Рішення № 136367578, 08.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8241/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Громадської організації «Правова спільнота Лиманщини» (в особі голови громадської організації Тріфонова Ю.М.) до Одеської районної ради Одеської області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 25 березня 2026 року надійшла позовна заява Громадської організації «Правова спільнота Лиманщини» до Одеської районної ради Одеської області, в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною відмову Одеської районної ради Одеської області, оформлену листом за вих. № 01.2/01.01-18/26/89 від 13.03.2026 року в наданні Громадській організації «Правова спільнота Лиманщини» публічної інформації на запит від 06.03.2026 року за вих. №67/74 про надання інформації по нарахуванню та виплаті всіх видів премій за грудень 2025 року, за 4 квартал 2025 року, за підсумками 2025 року та наданні належним чином завірених ксерокопій (скан-копії) розпоряджень голови Одеської районної ради та/або інших розпорядчих документів, рішень сесії, що стали підставою для вищевказаних виплат згідно зазначеного запиту;

- зобов`язати Одеську районну раду Одеської області повторно розглянути запит громадської організації «Правова спільнота Лиманщини» від 06.03.2026 року за вих. № 67/74 на отримання публічної інформації: Про нарахування та виплату всіх видів премій за грудень 2025 року, за 4 квартал 2025 року, за підсумками 2025 року, та надати належним чином завірені ксерокопії (скан-копії) розпоряджень голови Одеської районної ради та/або інших розпорядчих документів, рішень сесії, що стали підставою для вищевказаних виплат згідно зазначеного запиту.

Позиція позивача обґрунтовується наступним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як громадська організація, реалізуючи гарантоване статтею 34 Конституції України право на доступ до публічної інформації, звернувся до відповідача із запитами від 25.02.2026 року та 06.03.2026 року щодо надання інформації про нарахування та виплату премій працівникам Одеської районної ради за грудень 2025 року, IV квартал 2025 року та за підсумками 2025 року, а також копій розпорядчих документів, що стали підставою для таких виплат.

Відповідач листами від 03.03.2026 року та 13.03.2026 року фактично відмовив у наданні запитуваної інформації, посилаючись на її нібито службовий характер та наявність персональних даних, а також на відсутність обов`язку створювати нову інформацію.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки запитувана інформація стосується використання бюджетних коштів і відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» є відкритою та не може бути обмежена у доступі. Крім того, закон прямо передбачає можливість доступу до інформації про розпорядження бюджетними коштами, у тому числі із зазначенням осіб, які їх отримують.

На думку позивача, відповідач безпідставно застосував обмеження доступу до інформації, чим порушив вимоги Конституції України, законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію» та «Про захист персональних даних», а також допустив протиправну бездіяльність щодо належного розгляду запиту.

У зв`язку з цим позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача у наданні інформації та зобов`язати останнього повторно розглянути запит і надати запитувану інформацію у повному обсязі.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою суду від 26 березня 2026 року позов залишено без руху.

Заявою від 30.03.2026 року позивач усунув недоліки.

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

Відповідач відзив на позов до суду не подав.

Станом на 08 травня 2026 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Позивач - Громадська організація «ПРАВОВА СПІЛЬНОТА ЛИМАНЩИНИ» (код ЄДРПОУ - 41448237) у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» зареєстрована 10.07.2017 року.

25.02.2026 року позивач, керуючись Законом України «Про доступ до публічної інформації», Законом України «Про інформацію» звернувся до Одеської районної ради Одеської області з запитом на отримання публічної інформації, а саме проси надати наступну інформацію та документи:

1. Інформацію про нарахування та виплату всіх видів премій за грудень 2025 року, за 4 квартал 2025 року, за підсумками 2025 року, оформивши її у формі таблиці: Займана посада (всіх працівників райради); Прізвище ім`я; Премію за грудень 2025 року (грн.); Премію за 4 квартал 2025року (грн.); Премія за підсумками роботи 2025 року (грн); Премії, визначені у відсотковому співвідношенні до посадового окладу (%);

- надати належним чином завірені ксерокопії (скан-копії) розпоряджень голови Одеської районної ради та/або інших розпорядчих документів, що стали підставою для вищевказаних виплат;

2. Надати інформацію про посадову особу (посада, прізвище, ім`я, по-батькові) яка є відповідальна за розгляд даного запиту.

Попередив відповідача про відповідальність відповідно до законодавства України за ненадання інформації, надання неповної, несвоєчасної або недостовірної інформації.

Листом від 03.03.2026 року за вих. №01.2/01.01-19/26/77 за підписом в.о. голови Одеської районної ради позивачу повідомлено наступне: «Відповідно до статей 1, 6, 9, 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про захист персональних даних», запитувана Вами інформація в частині надання відомостей щодо конкретних працівників Одеської районної ради Одеської області (прізвище, ім`я, посада, розмір нарахованих та виплачених премій, співвідношення премій до посадового окладу) належить до інформації з обмеженим доступом, оскільки містить персональні дані фізичних осіб.

Надання такої інформації можливе виключно за згодою відповідних суб`єктів персональних даних або у випадках, прямо передбачених законом, яких у даному випадку немає.

Крім того, повідомляємо, що відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації не зобов`язаний створювати нову інформацію, здійснювати її аналітичну обробку або формувати узагальнені таблиці, якщо така інформація не існує в готовому вигляді.

Також запитувані копії розпорядчих документів містять інформацію службового характеру та персональні дані, що обмежує можливість їх надання в повному обсязі.».

Враховуючи надану відповідь, позивач 06.03.2026 року повторно звернувся до Одеської районної ради Одеської області з запитом на отримання публічної інформації, а саме просив надати наступну інформацію та документи:

1. Інформацію про нарахування та виплату всіх видів премій за грудень 2025 року, за 4 квартал 2025 року, за підсумками 2025 року, оформивши її у формі таблиці: Займана посада (всіх працівників райради); Прізвище ім`я; Премію за грудень 2025 року (грн.); Премію за 4 квартал 2025року (грн.); Премія за підсумками роботи 2025 року (грн); Премії, визначені у відсотковому співвідношенні до посадового окладу (%).

В котрій звернув увагу що запитувана публічна інформація може бути надана не у форми таблиці, на що посилався відповідач у відповіді за вих. №01.2/01.01-19/26/77 від 03.03.2026 року.

А також надати належним чином завірені ксерокопії (скан-копії) розпоряджень голови Одеської районної ради та/або інших розпорядчих документів, рішень сесії, що стали підставою для вищевказаних виплат.

Надати інформацію про посадову особу (посада, прізвище, ім`я, по-батькові) яка є відповідальна за розгляд даного запиту.

Попередив про відповідальність відповідно до законодавства України за ненадання інформації, надання неповної, несвоєчасної або недостовірної інформації.

Листом від 13.03.2026 року №01.2/01.01-18/26/89 за підписом в.о. голови Одеської районної ради позивачу, зокрема, повідомлено що листом від 03.03.2026 року за вих. №01.2/01.01-19/26/77 вже було надано відповідь на аналогічний запит щодо надання інформації про нарахування та виплату премій працівникам Одеської районної ради. Також позивачу повідомлено, що позиція викладена у зазначеному листі, залишається незмінною. Крім того, запитувані копії розпоряджень голови Одеської районної ради Одеської області можуть містити персональні данні та інформацію службового характеру, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є підставою для обмеження доступу до такої інформації. У зв`язку з викладеним надання запитуваної інформації у запитуваному обсязі є неможливим.

Вважаючи протиправною відмову Одеської районної ради Одеської області, оформлену листом за вих. №01.2/01.01-18/26/89 від 13.03.2026 року в наданні Громадській організації «Правова спільнота Лиманщини» публічної інформації на запит від 06.03.2026 року за вих. №67/74 про надання інформації по нарахуванню та виплаті всіх видів премій за грудень 2025 року, за 4 квартал 2025 року, за підсумками 2025 року та наданні належним чином завірених ксерокопій (скан-копії) розпоряджень голови Одеської районної ради та/або інших розпорядчих документів, рішень сесії, що стали підставою для вищевказаних виплат згідно зазначеного запиту, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст. 40 Конституції України закріплено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Так, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інформацію» під документом розуміє матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; під поняттям захист інформації сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; інформація будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; а під суб`єктом владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства.

Згідно ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон №2939-VI) визначено, що публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до положень ст. 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно з ст. 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Тобто, з цього випливає, що відповідач є розпорядником публічної інформації у розумінні статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» як суб`єкт владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Частиною 2 статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частин 1-4 ст.21 Закону №2939-VI інформація на запит надається безкоштовно.

У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Приписами ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Відповідно до частини 2 ст. 22 Закону № 2939-VI - відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Статтею 23 Закону №2939-VI врегульовано, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов`язаний об`єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону №2939-УІ обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Отже, доступ до інформації може бути обмежено лише за умови додержання сукупності

всіх трьох зазначених підстав.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми, можна дійти висновку, що відповідно до Закону № 2939-VI кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.

Окрім того, з вищезазначених норм слідує, що розпорядник виконуючи свої обов`язки не має права посилатися на загальнодоступність інформації, оскільки таким чином, він неправомірно відмовляє у надані запитуваної інформації, що в свою чергу призводить до порушення норм Закону № 2939-VI.

До того ж, відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про інформацію» будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Згідно із частиною 1 статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові по справі № 990/161/23 від 18 січня 2024 року зазначає, що запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини 2 статті 6 Закону № 2939-VI.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Вимоги, які передбаченні пунктом 1-3 частини 2 статті 6 Закону 2939-VI Велика Палата Верховного Суду у Постанові по справі № 990/161/23 від 18 січня 2024 визначає «трискладовим тестом», який є юридичною конструкцією - засобом перевірки наявності необхідних умов для обмеження доступу до інформації. Іншими словами, обмеження доступу до публічної інформації без застосування «трискладового тесту» є незаконним і порушує право особи на інформацію.

Пунктами 76-80 Постанови Великої Палати Верховного Суду по справі № 990/161/23 від 18 січня 2024 наголошується, що якщо розпорядник інформації встановив, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, такий розпорядник інформації має встановити вид інформації з обмеженим доступом, за якою звернувся запитувач (конфіденційна, таємна або службова).

Наступним кроком - потрібно визначити, чи запитувана інформація стосується інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, чи можливі заворушення або злочини при наданні доступу до запитуваної інформації, чи в інтересах охорони здоров`я населення може обмежуватись доступ до цієї інформації, чи не постраждає репутація або права інших людей у результаті надання доступу до цієї інформації, чи отримано запитувану інформацію конфіденційно, чи стосується така інформація питання авторитету й неупередженості правосуддя.

Якщо на всі поставлені питання відповідь негативна, розпорядник інформації надає доступ до запитуваної інформації.

Якщо хоча б на одне з поставлених вище питань є позитивна відповідь - розпорядник інформації має визначити, чи не буде розголошенням запитуваної інформації завдана істотна шкода зазначеним інтересам, наявність яких у запитуваній інформації він встановив. Якщо відповідь на це питання негативна, розпорядник інформації надає запитувачу доступ до зазначеної інформації.

Якщо відповідь на це питання позитивна, розпорядник інформації визначає: чи переважає шкода від оприлюднення такої інформації над суспільним інтересом у її отриманні. При позитивній відповіді на питання запитувачу інформації буде відмовлено в наданні доступу до запитуваної інформації.

При негативній відповіді розпорядник інформації надає запитувачу доступ до запитуваної інформації.

Крім того, Велика Палата Верховного суду наголошує, що відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох підстав означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Оцінивши встановлені обставини справи у їх сукупності та надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із запитами на отримання публічної інформації, яка стосується нарахування та виплати премій працівникам органу місцевого самоврядування, тобто використання бюджетних коштів.

Відповідач, відмовляючи у наданні запитуваної інформації, послався на те, що така інформація містить персональні дані та має службовий характер, а також на відсутність обов`язку створювати нову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації щодо розпорядження бюджетними коштами, у тому числі до відомостей про отримання таких коштів фізичними особами.

Отже, інформація про нарахування та виплату премій працівникам органу місцевого самоврядування, яка здійснюється за рахунок бюджетних коштів, є відкритою та такою, що становить суспільний інтерес, а тому не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом лише з підстав наявності у ній персональних даних.

Крім того, відповідачем не доведено дотримання вимог частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема не проведено так званого «трискладового тесту» для обґрунтування обмеження доступу до інформації.

Посилання відповідача на те, що він не зобов`язаний створювати нову інформацію, також є безпідставним, оскільки позивачем запитувалась інформація, яка вже створена та перебуває у володінні відповідача, а також копії відповідних розпорядчих документів.

При цьому, навіть у разі наявності у запитуваних документах інформації з обмеженим доступом, відповідач не був позбавлений можливості надати інформацію частково, з вилученням (знеособленням) таких відомостей, що прямо передбачено вимогами законодавства.

Таким чином, надана відповідачем відповідь від 13.03.2026 року за своєю суттю є відмовою у наданні публічної інформації, яка не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації» та є необґрунтованою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, як розпорядник публічної інформації, діяв не у спосіб, визначений законом, чим порушив право позивача на доступ до публічної інформації.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав у сфері публічно-правових відносин. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Одеської районної ради Одеської області, оформлену листом від 13.03.2026 року за вих. №01.2/01.01-18/26/89 та зобов`язати відповідача повторно розглянути запит позивача на отримання публічної інформації від 06.03.2026 року за вих. № 67 у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та надати запитувану інформацію у встановленому законом порядку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача в сумі 3 328,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 139, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Громадської організації «Правова спільнота Лиманщини» (в особі голови громадської організації Тріфонова Ю.М.) до Одеської районної ради Одеської області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Одеської районної ради Одеської області, оформлену листом від 13.03.2026 року за вих. №01.2/01.01-18/26/89.

Зобов`язати Одеську районну раду Одеської області повторно розглянути запит Громадської організації «Правова спільнота Лиманщини» на отримання публічної інформації від 06.03.2026 року за вих. № 67/ у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та надати запитувану інформацію у встановленому законом порядку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської районної ради Одеської області на користь Громадської організації «Правова спільнота Лиманщини» суму сплаченого судового збору в розмірі 3328 грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Громадська організація «Правова спільнота Лиманщини» (в особі голови громадської організації Тріфонова Ю.М.) (67500, вул. Центральна, 44 кв.18, смт. Доброслав, Лиманський р-н, Одеська область, код ЄДРПОУ 41448237, поштова адреса: вул. Аграрна, 1-А, смт Доброслав, Одеський район, Одеська область, 67500).

Відповідач: Одеська районна рада Одеської області (65012, вул. Канатна, 83, м. Одеса, код ЄДРПОУ 43995888).

Суддя С.О. Cтефанов