Рішення № 136367452, 08.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6035/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАФРОСТ" (вул. Центральна, буд. 1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68000, код ЄДРПОУ 33798852) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000164/1 від 03.12.2025 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.12.2025 року уповноважена Позивачем особа (ТОВ «ІНТЕРТРАНС») звернувся до митного посту «Чорноморськ» Одеської митниці з електронною митною декларацією (ЕМД) №25UA500110013841U2 та пакетом документів для митного оформлення товару. Однак, в оформленні зазначеної електронної митної декларації Відповідачем Позивачу було відмовлено, в зв`язку із незгодою співробітників Відповідача із заявленим уповноваженою особою Позивача до оформлення вартістю товару, про що 03.12.2025 р. було складено картку відмови № UA500110/2025/000403 та ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000164/1. Митну вартість товару Відповідачем було визначено на підставі резервного методу.

Як зазначив позивач, коригування митної вартості товару призвело до збільшення митних платежів, які повинен сплатити Позивач за проведення процедури розмитнення зазначеного товару.

Позивач з вказаним рішення не погоджується, вважає його протиправним та зазначає, що митний орган не надає конкретного обґрунтування щодо його винесення, що суперечить вимогам Митного кодексу України. Також приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого Позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.

Ухвалою судді від 09.03.2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано в Одеської митниці належним чином засвідченні копії документів, які були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості № UA500110/2025/000164/1 від 03.12.2025 р.

24.03.2026 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 25UA500110013841U2 від 02.12.2025, відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ТОВ «АКВАФРОСТ». Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) 25UA500110013841U2 від 02.12.2025, позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.

Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Декларантом надіслано лист ТОВ "Інтертранс" від 03.12.2025, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №25UA500110013841U2 від 02.12.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Як зазначив відповідач, у відношенні товарів по митній декларації (МД) № 25UA500110013841U2 від 02.12.2025 року був застосований резервний метод (метод 2 ґ).

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: товар № 1 2.2500 дол. США/кг (МД від 04.04.2023 № UA500110/2023/1062), ніж заявлено декларантом 1.8803 дол. США/кг.

При цьому, відповідач стверджує, що у рішенні про коригування митної вартості №UA500110/2025/000164/1 від 03.12.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500110/2025/000164/1 від 03.12.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «АКВАФРОСТ».

24.03.2026 року до суду від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 27.03.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справи за позовом ТОВ «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Інших заяв по суті під час розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

У ході здійснення господарської діяльності позивача 25.05.2022 року між Компанією «YASHASWI EISH MEAL AND OIL COMPANY» (Мангалур, Індія) (Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) був укладений Контракт № 25/05/22-94, відповідно до умов вказаного контракту Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товар, зазначений в Інвойсі до цього Контракту,складеному на підставі письмового замовлення Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість.

Відповідно до п. 3.2. Контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022 року поставка товарів за цим Договором повинна здійснюватися Покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС-2010») обумовлюються в інвойсах до цього Контракту.

Згідно із п. 4.2. Контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022 року загальна сума Контракту складається із сум поставок, зазначених в Інвойсі і / або додатку на кожну окрему поставку.

В межах Контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022 року ТОВ «Аквафрост» імпортовано на митну територію України товар, зазначений у інвойсі №YSM/EХІ059/25-26 від 15.07.2025 року, а саме заморожене сурімі з риби. Також в інвойсі визначено умови поставки - FСА Klaipeda, Lithuania.

02.12.2025 року уповноваженою позивачем особою (ТОВ «ІНТЕРТРАНС») з метою митного оформлення імпортованого товару до Одеської митниці подано електронну митну декларацію (ЕМД) №25UA500110013841U2 на:

Товар 1 Заморожене сурімі з риби міксглазуроване сорт A (odonus niger, saurida tumbil, epinephelus diacanthus, lepturacanthus savala) у вигляді фаршу без харчових добавок таприправ, без теплової кулінарної обробкибез кісток, шкіри та плавців,неконсервоване для промислової переробкидата виготовлення 01/02.2025р. термін придатності-2 роки. Чиста вага нетто 20000кг. Упаковано в картонні коробоки по 20кг(+/-10%глазур) (2 блока по 10кг обгорнуті у внутрішню поліетиленову плівку).

