Рішення № 136357932, 05.05.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/312/2026 Справа № 490/2459/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі - Могила Д.І., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 10 595, 11 грн.

Ухвалою судді від 09.04.2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15.04.2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Філевського Р.М. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Також зазначає, що і хоча наразі неможливо встановити, за яким з належних ОСОБА_1 об`єктів позивачем пред`явлені позовні вимоги, історія взаємовідносин між позивачем та відповідачем є досить складною, адже позивач неодноразово намагався стягнути суми неіснуючих боргів з ОСОБА_1 за судовими наказами Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.04.2024 у справі № 490/3142/24, від 13.01.2025 у справі № 490/184/25, від 12.03.2025 у справі № 490/1707/25, які були скасовані за заявами відповідача. Є очевидним, що не відповідає дійсності твердження про те, що ОСОБА_1 здійснював споживання теплової енергії, поставленої заявником, внаслідок чого утворилась заборгованість (її розмір наразі невідомий відповідачеві, оскільки відсутній доступ до позовних матеріалів). Так, ОСОБА_1 від`єднався від системи ЦО та ГВ та має автономну систему опалення (газовий котел). Крісмм того зазначає про невірний розрахунок заборгованості, оскільки позивач невірно викорситовує формули відповідно до Методики розподілу.. , а також не підкріплений відповідною технічною документацією.

Ухвалою суду від 12.11.2025 року постановлено: здійснити перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач ознайомився з матеріалами справи 24.09.2025 року, після чого жодних заперечень проти позовних вимог, відзиву до суду не надходило.

Ухвалою судді від 24.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Розпорядженням №45 від 03.02.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя №101/0/15-26 від 22 січня 2026 року "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Центрального районного суду м.Миколаєва у зв`язку з поданням заяви про відставку", наказу голови Центрального районного суду м.Миколаєва №4-0с/тр від 22 січня 2026 року про відрахування зі штату суду судді Черенкової Н.П.

18.02.2026 року справа передана судді Гуденко О.А.

Ухвалою суду від 19.02.2026 року справу прийнято до провадження судді Гуденко О.А.

Представник позивача надав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач станом на час розгляду справи бажання брати участь у судових засіданнях не виявив, правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №2049 від 31.07.2006 року є власником квартири за адресою : АДРЕСА_1

Судом встановлено, що позивач здійснював постачання теплової енергії до вищевказаної квартири в період з 2021-2025 року, що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону.

З наявного в матеріалах справи розрахунку боргу вбачається, що позивач надав теплову енергію за адресою відповідачів за період 01.12.2021 по 01.03.2025 року сума складає 10595,11 грн.

На відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для розрахунків за надані послуги теплопостачання.

Також, що стосується доводів, викладених представником відповідача у заяві від 15.04.2025 року, суд зазначає, що вони є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим не приймаються судом до уваги

Відповідно до ч. 3 ст.24 ЗаконуУкраїни «Про теплопостачання» та п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 року N 1198, споживач зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати належне йому майно, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦКУкраїни зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань і одностороння зміна умов договору не допускається.

Положеннями ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як встановлено на підставі частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року (в редакції постанови № 1022 від 08 вересня 2021 року) (далі Правил), 01 жовтня 2021 року на офіційному сайті ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» (https://ntec.mk.ua) була опублікована інформація щодо затвердження типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги постачання теплової енергії та форму заяви до нього.

Відповідно до пункту 13 Правил індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Згідно п. 5. ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017року №2189-VІІІ між позивачем та відповідачами діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку сплачувати надані послуги.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.

Постачання теплової енергії відповідачеві зафіксовано письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-VІ) передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-VІ) передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно із пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630 (далі - Правила) регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

За змістом пунктів 18, 30 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Як з`ясовано судом та підтверджується наявними у справі доказами, відповідач свої зобов`язання за договором про надання послуг належним чином не виконував, внаслідок чого виникла зазначена заборгованість за спожиту теплову енергію, що підтверджується долученими позивачем розрахунками заборгованості за вказаний період.

Від отримання вказаних послуг відповідач в установленому законмо порядку не відмовлявся. Вказану заборгованість відповідачем не спростовано.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із положеннями статей 525, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач довів наявність договірних зобов`язань відповідачів по оплаті наданих позивачем комунальних послуг, відповідно до умов договору приєднання та за встановленими тарифами. Відповідач послуги отримав і не оплатив їх у повному розмірі, мають заборгованість в оплаті. Відповідач не довів наявності підстав для звільнення їх від обов`язку сплатити надані їм комунальні послуги, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг, чи факту більшої оплати вказаних комунальних послуг, і не оспорили розмір наявної заборгованості. Тому суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідача - споживача послуг - їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідач, як сторона, що послуги отримала, але не виконала свої зобов`язання, допустила прострочення в оплаті, - зобов`язаний сплатити позивачу за надані ним послуги, що є підставою для стягнення з відповідачів заборгованості за спожиту теплову енергію.

З відповідача слід стягнути суму боргу за теплову енергію в загальному розмірі 10 595,11 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 3028 грн.

Керуючись ст. ст.18,259,263-265,268,274-279, 280 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» ( ЄДРПОУ 30083966) суму боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 10 595,11 грн., а також судовий збір у розмірі 3028 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гуденко О.А