Рішення № 136363210, 05.05.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"05" травня 2026 р. Справа № 363/920/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вишгородського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у порядку суброгації,

встановив:

13 лютого 2026 року позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації розміром 98 519,77 грн а також судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 7 000 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 20.10.2023 р. Між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 030202/4605/0000439, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом «Seat Arona», номер кузову НОМЕР_1 та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням. Згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 транспортний засіб «Seat Arona», номер кузову НОМЕР_1 було зареєстровано 21.10.2023 р. та присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_3 . 15.10.2024 р. о 11:35 год. в м. Києві на Великій кільцевій дорозі сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів «Seat Arona» д.н.з. НОМЕР_3 (водій ОСОБА_2 ), «Toyota Fortuner» д.н.з. НОМЕР_4 (водій ОСОБА_3 ), «Mercedes-Benz sprint» д.н.з. НОМЕР_5 (водій ОСОБА_1 ). Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 13.11.2024 р. у справі №756/13709/24 суд прийшов до висновку, що провина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України є доведеною (обопільна вина). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована станом на 15.10.2024р., що підтверджується витягом із ЦБД МТСБУ. Згідно рахунків СТО ТОВ "Мобілайн Плаза" вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Seat Arona» д.н.з. НОМЕР_3 склала 189821,97 грн і 7217,57 грн., разом 197039,54 грн. 06.11.2024 ПрАТ «СК "Уніка"» склало страховий акт № 23333690145 на суму 189821,97 грн. шляхом перерахування безготiвкових коштiв на ТОВ "Мобілайн Плаза" (Київ), які виплачені згідно платіжної інструкції №199610 від 07.11.2024 на суму 189 821,97 грн. 27.11.2024 ПрАТ «СК "Уніка"» склало страховий акт допалата № 23333690145 на суму 7 217,57 грн. шляхом перерахування безготiвкових коштiв на ТОВ "Мобілайн Плаза" (Київ), які виплачені згідно платіжної інструкції №204316 від 29.11.2024 на суму 7 217,57 грн. Таким чином Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виконало свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов Договору. Оскільки вина водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, що підтверджується постановою Оболонського районного суду міста Києва, ОСОБА_1 зобов`язаний відшкодувати позивачеві 50% суми страхового відшкодування у порядку суброгації у розмірі 98 519,77 грн. (197 039,54/ 2).

Процесуальні дії та рішення у справі.

18 лютого 2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

31 березня 2026 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

05 травня 2026 року протокольною ухвалою вирішено проводити розгляд справи у відсутності відповідача, в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

Позиції учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати без участі представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області, трекінгом поштових відправлень Укрпошти, поштовими відправленнями з відміткою про повернення «адресат відсутній», оголошеннями про виклик в судове засідання на офіційному веб-порталі «Судова влада».

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, враховуючи, що одночасно існують умови, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 20.10.2023 року між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ОСОБА_2 підписано сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №030202/4605/0000439 від 20.10.2023 року. Період страхування: початок 21.10.2023 року, закінчення 20.10.2024 року. Дані застрахованого транспортного засобу: Seat Arona, реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 21.10.2023 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб: легковий автомобіль Seat Arona, д.н.з. НОМЕР_3 .

Зі схеми місця ДТП від 15.10.2024 року, заяви №23333690145 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАКО №030202/4605/0000439/1 від 16.10.2024 року, відповіді від НПУ, постанови Оболонського районного суду м. Києва від 13.11.2024 року вбачається, що 15.10.2024 р. о 11:35 год. в м. Києві на Великій кільцевій дорозі сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів «Seat Arona» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , «Toyota Fortuner» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3 та «Mercedes-Benz sprint» д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Постановою суду встановлено, шо ОСОБА_1 свою вину у вказаному ДТП визнав, внаслідок чого останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

З перевірки чинності полісу внутрішнього страхування вбачається, що поліс на транспортний засіб № НОМЕР_5 , станом на 15.10.2024 року, не знайдено.

Протоколом огляду транспортного засобу від 16.10.2024 року, згідно договору 030202/4605/0000439 від 20.10.2023 року, зазначено, що при огляді транспортного «Seat Arona» д.н.з. НОМЕР_3 , зафіксовано назву деталей та опис пошкодження автомобіля. Протокол огляд укладено на підставі зовнішнього огляду та підписаний власником автомобіля та фахівцем з врегулювання.

Відповідно до рахунку ТОВ «Мобілайн Плаза» на кузовні роботи №BSK00000341 від 18.10.2024 року та №BSK00000385 від 14.11.2024 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Seat Arona», д.н.з. НОМЕР_3 , склала 189 821,97 грн (сума з ПДВ) та 7 217,57 грн (сума з ПДВ).

06.11.2024 ПрАТ «СК "Уніка"» склало страховий акт №23333690145 на суму 189 821,97 грн, шляхом перерахування безготiвкових коштiв на ТОВ "Мобілайн Плаза" (Київ), виплата яких підтверджується платіжною інструкцією №199610 від 07.11.2024 на суму 189 821,97 грн.

27.11.2024 ПрАТ «СК "Уніка"» склало страховий акт допалата №23333690145 на суму 7 217,57 грн, шляхом перерахування безготiвкових коштiв на ТОВ "Мобілайн Плаза" (Київ), виплата яких підтверджується платіжною інструкцією №204316 від 29.11.2024 на суму 7 217,57 грн.

26.03.2025 року ПрАТ «СК «УНІКА» направило на адресу ОСОБА_1 претензію №36633, в якому зазначено, що транспортний засіб постраждалої сторони на момент ДТП був застарховний у ПрАТ «СК «УНІКА», згідно з договором страхування №030202/4605/0000439/1, тому страховою компанією здійснено страхове відшкодування в загальному розмірі 197 039,54 грн. Враховуючи, що ДТП відбулось з вини ОСОБА_4 , цивільно-правова дієздатність якого, на момент ДТП, не була застрахована, останній зобов`язаний особисто відшкодувати ПрАТ «СК «УНІКА» розмір завданого збитку, а саме 98 519,77 грн.

Згідно звіту №45479 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 15.13.01.2025 року, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Seat Arona», д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінку (15.10.2024 року), становить 222 665,46 грн (включаючи ПДВ).

Матеріали справи також містять ремонтні калькуляції №2333369014 від 13.01.2025 року та фотоматеріали пошкоджень транспортного засобу «Seat Arona», д.н.з. НОМЕР_3 .

Застосовані норми права.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частини 1 статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією).

Згідно з статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до частини 1 статті 1191ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

У п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу, одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

Крім того, із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 вбачається, що при розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України).

За ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Мотиви і висновки суду.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача, як особи, яка керувала наземним транспортним засобом марки «Mercedes-Benz sprint» д.н.з. НОМЕР_5 , під час ДТП, не була застрахована, позивач не отримував від третіх осіб суму страхового відшкодування.

У зв`язку з тим, що позивач страхового відшкодування, не отримував, позивач звернувся з вимогою до винної особи на суму заподіяної шкоди в розмірі 98 519,77 грн, яку суд вважає за необхідне стягнути з відповідача.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно з платіжною інструкцією №000955 від 09.02.2026 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Судом встановлено, що 31 грудня 2020 року між Адвокатським бюро «Еквіт» та ПрАТ «СК «УНІКА» укладений договір про надання правової допомоги №1/20ю та в подальшому підписано додаткову угоду №5 від 02.01.2026 року.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках розгляду справи №363/920/26 в суді першої інстанції становить 7 000 грн, що підтверджується додатком №1 від 26.01.2026 року до договору про надання правової допомоги №1/20ю, розрахунком витрат на правову допомогу від 12.02.2026 року, рахунком №13 від 26.01.2026 року, платіжною інструкцією №928 від 28.01.2026 року,актом наданих послуг №13 від 12.02.2026 року, ордером на надання правничої допомоги серії АА №1592951 від 20.06.2025 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1639 від 21.05.2019 року.

Отже, представником позивача надано належні та допустимі докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 зазначив, що керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Водночас, загальна вартість правничої допомоги, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 7 000,00 грн, що є значною сумою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 року у справі №756/6927/20, від 04.04.2024 року у справі №701/804/21, від 10.04.2024 року у справі №530/259/21, від 10.04.2024 року у справі №367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, аналізуючи надані докази, з огляду на незначну складність справи, ціну позову, значення справи для сторін, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, критерій розумності розміру судових витрат відносно конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 81, 89, 258, 259, 263, 265, 280 - 282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відкшодування у порядку суброгації - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» 98 519 грн 77 коп. на відшкодування витрат в порядку суброгації, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533, адреса: 04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. В.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Олійник С.В.