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

Рахунок-фактура (invoice) (commercial invoice) №YSM/EXІ059/25-26 вiд 15.07.2025;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) №6553 від 26.11.2025;

Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №EIC/2025/006/0750678А/00198958 від 18.07.2025;

міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) LT 0391316/2246 від 26.11.2025;

Сертифiкат про походження товару Форми Д № ЕIС/2025/ 006/0750678А/0019В958 від 18.01.2025;

Статус особи, яка подає митну декларацію № 2;

рахунок на оплату послуг перевезення №СФ-0000536 від 26.11.2025р.;

довідка, що підтверджує вартість перевезення товару № 26/11 від 26.11.2025;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 25/05/22-94 від 25.05.2022;

Договір про надання послуг митного брокера № 2/25-БР від 01.01.2025; Лист від ТОВ «Інтертранс»;

договір про перевезення вантажу №24/11/2023 від 24.11.2023р;

заявка на перевезення №44 від 21.11.2025р;

Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. органами № 13729990 від 02.12.2025;

декларація виробника б/н від 16.07.2025.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено розбіжності та невідповідності:

1) Вага нетто відрізняється в трьох документах на значні величини (20 т 27 т 27.675 т), що унеможливлює однозначне підтвердження кількості товару, на підставі якої визначена митна вартість. Встановлено невідповідність вагових характеристик товару в поданих документах: інвойс містить дані про нетто 20 000 кг, Declaration of Producer 27 000 кг, сертифікат Form A 27 675 кг. Наявні розбіжності не дозволяють ідентифікувати товар та підтвердити заявлену митну вартість.

2) Інвойс не містить інформації про кількість місць, хоча інші документи містять. При цьому маса нетто в інвойсі не відповідає кількості коробок та масі у сертифікатах. В інвойсі відсутні дані щодо кількості пакувальних місць, тоді як інші документи (Form A, Declaration of Producer) містять інформацію 1350 коробок. Одночасно маса нетто в інвойсі (20 000 кг) суперечить масі, що випливає з інших документів (27 000 27 675 кг), що свідчить про ненадання достовірних даних для визначення митної вартості.

3) В інвойсі місце завантаження вказано Klaipeda, Lithuania, що не відповідає фактичному маршруту руху товару, зазначеному у Form A (Mangalore, India > Klaipeda > Ukraine). Така розбіжність свідчить про ненадання документів, необхідних для підтвердження умов поставки та вартості, що впливає на включення витрат до митної вартості.

4) Умови оплати, зазначені в інвойсі (оплата протягом 14 днів після отримання товару), відрізняються від умов контракту (48 год після отримання документів). Розбіжність свідчить про невідповідність документів один одному щодо істотних умов постачання, що є підставою для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості.

5) Не подано передбачені контрактом документи (пакувальний лист, сертифікат EUR. Відсутність частини документів унеможливлює перевірку кількості, умов поставки та об`єктивності заявленої митної вартості.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів спростувати розбіжності та надати додаткові документи. Також декларанта було повідомлено вимоги п.6 ст. 53 Митного кодексу України, де зазначено, шо декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Декларантом надіслано лист від 03.12.2025, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.

03.12.2025 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000164/1, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим та становить по товару № 1 2.2500 дол. США/кг (МД від 04.04.2023 № UA500110/2023/1062), ніж заявлено декларантом 1.8803 дол. США/кг.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 03.12.2025 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2025/000403.

Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що за результатом аналізу наданих декларантом документів митного оформлення встановлено розбіжності та невідповідності.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Митниця в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів вказує, невідповідність вагових характеристик товару в поданих документах: інвойс містить дані про нетто 20 000 кг, Declaration of Producer 27 000 кг, сертифікат Form A 27 675 кг.

Однак суд зазначає, що сертифікат Form A та декларація виробника не відносяться до документів, які підтверджують митну вартість товару в розумінні ч. 3 ст. 53 та ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. При цьому, наданий до митного оформлення Інвойс №YSM/EXІ059/25-26 вiд 15.07.2025р містить всі необхідні данні для ідентифікації товару заявленого до митного оформлення.

Також митниця в оскаржуваному рішенні вказує, що Інвойс не містить інформації про кількість місць, хоча інші документи містять. Маса нетто в інвойсі не відповідає кількості коробок та масі у сертифікатах. В інвойсі відсутні дані щодо кількості пакувальних місць, тоді як інші документи (Form A, Declaration of Producer) містять інформацію 1350 коробок.

Суд погоджується з позивачем, що інвойс - у міжнародній комерційній практиці документ, що містить деталізований перелік товарів або послуг, наданих продавцем покупцеві у зв`язку з угодою купівлі-продажу, який зазвичай визначає ціну та умови продажу, кількість, а також узгоджені ціни та умови продажу товарів або послуг, наданих продавцем покупцеві. В інвойсі вказується, які саме послуги/ товари продавець надав/продав покупцю, та яку оплату останній зобов`язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари. Зазвичай в інвойсі вказані умови оплати. При цьому, затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.

З наведених підстав та з урахуванням того, що наданий до митного оформлення Інвойс №YSM/EXІ059/25-26 вiд 15.07.2025 р. містить всі необхідні данні для ідентифікації товару заявленого до митного оформлення, а саме найменування постачальника та покупця, країну походження, номер та дату контракту, умови поставки, найменування товару, його кількість та ціну, суд не приймає до уваги вказані зауваження митниці.

Щодо розбіжності місця завантаження зазначеного в інвойсі (Klaipeda, Lithuania) та маршруту руху товару, зазначеному у Form A (Mangalore, India > Klaipeda > Ukraine), яка на думку митного органу свідчить про ненадання документів, необхідних для підтвердження умов поставки та вартості, що впливає на включення витрат до митної вартості.

Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась за умовами поставки FCA.

Умови поставки FCA означають, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При FCA поставка вважається здійсненою: а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.

Суд вважає слушним твердження позивача, що постачальник виписуючи Інвойс №YSM/EXІ059/25-26 вiд 15.07.2025 р. зазначив умовами поставки товару FCA Klaipeda, Lithuania, та взяв на себе обов`язок доставити товар визначеному ТОВ «Аквафрост» перевізнику, а саме ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 9 Женевської Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956р вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Приймаючи до уваги, що міжнародна товарна транспортна накладна, яка в розумінні вказаної конвенції є вантажною накладною, складена 26.11.2026, Постачальник передав товар, визначеному Позивачем перевізнику саме в цю дату, а тому враховуючи тлумачення терміну FCA, витрати, пов`язанні із товаром до цього моменту покладаються на Постачальника, не підлягають відшкодуванню Покупцем (ТОВ «Аквафрост») та як наслідок не є складовою митної вартості товару.

З наведених підстав, суд зазначає, що позивачем не понесено додаткових витрат, які повинні бути включені, як складові митної вартості товару.

Твердження митниці стосовно того, що умови оплати, зазначені в інвойсі (оплата протягом 14 днів після отримання товару), відрізняються від умов контракту (48 год після отримання документів) суд не приймає до уваги, оскільки контракт не містить умов оплати протягом 48 годин після отримання документів.

Крім цього суд звертає увагу, що в постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 815/329/17, Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.

В постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Стосовно не подання декларантом до митного оформлення пакувального листа, сертифіката EUR, суд зазначає, що дані документи не є основними відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів, тому суд також не приймає до уваги дане зауваження відповідача.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Аквафрост» митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Суд зазначає, що копія митної декларації, що була підставою для коригування митної вартості товарів за ЕМД № 25UA500110013841U2 від 02.12.2025 року, до суду відповідачем не надано.

На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.

Суд зазначає, що дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «Аквафрост», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, знайшли своє вираження у прийнятті рішення про коригування митної вартості № UA500110/2025/000164/1 від 03.12.2025 року.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000164/1 від 03.12.2025 року, у зв`язку з чим воно належить до скасування.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно матеріалів справи, позивачем за звернення до суду з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАФРОСТ" (вул. Центральна, буд. 1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68000, код ЄДРПОУ 33798852) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000164/1 від 03.12.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАФРОСТ" (вул. Центральна, буд. 1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68000, код ЄДРПОУ 33798852) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 40 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук