Ухвала суду № 136354594, 07.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

07.05.2026 Єдиний унікальний номер 205/15768/24

Провадження № 2-з/205/745/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Дорошенко Г. В.,

за участю секретаря судового засідання Копич В. А.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іванченко Вадим Платонович, про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебуває вищевказана цивільна справа.

У листопаді 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» адвокат Іванченко В.П. в інтересах ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, у якій просить: встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

06.05.2026 до Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшла заява представника позивача - адвоката Іванченка В.П., подана за допомогою підсистеми «Електронний суд» про забезпечення позову вказаного позову шляхом заборони відповідачу - ОСОБА_2 , а також будь-яким іншим третім особам, здійснювати будь які будівельні, земляні роботи, реконструкцію існуючих об`єктів нерухомості або зведення нових будівель, споруд та малих архітектурних форм на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначили, що у межах розгляду справи проведено судову земельно-технічну експертизу, якою розроблено конкретні варіанти встановлення порядку користування ділянкою. Наявність у матеріалах справи висновку експертизи свідчить про те, що об`єкт спору має чітко зафіксовані технічні характеристики. Будь-яке будівництво, земляні роботи чи зведення фундаменту призведуть до фізичної зміни стану земельної ділянки. Це зробить висновок експерта неактуальним, а варіанти користування - технічно неможливими для реалізації. Крім технічної необхідності збереження стану об`єкта дослідження, існують об`єктивні ознаки підготовки відповідача до початку будівельних робіт. Зокрема, відповідачем розпочато підготовку території: розчищення ділянки, переміщення будівельних матеріалів (шлакоблоку) та іншого інвентарю до місця ймовірної забудови. На усні запити позивача щодо мети цих дій, відповідач відкрито підтвердив свій намір розпочати будівництво споруди, стверджуючи про наявність у нього дозвільних документів. Враховуючи, що позивач як співвласник не надавав згоди на будь-яке будівництво (ст. 358 ЦК України), такі дії відповідача свідчать про реальну загрозу порушення прав позивача та неминучість зміни фізичних параметрів ділянки ще до винесення рішення у справ. Згідно зі ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Позивач згоди на будь-яке будівництво не надавав. Отже, превентивна заборона лише підтверджує встановлений законом обов`язок відповідача утримуватися від одноосібних дій щодо спільного майна. У Постанові Велика Палата Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. У даному випадку заборона будівництва є єдиним ефективним способом зберегти статус-кво. Верховний Суд у Постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 наголосив, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заборона будівництва на спірній ділянці не порушує прав відповідача, оскільки не позбавляє його права власності, а лише обмежує у вчиненні незаконних (без згоди співвласника) дій до моменту вирішення спору. Запропонований захід забезпечення є повністю співмірним із позовними вимогами, оскільки він не перешкоджає користуванню існуючим будинком, а лише запобігає створенню нових об`єктів, які змінять предмет спору.

06.05.2026 року матеріали заяви про забезпечення позову зареєстровані канцелярією суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючою суддею Дорошенко Г. В.

Згідно з частиною 1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї матеріали, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 цієї статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1,2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18: «Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має врахувати на скільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Під забезпеченням позову слід розуміти обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволенню вимог позивача (заявника), вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Отже, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Верховного суду від 12 січня 2022 року у справі №568/525/21).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Так, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване нерухоме майно, що перебуває у спільній частковій власності позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст. 13 Цивільного кодексу України, особа здійснює цивільні права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За змістом заяви про забезпечення позову вказаного позову позивач просить вжити заходи забезпечення шляхом заборони відповідачу - ОСОБА_2 , а також будь-яким іншим третім особам, здійснювати будь-які будівельні, земляні роботи, реконструкцію існуючих об`єктів нерухомості або зведення нових будівель, споруд та малих архітектурних форм на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що заява вмотивована тим, що ОСОБА_2 без дозволу іншого співвласника позивача ОСОБА_1 розпочав здійснення робіт на спірній земельній ділянці, внаслідок чого можуть виникнути нові об`єкти, яких не існувало в момент проведення земельно-технічної експертизи і ці обставини можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за поданим позовом у разі його задоволення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність безпосереднього зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

Відповідно до ч.ч. 6-8 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Отже, беручи до уваги, що створення відповідачем об`єктів на земельній ділянці за вказаною адресою дійсно може ускладнити або унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, породити нові спори, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову, які просить застосувати позивач, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви та вважає можливим заборонити ОСОБА_2 , здійснювати будь-які будівельні, земляні роботи щодо зведення нових будівель, споруд та малих архітектурних форм на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд вважає даний вид обтяження обґрунтованим та достатнім для забезпечення позову. Таке обмеження не позбавить права користування та володіння нерухомим майном, можливості його обслуговування та підтримання у належному стані, носить тимчасовий характер та не порушить права інших осіб.

Наявність ризику вчинення будь-якою особою дій, які в подальшому зможуть призвести до неможливості виконання відповідного судового рішення, має бути не ілюзорним, а підтверджуватись доказами, які б давали сторонньому незалежному спостерігачу зробити висновок про реальність такого ризику.

Водночас заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих та об`єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 , а також будь-яким іншим третім особам, здійснювати будь-які будівельні, земляні роботи, реконструкцію існуючих об`єктів нерухомості або зведення нових будівель, споруд та малих архітектурних форм на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відтак відсутність у судовому рішенні чітко окресленого вичерпного переліку будівельних та земляних робіт дій, що забороняється вчиняти, створює передумови для потенційного обмеження прав і законних інтересів власника та ризик неправомірного втручання в його право мирно володіти своїм майном. Необхідно чітко визначити, які саме дії забороняється вчиняти, а також окреслити коло осіб, яким заборонено вчиняти певні дії з метою забезпечення позову. Стороною позивача не доведено, що такий захід забезпечення буде співмірний із визначеними позовними вимогам, а також суд доходить висновку, що повна заборона будь-яких будівельних робіт на ділянці становитиме надмірне непропорційне втручання у право відповідача щодо мирного володіння своїм майном, а також створюватиме перешкоди щодо здійснення звичайних робіт, необхідних для обслуговування і утримання відповідачем належного йому частки у домоволодінні у належному стані. Тому заява підлягає частковому задоволенню.

Водночас на даний момент відсутні ефективні позасудові механізми зупинення самочинного будівництва і за відсутності зупинення будівництва відповідач завершить будівельні роботи, що породить новий спір між сторонами та створить перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки визначені за результатами експертизи варіанти порядку користування земельною ділянкою запропоновані експертом можуть бути неможливі до запровадження або вартість і можливість їхньої реалізації значно ускладниться за рахунок не врахованих створених пізніше об`єктів.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»),

З огляду на вказане суд звертає увагу, що забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будь-які будівельні, земляні роботи щодо зведення нових будівель, споруд та малих архітектурних форм на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, забезпечує співвідношення наслідків вжитих заходів з правами та обов`язками інших осіб, не порушує право власності та право користування земельною ділянкою до встановлення порядку користування нею, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

Керуючись статтями 149, 150, 152, 153, 157, 260 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву адвоката Іванченка Вадима Платоновича в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , здійснювати будь-які будівельні, земляні роботи щодо зведення нових будівель, споруд та малих архітектурних форм на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Застосувати вказаний захід забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення (ст. 12 Закон України «Про виконавче провадження»).

Копію даної ухвали відповідно до ч. 2 ст. 157 ЦПК України направити для виконання у Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса місцезнаходження: 49128, Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, 108; електронна пошта: druh.prav.dvs@just-dnipro.gov.ua).

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було поставлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судова влада України http://court.gov.ua/sud0422/.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Г.В. Дорошенко