Рішення № 136371177, 22.04.2026, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/919/2026

130/282/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Порощука П.П.,

при секретарі Корнійчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка позовну заяву ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», в інтересах якого діє Танцуріна Єлизавета Вадимівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду позовом про стягнення заборгованості за договором про стягнення заборгованості та судових витрат. Позов обгрунтовано тим, що 18.03.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 530097-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 18.03.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію укласти договір № 530097-КС-001 про надання кредиту. 18.03.2025 року ОСОБА_1 прийняла пропозицію щодо укладення договір № 530097-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-0400, на номер телефону НОМЕР_1 , котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 18.03.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено договір № 530097-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 11000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про перерахування коштів. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 07.01.2026 року утворилась заборгованість за договором №530097-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 37290 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 11000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 18590 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ - 5500 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2200 грн.

Ухвалою від 13.02.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі, призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

21.04.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 5500 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в наданій позовній заяві просив розгляд справи провести в його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача попередньо надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, до суду повернувся конверт з відміткою на довідці Укрпошти «Адресат відсутній за вказаною адресою», причини неявки суду невідомі.

Згідно з положеннями ч.7 та 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленою про розгляд справи судом.

З огляду на вищезазначене суд, на підставі ч.5 ст.279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку про доцільність проведення спрощеного позовного провадження у даній справі, так як дана справа відноситься до малозначних, оскільки позовні вимоги позивача складають 37290 грн., тобто ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім того, ніхто із учасників по справі заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подавав.

Відповідно до ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню зважаючи на таке.

З матеріалів справи встановлено, що 18.03.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №530097-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 18.03.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію укласти договір № 530097-КС-001 про надання кредиту.

18.03.2025 року ОСОБА_1 прийняла пропозицію щодо укладення договір № 530097-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-0400, на номер телефону НОМЕР_1 , котрий боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 18.03.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено договір № 530097-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 11000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 07.01.2026 року утворилась заборгованість за договором №530097-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 37290 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 11000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 18590 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 5 500 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2200 грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до стст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

Що стосується стягнення суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 5500 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Таким чином, оскільки кредитний договір №530097-КС-001 був укладений сторонами 18.03.2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 5500 грн. не може бути стягнута із відповідача, оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати. Нарахована заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України підлягає списанню позивачем.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі в розмірі 31790 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 11000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 18590 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2200 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тому, з відповідача, в силу ч.1 ст.141 ЦПК України, необхідно стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133 м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 оф.411, ЄДРПОУ 41084239), заборгованість за кредитним договором № 530097-КС-001 про надання кредиту від 18.03.2025 року в розмірі 31790 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 11000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 18590 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2200 грн.; та витрати за оплату судового збору в розмірі 2662,40 грн.

В частині стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 5500 грн. відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Порощук П.П.