Ухвала суду № 136371343, 06.05.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 148/1480/23

Провадження № 1-кп/135/2/26

У Х В А Л А

іменем України

06.05.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ладижин Вінницької області клопотання захисника обвинуваченого - ОСОБА_3 про призначення амбулаторної судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022240040000037 від 28.02.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , законний представник ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_8 , представник потерпілих ОСОБА_9 , представник ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10 ,

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальна історія питання та предмет клопотання

06 травня 2026 року захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про призначення амбулаторної судово-психологічної експертизи.

Проведення експертизи захисник просив доручити експертам Вінницької філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України».

На вирішення експертів сторона захисту просила поставити такі питання:

1.У якому психоемоційному стані перебував ОСОБА_4 на момент події 27.02.2022 з урахуванням умов воєнного стану, обстановки та розвитку подій?

2.Чи можна цей стан охарактеризувати як гострий стрес, сильне емоційне напруження, стан тривоги або страху за життя і здоров`я?

3.Чи могли зазначені психоемоційні стани звужувати обсяг свідомості, знижувати рівень критичного мислення, обмежувати здатність до всебічної оцінки ситуації, впливати на швидкість та характер ухвалення рішень?

4.Чи могла обстановка, що склалася (воєнний стан, інформація про діяльність диверсійно-розвідувальних груп, поведінка водія транспортного засобу, який не підкорявся вимогам про зупинку), об`єктивно сприяти формуванню в ОСОБА_4 суб`єктивного переконання про наявність реальної загрози життю чи здоров`ю?

5.Чи мав ОСОБА_4 в умовах, що склалися, з урахуванням його психоемоційного стану та обстановки реальну психологічну можливість усвідомлювати помилковість свого сприйняття ситуації як небезпечної?

6.Чи могли індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_4 (рівень відповідальності, особливості реагування на небезпеку, фахові навички, досвід служби) впливати на підвищену чутливість до потенційної загрози, схильність до швидкого реагування в умовах ризику?

7.Чи могло перебування ОСОБА_4 у групі озброєних осіб, які одночасно реагували на подію, впливати на його сприйняття рівня загрози, інтенсивність поведінкової реакції, ухвалення рішення про застосування зброї?

8.Чи можна вважати, що в конкретній ситуації сукупність психоемоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та зовнішніх обставин об`єктивно впливала на здатність ОСОБА_4 адекватно оцінювати реальність і ступінь небезпеки ситуації?

1.2. Обґрунтування клопотання стороною захисту

На обґрунтування клопотання захисник послався на фактичні обставини кримінального провадження, згідно з якими 27.02.2022 о 17:50 у м. Тульчин Вінницької області наряд групи реагування патрульної поліції Тульчинського районного відділу поліції здійснював переслідування автомобіля марки ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Водій зазначеного автомобіля порушував правила дорожнього руху, не реагував на вимоги зупинитися, намагався зіштовхнути службовий автомобіль із дороги, створюючи своїми діями загрозу життю і здоров`ю людей та працівників поліції.

Працівники поліції, які здійснювали переслідування зазначеного автомобіля, застосували табельну вогнепальну зброю з метою зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження.

Захисник звернув увагу на особливі обставини події, зокрема на те, що події відбувалися в перші дні повномасштабного військового вторгнення, а правоохоронні органи щоденно отримували інформацію про активну діяльність диверсійно-розвідувальних груп на території України, зокрема у Вінницькій області.

За таких обставин ситуація, що склалася, давала достатні підстави як ОСОБА_4 , так і іншим працівникам поліції вважати, що зволікання із застосуванням зброї з метою зупинки транспортного засобу могло спричинити загрозу життю та здоров`ю.

ОСОБА_4 та інші працівники поліції припускали, що в автомобілі, водій якого ігнорував сигнали про зупинку та діяв агресивно, можуть перебувати члени диверсійно-розвідувальної групи противника.

У зв`язку з цим існувала небезпека того, що після зближення з автомобіля можуть застосувати вибухові пристрої або вогнепальну зброю.

Обвинувачений ОСОБА_4 здійснив п`ять пострілів у напрямку переднього правого колеса зазначеного автомобіля.

Водночас за результатами досудового розслідування і судового розгляду доказами не встановлено, чи влучив ОСОБА_4 у транспортний засіб.

На переконання захисника, реального суспільно небезпечного посягання не було, а обвинувачений ОСОБА_4 , помилково оцінюючи дії водія автомобіля ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_2 , потерпілого ОСОБА_8 , лише припускав наявність такого посягання.

Згідно з висновком службового розслідування від 10.07.2023, проведеного під час досудового розслідування кримінального провадження за ініціативою сторони обвинувачення, застосування вогнепальної зброї сержантом поліції ОСОБА_4 визнано правомірним.

У зв`язку з наведеними обставинами, на переконання сторони захисту, істотне значення для встановлення фактичних обставин справи має отримання доказів, які беззаперечно підтверджували б такі обставини: чи сприймав ОСОБА_4 небезпеку, якої фактично не існувало; чи давала обстановка, що склалася, достатні підстави ОСОБА_4 вважати, що мало місце реальне суспільно небезпечне посягання; чи міг ОСОБА_4 усвідомлювати помилковість свого припущення; чи могли індивідуально-психологічні особливості спричинити в ОСОБА_4 помилкове припущення про наявність небезпеки.

На думку сторони захисту, на цей час у кримінальному провадженні залишаються недослідженими та непідтвердженими належними і допустимими доказами обставини щодо наявності або відсутності обставин, які виключають злочинність діяння, а саме: чи перебував ОСОБА_4 у стані уявної оборони.

Захисник зазначив, що такі обставини можна встановити за допомогою експертного дослідження під час проведення амбулаторної судово-психологічної експертизи, предметом якої є дослідження психологічних закономірностей та особливостей перебігу психічної діяльності особи в певні юридично значущі проміжки часу.

2. Позиція сторін під час судового розгляду

Захисник ОСОБА_3 підтримав клопотання з огляду на зазначені обставини та просив його задовольнити.

Захисник наголошує, що події відбувалися в перші дні повномасштабного вторгнення, коли в області діяли диверсійно-розвідувальні групи (ДРГ), а поліція працювала в режимі посиленої бойової готовності. На блокпості перебували представники різних відомств (ЗСУ, СБУ, поліція), проте не було призначено уповноваженого керівника, що призвело до відсутності чіткої координації.

ОСОБА_4 отримав інформацію про переслідування автомобіля ВАЗ-21099, який не зупинявся на вимогу іншого екіпажу. Водночас усі присутні на блокпості сприймали цей автомобіль як загрозу з боку ДРГ, вважаючи, що з нього можуть кинути гранату або відкрити вогонь. Тобто в цій ситуації, коли реального посягання не було, ОСОБА_4 помилково припускав його наявність через дії водія. Це підпадає під поняття «уявної оборони», що може виключати злочинність діяння. На підтвердження своїх доводів захисник посилається на висновок службового розслідування ГУНП, згідно з яким застосування зброї ОСОБА_4 визнано правомірним.

За вказаних обставин виникла потреба дослідити через призму спеціальних психологічних знань те, чи міг ОСОБА_4 у тому стресовому стані усвідомлювати помилковість свого сприйняття ситуації, у якому психоемоційному стані він перебував, чи було це сильне напруження або страх і як це вплинуло на швидкість ухвалення рішень та критичність його мислення.

Водночас захисник уточнює, що це саме психологічна, а не психіатрична експертиза, і вона не стосується осудності, а лише суб`єктивного сприйняття загрози. Також звертає увагу, що сторона обвинувачення під час досудового розслідування не вжила всіх заходів для об`єктивного дослідження обставин щодо наявності чи відсутності в діях його підзахисного уявної оборони, а тому проведення вказаної експертизи спрямоване виключно на встановлення цих фактів, а не на затягування розгляду справи.

Обвинувачений ОСОБА_4 повністю підтримав позицію свого захисника та просив задовольнити клопотання в повному обсязі.

Прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_11 заперечували проти призначення експертизи, вказуючи на те, що питання мають вирішуватися в юридичній, а не психологічній площині. Вони наголошують, що працівник поліції, згідно з етичними нормами та наказами МВС, повинен контролювати свої емоції та діяти об`єктивно навіть у стресових ситуаціях. Працівники поліції регулярно проходять психологічну підготовку для стійкості в екстремальних умовах. Водночас дії службової особи визначаються законом, а не психологічним станом, і призначення експертизи лише затягне розгляд справи. Також зауважили на передчасності клопотання через те, що обвинуваченого в суді ще не допитували.

Представник потерпілих ОСОБА_9 погоджується з думкою прокурорів про те, що розгляд такого клопотання є передчасним, оскільки самого обвинуваченого в судовому засіданні ще не допитували. За таких обставин, на її думку, неможливо давати оцінку твердженням особи, які ще не були офіційно озвучені та з`ясовані судом.

Також вона звертає увагу, що посада працівника поліції сама по собі передбачає роботу в умовах психологічної напруги та стресових ситуацій, і цей стан уже врегульовано законодавством. На думку представника, поставлені захистом питання не потребують спеціальних знань, а є лише суб`єктивними судженнями особи. Такий вид експертизи не є обов`язковим у розумінні КПК України. Захист не надав доказів того, що не міг провести таку експертизу самостійно, без звернення з клопотанням до суду. Крім того, представник вважає, що запитання в клопотанні спрямовані не на встановлення фактів, а виключно на переоцінку доказів, що є неприпустимим.

Потерпілий ОСОБА_8 та законний представник ОСОБА_7 вважають, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на обставини, наведені вище адвокатом ОСОБА_9 .

Представник ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10 підтримала клопотання сторони захисту. Зазначила, що хоча до працівників поліції висуваються загальні вимоги щодо стриманості та професіоналізму, дії обвинуваченого вже були предметом службового розслідування, за результатами якого порушень службової дисципліни або етичних норм під час події не встановлено. Водночас поставлені захистом питання стосуються усвідомлення ОСОБА_4 своїх дій, а усвідомлення особою протиправності своїх діянь є обов`язковим елементом суб`єктивної сторони злочину, який не був належним чином досліджений під час досудового розслідування. Також показання свідків у справі суттєво різняться, а тому дослідження психологічних аспектів сприйняття ситуації обвинуваченим має ключове значення для об`єктивного розгляду справи.

3. Оцінка та мотиви суду

Розглянувши клопотання сторони захисту, заслухавши позиції учасників судового провадження та дослідивши наявні матеріали провадження, суд дійшов таких висновків.

Суд визнає, що сторона захисту має право подавати клопотання про проведення експертизи відповідно до статей 42, 243, 332 КПК України. Таке клопотання підлягає обов`язковому розгляду судом із наданням обґрунтованої відповіді.

Право обвинуваченого на захист, закріплене статтею 20 КПК України, охоплює право збирати та подавати суду докази, зокрема шляхом ініціювання проведення експертизи для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Суд враховує, що питання про наявність обставин, передбачених статтею 37 КК України (уявна оборона), справді має істотне значення для вирішення справи по суті.

Відповідно до статті 37 КК України уявною обороною визнаються дії, пов`язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала та не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

Встановлення обставин уявної оборони здійснюється судом на підставі сукупності всіх доказів у справі відповідно до вимог статей 94, 95, 370 КПК України, а не виключно на підставі висновку експерта.

Згідно з принципом безпосередності дослідження доказів, закріпленим статтею 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 4 статті 95 КПК України встановлює, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому чи прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

Допит обвинуваченого є центральною процесуальною дією судового розгляду, під час якої з`ясовуються: позиція обвинуваченого щодо обвинувачення; його пояснення обставин, що йому інкримінуються; його суб`єктивне сприйняття подій; мотиви та наміри його дій (стаття 351 КПК України). Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, допит обвинуваченого здійснюється обов`язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 і статтею 381 цього Кодексу (частина 4 статті 349 КПК України).

