Рішення № 136365368, 07.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року Справа № 160/3931/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариста з обмеженою відповідальністю «МАГРОК» до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 010792 від 03.02.2026 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГРОК» (код ЄДРПОУ 30316717) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп та витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.12.2025 о 11 год. 35 хв. на 57 км а/д Н-16 старшим державним інспектором Управління державного нагляду (контролю) на наземному транспорті у Черкаській області на підставі направлення на рейдову перевірку № 002732 від 03.12.2025 було проведено перевірку транспортного засобу ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «МАГРОК». За результатами перевірки складено Акт № 072055, в якому зафіксовано порушення вимог наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010 року та № 363 від 14.10.1997 року, а саме транспортний засіб повною масою 3,5 т. не обладнаний тахографом. На підставі вказаного акту, 03.02.2026 року начальником Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Дяденчук Д.В. винесено постанову № 010792 про застосування до ТОВ "МАГРОК" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". На виконання відповідних приписів чинного законодавства щодо робочого часу і часу відпочинку водії, наказом № 105 від 28.11.2025 року водію ОСОБА_1 видано індивідуальну контрольну книжку водія № 2 для ведення обліку робочого часу під час виконання внутрішніх перевезень на транспортному засобі з державним номером НОМЕР_1 модель ГАЗ 3302. Слід відзначити, що під час розгляду справи відповідачем, представником позивача адвокатом Погорілим А.М. було надано на адресу відповідача вказаний вище наказ, а також витяг з індивідуальної контрольної книжки водія № 2, з якої вбачається виконання вимог чинного законодавства в частині наведених вище правил. Виходячи з вищенаведеного, Товариство вважає, що не допускало жодних порушень чинного законодавства щодо перевезень в даному випадку, а отже штраф накладений на позивача є неправомірним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 257 КАС України.

Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Витребувано від Державної служби України з безпеки на транспорті, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії всіх матеріалів, на підставі яких прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 010792 від 03.02.2026 року.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову № 010792 від 03.02.2026 року. Під час рейдової перевірки було встановлено відсутність у водія транспортного засобу індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водія наявність яких перевіряється разом іншими обов`язковими документами після зупинки транспортного засобу. Відсутність індивідуальної контрольної книжки, чи копії графіка змінності водія під час перевірки не заперечував сам водій транспортного засобу. Тобто, позивачем не доведено відсутність правопорушення. Так, під час рейдової перевірки було встановлено, що транспортний засіб не обладнаний тахографом і тому відповідно у водія мала бути індивідуальна контрольна книжка. Проте, в ході перевірки було встановлено, що у водія відсутня індивідуальна контрольна книжка водія, що було відображено в акті. Звертаємо увагу, що водій підписав Акт та не надав жодних пояснень, відповідно, водій погодився із встановленим правопорушенням.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГРОК» зареєстроване як юридична особа з присвоєнням ідентифікаційного коду 30316717. Місцезнаходження: Україна, 49022, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Зимових Походів, будинок 32Д.

Видами діяльності позивача є: 10.13 Виробництво м`ясних продуктів (основний) 10.11 Виробництво м`яса 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин 46.23 Оптова торгівля живими тваринами 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у. 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів 35.12 Передача електроенергії 10.12 Виробництво м`яса свійської птиці.

Під час рейдової перевірки був зупинений транспортний засіб марки ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ «МАГРОК» та який здійснював перевезення вантажу без оформлення документів передбачених законодавством України про автомобільний транспорт.

За результатами перевірки державними інспекторами було складено акт №072055 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.12.2025.

Відповідно до вказаного акту в ході перевірки транспортного засобу марки ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було встановлено порушення вимог наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010 р та № 363 від 14.10.1997транспортний засіб повною масою 3,5 т не обладнаний тахографом, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення вантажу (продукти харчування) за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв та санітарної книжки із результатами медичного огляду водія. Пояснення водія про причини порушень: Акт підписав».

Повідомленням №109870/26.2/24-25 від 24.12.2025 позивача було викликано для розгляду справи на 14.01.2026 з 10:00 до 15:00.

Повідомленням №3354/26.2/24-26 від 15.01.2026 позивача було викликано для розгляду справи на 27.01.2026 з 10:00 до 15:00.

Повідомленням №6769/26.2/24-26 від 28.01.2026 позивача було викликано для розгляду справи на 03.02.2026 з 09:00 до 12:00.

За результатами розгляду акту №072055 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.02.2026 відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №010792 від 03.02.2026 за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000,00 грн.

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом № 2344-ІІІ.

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 5 Закону №2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

На виконання вимог абз. 4 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі Положення №103).

Відповідно до п. 1 Положення №103, Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно із пп. 1 п. 4 Положення №103, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. 8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті визначає організаційно-правовий статус, основні завдання, функції, повноваження та організаційні засади діяльності територіальних органів Укртрансбезпеки, утворених відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 196-р від 03.03.2020 "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".

Цим Положенням передбачено, що територіальний орган є структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки і забезпечує виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а такий, що утворений як міжрегіональний територіальний орган, - на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, на які поширюються його повноваження.

Частинами 14, 17, 18 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).

За приписами п. 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За приписами п.15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

За змістом абзацу 2 частини 1 статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною 1 статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною 2 статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відтак, положення статті 48 Закону № 2344-III передбачають, що законодавець, визначаючи обсяг документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, не встановив їх вичерпного переліку, проте зазначив про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати із собою та надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 79) (далі - Порядок № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзаци 1, 2 пункту 15 Порядку № 1567).

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац 1 пункту 21 Порядку № 1567).

Як встановлено судом, в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14 січня 2025 року відповідач зробив висновок про порушення позивачем статті 48 Закону № 2344-ІІІ.

Суть виявленого порушення полягає в тому, що на момент проведення перевірки транспортний засіб повною масою 3,5 тон не був обладнаний тахографом.

Отож спірним є питання, чи наявний у позивача обов`язок обладнувати автомобіль з масою 3500 кг діючим та повіреним тахографом.

Так, за змістом пункту 6.1. Положення № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Вжите у вказаній нормі слово «понад» вказує на перевищення маси 3, 5 тонн, тобто законодавець визначив обов`язок по обладнанню вантажного автомобіля діючими та повіреними тахографами з повною масою автомобіля більше ніж 3, 5 тонн.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2 , повна маса транспортного засобу становить 3500 кг.

Оскільки повна маса транспортного засобу, що належить позивачу, становить 3500 кг, а законодавством визначено обов`язок щодо обладнання вантажного автомобіля діючим та повіреним тахографом з повною масою вище 3,5 тонн, суд дійшов висновку про відсутність обов`язку у позивача обладнувати вантажний автомобіль марки ГАЗ 3302 діючим та повіреним тахографом.

Відповідний висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2024 року у справі № 600/302/23-а.

Згідно з пунктом 1.2 Положення № 340 це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів га порядок його обліку.

Пунктом 6.1 вказаного Положення № 340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повного масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 1.3 Інструкції № 385 встановлено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 адаптація, тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN- код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа k. характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу w, ефективного кола шини 1, а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності).

Термін адаптація тахографа до транспортного засобу, за визначенням ЄУТР - калібрування; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Пунктами 3.3, 3.6 Інструкції № 385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом: має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа, у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Відповідно до пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

З аналізу наведених приписів законодавства слідує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №823/1199/17, від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21 та від 14.12.2023 у справі №340/5660/22.

За відсутності документів, зокрема, в даному випадку, індивідуальної контрольної книжки водія, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Так, положеннями ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що під час перевірки виявлені порушення, а саме відсутня, зокрема, індивідуальна контрольна книжка водія.

Позивач у позовній заяві вказує, що на виконання відповідних приписів чинного законодавства щодо робочого часу і часу відпочинку водії, наказом № 105 від 28.11.2025 року водію ОСОБА_1 видано індивідуальну контрольну книжку водія № 2 для ведення обліку робочого часу під час виконання внутрішніх перевезень на транспортному засобі з державним номером НОМЕР_1 модель ГАЗ 3302, копію якої додано до позовної заяви.

Однак, як зазначено в акті, під час перевірки водій ОСОБА_1 не надав посадовій особі відповідача індивідуальну контрольну книжку водія, яка відповідно до ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт та Інструкції №385, повинна знаходитись у водія і повинна надаватись для перевірки.

Судом встановлено, що водій ОСОБА_1 має індивідуальну контрольну книжку водія, однак це не означає, що останній пред`явив її під час перевірки. У суду відсутні підстави піддавати сумніву факти викладені в акті перевірки. До того ж, позивачем в позовній заяві не спростовуються відомості з акту, а лише зазначено про те, що водій ОСОБА_1 має таку книжку.

Таким чином, позивачем не надано доказів надання під час перевірки посадовій особі відповідача індивідуальної контрольної книжки водія, а судом таких обставин не встановлено.

З огляду на викладене, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 010792 від 03.02.2026 року прийнята обґрунтовано, відтак скасуванню не підлягає.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розподіл судових витрат не здійснюється, у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 77-78, 139, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариста з обмеженою відповідальністю «МАГРОК» до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 07.05.2026.

Суддя Н.Є. Калугіна