Рішення № 136352704, 08.05.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/359/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Вознюка Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Фартушок А.Р.,

справа № 677/359/26,

сторони по справі:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШИН»

відповідач - ОСОБА_1 ,

вимоги позивача стягнення коштів,

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку загального позовного провадження.

«І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача»

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з відповідача 3 % річних за невиконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2015 року.

Вимоги позову представник позивача обґрунтовував тим, що 24.12.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24/12/2007/840-К/1143 відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 198 510 дол. США, для забезпечення виконання умов договору 24.12.2007 року між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки.

30.11.2015 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалив рішення у цивільній справі № 686/16350/15-ц, яким частково задоволено позов ПАТ «КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 24.12.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу та зареєстрованим за № 8174, а саме на житловий будинок з надвірною будівлею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 201,3 кв. м., житловою площею 125,6 кв.м. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту та відсотками перед ПАТ КБ «Надра», що виникла з Кредитного договору № 24/12/2007/840-К/1143 від 24.12.2007 року в розмірі 384577,03 дол. США, що еквівалентно 8350757,16 грн.

30.04.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3N217215_ПВ, згідно якого ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» набуло прав вимоги за Кредитним договором № 24/12/2007/840-К/1143 від 24.12.2007 року.

Оскільки рішення суду виконане не було, позивач просить стягнути на підставі ст. 625 ЦК України з відповідача на користь ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» як правонаступника кредитора 3% річних в розмірі 28221,64 дол. США, а також 43377,04 грн судових витрат.

Відзив на позов відповідач до суду не подав.

«ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи»

20.03.2026 Представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів.

В судове засідання 29.04.2026 представник позивача не з`явився, у позовній заяві справу просив розглянути у його відсутність.

В судове засідання 29.04.2026 відповідач не з`явився, подав до суду заяву, у якій вимоги позову не визнав, справу просив розглянути у його відсутність.

«ІІІ. Процесуальні дії у справі»

06.03.2026 відкрито провадження у справі, та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.03.2026.

30.03.2026 за клопотанням представника позивача витребувано заявлені докази.

30.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

29.04.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що рішення буде ухвалено та проголошено 08.05.2026.

«IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин»

24.12.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24/12/2007/840-К/1143 відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 198510 дол. США під 12,89 % річних. Строк кредиту 23.12.2027.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 24.12.2007 року укладено договір іпотеки, за умовами якого, іпотекодавцем передано в іпотеку: житловий будинок з надвірною будівлею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 201,3 кв.м.; земельну ділянку, надану для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд/присадибна ділянка/ - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки: 6810100000.06.002.0054; на земельній ділянці розташовані: житловий будинок літера А-1 за планом земельної ділянки, житловою площею 125,6 кв.м., цегляний гараж літера В за планом земельної ділянки, металева огорожа літера І за планом земельної ділянки.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2015 року позов ПАТ «КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію задоволено частково, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 24.12.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу та зареєстрованим за № 8174, а саме на житловий будинок з надвірною будівлею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 201,3 кв. м., житловою площею 125,6 кв.м. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту та відсотками перед ПАТ КБ «Надра», що виникла з Кредитного договору № 24/12/2007/840-К/1143 від 24.12.2007 року в розмірі 384577,03 дол. США, що еквівалентно 8350757,16 грн.

Встановлено початкову ціну для реалізації предмету іпотеки за іпотечним договором від 24.12.2007 р., а саме житлового будинку з надвірною будівлею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 201,3 кв. м., житловою площею 125,6 кв.м. на рівні ціни, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, яка буде проведена суб`єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки нерухомого майна, а саме: житлового будинку з надвірною будівлею, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 201,3 кв. м., житловою площею 125,6 кв.м., шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» 2877,52 грн судового збору.

На виконання рішення від 30.11.2015 року у справі №686/16350/15-ц, Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, 02.09.2016 видано виконавчі листи.

Згідно з листом відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 6848 від 16.04.2026 на виконанні відділу примусового виконання рішень перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №686/16350/15-ц від 02.09.2016 року про звернення стягнення на предмет іпотеки (ВП 52362843).

Виконавче провадження закінчено 26.05.2017 року на підставі п.3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що стягувач відмовився залишати за собою нереалізоване майно боржника.

Крім того, на виконанні відділу примусового виконання рішень перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №686/16350/15-ц від 02.09.2016 року про стягнення судового збору (ВП 52364461).

Виконавче провадження закінчено 26.03.2018 року на підставі п.3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що стягувач відмовився залишати за собою нереалізоване майно боржника.

30.04.2020 між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШИН» був укладений Договір № GL3N217215_ПВ про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «КБ «НАДРА» відступило ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШИН» належні банку права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів гарантів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, договорами про надання гарантії (гарантіями), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору.

В Реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, то Боржників/Поручителів/Заставодавців/Дебіторів за такими договорамипід №79 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 24/12/2007/840-К/1143 від 24.12.2007 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за період з 21.09.2017 року до 01.03.2020 року ним нараховано 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України в розмірі 28221,64 дол. США.

Вказані обставини підтверджуються копією кредитного договору № 24/12/2007/840-К/1143 від 24.12.2007 року; копією іпотечного договору від 24.12.2007 року; копією договору № GL3N217215_ПВ про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 30.04.2020 року; інформацією з АСВП, копією постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.03.2018; копією постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.05.2017.

«V. Оцінка суду»

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20) викладено висновок, що стаття 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду наголосила, що за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Отже, правовідношення, в якому у зв`язку із винесенням судом рішення про задоволення позовних вимог банку у відповідача виникло зобов`язання сплатити банку заборгованість за кредитним договором, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто за межами цього строку (строку пред`явлення виконавчого документа до виконання) виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, підстави переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, право стягувача, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання на звернення із заявою про поновлення такого строку до суду визначені у статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Одним з елементів забезпечення прав учасників справи на стадії виконання судового рішення є встановлена статтею 433 ЦПК України можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання в разі його пропуску з причин, визнаних судом поважними.

Метою застосування статті 433 ЦПК України є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа для виконання з поважних причин. Поважними вважаються зокрема, причини, які не залежали від волі стягувача.

Наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми не змінює правової природи правовідносин учасників спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або обов`язків, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов`язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.

Водночас можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.

Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку, за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов`язання (борг як цивільно-правовий обов`язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов`язання неможлива через примусове виконання.

Кредитор не може повторно пред`явити виконавчий документ до виконання (строк пропущено, а в його поновленні відмовлено), повторно звернутися до суду про той самий борг (наявне судове рішення щодо цього боргу), вимагати виконання через державні механізми. Боржник уже не зобов`язаний повертати борг через примус і може посилатися на остаточну втрату можливості виконання рішення.

Однак це не виключає можливого погашення боргу боржником добровільно, що не буде вважатися безпідставно отриманим майном.

У такій ситуації зобов`язання не є задавненим у класичному розумінні, оскільки позовна давність застосовується до звернення з позовом, а тут уже є судове рішення, яке набрало законної сили.

Водночас втрата права на примусове виконання судового рішення, припинення можливості його реалізації через пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання і відмову у його поновленні судом, свідчить про неможливість захисту такої вимоги в примусовому порядку.

Сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є формальністю, а є самостійною підставою для припинення можливості примусового виконання судового рішення. Відмова в поновленні строку судом означає остаточність правової ситуації, відсутність будь-яких подальших процесуальних механізмів виконання судового рішення, а отже, відносини щодо примусового виконання стають стабільними.

З наведеного вбачається, що хоча формально позовна давність не застосовується, фактично зобов`язання втрачає юридичну примусовість, вимога за цим зобов`язанням стає такою, що не може бути захищена в примусовому порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном.

Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред`явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад установлений законом строк, що порушило б принцип правової визначеності як один з основоположних аспектів верховенства права.

Cплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа.

Ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників.

Суд гарантує право на справедливий суд як стягувачу, так і боржнику, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у такому випадку правомірно протягом тривалого періоду міг розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення та притягнення до відповідальності за його невиконання.

Отже, зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником). Проте таке зобов`язання вважається тим зобов`язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним.

У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.

За протилежним (іншим) підходом буде складатися нерозумна ситуація, за якою після втрати права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу і припинення можливості його реалізації, зокрема у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа для виконання і відмови в поновленні цього строку судом, за обставин неможливості виконання захисту основної вимоги (про стягнення основної суми боргу) кредитор зберігатиме можливість постійно подавати вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, що суперечитиме принципу правової визначеності.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.02.2026 року по справі № 751/9914/24 враховує, що за загальним правилом невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, може суперечити принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності.

Разом з тим, згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Хоча конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Німеччини» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

З огляду на викладене, будучи позивачем у справі та стягувачем за виконавчим документом, особа не може бути необізнаною з наявністю провадження у вказаній справі та із встановленим законом строком для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Реалізація своїх процесуальних прав у цьому випадку залежить виключно від волі самого кредитора (позивача, стягувача).

За таких обставин можливі аргументи на користь стягувача про те, що невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності, у цьому випадку не можуть вважатись доречними, оскільки саме надання стягувачу можливості постійно пред`являти вимоги до боржника про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, буде суперечити принципу правової визначеності.

Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 року у справі № 754/511/23 (провадження № 14-63цс25).

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 759/4755/19, за змістом яких, коли кредитор уже скористався судовим захистом - рішенням суду з боржника стягнуто суму основного боргу, то таке зобов`язання не може вважатися натуральним навіть за умов пропуску стягувачем строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання і відмови в поновленні цього строку судом, оскільки такі обставини не мають правового значення, а кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, нарахованих на таке невиконане зобов`язання.

У даній справі представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» 3 % річних нарахованих у зв`язку із невиконанням рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2015.

Нарахування трьох процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України має компенсаційний, а не штрафний характер, є способом захисту майнового права кредитора та полягає у відшкодуванні втрат від знецінення грошових коштів і компенсації за користування ними боржником.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19, від 03.10.2023 року у справі № 366/203/21, від 09.11.2023 року у справі № 420/24111/19, зазначала, що інфляційні втрати та три проценти річних нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, а зобов`язання зі сплати інфляційних втрат і трьох процентів річних є акцесорним (додатковим) щодо основного зобов`язання, залежить від нього та поділяє його правову долю.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2015 не виконано, згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.05.2017 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Таким чином строк пред`явлення виконавчого листа №686/16350/15 від 02.09.2016 до виконання - до 26.05.2020.

Згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження за адресою https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors, на дату розгляду даної справи, відсутні виконавчі провадження у яких ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є боржником.

Матеріали справи не містять відомостей про звернення кредитодавця чи його правонаступника із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання в порядку ст. 433 ЦПК України.

Отже, факт відсутності виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, у сукупності з пропуском строку пред`явлення такого виконавчого листа до виконання та відсутністю відомостей про поновлення цього строку, унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки зазначена норма підлягає застосуванню виключно до грошового зобов`язання, яке є таким, що підлягає виконанню.

У зв`язку з цим вимоги про стягнення з боржника 3 % річних не ґрунтуються на вимогах закону, а тому суд доходить висновку про відмову в задоволені позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

«VI. Розподіл судових витрат між сторонами»

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В задоволенні позову відмовлено, а тому судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись 12, 76-81, 133, 141, 264-265 ЦПК України, ст. 525, 526, 530, 552, 610, 611, 623, 625, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн», місцезнаходження: 04112, місто Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. № 8; код ЄДРПОУ: 43490372.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Р. В. Вознюк