Ухвала суду № 136371456, 07.05.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/13701/23

Провадження №2/522/1329/26

УХВАЛА

07 травня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання Гресько Б.Ю.

розглянувши у судовому засіданні питання про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про визнання незаконним рішення (протоколу) комісії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості вартості необлікованої електричної енергії.

Судове засідання по справі призначено на 05 травня 2026 року.

04 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про визнання незаконним рішення (протоколу) комісії, у якій позивачка за зустрічним позовом просить суд поновити строк для звернення до суду із зустрічною позовною заявою, визнати незаконним та скасувати рішення (протокол) від 11.10.2022 №458 комісії АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за результатами розгляду акту про порушення ПРРЕЕ №8014830 від 30.08.2022 щодо споживача ОСОБА_2 та здійснити розподіл судових витрат.

05 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від АТ «ДТЕК Одеські електромережі» надійшло заперечення на зустрічну позовну заяву, у якому заявник просив повернути зустрічну позовну заяву.

У судове засідання, призначене на 05 травня 2026 року з`явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача заперечувала проти прийняття зустрічної позовної заяви. Представниця відповідача підтримала заявлену зустрічну позовну заяву та просила прийняти її до розгляду.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання оголошено перерву для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви. Встановлено, що ухвала за результатами вказаного питання буде проголошена 07 травня 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно статті 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Так, ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2023 року та додаткове рішення від 27 грудня 2023 року. Встановлено, що розгляд справи буде здійснюватися в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, та роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України, у строк для подання відзиву має право пред`явити зустрічний позов.

Копія вказаної ухвали доставлена до електронного кабінету представника відповідача адвоката Гніздовської Ганни Михайлівни 06.11.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

У статі 123 ЦПК України вказано, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто, перебіг процесуального строку для подання відзиву та звернення до суду із зустрічною позовною заявою розпочинається 07.11.2024 року, а останнім днем такого строку є 21.11.2024 року.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч. 1 ст. 126 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, провадження № 14-25цс24).

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, провадження № 11-24апп21).

Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням» статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, відбувається за заявою заявника і суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (див. постанову Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 910/12042/22).

Правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Правова позиція щодо подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення, є послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 920/342/17, від 04.04.2019 у справі № 918/361/18, від 29.07.2019 у справі № 925/872/18, від 18.09.2019 у справі № 910/16837/18, від 07.11.2019 у справі № 910/2892/19.

Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 752/2177/22 (провадження № 61-4447св23) доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 237/3566/17 (провадження № 61-13886св21) вказано, що: «право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним; подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України). Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику».

Проте, у встановлені ухвалою суду строки відповідач не звертався до суду із зустрічним позовом.

З моменту отримання копії ухвали до моменту звернення до суду із зустрічним позовом минуло близько 1.5 роки.

Протягом вказаного строку представниця відповідача брала активну участь у справі, зверталася до суду із заявами та клопотаннями, брала участь у судових засіданнях.

В якості підстав для поновлення процесуального строку позивачка за зустрічним позовом зазначає про те, що ухвалою суду від 10.04.2026 року справу прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження, проте, не було встановлено строк для подання відзиву.

Проте, зі змісту резолютивної частини та мотивувальної частини вбачається, що справу прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначив судове засідання із визнанням явки відповідачки у наступне судове засідання обов`язковою.

Більше того, вказаною ухвалою не встановлювався новий строк для подання відзиву та строку для звернення до суду із зустрічною позовною заявою, оскільки, вказані строки були встановлені в ухвалі суду від 24 жовтня 2024 року, а зміна складу суду не є підставою для повторного визначення строку для вчинення тієї чи іншої процесуальної дії,.

За таких обставин, суд вважає, що зустрічна позовна заява подана поза межами визначеного строку (майже через 1.5 роки з моменту отримання копії ухвали, якою встановлено строк для подання відзиву), а поважність причин пропуску процесуального строку на думку суду не доведена, суд доходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про поновлення строку для подання відзиву та відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви.

Суд також наголошує, що відмова у прийнятті зустрічної позовної заяви не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 84, 187, 189-196, 260-261, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про визнання незаконним рішення (протоколу) комісії.

Роз`яснити право позивача за зустрічним позовом на звернення до суду з позовом на загальних підставах, передбачених ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Текст ухвали складено та підписано 07 травня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.