Ухвала суду № 136355963, 08.05.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/2069/26

Провадження №4-с/639/14/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Рубіжного С.О.,

за участю секретаря судового засідання Чубенко О.С.,

боржника ОСОБА_1 ,

розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Холодногрсько - Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Захарової Тетяни Володимирівни, виконуючого обов`язки начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко Вікторії Олексіївни, -

ВСТАНОВИВ:

До Новобаварського районного суду міста Харкова звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Холодногрськощ- Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Захарової Тетяни Володимирівни, в якій просить суд:

Поновити строк на звернення до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові Захарової Тетяни Володимирівни щодо примусового списання з його зарплатного рахунку коштів у сумі 969,16 грн у виконавчому провадженні № 80122465 при вже наявних утриманнях із заробітної плати за січень 2026 року та з порушенням принципу пропорційності заходів примусового виконання.

Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця та керівника Холодногірсько-Новобаварського ВДВС щодо нерозгляду його скарги та не вжиття заходів для повернення надмірно стягнутих коштів.

Зобов`язати Холодногірсько-Новобаварський ВДВС у м. Харкові вжити заходів для повернення йому суму 969,16 грн як надмірно та безпідставно стягнуті кошти (або зарахувати її в рахунок його майбутніх зобов`язань за відсутності можливості прямого повернення).

В обґрунтування скарги посилається на те, що є боржником у виконавчому провадженні № 80122465 з примусового виконання виконавчого листа № 639/7845/25, виданого 19.12.2025 Новобаварським районним судом м. Харкова про стягнення з нього судового збору в сумі 605,60 грн. на користь Державного бюджету України. Сума боргу є незначною. Рішенням суду у справі № 639/7845/25 з нього також стягуються аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання (ст. 199 СК України).

Виконавчий лист про стягнення аліментів було добровільно подано до бухгалтерії Харківської міської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», де ОСОБА_1 офіційно працює, і з його заробітної плати щомісячно утримуються аліменти у розмірі 10 000 грн.

Про місце роботи боржника та про перебування виконавчого листа щодо аліментів у бухгалтерії роботодавця Холодногірсько-Новобаварському ВДВС було достеменно відомо з матеріалів виконавчого провадження. Таким чином, державний виконавець знав, що звернення стягнення на дохід боржника уже здійснюється через роботодавця шляхом щомісячних відрахувань із заробітної плати.

Заробітна плата є єдиним джерелом доходу скаржника, що підтверджується податковою декларацією та довідкою про доходи за січень 2026 року, виданою роботодавцем. Згідно з довідкою про доходи від 23.02.2026, за січень 2026 року мені було нараховано заробітну плату в сумі 26 541,00 грн. Сума утримань склала 16 672,84 грн, у тому числі: військовий збір - 1 327,05 грн; податок на доходи фізичних осіб - 4 777,38 грн; профспілковий внесок - 265,41 грн; утримання аліментів за виконавчим листом - 10 000,00 грн; утримання за виконавчим листом витрат на проведення виконавчих дій - 303,00 грн. Сума, що належала до виплати «на руки», становила 9 868,16 грн.

30.01.2026 старшим державним виконавцем Захаровою Т.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80122465 та того ж дня постанову про арешт коштів боржника на всіх банківських рахунках у межах суми 969,16 грн (605,60 грн. - основний борг, 60,56 грн. - виконавчий збір, 303,00 грн. - витрати виконавчих дій).

Незважаючи на те, що стягнення за виконавчими документами вже здійснювалося через роботодавця, 06 лютого 2026 року о 15:16 АТ КБ «ПриватБанк» на підставі постанови державного виконавця у ВП № 80122465 здійснив примусове списання коштів з зарплатного рахунку IBAN НОМЕР_1 в сумі 969,16 грн (платіжна інструкція № 260cePBNKI00fd8f0001 від 06.02.2026), про що скаржнику стало відомо в день списання з повідомлення банку.

