Рішення № 136365967, 08.05.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 травня 2026 року Справа № 280/1818/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Руденко Інни Ярославівни в інтересах держави в особі Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рекордна 14»

про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Руденко Інни Ярославівни в інтересах держави в особі Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради (далі позивач) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рекордна 14» (далі відповідач), в якій позивач просить суд зобов`язати відповідача укласти з Відділом охорони культурної спадщини Запорізької міської ради охоронний договір на частину пам`ятки культурної спадщини за категорією місцевого значення (охоронний номер 5031-Зп), а саме: спільне майно багатоквартирного будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 14, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

В обґрунтування заявлених вимог Заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області зазначає, що прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено порушення інтересів держави під час охорони культурної спадщини. Наголошує, що наказом Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації від 28.11.2013 №49-О затверджено Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини архітектури та містобудування м. Запоріжжя до якого належить житловий будинок, датований 1936-1937 роками, перебудови 1946 року, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 14. В свою чергу, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань співвласниками указаного багатоквартирного будинку створено ОСББ «Рекордна 14», яке зареєстровано 25.05.2016. Однак, всупереч імперативним нормам Закону України «Про охорону культурної спадщини», охоронних догорів з відповідним органом охорони культурної спадщини на вказану частину пам`ятки до теперішнього часу не укладено. Просить позов задовольнити.

09.03.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/1818/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відтак суд, керуючись частиною 6 статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Наказом Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації (далі Управління) від 28.11.2013 № 49-О затверджено Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини архітектури та містобудування м. Запоріжжя (далі - Перелік), до якого під № 18 занесено забудову кварталу № 3 Соцміста, датованого 1933-1934, 1936-1937, 1947-1950 роками та обмеженого пр. Металургів, вул. Незалежної України, вул. Рекордною та вул. Верхньою. До цієї забудови також віднесено житловий будинок, датований 1936-1937 роками, перебудови 1946 року, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 14 (далі Будинок житловий).

У подальшому, розпорядженням Запорізької обласної військової адміністрації від 15.05.2023 № 236, на підставі Положення про Управління від 28.05.2021 № 370, наказу Управління від 28.11.2013 №49-о, листа Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради від 11.04.2023 № 043/01-41, затверджений новий Перелік об`єктів культурної спадщини Запорізької області, до якого під № 7 вже окремо включено вищевказаний Будинок житловий, розташований по вул. Рекордній, 14.

Наказом Міністерства культури України від 20.08.2025 за № 641 до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категорією місцевого значення занесено об`єкти культурної спадщини Запорізької області, до яких, зокрема під № 6 віднесено пам`ятку архітектури вищевказаний Будинок житловий за охоронний номером 5031-Зп.

Зазначений об`єкт в силу Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є багатоквартирним житловим будинком загальною площею 505 кв.м.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань співвласниками указаного багатоквартирного будинку створено ОСББ «Рекордна 14», яке зареєстровано 25.05.2016.

Проте охоронний договір щодо збереження вказаної пам`ятки архітектури на нього не укладено.

Листом Управління містобудування та архітектури ЗОДА від 04.03.2025 № 03-04/052, повідомлено ОСББ «Рекордна 14» про набуття житловим будинком за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 14 статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини та про обов`язок ОСББ «Рекордна 14» укласти охоронний договір з Управлінням.

Листом ОСББ «Рекордна 14» від 26.03.2025 № 0326 підтверджено намір укласти охоронний договір щодо зазначеного об`єкта культурної спадщини та надано відповідні додатки з метою його укладення.

Однак, листом ОСББ «Рекордна 14» від 08.05.2025 № 0509 повідомлено Управління, що ОСББ не є власником зазначеного об`єкта, у зв`язку з чим вимоги щодо укладення з ним охоронного договору є безпідставними.

У подальшому, листом Управління від 02.06.2025 №03-04/103 повідомлено ОСББ на те, що охоронний договір може укладатися не лише з власником пам`ятки, а із уповноваженою ним особою. Також було повторно наголошено ОСББ «Рекордна 14» про обов`язок укладення охоронного договору на частини щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

У відповідь листом ОСББ «Рекордна 14» від 04.06.2025 № 0604 повідомлено Управління містобудування та архітектури ЗОДА, що голова правління ОСББ не має повноважень на укладення охоронного договору, проте це питання буде включено до порядку денного найближчих загальних зборів співвласників.

Зазначене листування відбувалося до внесення об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та набуття ним статусу пам`ятки, що підтверджує про обізнаність ОСББ про статус будинку як об`єкта культурної спадщини ще до його внесення до Реєстру.

Після набуття об`єктом статусу пам`ятки Відділом листом від 08.12.2025 №01-40/168 на адресу ОСББ «Рекордна 14» скеровано повідомлення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, набуття ним статусу пам`ятки та необхідність дотримання вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Вказаний лист ОСББ «Рекордна 14» отримано 04.02.2026, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

В свою чергу, відповідно до листа Відділу від 23.01.2026 №01-38/44, інформація щодо укладення охоронного договору відсутня, звернення з цього питання, зокрема від ОСББ «Рекордна 14» не надходили.

Враховуючи встановлені порушення у сфері охорони об`єктів культурної спадщини, прокурор вважає, що існують безумовні підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру з метою забезпечення укладення охоронного договору на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III), у преамбулі якого встановлено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону № 1805-III:

культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

виявлення об`єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта культурної спадщини; щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

За змістом пункту 17 частини першої статті 6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Частиною другою статті 14 Закону №1805-III передбачено, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Стаття 23 Закону № 1805-III передбачає, що всі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Частиною першою статті 24 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.12.2019 у справі № 806/1536/18 сформував правову позицію, відповідно до якої охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону № 1805-ІІІ. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. З аналізу наведених вище норм права вбачається, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону №1805-III Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 № 1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок № 1768).

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №1768 охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Тобто, охоронний договір укладається щодо всіх пам`яток культурної спадщини, незалежно від того до якої категорії вони відносяться (категорії національного значення чи місцевого значення). Порядком лише передбачено особливості укладення таких договорів, якщо пам`ятка належить до категорії пам`яток національного значення (зокрема, пункти 3, 4 Порядку № 1768).

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Аналіз наведеного правового регулювання свідчить про те, що укладання охоронного договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Судом встановлено, що житловий будинок, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 14, має статус пам`ятки архітектури місцевого значення, тому є об`єктом правового регулювання Закону № 1805-III у відповідному статусі.

Суд зазначає, що власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини. Аналогічна правова позиція сформульона Верховним Судом у постанові від 13.12.2018 у справі №826/4605/16 та підтримана у постанові від 19.02.2021 у справі № 826/25854/15.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка.

Після звернення прокуратури, органом охорони культурної спадщини на адресу відповідача направлені листи про необхідність укладення охоронного договору.

Суд зазначає, що всупереч прямим приписам Закону № 1805-ІІІ відповідач не виконав свого обов`язку з укладення охоронних договорів з органом охорони культурної спадщини на вказану вище пам`ятку архітектури, починаючи з моменту внесення будинку до об`єктів охорони культурної спадщини і до часу розгляду судом цієї справи.

Право суспільства на збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, гарантоване статтею 54 Конституції України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з частиною четвертою статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини третьої, четвертої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Частиною четвертою статті 53 КАС України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

У даному спорі приватне право (інтерес) відповідача протиставляється публічному інтересу, який виражається у збереженні та охороні історико-культурної спадщини.

Відтак, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання відповідачем вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України «Про охорону культурної спадщини». Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 813/1431/18, від 10.01.2024 у справі № 813/2405/18, від 29.01.2024 у справі № 380/6862/22.

У розглядуваних правовідносинах бездіяльність відповідача порушує інтереси держави, оскільки не вживаються передбачені законом заходи для збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення.

Державний інтерес у цій справі полягає в попередженні порушень пам`яткоохоронного законодавства відповідачем, забезпечення укладення ним охоронного договору на пам`ятку архітектури місцевого значення житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 14, з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідача за порушення такого режиму.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.

Зважаючи на такі правові позиції Великої Палати Верховного Суду та обставини справи, суд дійшов висновку, що у заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя виникло право звернутися до суду з цим позовом з підстави, передбаченої частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII.

Аналогічні висновки щодо підстав звернення прокурора до суду з позовом у подібній категорії спорів викладені Верховним Судом у постановах від 17.11.2022 у справі №640/16767/21, від 30.01.2024 у справі №420/10218/22, від 08.05.2024 у справі №240/17530/23.

Зважаючи на встановлені судовим розглядом обставини справи та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд визнає доведеним факт порушення відповідачем вимог статті 23 Закону №1805-III.

При цьому суд враховує, що Рішенням від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025 Конституційний Суд України ухвалив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Однак відповідно до пункту 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати ОСББ "Рекордна 14" укласти з Відділом охорони культурної спадщини Запорізької міської ради на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на частину пам`ятки культурної спадщини за категорією місцевого значення - спільне майно багатоквартирного будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 14.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивачем не надано доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Руденко Інни Ярославівни (м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 4; код ЄДРПОУ/умовний код 02909973) в інтересах держави в особі Відділу охорони культурної спадщини Запорізької міської ради (69107, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 3; код ЄДРПОУ 43215946) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рекордна 14» (69032, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 14; код ЄДРПОУ 40507152) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рекордна 14» укласти з Відділом охорони культурної спадщини Запорізької міської ради охоронний договір на частину пам`ятки культурної спадщини за категорією місцевого значення (охоронний номер 5031-Зп), а саме: спільне майно багатоквартирного будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 14, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 08.05.2026.

Суддя М.С. Лазаренко