Рішення № 136367617, 08.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14539/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09 травня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надіслана засобами поштового зв`язку 05.05.2025 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якій представник позивача просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.04.2025 року № 16717/03-16 про відмову ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

стягнути з ГУПФ України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1211,20грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 14.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України); витребувано у відповідачів належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, що стосуються підстав та предмету позову.

В обґрунтування вимог позову зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, з 06.11.2024 року призначено пенсію за віком, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 15.08.1986 року працювала в Степанівській середній школі - вчителем російської мови та літератури; з 01.09.1988 року переведена в Роздільнянську середню школу № 4 - вчителем російської мови та літератури; з 21.08.1991 року призначена на посаду - вчителя російської мови та літератури в Котовську середню школу № 2, в порядку переведення на період декретної відпустки; 18.08.1994 року звільнена з займаної посади у зв`язку з переходом на інше місце роботи; 18.08.1994 року проходила військову службу у в/ч НОМЕР_2 ; з 24.10.1995 року призначена на посаду - керівника гуртка народознавства у неповній середній школі № 8; з 01.12.1995 року призначена на посаду - вчителя праці в Котовській середній школі № 2 на період декретної відпустки; з 28.08.2000 року переведена з посади вчителя праці на посаду - вчителя російської та зарубіжної літератури в Котовській середній школі № 2 на період декретної відпустки; з 01.09.2000 року призначена на посаду - вчителя російської мови в Котовській середній школі № 1, в порядку переведення; з 02.09.2024 року переведена на посаду - асистента вчителя інклюзивного класу ліцею № 7 де і працює по теперішній час. Відповідно до розрахунку страхового стажу, стаж становить - 41 рік і 5 днів та не оскаржується відповідачами. 01.04.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснювало Головне управління ПФУ в Харківській області. За результатами опрацювання заяви відповідач-2 надав відповідь від 09.04.2025 року, зареєстровану за № 16717/03-16, якою повідомив щодо прийняття рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, підставою відмови стало відсутність посади асистента вчителя у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Така відмова відповідача, на думку позивача, є протиправною, просить визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 154950006060 від 09.04.2025 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

26.05.2026 року ГУПФ України в Одеській області на виконання ухвали суду від 14.05.2025 року надало копії матеріалів пенсійної справи позивача.

ГУПФ України в Одеській області подало до суду відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 01.04.2025 щодо призначення одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. За принципом екстериторіальності зазначену заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 154950006060 від 09.04.2025 позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. У розділі 1 «Освіта» Переліку № 909 визначено право на призначення пенсії за вислугу років мають особи, які працювали у вищих навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на наступних посадах: директори, їх заступники з (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було встановлено, що на момент досягнення пенсійного віку позивач перебувала на посаді асистента вчителя, яка не передбачена. Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 робота не у всіх закладах охорони здоров`я дає право на призначення пенсії за вислугу років, а лише в тих, які визначені у Порядку № 909. З урахуванням вищезазначеного, позивач не мала права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки станом на день досягнення пенсійного віку вона не перебувала на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення. На підставі вищевикладеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було прийняте рішення № 154950006060 від 09.04.2025 про відмову у виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.

ГУПФ України в Харківській області подало до суду відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що з 06.11.2024 ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 01.04.2025 позивач подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву, про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності 3 заяву позивача розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області і рішенням від 09.04.2025 №154950006060 позивачу відмовлено у проведенні нарахування грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. На підставі даних пенсійної справи та доданих до заяви документів, ОСОБА_1 не має права на грошову допомогу, оскільки згідно переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (зі змінами), посади асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу не значиться. Тому ГУПФ України в Харківській області рішенням від 09.04.2025 №154950006060 відмовило позивачу у проведенні нарахування грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розглянувши у письмовому провадженні наявні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.11.2024 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

01.04.2025 року позивач подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(а.с.32).

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області і рішенням від 09.04.2025 року №154950006060 позивачу відмовлено у проведенні нарахування грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У рішенні зазначено:

« ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.

Згідно із пунктом 7.1 Прикінцевих положень Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е-ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Крім того, згідно пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати (далі Порядок 1191), грошова допомога надається особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, працювали в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Згідно переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (зі змінами) (далі Перелік № 909), посади асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу не значиться.

Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 оскільки дана посада не дає право в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"»(а.с.16,33).

Не погоджуючись із рішенням ГУПФ України в Харківській області, позивач звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.

Пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 р. № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону №1788 - ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік № 909).

Як встановлено судом вище, на момент виходу на пенсію позивач працювала з 02.09.2024 року на посаді асистента вчителя інклюзивного класу ліцею № 7, де і працює по теперішній час(а.с.21).

Переліком № 909 визначено, що робота в загальноосвітніх навчальних закладах дає право на отримання пенсії за вислугу років та в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Отже посада асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу не значиться у Переліку № 909.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14 червня 2000 року затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким посаду асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням віднесено до посад педагогічних працівників.

Відповідно до п. 14 Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.08.2011 № 872, особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу забезпечує асистент вчителя, який бере участь у розробленні та виконанні навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами.

З ініціативи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Міністерством соціальної політики доповнено Класифікатор професій посадою асистента вчителя інклюзивного навчання (наказ Держспоживстандарту від 28.07.2010 року за № 327).

Посаду асистента вчителя передбачено Типовими штатними нормативами загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 № 1205.

У листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1/9-675 від 25.09.2012 «Щодо посадових обов`язків асистента вчителя» зазначено орієнтовні кваліфікаційні характеристики асистента вчителя в класі з інклюзивним навчанням, які розроблені у зв`язку з введенням зазначеної посади до типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 за № 1308/8603.

В описі посадових обов`язків асистента вчителя зазначено, що асистент вчителя забезпечує соціально-педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами: разом із вчителем класу виконує навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи, запроваджуючи ефективні форми їх проведення, допомагає дитині у виконанні навчальних завдань, залучає учня до різних видів навчальної діяльності; у складі групи фахівців приймає участь у розробленні та виконанні індивідуальної програми розвитку дитини; адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини з особливими освітніми потребами.

Разом із тим, постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14.06.2000 р. затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким посаду асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням віднесено до посад педагогічних працівників.

Таким чином посада педагогічного працівника з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 та положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 поширюється на посаду "асистент вчителя".

Подібна позиція підтримана Верховним Судом в ухвалі від 12 серпня 2024 року у справі № 420/18130/23.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь - якого іншого виду пенсії.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а за змістом наведених норм законодавства прийшов до висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Верховний Суд зазначив, що отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Окрім того, Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а звернув увагу, що при виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV мають бути дотримані усі вищевказані умови.

Отже, зважаючи на відсутність інших доводів відповідачів щодо права позивача на призначення допомоги, окрім перебування її на посаді асистента вчителя на день досягнення пенсійного віку, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в повній мірі підтверджується матеріалами справи, а наявність страхового стажу та досягнення відповідного віку й непризначення раніше іншого виду пенсії, в сукупності дає підстави для висновку щодо наявного права у неї на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція у спорі, що розглядається, викладена в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 та від 20.02.2016 у справі № 804/14800/14.

Відтак, виходячи з системного аналізу положень Закону України "Про освіту", Закону України "Про повну загальну освіту", Переліку № 963, суд вважає, що посада «асистент вчителя», яку обіймає позивач, відноситься до педагогічних і дає право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи, а тому вищевказаний стаж роботи позивача необхідно зарахувати до її спеціального стажу у розумінні пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058- IV, навіть попри те, що зазначені посади прямо не передбачені Переліком № 909.

З огляду на те, що позивач на момент призначення пенсії за віком працювала у відповідному закладі освіти та має достатній трудовий стаж роботи в такому закладі, при цьому, раніше не отримувала пенсію, суд вважає, що позивач має право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.03.2019 у справі №127/9277/17.

В силу приписів п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач має право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що ГУПФ України в Харківській області не довело правомірності свого рішення про відмову позивачу у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, а тому з метою належного способу захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне позов задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні грошової допомоги та зобов`язання ГУПФ України в Харківській області призначити одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та провести її виплату.

Суд відмовляє у вимогах про зобов`язання ГУПФ України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки цей відповідач не є належним за цією вимогою.

Дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання призначення позивачу допомоги, яким у цьому випадку є ГУПФ України в Харківській області.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2025 року у справі №240/25327/24.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами законність оскаржуваного рішення не доведена, а їх доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 1211,20 грн., ці витрати суд покладає на ГУПФ України в Харківській області згідно ч.1 ст.139 КАС України, оскільки спір в суді виник внаслідок неправомірного рішення саме цього відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.04.2025 року № 16717/03-16 про відмову ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344; місцезнаходження: майдан Свободи, буд.5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385; місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012).

Суддя М.М. Аракелян