Ухвала суду № 136362565, 07.05.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/1997/26 Провадження № 1-кп/0274/600/26

УХВАЛА

07.05.2026 м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (дистанційно),

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судового засідання кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.12.2024 за № 62024240020002675 щодо ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

05.05.2026 прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо обвинуваченого на досудовому розслідуванні.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, посилаючись на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, підстав для зміни або скасування запобіжного заходу не вбачав, тому вважав за необхідне продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, оскільки ризики, що слугували підставою для обрання такого запобіжного заходу, на думку прокурора, не зникли і існують на теперішній час.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання та тісні соціальні зв`язки за місцем проживання, а підстави стверджувати, що обвинувачений може переховуватися від суду відсутні, оскільки ОСОБА_5 після самовільного залишення військової частини через деякий час прибув самостійно до поліції.

Обвинувачений у судовому засіданні погодився з позицією захисника.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, матеріали клопотання прокурора, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підлягає задоволенню з таких підстав.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні, зокрема, злочину, передбаченого ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тобто тримання під вартою.

На обґрунтування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором зазначено, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, в якому він обґрунтовано обвинувачується. Окрім того, на думку прокурора, продовжує існувати ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.03.2026 обвинуваченому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11.05.2026 включно із визначенням розміру застави 27 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

При обранні запобіжного заходу слідчим суддею було враховано, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Також було враховано, що ОСОБА_5 в період з 16.04.2024 по 12.12.2025 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами місця служби, правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби про вчинене ним самовільне залишення військової частини та його причини не повідомив, проводив час на власний розсуд, а саме перебував за своїм місцем проживання. Він є не одружений, не має сім`ї, не працює. Тому під тяжкістю можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_5 , у разі доведення його вини, враховуючи нестійкі та несформовані соціальні зв`язки, слідчий суддя дійшов переконання, що ОСОБА_5 може вчиняти спроби переховування від органу досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що переконливо свідчило про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обставини, враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , не змінилися, як і не змінилися його стан здоров`я та стан соціальних зв`язків, що свідчить про відсутність зменшення ризиків в цій частині. Встановлені ризики є дійсними та триваючими.

На теперішній час ОСОБА_5 продовжує обвинувачуватися у вчиненні тяжкого злочину, тому не виключається можливість того, що він може переховуватись від суду, оскільки усвідомлює можливість засудження на тривалий строк.

Тож, з врахуванням тяжкості злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_5 та міри покарання, що йому загрожує у випадку доведеності його вини, зважаючи на його особу, суд вважає доведеною наявність ризиків, передбачених п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Варто зауважити, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям ризик - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ідалов проти росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

При цьому, суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.

Стороною захисту не доведено того, що заявлені стороною обвинувачення ризики зменшились, а застосування більш м`яких запобіжних заходів, в т.ч. домашнього арешту, є можливим та гарантуватиме належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігатиме існуючим ризикам.

Таким чином, застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, з огляду на положення ч. 8 ст. 176 КПК України, є не можливим.

Тривалість застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу з урахуванням його виду у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на теперішній час не виходить за межі розумного строку.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується, однак судовий розгляд у кримінальному провадженні лише розпочинається, а судове провадження потребує часу для його проведення, ризики, які були підставою для обрання заходу забезпечення кримінального провадження на теперішній час не відпали, є реальними та продовжують існувати, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому, та позбавляє його можливості переховуватися від суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає за доцільне продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Так, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, зважаючи на обставини справи та особу обвинуваченого, суд вважає за можливе визначити розмір застави, яка зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти встановленим ризикам. Заставу суд визначає в розмірі, наближеному до мінімального, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 182 КК України, а саме: двадцять сім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при сплаті якої, він звільняється з-під варти та на нього покладаються визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 178, 182, 183, 331, 372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити строк дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів до 05 липня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 27 (двадцяти семи) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 89856 (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) гривень, яка може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Сума застави, підлягає внесенню на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Житомирській області: рахунок отримувача UA758201720355229001500000277, код отримувача - 26278626, банк отримувача - ДКС України м. Київ, МФО 820172; призначення платежу: застава за ОСОБА_5 , справа № 274/1997/26, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

При сплаті застави, покласти на ОСОБА_5 строком на 2 місяці такі обов`язки:

- прибувати за першим викликом до суду;

- не відлучатися із м. Бердичева Житомирської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити, що після внесення застави, у випадку, якщо обвинувачений, бувши належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається у дохід держави.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі державної установи "Житомирська установа виконання покарань (№ 8)".

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1