Для об`єктивного проведення судово-психологічної експертизи експерт має спиратися на аналіз матеріалів справи, що охоплюють: показання досліджуваної особи про її внутрішній стан, переживання, мотиви; опис особою свого сприйняття ситуації, що склалася; аналіз послідовності її дій, рішень та реакцій на зовнішні обставини.

Предметом дослідження за запропонованими стороною захисту питаннями є саме психоемоційний стан обвинуваченого ОСОБА_4 на момент події 27.02.2022, його суб`єктивне сприйняття ситуації, можливість усвідомлення помилковості такого сприйняття.

На цей час допит обвинуваченого ОСОБА_4 судом не проведено, що об`єктивно унеможливлює: а) з`ясування судом повного обсягу обставин, які підлягають встановленню, зокрема за допомогою спеціальних знань; б) визначення конкретних, юридично значущих питань експерту на підставі показань самого обвинуваченого про його суб`єктивне сприйняття обстановки; в) забезпечення експерта повним обсягом початкових даних для дослідження психоемоційного стану особи, включно з її власними поясненнями про переживання, відчуття, мотиви та міркування на момент події.

Відсутність показань обвинуваченого, отриманих судом безпосередньо в судовому засіданні, позбавляє експерта первинного матеріалу для аналізу психологічного стану особи, що може призвести до: необґрунтованості висновку експертизи через неповноту початкових даних; потреби призначити додаткову або повторну експертизу після проведення допиту обвинуваченого; порушення принципу процесуальної економії та розумних строків розгляду справи.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що клопотання сторони захисту про призначення амбулаторної судово-психологічної експертизи на цій стадії судового провадження, без попереднього проведення допиту обвинуваченого, є передчасним.

Відмовляючи у задоволенні клопотання на цьому етапі, суд виходить виключно з процесуальної передчасності такого клопотання, а не з його безпідставності по суті чи відсутності юридичної значущості питань, які сторона захисту прагне з`ясувати.

Суд не констатує фактичної відсутності потреби у спеціальних знаннях для з`ясування психоемоційного стану обвинуваченого. Питання про доцільність призначення експертизи може бути вирішене судом лише після безпосереднього дослідження показань обвинуваченого та оцінки всієї сукупності доказів у справі.

Після проведення допиту обвинуваченого ОСОБА_4 , з`ясування його позиції щодо обставин події 27.02.2022 та дослідження його пояснень про суб`єктивне сприйняття ситуації сторона захисту матиме право повторно звернутися з клопотанням про призначення судово-психологічної експертизи.

Водночас клопотання може бути сформульоване з урахуванням: показань обвинуваченого, отриманих судом безпосередньо; всіх досліджених судом доказів у справі; конкретних обставин, які потребують з`ясування за допомогою спеціальних знань.

Суд, своєю чергою, розгляне таке клопотання з урахуванням повноти досліджених обставин справи, потреби залучення спеціальних знань для їх з`ясування та відповідності поставлених питань предмету судово-психологічної експертизи.

Суд звертає увагу сторони захисту на право самостійного залучення експерта відповідно до статті 243 КПК України.

Згідно з частиною 1 статті 243 КПК України сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, зокрема обов`язкової. Висновок експерта, залученого стороною захисту, має таку саму юридичну силу, як і висновок експерта, залученого стороною обвинувачення або слідчим суддею чи судом.

Сторона захисту не позбавлена можливості звернутися до експертної установи за власною ініціативою та надати суду висновок експерта як доказ з боку захисту, який буде досліджений судом нарівні з іншими доказами у справі та оцінений за правилами статті 94 КПК України.

Керуючись статтями 242, 332, 370, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого - ОСОБА_3 про призначення амбулаторної судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022240040000037 від 28.02.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя