Постанова № 13636593, 27.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2010 року14:58 № 2а-16735/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Пащенка К.С., Аблова Є.В.., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Спільного українсько - американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2010р. та від 10.09.2010р.,

за участю:

позивача Лєсков Р.О.

відповідача Степаненко І.Д.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько - американське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані»(далі по тексту позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2010р. та від 10.09.2001р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено перевірку позивача на підставі чого 08.06.2010р. за №53/07-02/20057835 складено Акт про результати невиїзної документальної перевірки Спільного українсько-американського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані», код ЄДРПОУ 20057835, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додана вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2009 року та вересень 2009 року, які виникли за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в липні 2009 року та серпні 2009 року (далі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено неправомірне завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 24160220грн. по декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року та на суму 65308539грн. по декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року, які за результатами перевірки підлягають зменшенню та встановлено неправомірне завищення позивачем заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 24160220грн. по декларації з ПДВ за серпень 2009 року та в розмірі 65308539грн. по декларації з ПДВ за вересень 2009 року, які за результатами перевірки підлягають зменшенню.

Відповідно до п. 4 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом ДПА України від 03.03.1998р. N 93 (у редакції наказу ДПА України від 02.03.2001 р. N 82), позивач звернувся до відповідача із запереченням на Акт перевірки №42224/32-02 від 15.06.2010р.

Листом від 18.06.2010р. №279/10/07-211 відповідач надав відповідь на заперечення позивача проти Акту перевірки.

21 червня 2010 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000510702/0, відповідно до якого встановлено порушення п. 1.8 статті 1, п. 4.1. статті 4 та п.п. 7.4.1. п. 7.4 статті 7, п.п. 7.7.1. п. 7.7. статті 7 та п.п. 7.7.2 п. 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі за серпень 2009 року 24160220грн. та вересень 2009 року 65308539грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач подав на нього скаргу.

Відповідно до рішення відповідача про результати розгляду первинної скарги від 30.08.2010р. №48188/10/25-011 за результатами якого винесено податкове повідомлення-рішення від 10.09.2010р. №00005100702/1, податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.06.2010р. №0000510702/0 залишено без змін.

Позивачем 17.09.2010р. подано до ДПА у м. Києві повторну скаргу за результатами розгляду якої винесено рішення від 07.10.2010р., яким позивачу відмовлено у задоволені заявлених вимог.

Позивач 21.10.2010р. подав скаргу до ДПА України, за результатами розгляду якої винесено рішення від 08.11.2010р., яким позивачу відмовлено у задоволені заявлених вимог.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В Акті перевірки зазначено, що позивачем «за даними декларації з ПДВ за серпень 2009 року, обсяг придбаних товарів (робіт, послуг) (рядок 10.1)»складає 190843650грн., податок на додану вартість 38168730грн.

За даними перевірки та відповідно до матеріалів проведених в регіонах зустрічних перевірок та оперативної інформації отриманої від співробітників ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва та ВПНВ ПДВ УОБ НВ УПМ ДПА у м. Києві, обсяг придбаних товарів складає 70042550грн., податок на додану вартість 14008510грн.

Актом перевірки встановлено, що в декларації з ПДВ за липень 2009 року, позивач завищив розмір ПДВ на суму 24160220грн.

За інформацією зустрічної перевірки ДПІ Ленінського району м. Запоріжжя від 21.01.2010р. №314/7/23-5 відсутня інформація про ТОВ «Укрроспідшипник», що підтверджує статус «виконавця послуг»(відсутня інформація про наявність основних фондів та виробничих потужностей, наявність спеціально кваліфікованого персоналу, ліцензій на здійснення зазначених робіт та послуг, розрахунки ТОВ «Транс-Трейд-Ойл»за надані ТОВ «Укрроспідшипник»послуги тощо).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Укрроспідшипник»не укладались договори, ТОВ «Укрроспідшипник»не є підконтрольною/афілійованою структурою позивача, позивач жодним чином не впливав на рішення, що приймалися посадовими особами ТОВ «Укрроспідшипник»тому, всі вище перелічені обставини стосуються виключно ТОВ «Укрроспідшипник»та контрагентів з якими ТОВ «Укрроспідшипник»перебуває у договірних відносинах, і дані обставини жодним чином не можуть впливати на визнання чи невизнання заявлених позивачем до відшкодування сум ПДВ.

Підрядні роботи «по встановленню Інтегрованих мереж CDMA радіодоступу третього покоління..»що виконувалися ТОВ «Укрроспідшипник»не підлягали ліцензуванню. Крім вищезазначених робіт ТОВ «Укрроспідшипник»здійснювався також і ТОВ «ВОСТОК ТЕЛЕКОМ»на підставі договору підряду №0307П від 03.07.2009р. (Замовник ТОВ «Транс-трейд-Ойл») і роботи, виконання яких потребує наявності ліцензії, були проведені ТОВ «ВОСТОК ТЕЛЕКОМ», відповідно до наявної Ліцензії, що видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, серія АВ, №459696 від 30.04.2009р.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п. 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 6.2 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 N 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за N 233/2037, факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Частиною 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій:

а) або дату списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів;

б) або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів.

Зважаючи на те, що позивач має належним чином оформлену податкову накладну, то сума податку на додану вартість, сплачена у вартості придбаних товарів, правомірно віднесена до податкового кредиту.

У відповідності до норм пп. 11.2.1. п. 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше :

-або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів;

-або дата оприбуткування платником податку товарів.

Позивачем валові витрати включено в Декларацію по прибутку підприємства без порушення пп. 11.2.1 п. 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

ТОВ «Укрроспідшипник» не задекларовано податкові зобовязання з ПДВ за липень 2009 року по взаємовідносинах з ТОВ «Транс-Трейд-Ойл»в 24160220,00грн.

Відповідно до частин 3, 8 статті 8 та частини 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

Згідно із актом перевірки відповідачем під час проведення перевірки встановлено, що надана Позивачем податкова накладна оформлена належним чином та без порушень.

Як вбачається із досліджених судом доказів, - позивачем проведено оплату (товару) змонтованих в експлуатацію Інтегрованих мереж CDMA радіодоступу третього покоління на базі конвергентної IN платформи з функціями ОПТС/АМТС для м. Херсон та м. Сімферополь, що підтверджується копіями Акту приймання-передачі, наявними в матеріалах справи, товар використовується у власній господарській діяльності.

Таким чином вбачається що, у позивача виникло право на нарахування податкового кредиту.

Суд не може прийняти до уваги твердження Відповідача про те, що відсутність задекларованих податкових зобовязань ТОВ «Укрроспідшипник»з ПДВ за липень 2009 року по взаємовідносинах ТОВ «Транс-Трейд-Ойл»в 24160220,00 грн. є підставою вважати те, що позивачем завищено заявлені до відшкодування суми податкового кредиту, виходячи з наступного:

Відповідачем не доведено суду те, що на момент здійснення господарських операцій, покупець не мав права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, в тому числі декларування контрагентами своїх податкових зобовязань.

Враховуючи вище викладене у сукупності, суд вважає, що покупець не був та не міг бути обізнаний про такі обставини.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари па митну територію України.

Платники податку, визначені у п.п. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10. відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вище наведеного, сам по собі факт несплати податку продавцем (ухилення від сплати) у тому числі, факт недекларування контрагентами своїх податкових зобовязань при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Отже, податкові органи не вправі нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при факту недекларування контрагентами своїх податкових зобовязань при фактичному здійсненні господарської операції, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Таким чином, враховуючи вище викладені обставини та докази, те, що податковими накладними та відповідним Реєстром отриманих та виданих податкових накладних, підтверджено факт здійснення операцій, які містять всі необхідні обовязкові реквізити, відповідачем необґрунтовано визначено позивачеві податкове зобовязання з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податку несе самостійну відповідальність (відповідальність носить індивідуальний характер) за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Згідно ст. 61 Конституції України, - юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Законом не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за фактом недекларування податкових зобов'язань. Окрім того, чинне законодавство не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товарів, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає очевидним той факт, що позивач жодним чином не мав змоги впливати на ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності третьою особою, в даному випадку ТОВ «Укрроспідшипник».

На думку суду позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у зв'язку з придбанням послуг.

Окрім того, виходячи із власної позиції, в своїх твердженнях відповідач посилається на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 2691/3554/3555/3556/10-15 від 20.05.2010 яким встановлена вартість обєкту нерухомості оздоровчий комплекс «Нафтовик-2», на загальну суму 28186166,00 грн. в т.ч. ПДВ 4697694,33 грн.

Відповідач стверджує, що Позивачем в порушення п. 4.1 ст. 4 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»неправомірно віднесено до складу податкового кредиту (завищено) суму ПДВ, визначену вище рівня звичайних цін у серпні 2009 року по операціях з ЗАТ «Херсонський нафтопереробний завод»у розмірі 65308 539 грн.

Суд не погоджується із таким висновком відповідача, виходячи з наступного:

У відповідності до п. 1.18 Закону України «Про податок на додану вартість», «звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"».

У відповідності до п. 1.20.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", «Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін».

У відповідності до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», «база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни». У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами (абзац 2 п. 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»).

У відповідності до ст. 5.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", - До складу валових витрат включаються: Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

У відповідності до п. 1.20.8. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", - «Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Судом встановлено, що від відповідача не направлявся запит до позивача з вимогою обґрунтувати рівень договірної ціни.

У відповідності до п.п. 1.20.10. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

У відповідності до п.п. 4.3.3 - 4.3.5. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", - Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.

Центральний податковий орган - ДПА України, у Листі, від 30.09.2009, № 21255/7/15-0217 "Про застосування "звичайної ціни"", визначив:

Відповідно до абз.1 п.п. 1.20.10 Закону та п.п. 4.3.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", - донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за наступною процедурою: керівник (його заступник) приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, а рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника податкового органу.

Розрахована в акті перевірки внаслідок визначення звичайних цін сума податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій) відображається в рішенні про нарахування податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін (складається за довільною формою із зазначенням: дати його прийняття (складання), номеру, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, який перевірявся, тощо) та підписується керівником (заступником керівника) податкового органу як основа подання позовної заяви до суду.

Як вбачається із фактичних обставин справи, при проведенні перевірки та поданих позовних вимогах, на порушення вимог п.п.1.20.10 Закону №334 та п.п.4.3.4 Закону №2181,

На порушення вимог п.п.1.20.10 Закону №334 та п.п.4.3.4 Закону №2181, Листа ДПА України, від 30.09.2009, № 21255/7/15-0217 "Про застосування "звичайної ціни", є факт використання податковим органом звичайних цін за непрямими методами при прямій забороні Закону на використання такого методу. При цьому, податковим органом не приймалось Рішення про застосування непрямих методів із підставами, визначеними у п.п. 4.3.1., не прийнято рішення про нарахування податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, не винесено подання керівника відповідного податкового органу, не прийнято рішення про сплату податкових зобов'язань та не передано до суду позовну заяву про сплату нарахованих із застосуванням "звичайних цін".

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 21.06.2010р. №0000510702/0 та від 10.09.2010р. №0000510702/1 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Спільного українсько - американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані»підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Спільного українсько - американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані»задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 21.06.2010р. №0000510702/0, що прийняте на підставі акту №53/07-02/20057835 від 08.06.2010р.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 10.09.2010р. №0000510702/1, що прийняте на підставі акту №53/07-02/20057835 від 08.06.2010р.

Присудити з Державного бюджету України на користь Спільного українсько - американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані»судові витрати у розмірі 3,50 грн. (три гривні пятдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 31.12.2010р.

Головуючий суддя В.В. Амельохін

Судді К.С. Пащенко

Є.В. Аблов