Рішення № 136373363, 07.05.2026, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/170/26

Провадження № 2/162/206/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07 травня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Савича А. С.,

з участю секретаря судового засідання Гичук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" через свого представника Мовчана В. В. та через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 04.03.2026 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 17.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено Договір № 542739-КС-003 про надання кредиту (далі - Договір, Кредитний договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" 17.07.2025 ОСОБА_1. направлено пропозицію (оферту) укласти Договір № 542739-КС-003 про надання кредиту, яку останній прийняв на умовах визначених офертою. Зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" на номер телефону, який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті через телекомунікаційну систему направлено ОСОБА_1 одноразовий ідентифікатор UA-9282, який боржником було введено/відправлено. Відповідно до п. 2 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" надає позичальнику грошові кошти у розмірі 35000,00 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом. Зазначає, що п. 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 4 Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов Кредитного договору. Вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" свої зобов`язання за Договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 35000,00 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2, яка вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, станом на 15.02.2026 у нього утворилась заборгованість в розмірі 36270,30 гривень, з яких: 18534,70 гривень - тіло кредиту, 8564,70 гривень - відсотки, 9170,90 гривень - відсотки нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Ураховуючи вищенаведене просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 542739-КС-003 про надання кредиту від 17.07.2025, що становить 36270,30 гривень, а також понесені ними судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2662,40 гривень.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. В прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв/клопотань до суду не подав.

Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 05.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Судом неодноразово надсилалась судова повістка відповідачу на зареєстровану в установленому законом порядку адресу місця проживання відповідача, проте конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18)

Поруч з цим, судом розміщувалося на офіційному вебсайті судової влади України оголошення про виклик відповідача в судове засідання на 14 год 00 хв 07.05.2026.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначені судові засідання з викликом сторін, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, причини неявки в судове засідання не повідомив, а тому суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, жодних заяв та клопотань до суду не надіслав та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд доходить висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Судом установлено, що 17.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір про надання кредиту № 542739-КС-003, а ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію щодо укладання вказаного договору шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9282, який був надісланий на номер його мобільного телефону НОМЕР_1 , який вказувався ним при реєстрації на сайті (а.с.24).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" та ОСОБА_1 17.07.2025 укладений Договір № 542739-КС-003 про надання кредиту, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.35-44).

За умовами Договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 35000,00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (п. 2.1 Договору).

Строк на який надається кредит 16 тижнів (п. 2.3. Договору).

Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.(п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 2.5 Договору комісія за надання кредиту 7000,00 гривень. Нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом Договору залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Загальний розмір наданого кредиту 35000,00 гривень (п. 2.7 Договору).

Строк дії Договору до 06.11.2025 (п. 2.8 Договору).

Відповідно до п. 2.9 Договору орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 71288,76 гривень.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9770,27% (п. 2.11 Договору).

Денна процентна ставка: 0,92% (п. 2.12 Договору).

Дата видачі кредиту: 17.07.2025 (п. 2.13 Договору).

Дата повернення кредиту: 06.11.2025 (п. 2.14 Договору).

Пунктом 4.2.2. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

У разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим Договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000% річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування кредитом та/або суму простроченої комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 (два) відсотка від неповернутої позичальником суми кредиту.

Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту Договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 грн.

Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту Договору та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником від кредитодавця за цим Договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних позичальником від кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього Договору, і не може бути збільшена за домовленістю сторін (п. 7.5. Договору).

Договір № 542739-КС-003 про надання кредиту містить зазначення про підписання його одноразовим ідентифікатором «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9282, 17.07.2025 06:48:55».

З візуальної форми послідовності дій клієнта встановлено послідовність дій ОСОБА_1 щодо укладення електронного Договору № 542739-КС-003 від 17.07.2025.

Зі змісту анкети клієнта слідує, що ОСОБА_1 зазначено адресу його проживання, паспортні дані, ідентифікаційний код, телефон та електронну пошту, номер банківського рахунка для перерахування коштів, що є підтвердженням здійсненої ним процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

До підписання Договору № 542739-КС-003 про надання кредиту від 17.07.2025 відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-9282, підписаний паспорт споживчого кредиту 17.07.2025, у якому було визначено суму кредиту, строк повернення кредитних коштів, процентна ставка, комісія за надання кредиту та інші умови договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", користуючись послугами ТОВ «ПРОФІТГІД», виконало зобов`язання за Договором № 542739-КС-003 від 17.07.2025, перерахувавши на вказаний ОСОБА_1 у анкеті клієнта банківський рахунок № НОМЕР_2 кошти у розмірі 35000,00 гривень, що підтверджено інформаційною довідкою оператора послуг платіжної інфраструктури ТОВ «ПРОФІТГІД» (транзакція № 45272-41548-13024) (а.с.51).

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 542739-КС-003 від 17.07.2025 та довідки про стан заборгованості, станом на 20.02.2026 заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 36270,30 гривень, з яких: 18534,70 гривень - тіло кредиту, 8564,70 гривень - відсотки, 9170,90 гривень - відсотки нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (а.с.48-50).

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика") за Договором № 542739-КС-003 про надання кредиту від 17.07.2025, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1, 2 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 17.07.2025 відповідач ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" уклали Договір № 542739-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 35000,00 гривень, який вона зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування ним на визначених у Кредитному договорі умовах (строк кредитування - 16 тижнів, процентна ставка - 1% за кожен день користування кредитом, комісія за надання кредиту - 7000,00 гривень).

Позивачем доведено, що ОСОБА_1 було видано кредитні кошти у розмірі 35000,00 гривень, шляхом перераховування на її платіжну картку № НОМЕР_2 .

Проте, відповідач свої зобов`язання за вказаним Договором перед кредитодавцем не виконав, заборгованість не погасив, про що наведено у розрахунку заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів (частини коштів) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" відповідач не надав, тому позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 27099,40 гривень, а саме: 18534,70 гривень - тіло кредиту, 8564,70 гривень - відсотки необхідно задовольнити.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, також за порушення грошового зобов`язання просить стягнути відсотки згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 9170,90 гривень.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24.02.2022 відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який триває і на теперішній час.

Оскільки відсотки згідно ст. 625 ЦК України нараховані у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога позивача у частині стягнення з ОСОБА_1 відсотків згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 9170,90 гривень не ґрунтується на вимогах закону і до задоволення не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2662,40 гривень).

Позовна заява з доданими до неї матеріалами представником позивача подано через підсистему «Електронний суд», при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 гривень та заявлено позовні вимоги про стягнення 36270,30 гривень, судом задоволено позовні вимоги на суму 27099,40 гривень.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 1989,22 гривень (27099,40 /36270,30 х 2662,40 = 1989,22).

Керуючись статтями 10, 12, 28, 77, 81, 263-265, 280, 284, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" заборгованість за Договором № 542739-КС-003 про надання кредиту від 17.07.2025 у розмірі 27099 (двадцять сім тисяч дев`яносто дев`ять) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" 1989 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 22 копійки судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного заочного рішення 07.05.2026.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, код ЄДРПОУ 41084239.

Представник позивача: Мовчан Віталій Віталійович, адреса: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Любешівського районного суду

Волинської області А.С. Савич