Унаслідок одночасного стягнення аліментів у розмірі 10 000,00 грн, витрат на проведення виконавчих дій 303,00 грн та додаткового примусового списання 969,16 грн із зарплатного рахунку загальний розмір утримань за виконавчими документами становив 11 272,16 грн. Відповідно до ч.1 ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження» розмір відрахувань вираховується із суми, що залишається після утримання податків і зборів. Нарахована заробітна плата за січень 2026 року - 26 541,00 грн; після утримання ПДФО (4 777,38 грн.) та військового збору (1 327,05 грн.) база для розрахунку становить 20 436,57 грн. Загальний ліміт відрахувань за ч.3 ст.70 Закону - 50% (оскільки аліменти стягуються на повнолітнього сина, виняток 70% не застосовується). 50% від бази - 10 218,28 грн. Фактично утримано за виконавчими документами 11 272,16 грн, що становить 55,16% бази і перевищує ліміт на 1 053,88 грн.

09.02.2026 старшим державним виконавцем Захаровою Т.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 80122465, у якій зазначено, що сума основного боргу, виконавчого збору та витрат стягнута в повному обсязі, залишок заборгованості - 0 грн, а арешти та інші заходи примусового виконання підлягають скасуванню.

Після отримання інформації про примусове списання коштів та значний розмір загальних утримань було подано до Холодногірсько-Новобаварського ВДВС заяву та скаргу з вимогою надати роз`яснення та повернути надмірно стягнуті кошти, а потім заяву про надання ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

11.03.2026 на адресу електроної пошти надійшла письмова відповідь старшого державного виконавця Захарової Т.В., у якій фактично відмовлено у задоволенні моїх вимог та копія постанови про відкриття ВП № 80122465 від 30.01.2026 вже з зазначенням ідентифікатора доступу до АСВП.

В обґрунтування поважності причини пропущення строків звернення до суду, зазначив, що про факт примусового списання 969,16 грн з його зарплатного рахунку дізнався 06 лютого 2026 року з повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» та платіжної інструкції № 260cePBNKI00fd8f0001 від 06.02.2026. Десятиденний строк для подання скарги відповідно до п. «а» ч.1 ст. 449 ЦПК України закінчився 16.02.2026. З метою досудового врегулювання спору скаржник звернувся із заявою та скаргою до Холодногірсько-Новобаварського ВДВС, очікуючи відповіді та повернення надмірно стягнутих коштів. Письмовою відповіддю старшого державного виконавця Захарової Т.В. йому фактично відмовлено у задоволенні вимог та рекомендовано оскаржити дії державного виконавця до начальника відділу або до суду.

Вказана скарга містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

Ухвалою суду від 16 березня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про поновленя строку на поданя скарги задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на подання скарги. Прийнято до розгляду та відкрити провадження у цивільній справі за скаргою та призначити судове засідання.

31 березня 2026 року зареєстрована заява скаржника ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог сформована в системі «Електронний суд» 30.03.2026. Просив вважати прохальну частину скарги викладеною в такій редакції:

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Захарової Тетяни Володимирівни щодо примусового списання з зарплатного рахунку боржника ОСОБА_1 коштів у сумі 969,16 грн у виконавчому провадженні № 80122465 при вже наявних утриманнях із заробітної плати за січень 2026 року та з перевищенням граничного розміру відрахувань із заробітної плати, встановленого ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 128 КЗпП України.

Визнати протиправною бездіяльність начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Захарової Тетяни Володимирівни та невжиття заходів для усунення допущеного порушення і повернення надмірно стягнутих коштів у сумі 969,16 грн.

Зобов`язати Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вжити заходів для повернення ОСОБА_1 на рахунок IBAN НОМЕР_1 коштів у сумі 969,16 грн як надмірно та безпідставно стягнутих (або зарахувати зазначену суму в рахунок майбутніх зобов`язань за виконавчими документами за його письмовою згодою у разі неможливості прямого повернення).

Судові витрати (у разі їх виникнення) покласти на Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок коштів державного бюджету.

07 квітня 2026 року представником Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подано клопотання про відкладання розгляду справи.

17 квітня 2026 року на адресу суду представником Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подано відзив на скаргу. Вважаю доводи боржника ОСОБА_1 , викладені у скарзі, безпідставними, необгрунтованими та деякою мірою абсурдними, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у відділу перебувало виконавче провадження ВП № 80122465 з примусового виконання виконавчого листа №639/7845/25 від 19.12.2025 виданий Новобаварським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 судового збору 605,60 грн.

30.01.2026 керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

30.01.2026 державним виконавцем на підставі ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

30.01.2026 державним виконавцем на підставі ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

30.01.2026 державним виконавцем відділу на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника та направлені до банків учасників обміну з накладенням ЕЦП.

06.02.2026 державним виконавцем направлена платіжна інструкція № 4154 від 06.02.2026 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» для списання грошових коштів з рахунку боржника для погашення судового збору, виконавчго збору та витрат виконавчого провадження.

06.02.2026 на депозитний рахунок відділу надійшли гроршові кошти для повного погешення судового збору, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у розмірі 969,16 грн.

09.02.2026 державним виконавцем відділу здійснено розподіл коштів та напровлено за наежністю.

09.02.2026 државним виконавцем відділу керуючись п. 9 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконачого провадження.

Отже старший державний виконавець Захарова Т.В. діяла на підставі Закону України «Про виконавче провадження».

Заявник у своїй скарзі не наводить жодних обгрунтувань щодо норм закону які були порушені державним виконавцем під час здійснення ним виконавчого провадження. Заявник у своїй скарзі не навів жодних обгрунтувань щодо того які саме права заявника були порушені державним виконавцем та не надав до суду жодних доказів таких порушень.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

20 квітня 2026 року зареєстрована відповідь на відзив сформована в системі «Електронний суд» 19.04.2026. Скаржник зазначає що рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк», з якого 06.02.2026 списано 969,16 грн, є поточним рахунком (не зарплатним проектом роботодавця). Проте кошти, що перебували на цьому рахунку на момент списання, є заробітною платою за своєю правовою природою. Відповідно до обов`язкової правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) - арешт накладається на кошти, а не на рахунок; визначальним є статус коштів як заробітної плати, а не тип рахунку (зарплатний чи звичайний поточний); кошти заробітної плати на картковому (поточному) рахунку захищені так само, як і зарплата до перерахування; не може бути накладений арешт на кошти, що становлять заробітну плату боржника, після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та поза межами дозволених Законом розмірів відрахувань; якщо такий арешт накладений - він підлягає зняттю.

Відповідач у відзиві не навів жодного розрахунку, який спростовував би перевищення граничного розміру відрахувань із заробітної плати.

Відповідач також жодного разу не згадав ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» та ст. 128 КЗпП України, які встановлюють граничний розмір відрахувань. Відсутність заперечень щодо розрахунків свідчить про те, що відповідач фактично не оспорює фактичних обставин справи.

07.04.2026 Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення виконавчого провадження через цифровізацію» (законопроект № 14005), яким передбачено автоматизоване зняття арешту та виключення боржника з ЄРБ у разі, якщо сума стягнення не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати. Борг заявника складав 605,60 грн. - в рази менше зазначеного порогу. Законодавець тим самим підтвердив: застосування ручного арешту рахунку при незначних сумах боргу є непропорційним заходом. Саме таке непропорційне стягнення допустила ОСОБА_3 у цій справ.

Окрім аргументів щодо статусу коштів та перевищення 50% ліміту, заявник наполягає на двох додаткових самостійних підставах для задоволення скарги.

Протиправні дії ОСОБА_3 - накладення арешту на ВСІ рахунки боржника з порушенням принципу пропорційності. Постановою від 30.01.2026 державний виконавець Захарова Т.В. наклала арешт на ВСІ рахунки боржника в межах суми 969,16 грн при основному боргу 605,60 грн. Це є непропорційним заходом, оскільки: сума основного боргу (605,60 грн) є незначною і не потребувала блокування всіх рахунків боржника, виконавець мала можливість обрати менш обтяжливий спосіб - звернення стягнення на конкретний рахунок у межах необхідної суми без блокування всіх рахунків, відповідно до ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється на засадах законності, розумності та пропорційності заходів примусового виконання рішень. Накладення арешту на ВСІ рахунки боржника при боргу 605,60 грн є явним порушенням цього принципу.

Протиправна бездіяльність начальника ВДВС - нерозгляд скарги по суті та невжиття заходів для повернення надмірно стягнутих коштів. Заявник звертався зі скаргою та заявами до Холодногірсько-Новобаварського ВДВС. Відповідь державного виконавця Захарової Т.В. фактично містила лише переадресацію без розгляду по суті та без вжиття заходів для усунення порушення і повернення надмірно стягнутих коштів. Начальник відділу не розглянув скаргу по суті; не зобов`язав виконавця вжити заходів для повернення 969,16 грн; не ініціював перевірку дотримання граничного розміру відрахувань.

Факт зміни керівника ВДВС з 26.03.2026 (наказ № 18305) та звільнення ОСОБА_3 не усувають відповідальності органу ДВС, оскільки відповідачем є орган - Холодногірсько-Новобаварський ВДВС, а не фізична особа, зобов`язання повернути 969,16 грн є зобов`язанням органу, а не конкретної посадової особи; новий в.о. начальника є правонаступником у службових обов`язках органу.

22 квітня 2026 року скаржником ОСОБА_1 через канцелярію суду подано клопотання про залучення до участі у справі особу, дії якого оскаржуються, а саме начальника Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Залучено до участі у справі за скаргою ОСОБА_1 посадову особу, дії та бездіяльність якого оскаржуються, виконуючого обов`язки Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко Вікторію Олексіївну.

05 травня 2026 року зареєстровані додаткові пояснення скаржника сформовані в системі «Електронний суд» 04.05.2026. Зазначає, що вказаний рахунок є єдиним рахунком для отримання заробітної плати як єдиного джерела доходів заявника, та з метою усунення можливих сумнівів щодо характеру окремих надходжень, що відображені у банківській виписці за січень 2026 року, Зарплатні надходження від роботодавця На рахунок надійшли наступні виплати заробітної плати від Харківської міської філії ТОВ «Газорозподіл» (Харківгоргаз) 05.01.2026 - 11 885,15 грн (заробітна плата за 2 половину грудня 2025 р.), 20.01.2026 - 3 808,34 грн (заробітна плата за 1 половину січня 2026 р.). Ці суми є виплатами заробітної плати від єдиного офіційного роботодавця заявника, що підтверджується призначенням платежу в самій виписці. Сукупно 15 693,49 грн, що відповідає зарплаті після утримання обов`язкових відрахувань.

Решта надходжень за вказаний період не є доходами від сторонніх осіб, підприємницької діяльності або інших джерел це власні кошти заявника, що переміщувалися між його ж рахунками та картками або поверталися через платіжні термінали для задоволення побутових потреб:

08.01.2026 200,00 грн (зарахування через термінал TS205898, м. Харків, просп. Гагаріна, 30): в деталях операції прямо зазначено платника « ОСОБА_4 », банк платника АТ КБ «ПриватБанк», коментар «карта НОМЕР_2 ». Це самозарахування власних коштів заявника з іншої картки ПриватБанку на цей рахунок

07.01.2026 - 200,00 грн та 01.01.2026 - 300,00 грн (зарахування переказу, термінал CS980400) поповнення власними коштами заявника через платіжний термінал для поточних побутових витрат.

20.01.2026 - 500,00 грн (зарахування через термінал CRHA9749, м. Харків, пров. Донецький, 18) аналогічне поповнення рахунку власними коштами заявника через термінал.

15.01.2026 - 48,00 грн (TSO Operations, Head Office): надходження кешбеку або бонусного поповнення від платіжного сервісу, пов`язаного з картковими операціями заявника.

06.01.2026 - 40,17 грн, 24.01.2026 17,66 грн, 04.01.2026 - 17,54 грн (ROZETKA CARD MC, KYIV): поповнення коштів на картку заявника від сервісу Rozetka що є особистою картою заявника в рамках того самого банківського екосистеми, або повернення коштів за скасованим замовленням.

25.01.2026 39,00 грн та 9,00 грн (easypay.ua): надходження кешбеку або технічного повернення через платіжний сервіс easypay.ua після оплати комунальних послуг заявника.

В судовому засіданні ОСОБА_1 надавав аналогічні пояснення, викладені в скарзі, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Представники Холодгногірсько-Новобаварського ВДВС в судове засідання не з`явились, про день час та місце слухання справи повідомленна належним чином, у відзиві просили розглядати справу без їх участі

Суд, перевіривши доводи та заперечення сторін, дослідивши надані копії документів, дійшов до наступного висновку.

Положенням ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно достатті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (частина перша 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Так в судовому засіданні було встановлено, що рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 18 листопада 2025 року у справі №639/7845/25 позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., щомісячно, починаючи з 20 жовтня 2025 року і до закінчення ОСОБА_6 навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Зі змісту рішення вбачається, що відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав та происив розглянути справу без його участі.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як зазначає скаржник, виконавчий лист про стягнення аліментів він у добровільному порядку передав до бухгалтерії Харківської міської філії «ТОВ «Газорозподільні мережі України» де він офіційно працює.

Відповідно до інформації про виконавче проваження, виконавчий лист, виданий Новобаварським районним судом міста Харкова по справі №639/7845/25 19.12.2025 про стягнення на користь держави судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. предявлено до виконання (а.с. 6).

Відповідно до ст.. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч.1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон), рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11 Закону, строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців визначені ст. 18 Закону. Частиною першою цієї статті визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Окрім інших прав та обов`язків, визначених ч.ч.2,3 ст. 18 Закону, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 3 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Постановою старшого державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Захарової Т.В. 30.01.2026 відкрито виконавче провадження №80122465 (а.с.7).

30.01.2026 старшим державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Захаровою Т.В. винесено постану про арешт коштів боржника в межах суми звернення стягнення 969,16 грн. (а.с. 8).

03 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про зняття арешту до Холодногірсько-Новобаварського ВДВС (а.с. 15 -17).

Відповідно до платіжної інструкції від 06.02.2026 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснив списання з рахунку платника ОСОБА_1 на користь Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у смі 969,16 грн. призначення платежу: стягнення за ВП №80122465 з виконання виконавчого документу, віиконавчого листа №639/7845/25 виданий 19.12.2025 Новобаварський районний суд міста Харкова (а.с. 12).

09.02.2026 старшого державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Захаровою Т.В. винесена постанова про закінчення виконачого провадження№80122465 та зняття арешту майна боржника. Скасовані інші заходи примусового виконання рішення.(а.с.9-11).

Як зазначає ОСОБА_7 державним виконавцем при здійсненні виконавчих дій порушила принцип пропорційності заходів примусового виконання, та стягнуто кошти в розмірі 969,16 грн., які він просить повернути, як надмірно та безпідставно стягнуті кошти, та 10 лютого 2026 звернувся до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українизі скаргою щодо непрвомірного стягнення коштів (а.с. 18-19).

Відповідно до копії листа від 25.02.2026 №22821 на ім`я ОСОБА_1 за підписом старшого дердавного виконавця Захарової Т.В. розяснено п. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 23).

Відповідно до копії довідки про доходи від 23.02.2026 №65 виданої ОСОБА_1 , в тому що він дійсно працює а Харківській філії Товариства з обмеженою відповідальністью «Газорозподіліьні мережі України», сума нарахованої зарпалти за січень 2026 року скаладає - 26 541,00 грн. Сума утримань склала 16 672,84 грн.: військовий збір - 1 327,05 грн.; ПДФО - 4 777,38 грн; профспілковий внесок - 265,41 грн; утримання аліментів за виконавчим листом - 10 000,00 грн; утримання за виконавчим листом витрат на проведення ВД 303,00 грн. Належить до виплати 9868,16 грн. (а.с. 13).

Разом з цим, скаржник не заперечував дії работодавця, щодо здійснення стягнень понад визначений законом розмір.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до п.п. 1,2 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасноі в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

В силу ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів

Відповідно до ч.1,2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами, у тому числі й з урахуванням платежів, які підтверджуються копіями квитанцій, і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. В діях державного виконавця щодо неприйняття платіжних квитанцій у повному обсязі вбачається упереджене ставлення до боржника та незаконне вчинення виконавчих дій не в повному обсязі.

Виходячи з аналізу ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» з метою неупередженого виконання судового рішення державний виконавець не обмежений у засобах та способах, що сприяють фактичному виконанню рішення, встановленню достовірності доказів та запобігають порушенню прав не тільки стягувача, але й боржника. З метою захисту інтересів стягувача державний виконавець має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.3 ч. 3 ст. 18 Закону). Таким чином, державний виконавець має змогу реалізувати своє право на отримання підтвердження достовірності проведених заявником операцій зі сплати коштів та їх надходження на картковий рахунок стягувача.

Відповідно до ч.2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеномустаттею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

Відтак, частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21), на яку посилається боржник, відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3)у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

При цьому у відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашенняборгу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно частини першої статті 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємстввами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови) (п.п. 57-67, 71-73)

Судом було досліджено виконавче провадження за ідентифікатором для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

З інформації вбачається, що на запит державного виконавця надана виписка АТ КБ «Приватбанк» про про рух коштів власника рахунку ОСОБА_1 відповідно до якої, в січні 2026 року на карту окрім заробітної плати за 2 половину грудня 2025 в сумі 11885, 15 грн та 1 половину січня 2026 в сумі 3808,34 грн., були зараховані кошти 01.01.2026 300,00 грн., 04.01.2026 - 17,54 грн., 06.01.2026 - 40,14 грн., 07.01.2026 - 200,00 грн., 08.01.2026 200,00 грн., 15.01.2026 48,00 грн., 20.01.2026 500,00 грн., 24.01.2026 17,66 грн., 25.01.2026 39,00 грн. та 9,00 грн. Всього на суму 1371,37 грн. без урахування заробітної плати (а.с.55-56).

Суд зазначає, що більшість надходжень на загальну суму 1371,37 грн. не містить відомостей щодо індентифікації операції, в тому числі як заробітна плата. Як пояснює скаржник сумма надходжень перевищує зарплату заявника лише на 1371,37 грн. та є сумою власних коштів.

Таким чином, судом встановлено, що державним виконавцем було звернуто стягнення на кошти, які містились на рахунку боржника саме в межах 1371,37 грн., та як зазначено вище, на мають статусу заробітної плати, доказів зворотнього не надано.

Боржником не надано доказів, що того зазначений рахунок із спеціальним режимом використання.

Також слід звернути увагу, що державним виконавцем у даному виконавчому провадженні не виносилась постанова про звернення стягнення на заробітну плату, при цьоиу така процесуальна дія вчиняється за відсутністю на рахунках боржника коштів та іншого майна відповідно до ст. 68 Закону.

Таким чином суд приходить до висновку що старший державний виконавець Захарова Т.В. діяла на підставі Закону України «Про виконавче провадження», тому скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується вимог визнання протиправною бездіяльності начальника ХолодногірськоНовобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо неналежного розгляду скарги, суд не вбачає підстав для задоволення, оскільки скарга перебуває на розгляді суду, а будь яке рішення прийняте посадовою особою буде суперечити висновкам суду.

Як встановлено, боржник звертався зі скаргою на дії державного виконавця 10.02.2026 з вимогами, аналогічними в скарзі поданої до суду, проте скарга не розглянута начальником відділу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.2 статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, за змістом частини другої статті 451 ЦПК України за наслідком розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця суд, за умови визнання оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності неправомірними, приймає рішення про зобов`язання вчинити певну дію, коли це необхідно для усунення порушення або поновлення право заявника. При цьому суд не вправі зобов`язувати зазначених осіб до вчинення певних дій (прийняття рішень) в інших випадках, а також якщо відповідні дії (рішення) визначені Законом України «Про виконавче провадження» такими, що можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби чи приватним виконавцем.

Належним спосібом захисту є зобов`язання В.О Начальника ввіділу розглянути скаргу боржника подано 10.02.2026 до виконавчої служби.

Враховуючи, що скаргу розглянуто судом, за наслідком якої не встановлено порушень вимог Закону щодо звернення стягнення державним виконавцем з рахунку коштів боржника, зобов`язання начальника відділу виконавчої служби розглянути скаргу з аналогічними вимогами буде суперечити судовому рішенню.

На підставі зазначеного, суд не вбачає підстав для задоволення сарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 258-261, 352-353, 447-448, 450-451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволені скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Холодногрсько - Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Захарової Тетяни Володимирівни, виконуючого обов`язки начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко Вікторії Олексіївни - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту їх проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя С.О. Рубіжний