Ухвала суду № 136365263, 08.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 травня 2026 рокуСправа № 160/4393/26 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру виплати нарахованої суми пенсії ОСОБА_1 за період з 17.04.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 додаткові кошти за період з 17.04.2023 у сумі, що перевищувала обмеження максимальною величиною, та виплачувати пенсію у нарахованому розмірі, не обмежуючи виплату максимальною величиною.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 17.04.2023 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). 18.01.2026 позивач звернувся заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з проханням здійснити обрахування та виплату пенсії без обмеження граничним розміром. Листом від 16.02.2026 № 16355-5421/К-01/8- 0400/26 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомлено, що згідно з частиною третьою статті 28 Закону №1058-IV максимальний розмір пенсії (з урахуванням усіх надбавок , підвищень, доплат, цільової допомоги тощо) не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Позивач зауважує, що з 01.01.2026 розмір його пенсійної виплати становить 25950,00 грн, тоді як нарахована пенсія відповідно до складає 44 639, 61 грн. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 02.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час для усунення недоліків, зокрема, шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску в частині вимог з 17.04.2023 до 23.08.2025.

На виконання вказаної ухвали, позивачем надано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якому позивач зазначає, що відповідно до статті 46 Закон №1058-IV суми пенсії, нараховані, але не виплачені з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Позивач наголошує, що зазначена норма є спеціальною матеріально-правовою нормою, яка регулює спірні правовідносини та прямо виключає застосування будь-яких строкових обмежень щодо виплати вже нарахованих сум пенсії. Натомість стаття 122 Кодекс адміністративного судочинства України встановлює загальний процесуальний строк звернення до адміністративного суду. Відповідно до принципу lex specialis derogat legi generali, спеціальна норма матеріального права має перевагу над загальною процесуальною нормою. Таким чином, на переконання позивача, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України. Крім того, невиплата частини пенсії має характер триваючого правопорушення, оскільки здійснюється щомісячно при кожній виплаті пенсії. Отже, порушення права позивача не є одноразовим, а продовжується в часі.

Ухвалою суду від 10.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання щодо поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить зобов`язати відповідача виплату пенсії з 17.04.2023.

До суду позовну заяву подано через систему «Електронний суд» 24.02.2026.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення її прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернулась за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Долучена до позовної копія листа відповідача від 16.02.20256 №16355-5421/К-01/8-0400/26 не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав. Такий лист лише фіксує дату початку активних дій щодо з`ясування порядку нарахувань, тоді як перша виплата пенсії за віком була здійснена у 2023 році, що надає позивачу об`єктивну можливість знати про розмір виплати та її склад.

21.10.2025 у справі № 460/10097/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання застосування строку звернення до адміністративного суду та прийшов до висновку, що у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.10.2025 у справі №420/19263/24.

Позивач зазначає, що суми пенсії, нараховані, але не виплачені з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Позивач наголошує, що зазначена норма є спеціальною матеріально-правовою нормою, яка регулює спірні правовідносини та прямо виключає застосування будь-яких строкових обмежень щодо виплати вже нарахованих сум пенсії. Натомість стаття 122 Кодекс адміністративного судочинства України встановлює загальний процесуальний строк звернення до адміністративного суду. Відповідно до принципу lex specialis derogat legi generali, спеціальна норма матеріального права має перевагу над загальною процесуальною нормою. Таким чином, на переконання позивача, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України. Крім того, невиплата частини пенсії має характер триваючого правопорушення, оскільки здійснюється щомісячно при кожній виплаті пенсії. Отже, порушення права позивача не є одноразовим, а продовжується в часі.

Право громадян на отримання пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23.

Звернувшись до суду з цим позовом 24.02.2026, позивач заявив позовні вимоги з 17.04.2023, у зв`язку із чим, з урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом з 24.08.2025 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суд дійшов висновку про порушення позивачем 6-місячного строку звернення до суду.

Також суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права та підстав для судового захисту, тому не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Отже, суд доходить висновку про недоведеність поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Згідно з частиною 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про порушення позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог з 17.04.2023 до 23.08.2025 та необхідність залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог з 17.04.2023 до 23.08.2025.

Керуючись статтями 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог з 17.04.2023 до 23.08.2025 - залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар