Ухвала суду № 136366426, 29.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

29 квітня 2026 року 640/9962/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропертровськгаз", про визнання протиправною, нечинною та такою, що не підлягає застосуванню з моменту її прийняття, скасування постанови від 30 грудня 2020 року №2768 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для Акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз",

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "ДНІПРОАЗОТ" з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 19 травня 2021 року, просить:

- визнати протиправною постанову НКРЕКП від 30 грудня 2020 року №2768 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT "Дніпропетровськгаз";

- визнати нечинною постанову НКРЕКП від 30 грудня 2020 року №2768 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT "Дніпропетровськгаз" та такою, що не підлягає застосуванню з моменту її прийняття;

- скасувати постанову НКРЕКП від 30 грудня 2020 року №2768 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT "Дніпропетровськгаз" з моменту її прийняття.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг спірної постанови допущено недотримання положень чинного законодавства у сфері енергетики, чим порушуються права позивача, як особи яка надає комунальні послуги

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами; відповідачу запропоновано надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропертровськгаз".

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/9962/21 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 суд прийняв до провадження матеріали адміністративної справи №640/9962/21.

У подальшому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 зупинено провадження в адміністративній справі №640/9962/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/1125/20.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та прийняти нове рішення, яким направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 апеляційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи» Дніпропетровськгаз» задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 скасовано та направлено справу на продовження розгляду.

Після повернення матеріалів адміністративної справи до Київського окружного адміністративного суду, ухвалою від 18.03.2026 справу прийнято до провадження судді Щавінського В.Р. за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

У підготовче судове засідання, призначене на 29.04.2026 прибули представники позивача, представник відповідача та представник третьої особи.

Представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у даній справі, яке мотивоване тим що рішення НКРЕКП з питань установлення цін та тарифів, у тому числі на послуги розподілу природного газу, є за своєю юридичною природою нормативно-правовим актом і, відповідно до частини 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Крім того, постанова НКРЕКП від від 30 грудня 2020 року №2768 (спірна) втратила чинність відповідно до Постанови НКРЕКП від 22 грудня 2021 №2745.

Позивач у судовому засіданні та письмових запереченнях щодо клопотання про закриття провадження у справі заперечував з підстав необґрунтованості та безпідставності.

Вказує, що уточнені вимоги позивача відповідають критерію ефективності способу захисту, оскільки вимога про визнання постанови №2768 протиправною, нечинною та такою, що не підлягає застосуванню з моменту її прийняття дозволяє провести перерахунок із АТ «ОГЗ «Дніпропетровськгаз» у випадку задоволення позову, навіть поза межами строку темпоральної дії (1 календарний рік) оскаржуваної постанови №2768.

Зазначає, що уточнені позовні вимоги АТ «Дніпроазот» відповідають судовій практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а саме постанові від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 (головуючий суддя - Ханова Р.Ф., судді-учасники колегії: Пасічник С. С., Юрченко В. П.).

Стверджує, що суд не має процесуальної можливості закрити провадження у підготовчому засіданні. Таке процесуальне рішення може бути прийнято виключно при слуханні справи по суті.

Також посилався на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі №640/1125/20.

Розглянувши матеріали даної адміністративної справи та заяву відповідача про закриття провадження, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2020 на засіданні, що проводилось у формі відкритого слухання, НКРЕКП прийнято постанову №2768 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ», якою встановлено тариф на послуги розподілу природного газу на рівні 1,17 грн за 1 м3 на місяць (без ПДВ).

Суд зазначає, що рішення НКРЕКП з питань установлення цін та тарифів, у тому числі, на послуги розподілу природного газу, є за своєю юридичною природою нормативно-правовим актом.

Таким чином, норми оспорюваної постанови поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на неодноразове застосування, що у свою чергу дає підстави вважати, що ця постанова є нормативно-правовим актом.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру (юридична норма). Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою.

Загальний характер юридичних норм, встановлених або санкціонованих державою у нормативно-правових актах, полягає у тому, що ці норми розраховані на регулювання групи (виду) кількісно невизначених суспільних відносин, адресовані кількісно невизначеному колу неперсоніфікованих суб`єктів, не вичерпують свою обов`язковість певною кількістю її застосувань, тобто юридично діють безперервно, а їх чинність скасовується за спеціальною процедурою чи припиняється через настання певної події або дати.

Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (юридичні норми), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акту стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид (групу) суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується, вичерпується у зв`язку з його застосуванням до конкретних правовідносин.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 640/12695/19 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18 та від 18 грудня 2018 року у справі № 9901/657/18, від 23.12.2021 у справі №640/1125/20.

Судом встановлено, що спірна постанова від 30.12.2020 №2768 втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 22.12.2021 №2745.

При цьому, особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначені ст. 264 КАС України.

Відповідно до частин 1-3 вищевказаної статті, її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

При цьому, приписами ч. 2 статті 265 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акта в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, положення процесуального законодавства містять імперативне положення, яким по суті визначено повноваження суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акта та яке передбачає, що відповідний нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним відповідним рішенням суду лише з моменту набрання ним законної сили.

З огляду на вказані правові положення КАС України, суд не наділений повноваженням визнання нормативно-правового акта нечинним з моменту його прийняття, зокрема, й з огляду на те, що останнє може порушувати принцип правової визначеності.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі №640/6699/20, в якій наголошено, що юридичний спір має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Отже, до суду може бути оскаржений певний акт суб`єкта владних повноважень, який набрав чинності, є чинним та створює юридичні наслідки.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-7/99 дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.

Нормативно-правовий акт, який на момент прийняття судового рішення у судовій справі, вже був не чинним, не підлягає повторно визнанню нечинним, в порядку статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи приписи частини третьої цієї статті, оскільки нормативний акт, що є не чинним не може бути оскаржений, а отже і визнаним нечинним повторно в судовому порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі №640/10978/19.

Оскаржувати можна чинні, активні нормативно-правові акти, а звідси - не підлягають оскарженню нормативно-правові акти, які втратили чинність. Суб`єкт правовідносин, до якого буде застосований чи застосується цей акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права чи інтереси, за наявності відповідного обґрунтування, може оскаржити нормативно-правовий акт як відразу після часу набрання ним чинності, так і будь-коли й тоді, якщо нормативно-правовий акт чинний і продовжує регулювати певні відносини, внаслідок яких, з погляду суб`єкта правовідносин, відбувається порушення його прав та/чи законних інтересів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14.02.2019 у справі 826/5493/16.

Ключовим у можливості оскарження нормативно - правового акту суб`єкта владних повноважень є саме його чинність, станом на момент звернення позивача до суду.

Втрата чинності нормативно-правовим актом свідчить про відсутність предмета спору (об`єкта спірних правовідносин), а відтак і про відсутність можливості оскаржувати такі рішення до суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19.12.2022 у справі 816/2487/17.

Згідно із частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що право на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується, а також має бути спрямоване виключно на захист порушених прав, свобод та інтересів.

Отже, у зв`язку з втратою чинності оскаржуваною постановою, рішення суду у вказаній справі жодним чином не відновить, порушені права позивача, так як по суті у вказаній справі відсутній предмет оскарження.

Недоведеність порушення оскаржуваними діяннями особистих прав та інтересів позивача є підставою для закриття провадження у справі, враховуючи практику Верховного Суду.

Так, ухвалою Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 800/554/17 закрито провадження у справі за пунктом 1 частини першої статі 238 КАС України з іншої підстави недоведеність порушення оскаржуваними діяннями особистих прав та інтересів позивача.

Верховний Суд у вказаній ухвалі зазначив, "що гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення."

Відтак, підстава про закриття провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України "справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" тлумачиться Верховним Судом ширше і включає всі випадки, коли правила КАС України унеможливлюють розгляд справи в адміністративному суді.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.03.2018 у справі №800/414/17 (П/9901/77/18) вказала, що поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто поняття стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №9901/56/19, від 05.02.2020 у справі №826/6872/16, від 04.03.2020 у справі №9901/524/19.

Між тим, Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 04.06.2025 у справі №640/7137/22, розглядаючи аналогічну справу щодо оскарження тарифу НКРЕКП, що втратив чинність, наголосив, що ключовим у можливості оскарження нормативно-правового акту є саме його чинність станом на момент розгляду справи судом. Втрата чинності НПА свідчить про відсутність предмету спору, оскільки такий акт більше не породжує правових наслідків для учасників публічно-правових відносин. Апеляційний суд підтвердив, що вимога про визнання НПА нечинним з моменту його прийняття є юридично неможливою для нормативного акта, оскільки згідно з ч. 2 ст. 265 КАС України такий акт втрачає чинність лише з моменту набрання законної сили судовим рішенням на майбутнє.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, провадження у даній адміністративній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Суд зазначає, що закриття провадження в даній справі обумовлено виключно процесуальною обставиною втратою чинності оскаржуваного нормативно-правового акта на момент судового розгляду, що унеможливлює реалізацію обраного позивачем способу захисту (скасування НПА). Це рішення не є оцінкою законності дій НКРЕКП щодо встановлення тарифів за період 2020 року по суті та не свідчить про відсутність у позивача порушених прав або інтересів як таких.

Закриття провадження не позбавляє позивача права на судовий захист. Позивач зберігає можливість звернутися до суду в іншому процесуальному порядку для ефективного захисту своїх матеріальних прав та інтересів, якщо вважає, що дії НКРЕКП або АТ «Дніпропетровськгаз» щодо застосування тарифів, передбачених скасованою постановою № 3018, призвели до порушення його прав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Провадження в адміністративній справі №640/9962/21 за позовом Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропертровськгаз", про визнання протиправною та скасування постанови, - закрити.

2. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Щавінський В.Р.

Повний текст ухвали виготовлено - 06.05.2026