Ухвала суду № 136374874, 07.05.2026, Тетіївський районний суд Київської області

07.05.2026 Справа № 940/763/26

Провадження по справі № 1-кп/940/110/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

з участю прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

(в режимі відеконференції)

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025111300000205 від 22.09.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тетієва Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовозобов`язаного, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України,-

встановив:

В провадженні Тетіївського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України,-

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду та заявив клопотання про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений та його захисник погодилися з можливістю призначення кримінального провадження до судового розгляду, не заперечували проти задоволення клопотання про продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України і не підлягає поверненню прокурору. Підстав для закриття провадження на підставі пунктів 4-8 частини першої або частини другої статті 284 КПК України не існує; підстав для повернення провадження прокурору для продовження досудового розслідування немає; підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України до судового розгляду.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Ухвалою слідчого судді Тетіївського районного суду Київської області від 12.02.2026 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, а саме до 10.04.2026 року, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 199680 гривень, який в подальшому ухвалою слідчого судді Тетіївського районного суду Київської області від 07.04.2026 року був продовжений до 10.05.2026 року.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, враховує те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-що із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення; підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 307 КК України відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, у зв`язку з чим обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом.

Ризик, передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що на даний час не встановлено усі обставини вчинення кримінального правопорушення.

На переконання суду продовжує існувати і ризик незаконного впливу на свідків кримінального провадження, оскільки вони є жителями одного населеного пункту та до вчинення кримінальних правопорушень спілкувалися між собою, тому з метою створення алібі або спотворення картини вчинення кримінальних правопорушень, умовлянням, підкупом чи погрозами підозрюваний ОСОБА_4 може примушувати їх змінити свідчення, виправдовуючи тим самим його дії.

Водночас необхідно зазначити, що ризик незаконного впливу залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.Відтак, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від підозрюваного ОСОБА_4 , свідків та дослідження їх судом. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Також суд вважає переконливими доводи прокурора про продовження існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, який обґрунтовано тим, що підозрюваний ОСОБА_4 не має постійного місця роботи, джерела доходу, а тому за винагороду здатен до вчинення протиправних дій, вчинив кримінальні правопорушення з корисливих мотивів, в той час як в Україні тривають військові дії, пов`язані зі збройною агресією рф, що свідчить про низькі моральні цінності останнього та байдужість до вчиненого.

Враховуючи, що судом встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, підстав, які б виключали можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вбачається, доказів, які б підтверджували неможливість на даний час перебування останнього під вартою не надано, суд приходить до висновку, що запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання прокурора підлягає до задоволення.

На даний час застосування інших більш м`яких запобіжних заходів обвинуваченому суд вважає недостатнім.

Окрім того, суд вважає, що утримання обвинуваченого під вартою буде сприяти забезпеченню виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні у розумні строки.

Водночас, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України, вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Відповідно до ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, враховуючи у сукупності обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та існуючі ризики, передбачені ст. 177 КПК України, суд вважає за доцільне визначити розмір застави в межах шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199680 (3328,00 грн х 60) гривень, який, на переконання суду, належним чином гарантуватиме та забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків у випадку внесення застави.

Поряд з цим, суд, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись статтями 176-178, 183, 193-194, 196, 199, 309, 314-316 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Кримінальне провадження № 12025111300000205 від 22.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України призначити до одноособового судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 годину 21 травня 2026 року.

В судове засідання викликати учасників справи.

Клопотання прокурора про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Тетієва Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 05 липня 2026 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу, що становить шістдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у сумі 199680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: отримувач коштів ТУ ДСА України в Київській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268119; банк отримувача: ДКС України, м. Київ; номер рахунку: UA768201720355259001000018661; код банку отримувача (МФО) 820172.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Після отримання і перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення, під вартою в якому знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та суддю Тетіївського районного суду Київської області. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до частини п`ятої статті 194 КПК України, покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із м. Тетієва Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- не спілкуватися із свідками зазначеного кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, які необхідно здати до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до частини десятої статті 182 КПК України, у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Визначити строк дії ухвали - до 05 липня 2026 року.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, що тримається під вартою, - з моменту отримання її копії, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду буде виготовлено о 12 год. 00 хв. 08 травня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1