Рішення № 136371399, 08.05.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 626/4057/25

Провадження №:2/138/1217/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 травня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Холодової Т.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Паламарчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося Берестинського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 04.07.2025-100000578, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 20000 грн. строком на 168 днів, які відповідач зобов`язалась повернути, а також сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 1 % за день, комісію в розмірі 1000 грн. та у випадку неповернення кредиту сплатити неустойку. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Однак ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов`язання за договором, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на момент пред`явлення позову становить 59800 грн. та складається з: заборгованості по тілу кредиту в сумі 20000 грн., по процентам в розмірі 25800 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в сумі 1000,00 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в сумі 3000 грн. та неустойки в сумі 10000,00 грн. За таких підстав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 59800,00 грн.

Ухвалою судді Берестинського районного суду Харківської області від 25.12.2025 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву.

19.01.2026 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , в якому відповідач позовні вимоги визнала частково, а саме в частині основної суми кредиту (тіла кредиту) у розмірі 20000 грн., оскільки зазначені кошти були фактично отримані. Водночас відповідач не погодилась з рештою заявлених вимог, зокрема, з тих підстав, що сума нарахованих процентів в розмірі 25800 грн. є неспівмірною із основною сумою боргу та строком користування кредиту. Щодо стягнення 1000 грн. комісії та 3000 грн. додаткової комісії відповідач зазначила, що позивачем не доведено за які саме послуги стягувались вказані суми. Також, розмір неустойки, який становить 10000 грн. є надмірним та одночасне стягнення процентів, комісій та значної неустойки фактично призводить до подвійної відповідальності відповідача. Крім того, відповідач просила врахувати її складне матеріальне становище, а саме те, що вона є членом сім`ї особи, яка безпосередньо залучена до виконання бойових завдань. Зокрема, чоловік відповідача ОСОБА_2 є співробітником Національної поліції України та безпосередньо залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань, пов`язаних із забезпеченням національної безпеки, оборони, та відсічі збройної агресії проти України. Відтак, при вирішенні питання щодо розміру відповідальності щодо стягнення штрафних санкцій, процентів та комісій, відповідач просила врахувати норми ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою суду від 29.01.2026 за клопотанням відповідача витребувано додаткові докази.

Ухвалою Берестинського районного суду Харківської області від 05.03.2026 справу передано на розгляд за підсудністю до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Холодової Т.Ю. від 31.03.2026 справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без участі представника.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, свою правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву підтримала в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Суд встановив, що 04 липня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії), заявки від 04 липня 2025 року, які підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Е668», укладено кредитний договір № 04.07.2025-100000578.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (пункт 3.1 Пропозиції).

Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах визначених у заявці (п.3.3 Пропозиції).

Дата надання кредиту 04.07.2025. Сума кредиту 20000 грн. Строк на який надається кредит 168 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 18.12.2025. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику: 5169-36XX-XXXX-6803 (пункти 1-4 Заявки).

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. (пункти 6, 7 Заявки).

Комісія, пов`язана з наданням кредиту 5% від суми кредиту та дорівнює 1000 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п. 7 Заявки).

Пунктом 8 Заявки передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 1000 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді (п. 13 Заявки).

Неустойка 300,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (п. 17 Заявки).

Порядок, черговість та розмір сплати платежів викладено в п. 14 Заявки «Графік платежів».

Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором і в цих документах містяться відомості про тип кредиту, суму кредиту, строк надання кредиту та спосіб надання кредиту, розмір процентної ставки та комісії, порядок користування та повернення кредиту, відповідальність за порушення умов кредитного договору тощо.

Таким чином, укладаючи вказаний договір, відповідач та ТОВ «Споживчий центр» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що кредитний договір був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, виходячи з наведених вище положень законодавства та встановлених обставин справи, договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, використання якого не можливе без проходження відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Отже, з наданих доказів вбачається, що під час укладення Кредитного договору № 04.07.2025-100000578 від 04.07.2025 сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах, шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

Довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-1612 від 16.12.2025 підтверджується успішний переказ коштів на платіжну картку клієнта, а саме 04.07.2025 на суму 20000 грн. на номер картки НОМЕР_1 за кредитним договором № 04.07.2025-100000578, номер транзакції в системі iPay.ua- 792402078.

Таким чином наданими доказами підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 20000,00 грн., а відтак і факт виконання ТОВ «Споживчий центр» умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів відповідачу.

При цьому, відповідач у відзиві не заперечувала факт укладення вказаного кредитного договору та факт отримання кредитних коштів у вказаному розмірі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 04.07.2025-100000578 від 04.07.2025 заборгованість відповідача перед позивачем за період з 04.07.2025 по 18.12.2025 становить 59800,00 грн., яка складається з: 20000 грн. основного боргу; 25800 грн. процентів; 1000 грн. комісії; 3000 грн. додаткової комісії; 10000 грн. неустойки.

Відповідачем ОСОБА_1 не заперечується факт виконання ТОВ «Споживчий центр» своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором та перерахування на її картковий рахунок, який зазначений у цьому договорі, кредитних коштів у сумі 20000 гривень, на умовах, визначених цим договором, а також невиконання зі своєї сторони зобов`язань за вказаним договором, тобто повернення ТОВ «Споживчий центр» отриманих кредитних коштів та відсотків за користування ними у строки, визначені сторонами договору.

Враховуючи викладене вище та приймаючи до уваги, що відповідач взятих на себе зобов`язань у строки, передбачені вказаним вище кредитним договором № 04.07.2025-100000578 від 04.07.2025 належним чином повністю не виконала, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача суму заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) у розмірі 20000 коп.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення процентів, комісій та неустойки за вказаним кредитним договором, суд зазначає наступне.

Так, відповідач не визнає та заперечує проти стягнення з неї відсотків за кредитним договором, зважаючи на обставину, що вона є дружиною військовослужбовця та до вказаних правовідносин слід застосувати положення, передбачені статтею 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.»

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у п. 74 його постанови від 04.09.2024 р. у справі № 426/4264/19: "У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідач на підтвердження викладених у відзиві заперечень надала суду докази, які були досліджені судом в ході розгляду справи.

Так, згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , 08 листопада 2019 року було укладено шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 ».

Відповідно до довідки № 8661-2026 від 08.01.2026 виданої т.в.о. командира Полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області, старший сержант поліції ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно з 19.03.2021 і по теперішній час перебуває на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області (наказ ГУНП в Харківській області від 19.03.2021 № 191 о/с).

Зі змісту довідки вих. № 73948-2026 від 03.03.2026, виданої т.в.о. командира Полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області вбачається, що старший сержант поліції ОСОБА_2 , поліцейський взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області: залучався до несення служби на деокупованих територіях Харківської області, для проведення контрдиверсійних, стабілізаційних, перевірочних, профілактичних заходів, забезпечення публічної безпеки та порядку у період з 19.02.2024 по 04.11.2024; відряджався до зведеного загону № 1 ГУНП в Харківській області зі складу поліцейських ГУНП у Харківській області та перебував в оперативному підпорядкуванні угруповання об`єднаних сил, з метою забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України на території Харківської області в період з 10.04.2025 по 25.05.2025, з 14.06.2025 по 22.09.2025; відряджався до зведеного загону № 2 ГУНП в Харківській області та перебував в оперативному підпорядкуванні УСБУ в Харківській області, з метою забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії проти України у період з 22.09.2025 ро 30.01.2026.

27.03.2026 ОСОБА_2 видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .

Крім того, ОСОБА_2 нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» від 05.08.2022.

Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 , як дружину військовослужбовця, поширюються пільги передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час особливого періоду.

При цьому навіть факт відсутності звернення відповідача до позивача з наданням документів, які дають їй відповідні пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не спростовує той факт, що на ОСОБА_1 розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому, за наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом в сумі 25800 грн. та неустойки в сумі 10000 грн. - відсутні.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача комісій, то суд приходить до наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». На це вказав Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 5% було визначено як плату за надання кредиту.

Водночас, в матеріалах справи відсутній перелік банківських послуг, які пов`язані з наданням кредиту та які повинні надаватись кредитодавцем.

Крім того, пунктом 8 Заявки передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 1000 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

За правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою.

Відповідно до частин 1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

При цьому, позивачем не надано доказів того, що він поніс додаткові витратиза обслуговування кредитної заборгованості. Тому, нарахована позивачем комісія в сумі 3000 грн не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, як послуга, належним чином не обґрунтована та не доведена.

Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісіям необхідно відмовити з підстав їх необґрунтованості.

З урахуванням викладеного вище та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за основним боргом в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості у сумі 20000,00 грн., тобто 33,44 % від заявленої вимоги, то розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 810,05 грн., а судовий збір у сумі 1612,35 грн. суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 3 ч. 1 п. 3, 525, 526 ч. 1, 530 ч. 1, 549, 610, 626 ч. 1, 634 ч. 1, 638 ч. 1, 1050 ч. 2, 1054 ч. 1 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 3, 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 7 ч. 13, 12, 76-81, 141 ч. 1, 178 ч. 8, 247, 259 ч. 1, 2, 263-265, 273, 275, 279 ч. 5 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 04.07.2025-100000578 від 04.07.2025 у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у виді судового збору в сумі 810 (вісімсот десять) грн. 05 коп.

Судовий збір в сумі 1612 (одна тисяча шістсот дванадцять) грн. 35 коп. залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37356833.

Представник позивача: Мохир Ярослав Вікторович, адреса для листування: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач:ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя: Т.Ю. Холодова