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" станом на 02.03.2021, заборгованість ОСОБА_1 складала 5449,65 грн по тілу кредиту та 7029,49 грн відсотків за користування ним, що разом становить 12479,14 грн. В рахунок оплати за кредитом відповідачем внесено кошти на суму 408,00 грн, які враховані під час обрахунку заборгованості.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "Таліон Плюс" 21.10.2022 заборгованість останнього складала 5449,65 грн по тілу кредиту та 13575,77 грн відсотків за користування ним, що разом становить 19025,42 грн. Оплати за кредитом відповідачем не проводилися.

Подальші нарахування за кредитним договором позивачем не проводилися і вищевказану заборгованість позивач прохає стягнути із відповідача на свою користь разом із судовими витратами.

16.01.2021 між ТОВ "Гоуфінгоу" та ОСОБА_1 у електронній формі було укладено договір № 3077518035/363770 про надання фінансового кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти в сумі 3500,00 грн строком на 18 днів, тобто до 02.02.2021, безготівковим шляхом на вказану позичальником банківську картку, процентна ставка - 2,5% на добу. Загальна вартість кредиту відповідно до Графіку розрахунків (додатку № 1 до цього договору) становить 5070,00 грн, з яких тіло кредиту - 3500,00 грн, проценти за користування кредитними коштами - 1575,00 грн.

Відповідно до копії інформаційної довідки ТОВ "Платежі Онлайн" від 26.10.2023 на банківську картку позичальника відповідно до умов цього кредитного договору 16.01.20221 перераховано кошти в сумі 3500,00 грн.

08.12.2021 між ТОВ "Гоуфінгоу" та ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів'' укладено договір факторингу № 08122021, в результаті чого до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 3077518035/363770, що підтверджується копією цього договору факторингу та витягу із реєстру боржників до нього від 08.12.2021. Згідно із вказаним витягом та розрахунком заборгованості за зазначеним договором заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 12950,00 грн, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 3500,00 грн; заборгованості за відсотками - 9450,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3077518035/363770 від 16.01.2021, складеним первісним кредитором ТОВ "Гоуфінгоу", заборгованість відповідача станом на 07.12.2021 відповідає вищевказаній. Як вбачається із цього документу, оплат по кредиту останній не вносив.

Із вказаних письмових доказів та позовної заяви слідує, що нарахування подальшої заборгованості позивачем по цьому кредитному договору після укладення договору факторингу не здійснювалися, і останній прохає стягнути із відповідача на свою користь заборгованість в загальному розмірі 9450,00 грн.

Крім того, 25.06.2020 між ТОВ "Фінансова компанія "Інвеструм" та ОСОБА_1 у електронній формі було укладено договір № 02245-06/2020 про надання фінансового кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти в сумі 1000,00 грн на строк 17 днів, тобто до 11.07.2020, безготівковим шляхом, що були перераховані на вказану позичальником банківську картку, процентна ставка - 3,00 % на добу.

Відповідно до копії заявки позичальника від 28.07.2020 на продовження строку дії договору (пролонгація кредиту), сторони уклали додаткову угоду № 2, відповідно до умов якої продовжили термін кредитування до 30 днів, включаючи 17 днів прострочення, тобто до 27.08.2020. Визначено до сплати 27.08.2020 кошти в розмірі 1900,00 грн. Всі інші положення договору залишаються без змін.

Доказів перерахування кредитних коштів кредитодавцем позичальнику ОСОБА_1 суду не надано.

21.05.2021 між ТОВ "Фінансова компанія "Інвеструм" та ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів'' укладено договір факторингу № 21052021, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 02245-06/2020, що підтверджується копією цього договору факторингу та витягу із реєстру боржників до вказаного договору від 21.05.2021. Згідно із вказаним витягом та розрахунком заборгованості за зазначеним договором заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.05.2021 становить 4600,00 грн, яка складається із: заборгованості за основною сумою боргу - 1000,00 грн; заборгованості за відсотками - 3600,00 грн. У рахунок оплат за кредитом останній 28.07.2020 вніс кошти в сумі 1020,00 грн, які зараховані первісним кредитором в рахунок оплати відсотків за кредитом. відсотки за кредитом були нараховані по 25.11.2020, прострочені відсотки за кредитом були нараховані у період з 12.07.2020 по 27.07.2020.

Із вказаних письмових доказів та позовної заяви слідує, що нарахування подальшої заборгованості позивачем по цьому кредитному договору після укладення договору факторингу не здійснювалися, і останній прохає стягнути із відповідача на свою користь заборгованість в загальному розмірі 4600,00 грн.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 загальну заборгованість у сумі 36575,42 грн та судові витрати.

Відповідно до відзиву на позов, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки заборгованостей за вказаними у позовній заяві кредитними договорами у нього немає, так як всі позики були повернуті в повному обсязі. Розрахунки заборгованості, надані до позовної заяви, не є достатнім підтвердженням наявності такої та її розміру, оскільки виготовлені безпосередньо позивачем та є внутрішніми документами кредитної установи, а не первинними бухгалтерськими документами, які є належними письмовими доказами у даному випадку.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п.1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: - його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; - воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; - він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 12 ЗУ ''Про електронну комерцію'', якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів сторін.

Судом встановлено, що 25.12.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 у електронній формі було укладено договір № 378039357, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти в сумі 5450,00 грн на строк 7 днів (дисконтний період), тобто до 01.01.2021.

Як стверджує позивач, у подальшому між ТОВ Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" 28.11.2018 було укладено договір факторингу № 28/1118-01, а 31.12.2020 - додаткову угоду № 26 до нього, на підставі яких до ТОВ "Таліон плюс" перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 378039357 від 25.12.2020. Однак, на доказ цього суду не надано ні копії вказаного договору факторингу, ні витягу з реєстру боржників до нього, які б надали суду можливість установити факт переходу такого права вимоги до останнього.

Позивачем до позовної заяви надано копію факторингу № 20102022 від 20.10.2022 з копією витягу із реєстру боржників до нього, які посвідчують лише перехід права вимоги від ТОВ "Таліон плюс" до позивача за цим кредитним договором.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст.13 ЦПК України це не є обов`язком суду.

Постановою від 25.10.20222 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 607/14378/21, провадження № 61-5246св22 (ЄДРСРУ № 106940414), досліджуючи питання щодо визначення належного позивача, вказав таке.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.

Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову. Якщо позивачем не доведено порушення його права чи безпосереднього інтересу, то така особа є неналежним позивачем у цій справі.

Водночас Верховний Суд зазначає, що встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги надані і досліджені письмові докази, суд доходить висновку, що позивачем ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" не доведено отримання права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 378039357 від 25.12.2020, а отже, не доведено того, що ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" є належним позивачем у цій справі.

Слід зазначити, що відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позов фактично визнав факт укладення кредитних договорів, про стягнення заборгованості за якими прохає позивач, однак це не є тотожним визнанню факту переходу права вимоги від первісного кредитора за договором № 378039357 від 25.12.2020 до позивача.

За таких оставин, з огляду на те, що ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів'' є неналежним позивачем у справі, у задоволенні позову в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за цим кредитним договором слід відмовити.

Щодо стягнення заборгованості за договором № 3077518035/363770 про надання фінансового кредиту від 16.01.2021, укладеного між ТОВ "Гоуфінгоу" та ОСОБА_1 , суд доходить до висновку про таке.

Факт існування кредитних відносин між сторонами за цим договором підтверджується копіями досліджених судом його копії та договору факторингу № 08122021, не оспорюється відповідачем.

Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору між сторонами було чітко визначено строк його дії та терміни, у які відповідач мав би повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування ним.

Суду ні позивачем, ні відповідачем не надано доказів погашення заборгованості за цим договором останнім як первісному кредитору, так і позивачеві.

За умовами договору відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки остання була розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що нарахована первісними кредитором заборгованість за вказаним кредитним договором в частині нарахованих відсотків за користування кредитними коштами виходить за межі строку дії цього договору. Доказів пролонгації кредитного договору суду не надано. З розрахунком заборгованості, наданим позивачем, суд не погоджується.

Тому, здійснивши власні розрахунки для визначення розміру заборгованості відповідача по вищевказаному договору, суд дійшов висновку про таке.

Оскільки за умовами договору № 3077518035/363770 від 16.01.2021 нарахування відсотків за користування кредитними коштами мало би здійснюватися виключно в період з 16.01.2021 по 02.02.2021, виходячи із розміру тіла кредиту - 3500,00 грн, відсоткової ставки 2.5%, строку дії договору 18 днів, заборгованість за відсотками має становити 1575,00 грн, як це і визначено договором. Отже, розмір загальної заборгованості в цьому випадку становить 5075,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту складає 3500,00 грн (оскільки суду не надано доказів її погашення повністю чи частково) та за відсотками - 1575,00 грн, що і підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

У іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаним договором слід відмовити за їх безпідставністю, оскільки вони нараховані поза межами строку його дії.

Щодо стягнення заборгованості за договором № 02245-06/2020 про надання фінансового кредиту від 25.06.2020 з додатковою угодою до нього від 28.07.2020, укладених між ТОВ "Гоуфінгоу" та ОСОБА_1 , суд доходить до висновку про таке.

Факт існування кредитних відносин між сторонами за цим договором підтверджується копіями досліджених судом його копії та додаткової угоди № 2, а також договору факторингу № 21052021 від 21.05.2021, не оспорюється відповідачем.

За умовами договору позичальнику ОСОБА_1 первісним кредитором перераховано кошти в сумі 1000,00 грн, доказів чого суду не надано, однак факт отримання цих коштів не заперечується відповідачем у відзиві на позов, підтверджується розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором, що засвідчує часткове внесення оплат за кредитом позичальником. Строк кредитування з урахуванням умов додаткової угоди № 2, якою його пролонговано, склав 30 днів, відсоткова ставка - 3% в день, до сплати станом на 27.08.2020 нараховано 1900,00 грн. З розрахунку заборгованості за цим договором, складеному первісним кредитором, вбачається, що позичальником 28.07.2020 внесено кошти в сумі 1020,00 грн, які кредитором зараховано на погашення відсотків за кредитом.

Судом встановлено, що нарахована первісними кредитором заборгованість за вказаним кредитним договором в частині нарахованих відсотків за користування кредитними коштами виходить за межі строку дії цього договору. Доказів пролонгації кредитного договору після закінчення 30-денного строку за додатковою угодою № 2 від 28.07.2020 суду не надано. З розрахунком заборгованості, наданим позивачем, суд не погоджується.

Тому, здійснивши власні розрахунки для визначення розміру заборгованості відповідача по вищевказаному договору, суд дійшов висновку про таке.

Оскільки за умовами договору № 02245-06/2020 про надання фінансового кредиту від 25.06.2020 з додатковою угодою № 2 до нього нарахування відсотків за користування кредитними коштами мало би здійснюватися виключно в період з 25.06.2020 по 27.08.2020, виходячи із розміру тіла кредиту - 1000,00 грн, відсоткової ставки - 3,0%, строку дії договору - 30 днів, заборгованість за відсотками має становити 900,00 грн як це і визначено додатковою угодою № 2. Отже, розмір загальної заборгованості в цьому випадку становить 1900,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту складає 1000,00 грн та за відсотками - 900,00 грн. З урахуванням внесеної відповідачем оплати за кредитом на суму 1020,00 грн, різниця у вказаних сумах, що становить 2920,00 грн (1900 грн - 1020 грн ) підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

У іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаним договором слід відмовити за їх безпідставністю, оскільки вони нараховані поза межами строку його дії.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача загальної заборгованості в сумі 7995,00 грн, що складається із:

- заборгованості за кредитним договором № 3077518035/363770 від 16.01.2021, що становить 5075,00 грн (3500,00 грн тіло кредиту + 1575,00 грн відсотки за користування ним);

- заборгованості за кредитним договором № 02245-06/2020 від 25.06.2020, що становить 2920,00 грн (за тілом кредиту та відсотками).

У іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаним договором слід відмовити з вищевикладених підстав.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач вказує на те, що ним понесено судові витрати в розмірі 2684,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 52391 від 05.12.2023 по сплаті судового збору та витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів та їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів - в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1342,00 грн.

Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 21,8% сплаченого позивачем судового збору на підставі платіжної інструкції № № 52391 від 05.12.2023, що становить 586,72 грн.

Щодо іншої частини судових витрат, на які вказує позивач - в сумі 1342,00 грн, суд констатує, що останнім не надано доказів на підтвердження їх понесення, тому в стягненні цієї частини судових витрат із відповідача слід відмовити.

Суд не вирішує питання розподілу судових витрат, понесених відповідачем, оскільки сторона відповідача повідомила про їх понесення, однак на час ухвалення рішення не надала відповідних доказів цього.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610-612, 1050, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 , представник відповідача Павелко Руслан Сергійович, про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Європейська агенція з повернення боргів'' заборгованість за кредитними договорами у загальній сумі 7995 (сім тисяч дев`ятсот дев`яності п`ять) грн 00 коп, що складається із:

- заборгованості за кредитним договором № № 3077518035/363770 від 16.01.2021, що становить 5075,00 грн,

- заборгованості за кредитним договором № 02245-06/2020 від 25.06.2020, що становить 2920,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Європейська агенція з повернення боргів'' 586 (п`ятсот вісімдесят шість) грн 72 коп понесених ним судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник відповідача: Павелко Руслан Сергійович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1486 від 25.09.2015.

Головуючий