Ухвала суду № 136372030, 06.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3233/26

Провадження № 1-кп/461/469/26

УХВАЛА

06.05.2026 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Львові клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт відносно обвинуваченого:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, кур`єра «GLOVO», неодруженого,раніше не судимого,

у кримінальному провадженні, внесеному 18.03.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026141360000352, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

01.05.2026 в провадження Галицького районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 18.03.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141360000352, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Ухвалою судді від 01.05.2026 по даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання, в якому просить продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 діб, з альтернативою визначення застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Прокурор зазначає, що 20.03.2026 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 15.05.2026, з альтернативою внесення застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Прокурор стверджує, що на даний час є необхідність у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки ризики, які стали підставою для обрання даного виду запобіжного заходу не минули та не зменшились, враховуючи міру покарання, яка загрожує обвинуваченому, він може переховуватись від органів досудового слідства та суду. Також обвинувачений може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які судом ще не допитані. Крім цього, ОСОБА_5 , може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки немає міцних соціальних зв`язків. Враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, очевидну суспільну небезпеку підозрюваного, вважає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а у випадку відмови в задоволенні вказаного клопотання просить зменшити розмір застави та визначити таку в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування поданого клопотання покликається на невірну кваліфікацію вчиненого обвинуваченим діяння, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 фактично не здійснював збуту наркотичних засобів, не здійснював закладок, а викидав наркотичні засоби в смітники або зливав їх в унітази в громадських місцях, тобто симулював збут таких, щоб отримати грошові кошти. Зазначає, що ОСОБА_5 не вживає наркотичних засобів та засуджує розповсюдження таких. Просить врахувати, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, має батьків та сестру, раніше не судимий, а досудове розслідування у кримінальному провадженні завершене. Вважає, що наведені прокурором ризики є необґрунтованими. А відтак, просить змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Крім цього, звертає увагу суду, що застава розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн є завідомо непомірною для обвинуваченого, з моменту постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_5 не має можливості внести заставу та продовжує перебувати під вартою.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника в підтримку заявлених ними клопотань, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Щодо застосованого запобіжного заходу

Суд на підставі відомостей, які містяться в наявних матеріалах кримінального провадження, встановив, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20.03.2026 відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 2 місяці, тобто до 15.05.2026, з можливістю внесення застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом; не відлучатися за межі м. Львова без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Правове регулювання

Відповідно до ч. 3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст.131 КПК України).

Положення статті 177 КПК України визначають, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст.194 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в тому числі до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Положеннями ч.1, 2 ст.181 КПК України встановлено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи положення ч.3, 4, 5 ст.199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно з ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мотиви та висновки суду

ОСОБА_5 раніше не судимий, однак обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту психотропних речовин у великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, яке у відповідності до положень ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна, що відповідає умовам для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за п.4 ч.2 ст.183 КПК України.

У клопотанні прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою йде мова про обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, спираючись на докази, зібрані під час досудового розслідування, натомість в клопотанні захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, йде мова про невірну кваліфікацію дій обвинуваченого. Однак, враховуючи стадію кримінального провадження, питання обґрунтованості пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації дій обвинуваченого не може на цій стадії кримінального провадження бути предметом розгляду суду, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, а на думку сторони захисту спростовують, будуть досліджуватися відповідно до параграфу 3 глави 28 КПК України, і тільки за результатами судового розгляду буде вирішено питання про доведеність/не доведеність обвинувачення, вірну/не вірну кваліфікацію дій обвинуваченого. У той же час, під час підготовчого провадження суд оцінює характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. За таких обставин, суд під час розгляду клопотання надаватиме оцінку лише в частині продовження чи існування заявлених прокурором ризиків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість, на що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини.

У клопотанні прокурор стверджує, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення) не зменшились та продовжують існувати, що зумовлює необхідність продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу щодо обвинуваченого, та залишити раніше визначений розмір застави, щоб в такий спосіб запобігти наявним ризикам і гарантувати належну процесуальну поведінку під час судового провадження.

Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Під час розгляду клопотання прокурором доведено, що ризик переховування від суду, який суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистих обставин обвинуваченого ОСОБА_6 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, засоби до існування ) продовжує існувати.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, яке є тяжким злочином у розумінні ст.12 КК України, санкцією передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

А відтак, сукупність цих обставин свідчить про істотність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, він не зменшився, не втратив свою актуальність та продовжує існувати.

Суд погоджується з тим, що продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків у цьому провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

На даний час обвинуваченому ОСОБА_6 вже були відкриті матеріали досудового розслідування, тому він обізнаний про осіб, які дали показання в цьому кримінальному провадженні, зміст їхніх свідчень та персональні дані, що створює передумови для можливої спроби позапроцесуального впливу на свідків.

Суд вважає доведеним прокурором ризик того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), враховуючи особу обвинуваченого, характер та обставини злочину, у якому він обвинувачується, в нього немає достатніх стримуючих факторів, які б могли вплинути на його поведінку.

Враховуючи клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу та на виконання вимог закону та суд розглядає можливість застосування менш суворого запобіжного заходу.

Згідно вимог ст.178 КПК України, при вирішенні питання про продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності існування інших обставини, а саме:

- ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, з корисливих мотивів, у разі визнання його винуватим у його вчиненні, останньому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна;

- станом на дату розгляду клопотання обвинуваченому ОСОБА_6 29 років, жодних документів, які б свідчили про стан здоров`я обвинуваченого сторонами судового провадження не надано;

- міцність соціальних зв`язків обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема такий має визначене місце проживання, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей чи будь-яких інших осіб немає;

- ОСОБА_6 з середньою спеціальною освітою, до затримання працював кур`єром «GLOVO», інформації про інші джерела доходів сторонами судового провадження не надано;

- обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий.

З урахуванням викладеного, особи обвинуваченого, обставин вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , враховуючи кількість вилученої у нього психотропної речовини, суд вважає, що інші запобіжні заходи, зокрема і цілодобовий домашній арешт, з об`єктивних причин не забезпечать законослухняну поведінку обвинуваченого, та для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, ОСОБА_6 слід продовжити строк тримання під вартою, що є достатнім та необхідним для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків. Обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Суд зазначає, що лише такий запобіжний захід, як тримання обвинуваченого під вартою, спроможний забезпечити його належну процесуальну поведінку та можливість здійснення судового розгляду кримінального провадження в розумні строки. При цьому суд виходить, серед іншого, і з того, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , має такий високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якого свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд зауважує, що застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою не є безальтернативним, оскільки ухвалою слідчого судді передбачено право внести заставу, розмір якої встановлено у сумі 133 120 грн.

З урахуванням обставин інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та його суспільної небезпеки, часу перебування обвинуваченого під вартою, встановлених ризиків, майнового, сімейного стану та інших даних, які характеризують особу обвинуваченого та його спосіб життя, міцність його соціальних зв`язків, а також з врахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд вважає доцільним залишити без змін раніше визначений розмір застави 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 гривень, оскільки саме такий розмір, на даній стадії судового провадження, на переконання суду, здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ним встановлених обов`язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключить з його сторони будь-яке бажання переховуватися від суду або вчинити інші протиправні дії.

Оцінюючи майновий стан обвинуваченого та обставини вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, суд вважає, що визначений розмір застави (як альтернативного запобіжного заходу) співмірний з існуючими ризиками, та не є завідомо непомірним, підстав для зменшення такої на даній стадії судового провадження судом не встановлено.

Крім цього, застосовуючи до обвинуваченого ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути ним або заставодавцем внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого відповідні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 131, 132, 176-178, 181, 183, 197, 199, 315, 372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 - задоволити.

Продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 04.07.2026, із попередньо визначеним розміром застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок суду №UA918201720355299001500000757, банк ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, одержувач ТУ ДСА України у Львівській області.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі установи, де останній буде утримуватись під вартою.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, обвинувачений ОСОБА_5 підлягає негайному звільненню з-під варти.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , у разі внесення застави наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, строком на 2 місяці:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не відлучатися з м.Львова без дозволу суду;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти прокурора.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити начальнику Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом п`яти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 08.05.2026

Суддя ОСОБА_12