Рішення № 136365194, 07.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 рокуСправа №160/13197/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

07 травня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 9 від 13.05.2017 р. про відмову в поновленні виплати пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 в порядку передбаченому ст. 27, 28, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», поновити виплату пенсії за віком з 10.03.2012 р., виплатити компенсацію втрати частини доходу з 10.03.2012 р., виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про поновлення та виплату пенсії на поточний рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк», втім, за наслідком розгляду її заяви відповідач відмовив у поновленні пенсії з підстав наявності рішення, яким в частині позовнох вимог щодо поновлення та виплати ій пенсії було скасовано. Позивачка вважаючи таке рішення протиправним та таким що підлягає скасування, звернулась до суду із цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 р. вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) у розмірі 968,96 грн.

20 травня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 р. прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, цією ухвалою суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином посвідчені копії пенсійної справи позивача.

05 червня 2025 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витяг з електроної пенсійної справи позивачки.

11 грудня 2025 року від представника позивача надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає таке.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , який виданий органом 2ISR, 05.03.2018 р., яка постійно проживає в Ізраїлі.

Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 12.08.2016 р. у справі №208/1561/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпродзержинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області задоволено, а саме:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпродзержинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо не взяття на облік та не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Дніпродзержинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області взяти на облік, перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 10.03.2012 р. в розмірах згідно діючого законодавства, як непрацюючому пенсіонеру з надбавкою як дитині війни.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 р. у справі №208/1561/16-а апеляційну скаргу Дніпродзержинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області задовольнено частково. Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.08.2016 р. - скасовано в частині визнання протиправною бездіяльності Дніпродзержинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо непоновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання Дніпродзержинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 10.03.2012 р. в розмірах згідно діючого законодавства, як непрацюючому пенсіонеру з надбавкою як дитині війни та в цій частині позовних вимог відмовити. В іншій частині постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.08.2016 р. залишено без змін.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 10.10.2018 р. у справі №208/2383/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.

20 лютого 2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила:

1. Повідомити про стан постанови Печерського районного суду м. Києва від 26.10.2012 р. та постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.08.2016 р. по справі №208/1561/16-а;

2. Надіслати довідку про нараховану та фактично виплачену пенсію ОСОБА_1 за період з 10.03.2012 р. по лютий 2025 року;

3. Надіслати виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з 10.03.2012 р. по лютий 2025 року з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії з врахуванням всіх законодавчих актів та постанов КМУ щодо перерахунку пенсій;

4. Виплатити компенсацію втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії з 10.03.2012 р.;

5. Пенсію виплачувати в АТ «Ощадбанк» відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

До заяви було додано заяву АТ «Ощадбанк» від 18.02.2025 р.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 20.03.2025 р. №0400-010307-8/57042 на звернення представника позивача від 20.02.2025 р. повідомило, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 р. у справі №208/1561/16-а скасовано рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.08.2016 р. по справі №208/1561/16-а в частині визнання протиправною бездіяльність Кам?янського об?єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо непоновлення виплати пенсії ОСОБА_4 та зобов?язання перерахувати та поновити виплату пенсії за віком з 10.03.2012 р. в розмірах згідно діючого законодавства, як непрацюючому пенсіонеру з надбавкою, як дитині війни. Враховуючи викладене, було прийнято рішення від 13.05.2017 р. за №9 про відмову у поновленні пенсії за віком з 10.03.2012 р. згідно заяви від 04.05.2017 р.

Згідно із рішенням Заводського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровької області від 13.05.2017 р. №9, відмовлено ОСОБА_1 в поновленні пенсії за віком з 10.03.2012 р. згідно заяви від 04.05.2017 р.

У вказаному рішення зазначено, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 р. у справі №208/1561/16-а скасовано постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.08.2016 р. по справі №208/1561/16-а в частині визнання протиправною бездіяльність Кам?янського об?єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо непоновлення виплати пенсії ОСОБА_4 та зобов?язання перерахувати та поновити виплату пенсії за віком з 10.03.2012 р. в розмірах згідно діючого законодавства, як непрацюючому пенсіонеру з надбавкою, як дитині війни.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Згідно зі ст. 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 (далі - Рішення №25-рп/2009) пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

З огляду на наведене, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Отже проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 19.05.2015 року у справі № 21-168а15.

Частиною 1 ст. 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 5 ст. 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 1.5 Порядку № 22-1 визначено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Відповідно до п. 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно із п. 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Отже з 7 жовтня 2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися в будь-якому разі незалежно від місця проживання пенсіонера.

І саме з цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

За правилами ч.2 ст.49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Аналіз норм пенсійного законодавства вказує на те, що особа, яка має право на виплату пенсії та здійснила визначені законом дії на реалізацію свого права щодо поновлення виплати пенсії, має право на таке поновлення незалежно від місця свого проживання або перебування.

Приписами ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перерахунок та поновлення виплати пенсії здійснюється на підставі особисто поданої пенсіонером заяви, також, заяву про перерахунок та поновлення виплати пенсії може бути подано пенсіонером через свого повноважного представника.

Крім того, наведені норми містять положення, що дозволяють звернення пенсіонера з заявою про поновлення виплати пенсій не особисто, а через законного представника.

З матеріалів справи слідує та не заперечується сторонами, що позивача взято на облік, однак пенсійний орган виплату пенсії позивачу не здійснює.

В оскаржуваному рішенні Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області зазначено, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 р. у справі №208/1561/16-а скасовано постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.08.2016 р. по справі №208/1561/16-а в частині визнання протиправною бездіяльність Кам?янського об?єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо непоновлення виплати пенсії ОСОБА_4 та зобов?язання перерахувати та поновити виплату пенсії за віком з 10.03.2012 р. в розмірах згідно діючого законодавства, як непрацюючому пенсіонеру з надбавкою, як дитині війни.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 р. №988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» Дніпродзержинське об`єднане управління Пенсійного фонду України перейменовано у Кам`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 р. №821 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» Кам`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області.

Суд зазначає, що посилання відповідача на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 р. у справі №208/1561/16-а, яким в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Кам?янського об?єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо непоновлення виплати пенсії ОСОБА_4 та зобов?язання перерахувати та поновити виплату пенсії за віком з 10.03.2012 р. в розмірах згідно діючого законодавства, як непрацюючому пенсіонеру з надбавкою, як дитині війни є необгрунтованим.

Із змісту вказаного рішення вбачається, що суд не вирішував спір по суті в частині поновлення пенсії, а лише дійшов висновку про передчасність заявлених вимог у цій частині.

Отже, зазначеним судовим рішенням не встановлено прав та обов`язків сторін щодо поновлення виплатити пенсію, не надано оцінки відповідним доказам та не вирішено спір у цій частині по суті. Таким чином, відсутнє судове рішеня, яким би остаточно вирішено спір щодо поновлення пенсії між тими ж сторонами, з того ж предмета та з тих самих підстав. Відтак воно не має преюдиційного значення для даних правовідносин та не може бути використане як правова підстава для відмови позивачці у поновленні пенсії.

За таких умов відповідач був зобов`язаний розглянути подану заяву по суті та надати належну правову оцінку поданим документам, однак цього не зробив. Відповідач фактично ухилився від виконання покладеного на нього обов`язку щодо розгляду заяви по суті, безпідставно ототожнивши ситуацію із вже розглянутою судом, хоча така тотожність відсутня.

За таких обставин, відмова у поновленні виплати пенсії з наведених підстав є протиправною, а рішення від 13.05.2017 р. №9 підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що питання поновлення виплати пенсії підлягає вирішенню відповідачем за результатами розгляду відповідної заяви позивачки про поновлення пенсії та поданих нею документів.

За таких обставин, позовні вимоги щодо здійснення перерахунок розміру пенсії та виплати компенсації втрати частини доходу з 10.03.2012 р., із виплатою визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам є передчасною, оскільки на момент звернення до суду відсутнє рішення щодо поновлення пенсії, яке є необхідною передумовою для вирішення питання щодо її перерахунку.

Суд зазначає, що з метою ефективного захисту порушених прав позивачки та відповідно до завдань адміністративного судочинства, він не обмежений виключно заявленим способом захисту та має право обрати інший спосіб захисту, який забезпечує реальне відновлення порушеного права.

З огляду на те, що відповідач фактично не розглянув заяву позивачки про поновлення пенсії по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути подану заяву з урахуванням наданих документів та правової оцінки, викладеної у цьому рішенні.

Такий спосіб захисту є належним та ефективним у даних правовідносинах, оскільки дає змогу усунути допущене порушення та забезпечити прийняття відповідачем законного й обґрунтованого рішення за результатами розгляду заяви позивачки.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн., а тому підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 484,48 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №9 від 13.05.2017 р. про відмову в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) про поновленя виплати пенсії від 04.05.2017 р., з урахуванням наданої оцінки у цьому судовому рішенні.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) сплачену суму судового збору в розмірі 484,48 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко