Рішення № 136370898, 08.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

___________________

Провадження 2/760/6843/26

В справі 760/31188/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

08 травня 2026 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Коробенко С.В., у складі головуючого судді Коробенка С.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

ІІ. Описова частина

Позивачка ОСОБА_1 через свого представника адвоката Петрову О.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) Відповідача щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення сином 23-х років за умови продовження навчання.

Свої вимоги Позивачка мотивує тим, що з 17.02.2007 перебувала з Відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22.02.2012 у справі № 2-1899/12 розірвано. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22.02.2012 у справі № 2-1897/12 на користь Позивачки з Відповідача стягувалися аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку до досягнення ним повноліття.

Як зазначає Позивачка, після досягнення сином повноліття він продовжує навчання у Комплексі загальноосвітніх і технічних шкіл імені Івана Павла ІІ у м. Ліпсько (Республіка Польща) за спеціальністю «технік харчування і готельно-ресторанного обслуговування», термін навчання - до квітня 2028 року. Син проживає у гуртожитку при школі, у зв`язку з чим несе витрати на проживання та харчування.

Позивачка вказує, що Відповідач не є особою з інвалідністю, перебуває у працездатному віці, інших неповнолітніх дітей не має, непрацездатних батьків на його утриманні не перебуває, а тому, на її думку, має можливість надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання та потребує матеріальної підтримки.

Додатково Позивачка зазначає, що проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, і всі обов`язки з догляду за матір`ю покладені на Позивачку.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

24.01.2026 представник Позивачки подала до суду заяву про прискорення розгляду справи.

Відповідач відзив на позов не подавав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 - пояснень по суті спору не надав.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи, всебічно з`ясувавши обставини, на які Позивачка посилається як на підставу своїх вимог, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві 04.09.2007, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22.02.2012 у справі № 2-1899/12.

Згідно з довідкою № 93/2025 від 20.10.2025, виданою Комплексом загальноосвітніх і технічних шкіл імені Івана Павла ІІ у м. Ліпсько (Республіка Польща) (з офіційним перекладом українською мовою), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2025/2026 навчальному році є учнем третього класу технікуму вказаного закладу освіти за спеціальністю «технік харчування і готельно-ресторанного обслуговування», зарахований до школи 01.09.2023, передбачуване завершення навчання - квітень 2028 року.

Згідно з довідкою від 23.10.2025, виданою адміністрацією зазначеного навчального закладу та керівником гуртожитку, в період навчання ОСОБА_3 проживає у гуртожитку та користується харчуванням, понісши витрати: за період 01.09.2023 - 30.06.2024 - 3.597,50 zl; за період 01.09.2024 - 30.06.2025 - 3.155,00 zl; за період 01.09.2025 - 23.10.2025 - 955,00 zl.

Таким чином, факт продовження повнолітнім сином сторін навчання у закладі освіти та факт недосягнення ним 23-річного віку у судовому засіданні встановлені.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

За змістом наведених норм для задоволення позову про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, до предмета доказування входить сукупність обставин: 1) повнолітні дочка/син продовжують навчання у закладі освіти; 2) вони не досягли 23-річного віку; 3) у зв`язку з навчанням потребують матеріальної допомоги; 4) той з батьків, з якого стягуються аліменти, має об`єктивну можливість таку матеріальну допомогу надавати.

Аналогічна правова позиція щодо обов`язкового встановлення сукупності цих обставин викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 308/4214/18, у якій Суд зазначив, що при визначенні підстав для стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, мають бути враховані як вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження, так і стан здоров`я платника аліментів, його матеріальний та сімейний стан, наявність у платника аліментів майна, грошових коштів та інші обставини, що мають значення.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 760/17457/16-ц сформульовано висновок про те, що довідка з Пенсійного фонду України про отримання пенсії з інвалідності сама по собі не є підтвердженням того, що це є єдиним джерелом доходів відповідача; за відсутності висновку про визнання особи непрацездатною наявність у неї інвалідності не звільняє від обов`язку утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання. З наведеної правової позиції випливає й зворотний висновок: установлення можливості одного з батьків надавати матеріальну допомогу не може ґрунтуватися на припущеннях і потребує надання належних та допустимих доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 7 ст. 81 ЦПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, суд констатує, що Позивачка та її представник адвокат Петрова О.О. залишили поза своєю увагою такий обов`язковий елемент предмету доказування у даній категорії справ, як майновий стан Відповідача та об`єктивна можливість Відповідача надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання.

Усі твердження Позивачки про те, що Відповідач не є особою з інвалідністю, перебуває у працездатному віці, не має інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків на утриманні, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підкріплені жодним доказом. Позивачкою не надано: довідки про доходи Відповідача за місцем роботи; інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявності у Відповідача об`єктів нерухомості; витягів з Єдиного державного реєстру МВС щодо зареєстрованих за Відповідачем транспортних засобів; довідок Пенсійного фонду України; відомостей з Державної податкової служби про отримані Відповідачем доходи; будь-яких інших доказів, які б підтверджували матеріальну спроможність Відповідача сплачувати аліменти на повнолітню дитину.

Справа перебувала у провадженні суду з 12.11.2025 і до моменту її розгляду по суті, проте ані про долучення, ані про витребування судом будь-яких доказів щодо розміру заробітку Відповідача, наявності у нього майна, доходів, його сімейного стану та витрат Позивачка та її представник не клопотали; натомість 24.01.2026 представник Позивачки звернулася до суду виключно з клопотанням про прискорення розгляду справи - без будь-яких дій, спрямованих на формування доказової бази в підтвердження матеріального стану Відповідача.

За відсутності будь-яких доказів матеріального стану Відповідача суд позбавлений можливості зробити обґрунтований висновок про наявність у ОСОБА_2 об`єктивної можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину на період його навчання, тобто доведеним є лише один з елементів предмету доказування - факт продовження сином навчання та недосягнення ним 23-річного віку, тоді як інший обов`язковий елемент - можливість Відповідача надавати таку допомогу - залишився недоведеним.

Окремо суд звертає увагу на те, що Позивачка зазначає про проживання та навчання сина за межами України - у м. Ліпсько Республіки Польща, при цьому з матеріалів справи (зокрема, з довідки про реєстрацію місця проживання особи) вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (з 12.02.2008), тобто за адресою реєстрації Відповідача, а не Позивачки, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Доказів того, що повнолітній син фактично проживає саме з Позивачкою, матеріали справи не містять; навпаки, з наданих документів випливає, що під час навчання ОСОБА_3 проживає у гуртожитку при польському закладі освіти. Зазначене порушує питання щодо підстав звернення Позивачки з позовом за ч. 3 ст. 199 СК України, однак, з огляду на встановлену вище недоведеність обов`язкового елемента предмету доказування - можливості Відповідача надавати матеріальну допомогу, - ця обставина не потребує самостійного процесуального висновку суду.

Доводи Позивачки щодо проживання разом з матір`ю - особою з інвалідністю ІІ групи - правового значення для вирішення спору про стягнення аліментів на повнолітнього сина за ст. 199 СК України не мають, оскільки матеріальний стан того з батьків, з ким проживає дитина, не входить до предмету доказування у цій категорії справ; до того ж зазначена обставина жодним чином не свідчить про матеріальну неспроможність самої Позивачки утримувати свого повнолітнього сина та одночасно не доводить наявність відповідної можливості у Відповідача.

За таких обставин, у зв`язку з недоведеністю Позивачкою обов`язкового елемента предмета доказування - можливості Відповідача надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, - суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Позивачка звільнена від сплати судового збору, у зв`язку з чим питання щодо розподілу судових витрат у вигляді судового збору не вирішується.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 199, 200 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя: