Рішення № 136355526, 08.05.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/1767/25

Номер провадження №2/351/338/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Мартинюка В.І.,

за участю секретаря

судового засідання Григоращук В.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Петрички О.Є.,

представника третьої особи Воєвідко Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Снятинської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи.

Представник позивача адвокат Петричка О.Є. звернувся із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Снятинської міської ради про позбавлення батьківських прав.Позовні вимоги обгрунтував тим, що 22 липня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб у Снятинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області, про що складено актовий запис № 121. Від шлюбу у подружжя народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З початку 2023 року між сторонами виникали суперечності у вирішенні питань сім`ї, розподілу сімейних обов`язків та вихованні їхньої малолітньої дочки. Цього ж року ОСОБА_2 переїхала від сім`ї та почала жити за іншою адресою. У зв`язку з тим, що сім`я розпалася остаточно, позивач змушений був звернутися до суду із позовом про розірвання шлюбу. 10 вересня 2023 року рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області шлюб між сторонами було розірвано, а дитину було залишено проживати з батьком. Фактично з 2023 року відповідачка проживає окремо від своєї малолітньої дочки та самоусунулася від виконання батьківських обов`язків. Зі слів позивача, ОСОБА_2 перебуває за кордоном, з донькою не спілкується, не цікавиться її життям, про фізичний та духовний розвиток не дбає, матеріальної підтримки не надає. Зараз ОСОБА_4 проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . На сьогоднішній день всі питання щодо виховання та утримання малолітньої доньки вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. Тому просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вважає, що є підстави для позбавлення матері батьківських прав.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача адвокат Петричка О.Є. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, подала до суду письмову заяву, в якій повідомила, що вона ознайомлена з позовною заявою та додатками до неї. Проти задоволення позовних вимог не заперечує, займатися вихованням доньки не бажає і не має можливості. Просила справу розглядати у її відсутності.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Снятинської міської ради у судовому засідання повідомила, що із матір`ю відбулася телефонна розмова, в якій вона повідомила, що перебуває за кордоном, однак жодного доказу на підтвердження інформації не надала, тому орган опіки та піклування не може надати повний, всебічний та об`єктивний висновок по даній справі та вважає за доцільне залишити дане питання на розсуд суду.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року позовну заяву адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Снятинської міської ради про позбавлення батьківських прав прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання та витребувано у органу опіки та піклування Снятинської міської ради письмовий висновок та рішення щодо доцільності (недоцільності) позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

02 березня 2026 року на адресу суду від третьої особи органу опіки та піклування Снятинської міської ради надійшли затверджений виконавчим комітетом Снятинської міської ради висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та рішення виконавчого комітету Снятинської міської ради від 19.02.2026 № 54-02/2026.

04 березня 2026 року на адресу суду від відповідачки ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечила.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 05 березня 2026 року у справі закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та визнано явку у судове засідання органу опіки та піклування обов`язковою.

Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 304. Її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 8).

Із копії рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2024 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23.07.2022 Снятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області, актовий запис №121, розірвано, малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-11).

Відповідно до акту обстеження матеріально - побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 03.11.2025 № 812, ОСОБА_1 , 1999 р. нар., дійсно проживає в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 , з дочкою ОСОБА_3 , 2022 р. нар., яка знаходиться на утриманні та піклуванні батька. Мати ОСОБА_2 , 2005 р. нар., зареєстрована в АДРЕСА_2 . На даний час (зі слів заявника) перебуває за кордоном, з дочкою контактує, у вихованні участі не приймає, а також матеріальної допомоги не надає (а.с. 12-13).

Із довідки від 10.12.2025 № 402, виданої лікарем ЗП-СЛ ОСОБА_5 , встановлено, що ОСОБА_1 під час хвороби своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертався до лікаря ЗП-СЛ ОСОБА_5 , супроводжує доньку на медичні огляду, забезпечує необхідне лікування та догляд за дитиною. Мати не відвідувала лікаря разом з донькою і участі у медичних оглядах не брала (а.с. 19).

Згідно з характеристикою, виданою Старостинським округом № 1 с. Джурів від 15.12.2025 № 952, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала в с. Джурів короткий термін з часу одруження з ОСОБА_1 . Зі слів ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , сусідів, ОСОБА_2 після розлучення не бере участі у піклуванні та вихованні дитини, більше року не контактувала, не надавала ні матеріальної, ні моральної підтримки дочці. Місце перебування ОСОБА_2 не відоме. Скарг та нарікань з боку жителів села на ОСОБА_2 до виконкому Снятинської міської ради не надходило (а.с. 21).

У матеріалах справи міститься висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складений службою у справах дітей та затверджений рішенням виконавчого комітету Снятинської міської ради від 19.02.2026 № 54-02/2026. У висновку вказано, що звернення ОСОБА_1 вмотивоване тим, що після розірвання шлюбу із ОСОБА_2 малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з батьком. Матір вихованням дочки не займається, матеріально не забезпечує та не бере участі у її житті. На сьогоднішній день всі питання щодо виховання та утримання малолітньої доньки вирішуються батьком. 21 січня 2026 року в.о. начальника Служби у справах дітей поспілкувалася із матір`ю ОСОБА_2 , остання повідомила, що не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав, оскільки вона перебуває за кордоном і не планує повертатися в Україну. Для підтвердження ОСОБА_2 рекомендовано надіслати нотаріально посвідчену заяву із своєю думкою та рішенням. Враховуючи те, що від матері ОСОБА_2 не надійшло документального підтвердження про з`ясування її думки щодо позбавлення її батьківських прав стосовно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування Снятинської міської ради не може надати повний, всебічний та об`єктивний висновок по даній справі та вважає за доцільне залишити дане питання на розсуд суду (а.с. 39-41).

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 є відносини, які пов`язані із позбавленням батьківських прав (сімейні правовідносини).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно із частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У відповідності до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Вказаний висновок є обов`язковим при вирішенні даної категорії справ відповідно до ст. 19 СК України.

За приписами частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (указані правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20, від 11.09.2020 у справі № 357/12295/18, від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, від 13.04.2020 у справі № 760/468/18, від 11.03.2020 у справі № 638/16622/17, від 06.09.2023 у справі № 545/560/21).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 180/1954/19, від 13.11.2020 у справі № 760/6835/18, від 09.11.2020 у справі № 753/9433/17, від 02.11.2020 у справі № 552/2947/19, від 24.04.2019 у справі № 300/908/17, від 12.09.2023 у справі № 213/2822/21.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має намір позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 на підставі того, що мати не спілкується з донькою, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не цікавиться її життям, про її фізичний і духовний розвиток не дбає, матеріальної підтримки не надає. Позивач повідомив суд, що проживає з дочкою за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріали справи містять і висновок органу опіки та піклування, згідно з яким третя особа залишила вирішення питання про доцільність чи недоцільність позбавлення матері батьківських прав на розсуд суду. Згідно з висновком мати перебуває за кордоном, повертатися в Україну наміру не має, проти позбавлення її батьківських прав ОСОБА_2 не заперечує. Однак від матері не надійшло письмового підтвердження її слів, тому орган опіки та піклування не може надати суду повний та об`єктивний висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення матері батьківських прав.

Керуючись правилами ч. 6 ст. 19 СК України, суд вважає висновок органу опіки та піклування, поданий суду на виконання ч. 5 ст. 19 СК України, не достатньо обґрунтованим, адже в ньому відсутні переконливі дані з посиланням на докази, які б свідчили про винну поведінку матері, свідоме нехтування нею своїми обов`язками щодо виховання дочки, а лише містить загальне посилання на норми законодавства, та не містить однозначного висновку щодо доцільності (недоцільності) позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Крім того, заява ОСОБА_2 , згідно з якою відповідачка не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно її малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її згоду на це, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22. Також Верховний Суд наголосив, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 №3, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку матері на краще, позивачем не надано.

Водночас обставини цієї справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 464/2040/23, від 06.03.2024 у справі № 317/2256/22, від 09.06.2023 у справі № 591/6037/21, від 22.01.2025 у справі № 333/8983/23).

Враховуючи викладене, з`ясувавши обставини справи, суд не може врахувати визнання відповідачкою позову, оскільки таке визнання позову порушує права малолітньої дочки сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 нар.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена у статті 164 Сімейного кодексу України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох із урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 06.05.2020 по справі № 753/2025/19 (ЄДРСРУ № 89209715).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів суд дійшов висновку, що позбавлення відповідачки батьківських прав, тобто природних прав, наданих матері щодо дочки на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідачка не бажає спілкуватися із дочкою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунулась від виконання своїх обов`язків по вихованню дочки. Та обставина, що дитина проживає з батьком, не свідчить безумовно про те, що матір дитини не бажає приймати участь у її вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками. Матеріальне забезпечення дитини батьком не може свідчити повною мірою про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2026 року в справі № 708/1440/24 (провадження № 61-14651св25) необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Враховуючи, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів в обгрунтування позовних вимог, а також доказів на підтвердження винної поведінки матері та свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками щодо дочки, та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав, оскільки докази, подані позивачем, беззаперечно не підтверджують факт свідомого нехтування відповідачкою її батьківськими обов`язками, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав.

Розподіл судових витрат у справі.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Із врахуванням того, що у задоволенні позву судом відмолено у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню із відповідача.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 19, 150, 151, 164-166 СК України та керуючись ст. 81, 89, 263-265, 268, 273, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Снятинської міської ради про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на орган опіки та піклування - Службу у справах дітей Снятинської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 свого батьківського обов`язку щодо неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Снятинської міської ради, ЄРДПОУ 04054240, місце знаходження: пл. Незалежності, 1, м. Снятин, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.

Повний текст рішення складено 08.05.2026.

Суддя Василь МАРТИНЮК