Вирок № 136373507, 08.05.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/868/26

Провадження № 1-кп/165/289/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нововолинськ кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2026 року за № 42026032060000002, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нововолинськ Волинської області, громадянина України, українця, не одруженого, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 182, ч. 1, ч. 2 ст. 361 КК України, -

встановив:

1. ОСОБА_4 , 27 листопада 2025 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, але не пізніше 11 год. 44 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, використовуючи мобільний телефон потерпілого ОСОБА_5 із встановленою у ньому SIM-карткою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без дозволу та відома потерпілого, в порушення вимог статті 32 Конституції України, статті 14 Закону України «Про захист персональних даних», статей 11 та 21 Закону України «Про інформацію», які гарантують право особи на недоторканність приватного життя та забороняють збирання, зберігання і використання конфіденційної інформації про особу без її згоди, незаконно використав конфіденційну інформацію про потерпілого. Зокрема, ОСОБА_4 , використовуючи функцію онлайн-кредитування фінансової установи ТОВ «Авентус Україна», без згоди потерпілого увійшов до особистого кабінету користувача та від імені ОСОБА_5 здійснив укладення кредитного договору на інші споживчі цілі, зазначивши для зарахування кредитних коштів банківську картку № НОМЕР_2 , належну потерпілому та емітовану АТ КБ «Приватбанк». При цьому ОСОБА_4 без дозволу та відома потерпілого використав його конфіденційну інформацію, а саме: повні анкетні дані, число, місяць та рік народження, дані паспорта громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, видані на ім`я потерпілого, а також адресу його реєстрації: АДРЕСА_3 , з метою оформлення 27 листопада 2025 року онлайн-заявки на отримання кредиту у сумі 3 000 гривень у фінансовій установі ТОВ «Авентус Україна» (код ЄДРПОУ 41078230).

Вказані дії органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 182 КК України, як незаконне використання конфіденційної інформації про особу.

2, 3. Крім цього, ОСОБА_4 , 14 грудня 2025 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, але не пізніше 21 год. 12 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, використовуючи мобільний телефон потерпілого ОСОБА_5 із встановленою у ньому SIM-карткою мобільного оператора ПрАТ «Київстар», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без дозволу та відома потерпілого, в порушення вимог статті 32 Конституції України, статті 14 Закону України «Про захист персональних даних», статей 11 та 21 Закону України «Про інформацію», які гарантують право особи на недоторканність приватного життя та забороняють незаконне використання конфіденційної інформації про особу без її згоди, повторно незаконно використав конфіденційну інформацію про потерпілого.

Зокрема, ОСОБА_4 , використовуючи функцію онлайн-кредитування фінансової установи ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога», без згоди та відома потерпілого увійшов до особистого кабінету користувача та від імені ОСОБА_5 здійснив укладення кредитного договору, оформивши 14 грудня 2025 року онлайн-заявку на отримання кредиту у сумі 1 000 гривень, зазначивши для зарахування кредитних коштів банківську картку, належну потерпілому та емітовану АТ КБ «Приватбанк». При цьому, ОСОБА_4 повторно без дозволу та відома потерпілого використав його конфіденційну інформацію, а саме повні анкетні дані, число, місяць та рік народження, дані паспорта громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, видані на ім`я потерпілого, а також адресу його реєстрації, з метою отримання фінансової послуги від імені потерпілого.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , 22 грудня 2025, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, але не пізніше 13 год. 47 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, використовуючи мобільний телефон потерпілого ОСОБА_5 із встановленою у ньому SIM-карткою мобільного оператора ПрАТ «Київстар», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без дозволу та відома потерпілого, в порушення вимог статті 32 Конституції України, статті 14 Закону України «Про захист персональних даних», статей 11 та 21 Закону України «Про інформацію», які гарантують право особи на недоторканність приватного життя та забороняють незаконне використання конфіденційної інформації про особу без її згоди, повторно незаконно використав конфіденційну інформацію про потерпілого.

Зокрема, ОСОБА_4 , використовуючи функцію онлайн-кредитування фінансової установи ТОВ «Безпечне агентсво необхідних кредитів», без згоди та відома потерпілого увійшов до особистого кабінету користувача та від імені ОСОБА_5 здійснив укладення кредитного договору, оформивши 22 грудня 2025 року онлайн-заявку на отримання кредиту у сумі 100 гривень, зазначивши для зарахування кредитних коштів банківську картку, належну потерпілому та емітовану АТ КБ «Приватбанк». При цьому ОСОБА_4 повторно без дозволу та відома потерпілого використав його конфіденційну інформацію, а саме повні анкетні дані, число, місяць та рік народження, дані паспорта громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків, видані на ім`я потерпілого, а також адресу його реєстрації, з метою отримання фінансової послуги від імені потерпілого.

Вищевказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 182 КК України, як незаконне використання конфіденційної інформації про особу, вчинене повторно.

4. Також, ОСОБА_4 , 27 листопада 2025 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, але не пізніше 11 год. 44 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, використовуючи мобільний телефон потерпілого ОСОБА_5 , із встановленою у ньому SIM-карткою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_1 , без дозволу та відома потерпілого, шляхом несанкціонованого доступу до електронних інформаційних ресурсів, використовуючи реквізити автентифікації, пов`язані з банківським обслуговуванням потерпілого, незаконно здійснив авторизацію в інформаційно-телекомунікаційній системі, що забезпечує роботу державного цифрового сервісу «Дія».

Надалі ОСОБА_4 , не маючи законних повноважень та права доступу, втрутився у роботу інформаційної (автоматизованої) системи, здійснивши несанкціоновану реєстрацію та створення облікового запису користувача від імені потерпілого, внаслідок чого було порушено встановлений порядок обробки та ідентифікації інформації в системі, а також спотворено процес автентифікації користувача, що призвело до обробки інформації в системі «Дія» від імені особи, яка фактично не здійснювала відповідних дій.

Дії ОСОБА_4 за вищевказаним епізодом кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 361 КК України, як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

5. Крім цього, ОСОБА_4 , 14 грудня 2025, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, але не пізніше 22 год. 07 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, без дозволу та відома потерпілого ОСОБА_5 , шляхом несанкціонованого доступу з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме мобільного телефону «OPPO» моделі «A74», із встановленою у ньому SIM-карткою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_3 , на якому був встановлений додаток віддаленого доступу до автоматизованої системи «Приват24», незаконно здійснив вхід до автоматизованої інформаційної системи АТ КБ «Приватбанк», використовуючи відомі йому реквізити автентифікації (логін та пароль) потерпілого.

Після цього ОСОБА_4 , не маючи повноважень та права доступу, повторно втрутився у роботу автоматизованої системи віддаленого банківського обслуговування «Приват24», отримавши інформацію про стан банківського рахунку потерпілого, яка йому не була адресована, а також здійснив несанкціоновану зміну налаштувань доступу до банківського рахунку, а саме - прив`язав банківську картку № НОМЕР_2 , емітовану АТ КБ «Приватбанк», до програмного застосунку «гаманець», встановленого на належному йому мобільному телефоні «OPPO» моделі «A74», чим порушив встановлений порядок обробки, зберігання та використання інформації в автоматизованій системі.

Вказаними діями ОСОБА_4 , повторно, здійснив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої інформаційної системи, що призвело до порушення її нормального функціонування та зміни параметрів доступу до інформації, яка обробляється в системі.

Вищевказані дії ОСОБА_4 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 361 КК України, як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинене повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 182, ч. 1 та ч. 2 ст. 361 КК України, визнав у повному обсязі та пояснив, що дійсно у листопаді та грудні 2025 року, при встановлених в ході досудового розслідування та зазначених в обвинувальному акті обставинах, використовуючи мобільний телефон та персональні дані свого сусіда ОСОБА_5 без годи останнього, здійснював від його імені укладення кредитних договорів з фінансовими установами з метою отримання грошових коштів. Отримані грошові кошти в загальній сумі 4100 грн. ним були використані на придбання алкогольних напоїв та розрахунок за придбання алкогольних напоїв здійснювався ним за допомогою власного мобільного телефону за допомогою застосунку «гаманець», до якого була прив`язана картка потерпілого. Також обвинувачений пояснив, що кошти, отримані внаслідок онлайн-кредитування на ім`я потерпілого ОСОБА_5 , ним повернуті та тіло кредитів погашено, в теперішній час він здійснює погашення відсотків за користування кредитами. При цьому, ОСОБА_4 не оспорював та погодився з інкримінованими йому обставинами вчинення кримінальних правопорушень, місцем та часом їх вчинення, сумою завданих збитків, в скоєному щиро розкаявся.

У зв`язку з визнанням обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 182, ч. 1 та ч. 2 ст. 361 КК України, відсутністю заперечень з боку учасників судового провадження, судом на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів та обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При встановлених обставинах суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень в судовому засіданні доведена повністю, та кваліфікує його дії: за першим епізодом, який мав місце 27.11.2025, за ч. 1 ст. 182 КК України, як незаконне використання конфіденційної інформації про особу; за 2 та 3 епізодом, які мали місце 14.12.2025 та 22.12.2025, за ч. 2 ст. 182 КК України, як незаконне використання конфіденційної інформації про особу, вчинене повторно; за 4 епізодом, пов`язаним з несанкціонованим вручанням в роботу інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує роботу державного цифрового сервісу «Дія», який мав місце 27.11.2025 року, за ч. 1 ст. 361 КК України, як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем; за 5 епізодом, який мав місце 14.12.2025 суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 361 КК України, як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинене повторно.

Положеннями статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також добровільне відшкодування завданого потерплому збитку. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінальних правопорушень щодо особи похилого віку.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, які є кримінальними проступками та нетяжкими злочином та не призвели до тяжких наслідків; наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин; особу винного, який офіційно не працевлаштований та не має легального джерела доходу, за місцем проживання характеризується посередньо, вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також враховує ставлення обвинуваченого до вчинених ним кримінальних правопорушень, яке побудоване на критичній оцінці його протиправної поведінки, щирому каятті, повному визнанні вини і готовності нести кримінальну відповідальність за скоєне.

Суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 з метою його виправлення та з метою попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідно призначити покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо в межах санкцій, передбачених ч. 1 ст. 182 та ч. 1 ст. 361 КК України, у виді обмеження волі, та в межах санкцій, передбачених ч. 2 ст. 181 та ч. 2 ст. 361 КК України, у виді позбавлення волі, а також визначити йому остаточне покарання відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, а саме: шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

В той же час, суд дійшов переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та реального відбування покарання, в зв`язку з чим, з урахуванням положень cт. 75 КК України, вважає за необхідне звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, а також з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На думку суду даний вид покарання обраний у відношенні обвинуваченого є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також буде співмірним по відношенню між тяжкістю вчинених ним кримінальних правопорушень і наслідками, які настали в результаті його вчинення.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 14 січня 2026 року на майно ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон марки «Орро» моделі А74 з ІМЕІ 1 НОМЕР_4 , ІМЕІ 2 НОМЕР_5 з встановленою сім-картою ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , який був поміщений до спец-пакету НПУ №PSP 0020261 та переданий на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, необхідно скасувати.

Долю речових доказів суд вирішує за правилами ч. 9 ст. 100 КПК України із застосуванням спеціальної конфіскації, на підставі ст. 96-1, ст. 96-2 КК України.

Відповідно до ст. 96-1, ст. 96-2 КК України, суд застосовує спеціальну конфіскацію щодо речового доказу: мобільного телефону марки «Орро» моделі А74 з ІМЕІ 1 НОМЕР_4 , ІМЕІ 2 НОМЕР_5 , із встановленою сім-картою ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , який постановами слідчого від 07.01.2026 та від 26.02.2026 визнаний речовим доказом, поміщений до спец пакету НПУ №PSP 0020261 та 27.02.2026 переданий на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, оскільки вказаний мобільний телефон використовувався як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 368-371, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 182, ч. 1 та ч. 2 ст. 361 КК України, та призначити йому покарання :

- за ч. 1 ст. 182 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за ч. 2 ст. 182 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

- за ч. 1 ст. 361 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один рік);

- за ч. 2 ст. 361 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2(два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 у період іспитового строку обов`язок:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід відносно засудженого не обирати.

Скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 14 січня 2026, а саме: мобільний телефон марки «Орро» моделі А74 з ІМЕІ 1 НОМЕР_4 , ІМЕІ 2 НОМЕР_5 з встановленою сім-картою ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 .

Застосувати спеціальну конфіскацію до речового доказу, що зберігається в спец пакеті НПУ №PSP 0020261, а саме: мобільного телефону марки «Орро» моделі А74 з ІМЕІ 1 НОМЕР_4 , ІМЕІ 2 НОМЕР_5 з встановленою сім-картою ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , відповідно до ст. 96-1, ст. 96-2 КК України, вилучивши його в дохід держави.

На вирок може бути подана апеляція учасниками процесу до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Нововолинський міський суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1